Антонімія

Антоніми (*оксиморон) (від rp. ant і "проти' й ônyma "ім'я") - різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.

В антонімічні відношення вступають лише ті слова, які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від тихий і голосний можна утворити форми тихіший, голосніший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямовані дії (входити - виходити) і точки простору та часу (верх - низ, рано - пізно, літо - зима).

Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні та векторні.

Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють граду-альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один). Наприклад:

молодий (чоловік) - нестарий - середніх літ - літній – старий.

Комплементарніантоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний - хибний (не+істинний=хибний), живий - мертвий (не+живий-мертвий).

Контрадикторні антоніми (від лат. contradictorius "суперечливий"): один із членів утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий - немолодий (середніх літ, літній, старий), дорогий - недорогий (дешевий, не дуже дешевий тощо).

Векторні антоніми (від лат. vector "той, що несе") виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати - виїжджати, збирати - розбирати, піднімати - опускати, засвітити - загасити.

За структурою антоніми бувають різнокореневими (любов – ненависть) і й однокореневими (прихід - відхід, культурний – некультурний).

Елементарною одиницею антонімічного протиставлення, як і в синонімії, є значення слова, через що одне й те саме багатозначне слово може належати до різних антонімічних пар і рядів:

вільний (селянин) - безвільний, панський, кріпак;

вільний (черевик) - тісний, вузький.

Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово поєднує в собі протилежні значення. Наприклад, укр. позичати має значення "давати в борг" і "брати в борг" (nop.: у російській мові цим значенням відповідають різні слова – «одалживать» і «занимать»).

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і

початок, і кінець — дня, тижня.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним якісним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний.

Синоніми

Синоніми— це слова, що звучать по-різному, але мають і спільне основне лексичне значення.

У семантичному полі синоніми своїм значенням накладаються один на одного або перебувають поруч.

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між собою — відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значенням, проте перше слово на відміну від другого має ще й побічне значення «місце походження»: можна сказати Південна Америка — батьківщина картоплі, але не вітчизна.

* За ступенем синонімічності синоніми поділяють на абсолютні й часткові.

Абсолютні (повні)синоніми - синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Вони можуть взаємозамінюватися абсолютно в усіх контекстах. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, століття і сторіччя, орфографія і правопис.

* Часткові синоніми - синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційно-експресивним забарвленням, стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяють семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні синоніми, конотативні.

Семантичні, або ідеографічні(від idea "поняття" і graphe "пишу"), синоніми - синоніми, які різняться відтінками значень. Наприклад: шлях і дорога (шлях - це велика проїзна дорога, тоді як дорога - будь-яке місце для проїзду й місце для проходу, навіть дуже вузьке).

Стилістичні (емоційно-ескпресивні)синоніми - синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням (працювати, трудитися, ішачити).

Семантико-стилістичні синоніми- синоніми, які одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням, тобто поєднують ознаки першої й другої групи. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко; розмовне), перти (інтенсивно; грубе).

Конотативні (емоційно-оцінні) — відрізняються ставленням мовця до названого ним явища (з наростанням позитивних емоцій: дитина, дитя, маля, крихітка.

Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом. Члени кожного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно домінанти ряду, тобто слова семантично найбільш простого, стилістично нейтрального і синтагматично найменш закріпленого. Домінанта найповніше втілює семантику ряду: лікар - доктор, ескулап.

Омоніми (*парономазія)

Омоніми— це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса - «заплетене волосся», «знаряддя для косіння», «вузька смуга суходолу в морі, річці».

Розрізняють повні (абсолютні) й неповні (часткові) омоніми.

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка - «дерев'яний чи металевий брус», «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: захід - «одна з чотирьох сторін світу» (має форми лише однини), «дія для досягнення якоїсь мети», «спуск небесного світила за обрій» (мають форми однини й множини).

* За походженням омоніми поділяють на гомогенні й гетерогенні.

Гомогенніомоніми (від гр. homogenes "однорідний") - омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Такий розпад зумовлений втратою (розірванням) зв'язків між окремими значеннями колись багатозначного слова. Так, слово порох колись було багатозначним. Тепер значення цього слова "пил" і "вибухова речовина, яку застосовують для стрільби" настільки розійшлися, що між ними навіть не виникає асоціацій.

Гетерогенні омоніми (від гр. heterogenes "неоднорідний") - омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів. Гетерогенними є українські омоніми ключ' "знаряддя, яким відмикають двері" і ключ "джерело".

Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони й омографи.

Омоформи(від гр. homos "однаковий" і лат. forma "форма"-слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Так, наприклад, числівник три збігається з дієсловом терти лише в одній формі Другої особи наказового способу (три олівці, три йому руки).

Омофони(від гр. homos "однаковий" і phone "звук") - слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. Наприклад: клинок [клинок] і кленок [кли'нок].

Омографи (від гр. homos "однаковий" і grapho "пишу") - слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному (дор`ога - дорог`а).

Крім внутрішньомовної, існує міжмовна омонімія. Міжмовні омоніми - слова двох мов, які мають однакову чи майже однакову форму, але різняться значенням. Наприклад: укр. луна "відгомін, відлуння" - рос. луна "місяць".

Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів. У випадку багатозначності одне слово має декілька пов'язаних між собою значень, у випадку омонімії маємо декілька різних слів, значення яких між собою не пов'язані: вони не мають спільних елементів смислу (сем) і асоціативних зв'язків. Порівняємо багатозначне слово земля і омоніми билина1 та билина2. Слово земля має значення: 1) "планета, яка обертається навколо Сонця"; 2) "верхній шар земної кори"; 3) "речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори"; 4) "суша (на відміну від водяного простору)"; 5) "ґрунт"; 6) "країна, край". Між усіма цими значеннями є щось спільне: вони пов'язані семою простору, і неважко пояснити, як кожне похідне значення розвивалося на основі іншого. Між значеннями омонімів билина1 "стебло трав'янистої рослини" і билина2 "російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги" нічого спільного немає.

Пароніми (*парономазія)

Пароніми— це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко — й за значенням, але не тотожні; їх можна легко сплутати. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми адресат «той, кому посилається» і адресант «той, хто посилає»; мимохіть «нехотячи» і мимохідь «проходячи мимо»; виє (від вити) і віє (від віяти); знегоди «злигодні» і незгоди «відсутність згоди» тощо.

* За звуковим складом пароніми бувають:

- однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею»; земельний «пов'язаний із землекористуванням» ; земляний «зроблений із землі»; землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»;

- різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів».

* За лексичним значенням пароніми бувають:

синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити —раяти;

антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто;

семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком, кристал — кришталь;

семантично різні: газ — гас, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.