5. Психічні стани, їх характеристика та значення в умовах військової служби.

Охарактеризуйте настрій військовослужбовця, як психічне утворення.

Настрiй - вiдносно тривалий, стiйкий психiчний стан помiрної або слабкої iнтенсивностi, що проявляється як позитивне або негативне емоцiйне тло психiчного життя вiйськовослужбовця. Настрiй може бути радiсним чи сумним, бадьорим або млявим, тривожним тощо. Джерелом виникнення того чи iншого настрою є, як правило, стан здоров'я або становище вiйськовослужбовця у вiйськовому колективi; задоволений чи не задоволений вiн своєю роллю на службi. Настрiй певною мiрою залежить i вiд фiзичного стану вiйськовослужбовця.

Охарактеризуйте афект як психічний стан військовослужбовця.

Афект - сильний i вiдносно короткочасний емоцiйний стан, пов’язаний з рiзкою змiною важливих для вiйськовослужбовця життєвих обставин; характеризується яскраво вираженими рухами та змiнами у функцiях внутрiшнiх органiв. В основi афекту лежить стан внутрiшнього конфлiкту, породжуваного або протирiччями мiж потягами, прагненнями, бажаннями вiйськовослужбовця, або протиріччями мiж вимогами командирів до пiдлеглого i можливостями виконати цi вимоги. Афект розвивається в критичних умовах бою, коли вiйськовослужбовець не здатний знайти адекватний вихiд iз небезпечних, часто несподiваних ситуацiй. Запобiганню афектiв допомагає статутна органiзацiя вiйськової дiяльностi, розвинена воля, умiння управляти собою.

Охарактеризуйте страх як психічний стан військовослужбовця.

Страх - емоцiя, що виникає в ситуацiях загрози бiологiчному або соцiальному iснуванню вiйськовослужбовця і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Вiйськовослужбовець у психiчному станi страху, як правило, змiнює свою поведiнку. Страх у нього викликає депресивний стан, неспокiй, прагнення уникнути неприємної ситуацiї, iнколи паралiзує його дiяльнiсть. Якщо джерело небезпеки невизначене або неусвiдомлене, стан, що виникає, називається тривогою. Пiд впливом страху у воїна можуть виникати вегетативнi дисфункцiї, з’являється своєрiдний вираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили афекту (панiчний страх, жах), вiн здатний нав’язати стереотипи поведiнки (втеча, зацiпенiння, захисна реакцiя). Вiн може передаватись оточуючим i викликати панiку як соцiально-психологiчне явище. Прояву страху допомагають: вiдсутнiсть органiзацiї та порядку, невмiле керування, недовiра командирам i товаришам по службi, раптовi дiї противника, слабка навченiсть тощо.

Розкрийте основнi способи подолання страху у військовослужбовців.

1. усвiдомлення мети і завдань бойової дiяльностi;

2. активнi цiлеспрямованi дiї, що вiдволiкають вiйськовослужбовця вiд небезпеки й обмежують думки про неї. Вiдомо, що чим бiльше людина перебуває у станi бездiяльностi i пасивностi, тим швидше вона пiддається страху;

3. висока внутрiшня самодисциплiнованiсть, що дає змогу вмiло дiяти i виконувати найскладніше бойове завдання;

4. наявнiсть навичок i вмiнь самоуправлiння, оскільки такий військовослужбовець значно менше переживає страх;

5. перебування в групi. За такої ситуацiї військовослужбовець переконаний у тому, що вiн завжди може розраховувати на допомогу оточуючих. Тому в небезпечнiй ситуацiї вiйськовослужбовцi повиннi бачити i чути один одного;

6. наявнiсть командира та його особистий приклад;

7. добре психiчне самопочуття, гумор, оптимiзм;

8. добрий фiзичний стан;

9. впевненiсть у своїх силах, можливостях;

10. знання небезпек бойової обстановки i способiв їх подолання;

11. знання сутностi страху i способiв боротьби з ним.

6. Структура здібностей, їх розвиток та значення в проведенні психологічної роботи у підрозділі.

Дати визначення поняття “здібності”.

- це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Розкрийте загальні та спеціальні здібності особистості військовослужбовця.

Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. У військовослужбовців загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін.

Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, абсолютний музичний слух — підґрунтя музичних здібностей.

Розкрийте рівні розвитку здібностей військовослужбовців.

За рівнем розвитку здібностей розрізнюють людей здібних, талановитих і геніальних. Люди, спроможні швидко оволодівати конкретною діяльністю, досягають у ній високих результатів, вносять в свою працю елементи творчості.

Талант - це високий рівень розвитку здібностей, передусім спеціальних, що особливо успішно втілюються в певному виді діяльності.

Найвищий рівень розвитку здібностей називається геніальністю. Геній неповторний і незрівнянний. Ідеї, концепції, результати праць генія відкривають людству нові обрії, випереджають епоху, час.

Охарактеризуйте напрямки формування військово-професійних здібностей військовослужбовця.

1. Військово-професійні здібності повинні формуватися усім офіцерським складом підрозділу і всією системою навчально-виховної роботи.

2. Бойова та воєнно-ідеологічна підготовка повинні мати творчий характер, щоб сприяти поглибленню знань у підлеглих, які лежать в основі розвитку здібностей. Чим глибші й різнобічніші знання, тим більше можливостей для розвитку здібностей, для творчого підходу до служби. Військовослужбовець, а надто офіцер, який не підвищує свої теоретичний і практичний рівні, не вдосконалює своєї майстерності й не стежить за новинами у своїй галузі, відстає у розвитку як спеціаліст.

3. Важливою умовою розвитку здібностей у військовослужбовців є розвиток у них стійких військово-професійних інтересів, оскільки інтерес спонукає воїна наполегливо працювати в обраній галузі.

4. Військова діяльність має бути позитивно мотивована.

5. Призначати на посади з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей підлеглих (з урахуванням уже сформованих здібностей, оскільки робота, до якої у військовослужбовця немає хисту, не може його задовольняти й бути успішною).

6. За формування та розвитку здібностей у підлеглих треба орієнтуватися на потенційні здібності.

7. Необхідна умова фахового вдосконалення військовослужбовця - навчання його самоконтролю. Формування ж самоконтролю нерозривно пов'язане з розвитком таких властивостей особистості, як вимогливість до себе, вміння критично оцінювати свої дії, переводити увагу із способів дії на результати й на цій основі закріплювати найбільш результативні дії.

облеми малих соціальних груп в умовах військової служби.

7. Особистість військовослужбовця як категорія військово-психологічної науки.

Дайте визначення поняттям “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”. 

Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Індивідуальність – неповторне поєднання психічних рис і властивостей особистості, що безпосередньо впливають на її поведінку й діяльність.

Назвіть основні фактори формування особистості військовослужбовця.

- біологічна зумовленість особистості;

- соціальний фактор;

- виховання;

- діяльність (військова).

Які основні напрями розвитку особистості військовослужбовця?

- анатомо-фізіологічний;

- психічний (формування свідомості, самосвідомості, провідних рис, властивостей особистості, когнітивних, почуттєвих і вольових процесів);

- соціальний (набуття соціального досвіду, у тому числі, насамперед, духовних, опанування соціальними функціями тощо).