5.23. Показники зволоження території

Кількість атмосферних опадів дає лише деяку уяву про зволоження території. Якщо ж порівнювати різні території у межах земної кулі, то на основі кількості атмосферних опадів можна прийти до помилкових висновків. Так, у деяких районах пустель та напівпустель помірних широт випадає стільки ж опадів, як в тундрі Євразії. У перших районах це дуже сухий клімат, а в других – надмірне зволоження.

5.23.1. Коефіцієнти зволоження території

Отже для детальної характеристики умов зволоження території потрібно порівнювати опади (Н) з випаровуваністю (Е)

К= Н/Е,

де К – коефіцієнт зволоження території. Він показує, яку частину випаровуваності компенсують атмосферні опади. Якщо опади більші від випаровуваності, то це умови надмірного зволоження. Якщо ж вони менші ніж випаровуваність, то ця територія недостатньо зволожена.

М.М. Іванов визначає випаровуваність за формулою

Е= 0,0018 (t+25)²(100-f) мм,

де t – середня місячна температура, f – сер. місячна відносна вологість повітря за кожен місяць окремо, а склавши їх разом одержує випаровуваність протягом року. На відміну від решти дослідників, М.М. Іванов виражає коефіцієнти зволоження території у відсотках.

Якщо коефіцієнт зволоження території протягом усіх місяців більше 100%, то цю місцевість відносять до постійно вологого клімату. Якщо ж К менше 100% протягом кількох місяців, то місцевість відносять до не постійно вологого клімату, якщо величина К між 25 і 100% протягом усіх місяців – це постійно помірно вологий клімат, при К менше 25% у частини місяців – не постійно посушливий клімат, при К менше 25% протягом усіх місяців – постійно посушливий клімат. Можливі варіанти, що частина місяців буде вологою, а друга частина – посушливою. Залежно від того, який період буде тривалішим, одержимо волого-посушливий або посушливо-вологий клімат.

Температурний режим території та ступінь посушливості чи вологості клімату визначає тип рослинності і взагалі ландшафти даної місцевості.

М.І. Будико зволоження території визначає за допомогою радіаційного індекса сухості території (К) для усього року

К=В/LE,

де В – річне значення радіаційного балансу території, L – приховане тепло випаровування, Е – річна сума опадів, а LE – витрати тепла на випаровування. Отже, радіаційний індекс сухості К показує, яка частина радіаційного балансу витрачається на випаровування опадів.

При К менше 0,45 – це надмірно вологий клімат, при К 0,45-1 – вологий клімат, при К 1-3 – недостатньо вологий клімат, при К більше 3 – сухий клімат. У першому випадку величина радіаційного балансу мала для того, щоб випарувалась уся волога атмосферних опадів у даній місцевості. В останньому випадку опадів дуже мало по відношенню до радіаційного балансу.

Наведені показники зволоження території використовуються відносно мало. У практиці визначення показників зволоження території для агрокліматології широко розповсюджений гідротермічний коефіцієнт Г.Т. Селянинова (ГТК)

ГТК (або К)=Н/0,1∑t,

де Н – опади за місяць, за 3 місяця чи вегетаційний період, ∑t – суми середньодобових температур повітря за той же час. Коли ми складемо середньодобові температури повітря кожного дня за вказані періоди, то ж одержимо ∑t. Г.Т. Селянинов показав, що величина 0,1∑t дуже близька до випаровуваності. Коли К більше 1,3 це умови надмірного зволоження, коли К=1,3-1,0 – умови достатнього зволоження, коли К менше 1 – умови недостатнього зволоження, коли К менше 0,5 – посушливі умови. Величина ГТК змінюється залежно від тривалості періоду, за який його визначено.

Коефіцієнт зволоження території Д.І. Шашко

К=Н/∑d,

де Н – опади за рік мм,∑d – сума середньодобових дефіцитів насичення (гПа) за той же період. Коли К перевищує 0,60, то це умови надмірного зволоження, коли К=0,45-0,60 умови достатнього зволоження, коли К менше 0,45 – умови недостатнього зволоження, коли К менше 0,15 – вкрай посушливі умови. На більшості агрокліматичних карт умови зволоження території оцінюються за ГТК Г.Т. Селянинова.