4.13.6. Екстремальні температури

При характеристиці клімату місцевості крім середніх температур слід називати й крайні можливі їх значення за період спостереження, тобто абсолютні мінімуми та максимуми.

Полюсом холоду землі є Антарктида і за середніми температурами і за абсолютним мінімумом. Тут на станції „Восток” (78,1⁰ пд.ш.,96,6⁰ с.д., висота 3488 м) в липні 1983 р. зафіксована температура -89,2⁰С, а на поверхні снігу – -90,4⁰С! У північній півкулі найнижчу температуру -70⁰С зафіксовано в Якутії (Верхоянськ 67,5 пн.ш., 133,4 с.д., Оймякон 63,2⁰ пн.ш., 143,1 с.д.). Вважається також, що таке зниження температури можливе на о. Гренландія.

Абсолютний мінімум у Європі також дуже низький. У басейнах річок Щугор та Уса (притоки річки Печори) зафіксована температура -55⁰С. Абсолютний мінімум температури повітря в Україні зареєстрований в січні 1935 р. в Луганській області і становить -42⁰С. У Північній Америці на плоскогір’ї Юкон та в басейні річки Макендзі зафіксовано -64⁰С. У Південній Америці на плоскогір’ях Патагонії – -35⁰С. В Африці та в Австралії абсолютний мінімум температури нижче -5⁰С. Сніг у Сахарі може випадати навіть на широті тропіка.

Абсолютні максимуми земної кулі також вражають. Найвищу температуру зафіксовано в Лівійській пустелі на станції Азізія майже 58⁰С (57,8⁰С), у долині Смерті в Каліфорнії – майже 57⁰С (56,7⁰С). В Австралії найвища температура досягає 55⁰С, в Азії на території Індії – 53⁰С, а в пустелях Середньо Азії 50⁰С. В Європі найвища температура була в Італії – 47⁰С, а в Україні 41⁰С в Луганській та Одеській областях в 1936 р. У Південній Америці температура досягає 49⁰С, а в Антарктиді на узбережжі на станції Оазис у грудні 1956 р. зафіксовано11,6⁰С.

4.14. Температурні інверсії

Зниження температури повітря з висотою – це нормальний стан тропосфери. Однак інколи у якомусь шарі атмосфери температура повітря з висотою не змінюється (мал. 4.9 б). Цей випадок називають ізотермією, а шар

ізотермічним. Коли ж температура повітря у якомусь шарі з висотою підвищується, що спостерігається досить часто, то це є відхиленням від нормально стану і називається інверсією. Інверсії помітно впливають на розвиток атмосферних процесів. Інверсійні шари мають найстійкішу стратифікацію і тому перешкоджають розвитку висхідних течій повітря. Вони тонкі порівняно з товщиною тропосфери.

І

Мал. 4.9. Типи розподілу температури повітря з висотою (криві стратифікації): а – приземна інверсія, б – ізотермія, в – нормальний стан тропосфери, г – висотна інверсія.

нверсії характеризуються висотою нижньої межі інверсійного шару, його товщиною та різницею температури на верхній і нижній межі шару. Можуть виникати на різних висотах в атмосфері. Товщина інверсійного шару змінюється від кількох метрів до сотень метрів. Інколи інверсія переходить безпосередньо у вище розташовану ізотермію, а інколи буває й два шари інверсії, розділені шаром повітря з нормальним зниженням температури з висотою. Інверсійний шар розповсюджується безперервно над значною територією. За висотою нижньої межі інверсії поділяють на приземні та висотні.