
- •Міністерство освіти і науки України
- •Передмова
- •Предмет метеорології та кліматології
- •1.2 Державна гідрометеорологічна служба
- •1.3 Значення метеорології та кліматології для народного господарства
- •1.4 Коротка історія розвитку метеорології та кліматології.
- •2. Атмосфера Землі
- •2.1. Хімічний склад сухого повітря нижніх шарів атмосфери
- •2.2. Склад повітря у високих шарах атмосфери
- •2.3. Густина повітря
- •2.4. Вертикальна будова атмосфери
- •2.5. Методи дослідження атмосфери
- •3. Сонячна, земна та атмосфера радіація
- •3.1. Випромінювання Сонця
- •3.2. Основні закони випромінювання
- •3.3. Спектральний склад сонячної та земної радіації
- •3.4. Сонячна стала
- •3.5. Пряма сонячна радіація
- •3.6. Послаблення сонячної радіації в атмосфері
- •3.7. Сумарна сонячна радіація
- •3.8. Засвоєння сонячної радіації земною поверхнею
- •3.9. Випромінювання земної поверхні та атмосфери
- •3.10. Радіаційний баланс земної поверхні
- •4. Тепловий режим земної поверхні та атмосфери
- •4.1. Тепловий баланс земної поверхні
- •4.2. Нагрівання й охолодження ґрунту
- •4.3. Добовий та річний хід температури поверхні ґрунту
- •4.4 Розповсюдження тепла у глибину ґрунту
- •4.5. Промерзання ґрунту. Вічна мерзлота
- •4.6. Особливості нагрівання і охолодження водойм
- •4.7. Шляхи теплообміну земної поверхні з атмосферою
- •4.8. Добовий хід температури повітря
- •4.9. Неперіодичні зміни температури повітря
- •4.10. Приморозки
- •4.11. Річні зміни температури повітря
- •4.12. Вертикальний розподіл температури повітря
- •4.13. Географічний розподіл температури повітря поблизу земної поверхні
- •4.13.1. Мінливість середніх місячних температур повітря
- •4.13.2. Приведення температури повітря до рівня моря
- •4.13.3.Географічний розподіл середньої річної температури повітря
- •4.13.4. Розподіл середньої місячної температури повітря в січні
- •4.13.5. Географічний розподіл місячної температури повітря в липні
- •4.13.6. Екстремальні температури
- •4.14. Температурні інверсії
- •4.14.1. Приземні інверсії
- •4.14.2. Висотні інверсії
- •4.15. Адіабатичні процеси в атмосфері
- •4.15.1. Сухоадіабатичні зміни температури повітря
- •4.15.2. Вологоадіабатичні зміни температури повітря
- •4.16. Стратифікація атмосфери та вертикальна рівновага сухого повітря
- •4.17. Стратифікація атмосфери та вертикальна рівновага насиченого повітря
- •4.18. Добовий хід стратифікації атмосфери та конвекції
- •4.19. Тепловий баланс системи Земля – атмосфера
- •Питання для самоперевірки
- •5. Вода в атмосфері
- •5.1. Випаровування води
- •5.1.1. Тиск насиченої водяної пари
- •5.1.2. Швидкість випаровування води
- •5.2. Географічний розподіл випаровування та випаровуваності
- •5.3. Характеристики вологості повітря
- •5.4. Добовий та річний хід тиску водяної пари
- •5.5. Добовий та річний хід відносної вологості повітря
- •5.6. Географічний розподіл вологості повітря
- •5.7. Конденсація та сублімація водяної пари в атмосфері
- •5.8. Міжнародна класифікація хмар
- •5.9. Мікроструктура та водність хмар
- •5.10. Світлові явища у хмарах
- •5.11. Добовий та річний хід хмарності
- •5.12. Тривалість сонячного сяйва
- •5.13. Серпанок, туман, імла
- •5.13.1. Умови утворення туманів
- •5.13.2. Географічний розподіл туманів
- •5.14. Наземні гідрометеори
- •5.15. Ожеледь. Ожеледиця. Зледеніння літаків
- •5.16. Умови утворення атмосферних опадів
- •5.17. Класифікація атмосферних опадів
- •5.18. Електризація хмар та опадів
- •5.19. Гроза
- •5.19.1. Куляста блискавка
- •5.19.2. Вогні святого Ельма
- •5.20. Активний вплив людини на атмосферні процеси
- •5.21. Режим атмосферних опадів
- •5.21.1. Добовий хід атмосферних опадів
- •5.21.2. Річний хід атмосферних опадів
- •5.21.3. Тривалість та інтенсивність опадів
- •5.22. Географічний розподіл атмосферних опадів
- •5.23. Показники зволоження території
- •5.23.1. Коефіцієнти зволоження території
- •5.23.2. Мінливість умов зволоження території. Посушливі явища
- •5.24. Водний баланс земної кулі
- •5.24.1. Обіг вологи в атмосфері
- •5.25. Сніговий покрив
4.13.4. Розподіл середньої місячної температури повітря в січні
На січневих картах ізотерми відхиляються від зонального розподілу більше, ніж на річних картах. В середині тропічних широт температура також повільно змінюється з широтою. На півночі північної півкулі ізотерми дуже густі у порівнянні з липневими (мал. 4.7). Над холодними материками ізотерми прогинаються на південь, а над океанами – на північ. Особливо виділяється тут вплив Гольфстріму, в результаті чого січнева ізотерма 00С у Північній Атлантиці піднімається до 700 пн.ш. Згущення ізотерм біля берегів Норвегії свідчить про вплив прибережних гір, за якими на Скандинавському півострові накопичується холодне повітря. Схожий вплив Скелястих гір спостерігається в районі Тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Згущення ізотерм поблизу східного узбережжя Азії пов’язане з перенесенням холодного сибірського повітря на океан, яке над водною поверхнею швидко нагрівається.
Звертає на себе увагу напрямок ізотерм у Європі. Вони дуже відхиляються від широтного розташування і простягаються з північного заходу на південний схід. У Мурманську така ж січнева температура, як і в Астрахані, яка розташована південніше на 2000 км. На узбережжі Європи температура повітря залежить не від широти місцевості, а від відстані від Атлантичного океану.
На північному сході Азії та в Гренландії замкнені ізотерми виділяють області холоду. Між річками Леною та Індигіркою середня температура січня -480С, а на рівні місцевості навіть -50,10С. Це район якутського полюсу холоду. Формуванню його сприяє орографія. Повітря в умовах антициклональної погоди застоюється і вихолоджується в міжгірних долинах, закритих навколишніми хребтами.
У північній півкулі є ще один полюс холоду. Це Гренландія. На карті ізотерм на рівні моря він менше виділяється у зв’язку з тим, що висота острова досягає 3 км. На рівні місцевості середня температура повітря тут знижується до -550С. Особливістю цього полюсу є те, що тут і влітку на рівні місцевості температура нижча 00С, а в Якутську в липні середня температура становить 190С, що вище, ніж у Парижі. У центральних районах Арктики середня місячна температура повітря становить -360С.
У південній півкулі у січні літо. На материках південної півкулі замкнені ізотерми виділяють області тепла, де температура вище 340С. У помірних широтах ізотерми простягаються вздовж паралелей. Середня температура всередині Антарктиди близько -350С.
4.13.5. Географічний розподіл місячної температури повітря в липні
У північній півкулі добре виражені області тепла у тропічних пустелях(мал.4.8). В Сахарі температуру перевищує 400С, а на рівні місцевості вона трохи нижча. Необхідно відмітити, що Мексика і Центральна Азія розташовані на великій висоті і тому температура на рівні місцевості нижча, ніж на карті.
У помірних широтах на суходолі ізотерми прогинаються на північ, а над океанами – на південь. Отже на всіх широтах влітку материки тепліші, ніж океани. Прослідкується вплив холодних та теплих течій. Особливо велике згущення ізотерм біля узбережжя Каліфорнії, де поряд з пустелею є холодна Каліфорнійська течія. Середня температура в липні на узбережжі тут всього 160С, а в прилеглій пустелі перевищує 320С.
В Арктиці в липні поблизу полюса та на Гренландії температура нижча 00С, а на рівні місцевості в Гренландії вона нижче -150С. Це й не дивно, оскільки висота крижаного плато Гренландії близько 3км. У південній півкулі температура досить швидко знижується до Антарктиди. На узбережжі вона знижується до -15,-350С, а в центрі Східної Антарктиди середня липнева температура близько -700С.