16. Конституційно-правовин статус громадянина України, підстави і форми набуття та припинення громадянства України

У відповідності із загальновизнаними нормами міжнародного права, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Це визначено у Загальній Декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. (ст. І 5); у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. (ст. 24).

Зазначене положення міжнародних документів втілене в Конституції України та у Законі України «Про громадянство України» (преамбула), де встановлено, шо право на громадянство є невід'ємним правом людини.

• перебуває на утриманні громадянина України;

• має на своєму утриманні громадянина України;

• в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом

України про імміграцію.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом

Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

17. Поняття правового статусу іноземців та осіб без громадянства

Стаття 2. Засади правового статусу іноземців

Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України Це рішення набирає чинності після його опублікування Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу У країни.Режими проживання иностранннх граждан

Стаття 3. Імміграція і тимчасове перебування іноземців ;

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на ії території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

• має в Україні законне джерело існування;

• перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами Укпаїни;

18. Правовий статус біженців в Україні

БІЖЕНЕЦЬ — особа, яка вимуше­но залишила територію держави своєї громадянської належності або територію країни свого постійного; проживання. Відповідно до сучасно-; | го міжнародного права статус Б. є підставою для отримання Б. тимча­сового притулку на території держа­ви перебування (без надання грома­дянства), виду (спеціального дозво­лу) на проживання, допомоги й за­хисту з боку держави перебування. Правовий статус Б. в Україні визна­чається Законом України «Про бі­женців» від 24 грудня 1993 р. У за­коні Б. трактується як «іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок об­грунтованих побоювань стати жерт­вою переслідувань за ознаками ра­сової, національної належності, став­лення до релігії, громадянства, на­лежності до певної соціальної групи або політичних переконань, виму­шений залишити територію держа­ви, громадянином якої він є (або те-

риторію країни свого постійного проживання), і не може або не ба­жає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побо­ювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йо­му статусу біженця» (ст. 1).

Поняття "біженець" та умови набуття статусу біженця У цьому Законі під терміном "біженець" розуміється іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йому статусу біженця.

Права біженця

Особа, яка набула статусу біженця, має право на:

вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців;

працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

користування надбаннями культури;

свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав;

вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).

Обов'язки біженця

Біженець зобов'язаний:

дотримувати Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування;

виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб.

18. Повноваження державних органів. Що вирішують питання громадянства в Україні

През. Укр , Комісія з питань гр-ва при През. Укр., МВС, МЗС, дипломат, представництва за кордоном.

През. приймає рішення про прийняття та припинення гр-ва Укр., надання притулку іноз., апатридам Всі інші органи здій, підготовчу роботу. Комісія вносить зауваження по кожній заяві, дає висновки про дотримання умов прийому в гр.-во.

МВС приймає та реєструє заяви, перевірка фактів заявника, реєстрація належності і втрати гр-ва, ведуть облік осіб, що проживають на тер-ї країни, видають паспорти. МЗС: приймають заяви, реєстрація втрати гр-ва, облік гр-н Укр. за кордоном.

18. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина

Права і свободи л. (право на життя, фіз . цілісність, опір гнобленню)та права і свободи гр-на (недотор-ть житла, свобода пересування, таємниця листування, недот-ть осб. і сімейного життя, захист честі і доброго імені, свобода думки і слова, світогляду і віросповідання, суд. захист, володіння, кор.-ня і розпор-ня своєю вл-тю).

За змістом:

Політичні: - право на свободу об'єднання у пол.. партії та гром. орг-ї - право брати участь в упр-ні держ. справами, всеукр. та міс. референдумах, вільно обиратиі бути обраним -право проводити збори, мітингі, демонстрації - право на звернення до ОДВ, ОМС - право на інформацію.

Економічні: -прив. вл-ть (володіння, кор.-ня, розпорядження) - право на підприємн. д-ть - кор.-ня прир та ін. О-ми сусп. вл-ті.

Соц-економ.: (реалізуються в сфері праці) - право на працю і свободу праці - безпечні умови праці - відпочинок - справ, винагорода - участь в упр-ні підприємствами

Соціальні: (права на соц. заб-ня) - соц. захист - соц. доп-га - охорона здоров'я і мед. доп-га - право на житло - особл. права дітей та інвалідів.

Культурні: - право на освіту - академічні свободи - свобода літер., худ., наук., техн. творчості - право на участь у культ, житті і користуванні закладами к-ри - на р-ти своєї інтелект, і творчої д-ті.

21. Конституційні обов'язки людини і громадянина

Ст65 Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Ст66 Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Ст67Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встанов­лених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем пражШння декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Ст 68 Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції Укрйнй та законів

України, не посягати на права і свободи, честь і гідність іншихлюдеЙ.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

21. Механізм реалізації, гарантії та захист прав і свобод людини та громадянина

21. Економічні, соціальні та культурні права і свободи

Права и свободы гр-на и чел-ка-это обеспеченные К-цией и др. з-нами У-ны возм-ти иметь, владеть, пользоваться и распоряжаться эконом-кими, полит., культурными и др. социальными ценностями, благами; пользоваться свободой действий и поведения в пределах з-на. Права и свободы гр-на, закрепленные к-цией (ст.22), не явл. исчерпаемыми, они не могут быть отменены. Исходя из содержания К-ции У-ны, осн. права и свободы гр-на и чел-ка классифицируются по таким признакам: гражд-кие, политические, экономические, социальные, культурные права и свободы. Это осн. К-ционные права гр-на. Они конкретизируются, детализируются в законодательных актах, к-рыми устанавливаются способы защиты таких прав.

21. Особисті права і свободи

22. Політичні права і свободи людини та громадянина

23. Обмеження прав людини і громадянина. Права людини в умовах надзвичайного стану

21. Співвідношення міжнародно-правового інституту регулювання прав і свобод людини та забезпечення міжнародних стандартів прав і свободи в Україні Зіткнення конст. і міжн. права. Домінування між народ, стандартів над нормами нац. зак-ва, інтеграції їх в правову систему країни. Міжн. дог-ри є частиною нац. зак-ва. Нац. зак-

во забез. засоби реалізації, охорони і захисту прав л., ратифікованих нормами між нар. права. Статті 2-го розділу Конс-Ї відображають зміст Міжн. хартії прав л., Заг. декларації прав л., Міжн. пакту про громадські і політ, права.

28. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні

29. Конетитуційно-нравові передумови становлення в Україні громадянського суспільства

28. Конст итуційно-правовнй статус АРК.

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на ' посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених До її компетенції.

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України.

Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:;

До відання Автономної Республіки Крим належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету

В Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України.

28. Система адміністративно-територіального устрою в Україні

Украина является унитарным гос-вом. По админ.-територ.устройству на территории Украины находятся республика Крым, области,районы,города, районы в городах, села и поселки. Существует 24 области, город и Севастополь имеют спецстатус.Вопросы админ.-тер.деления в Украине решаются на основании Указа Президиума Верховного Совета УССР от 12.03.81г./О порядке решения вопросов админ-терустройства УССР/

28. Поняття виборів та їх соціальна функція. Види виборів

29. Виборче право і виборча система. Особливості виборчої системи в Україні

30. Конституційний принцип виборчого права в Україні

Основні засади і принципи виборів

1. Hародні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

2. Усього обирається 450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

3. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності та відкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

4. Участь громадян України у виборах є добровільною. Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.

28. Виборчий процес в Україні: поняття та стадії, законодавче регулювання стадій виборчого процесу

- це врегульована з-ном специф. д-ть уповнов. органів і гр- н, спрямована на ф-ня кільк. і якісного складу органів держ. влади та ОМС.

Етапи вибор. п-су: - проголошення та призначення виборів - утворення вибор одиниць (округи, дільниці) - утворення вибор органів, які керують вибор. п-сом (ТВК, ДВК) -складання списків виборців (публічна і особиста реєстрація) - висування іреєстрація кандидатів на вибор. посади (170-120; 90-60) - проведення передвиб. агітації - голосування -підрахунок голосів та визначення р-тів.

36. Поняття та соціальна функція референдуму, види референдумів

37. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян

Адміністр. відп-ть Пул заклики, агітація за бойкотування виборів, поширення неправд, відомостей, агітація вдень виборів - штраф 3-6 мінімумів. Втручання в роботу вибор комісій. Перешкоджання здійсненням громадянином своїх вибор. прав або роботі вибор. комісії з метою вплинути на р-ти виборів - позбавлення волі 3-5рр. Якщо з підкупом, обманом, насильством до 8р. Неправомірне викор-ня бюлетенів, неправильне оголошення р-тів - до 5р. Порушення таємниці гол-ня - 1-Зрр.

36. Організація і проведення всеукраїнського референдуму. Правові наслідки всеукраїнського референдуму.

Опитування гром. думки. С-б прийняття гр-нами шляхом гол -ня законів Укр., ін. рішень з важливих питань заг. држ. та міс. значення; інструмент легітимації влад, рішень. Регулює сусп. відносини. Інструмент реалізації права нар. сув-ту. С-б фор-ня гром. думки. Противага рішенням ОДВ та ОМС, що не задовольняють інтереси гр-н. Пряме народовладдя.

Всеукр., міс, реф-м АРК. Обов'язкові та факультативні реф-ми. Конституційні та зак-чі.

Проведення реглам. Конс-ю та З-ном про всеукр. і міс. реф-ми. Стадії реф-му: - призначення - підготовка та проведення - гол-ня і визначення підсумків - опублікування та введення в дію. Схоже на виборчий п-с.

39. Конституційно-правовий статус політичних партій та громадських організацій а Укр..

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Громадська організація Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

см полит партии (пред)

Політична партія Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у вибор напрямів своєї діяльності.

Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.

Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання.

Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.

39. Правове регулювання політичних партій в Україні

Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Щодо політичних партій в Конституції також заначається, що політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами полі­тичних партій можуть бути за цією Конституцією лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встанов­люються виключно Конституцією і законами України. Як складова частина права громадян України на об'єднання закріплюється їх право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (ст. 36). Щодо гарантій цього права в Конституції зазначається, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Разом з тим Конституцією передбачаються певні обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій. Зокрема, відповідно до статті 37 Основного Закону утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я насе­лення забороняється. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої і судової влади і виконавчих органах місцевого само­врядування, військових формуваннях, а також на державних під­приємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях, що було поширеним явищем протягом тривалого часу.

39. Конституційно-правовий статус релігійних організацій в Україні

40. Нормативне регулювання взаємовідносин держави і релігійних організацій в Україні!

41. Конституційно-правовий статус ЗМІ

39. Конституційно-правовий статус ВРУ

Статус парл-ту залежить від форми прав-ня в державі. Двопалатна і одно- ст.-ра парл-ту. Різний статус, кільк. склад, порядок ф-ня, компетенція. Представництво суб'єктів федерації Внутр. структ. одиниця парл-ту - комітет. Формуються з урахуванням партійного складу палат, кіл-ті депут. фракцій та груп. Формуються на основі пропорційного предст-ва партій. Відкриті та закриті засідання. Розгляд законопроектів, проводять парлам. слухання, розслідування і ін. контрольні функції. Розвантаження пар-ту, прискорений рух законопроектів.

Парт, фракції формують керівні органи пар-ту, пост, комітетів та комісій. 450 депутатів.

Функції пар-ту Укр.: - зак-ча - представницька - ф-я парлам.контролю за д-тю урядів та ін. ОВВ, за виконанням з-нів, бюджету тощо - установча (ф-ня ін. органів держ. влади) -фінансова та судова (імпічмент) - зовн політ.

45. Конституційний склад та структура парламенту України

Структура:

1) Секретариаты:

а) Секретариат (общий секретариат),

б) Секретариаты комитетов ВРУ,

в) Секретариат Председателя ВРУ и его заместителей,

2) Управление делами ВРУ.

3) Институт законодательства ВРУ.

4) Издательство ВРУ (парламентское издательство)

Численность аппарата ВРУ составляет 1050 единиц.

45. Функції парламенту України

45. Компетенція ВРУ

• Внесення змін до КУ в межах і порядку, передбачених розділом XII Конституції;

• Призначення всеукраїнського референдуму

• Прийняття законів; Затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету.

• Визначення засад внутр. і зовн. політики;

• Затвердження загальнодерж. програм екон., науково-тех., соц., нац-к-го розвитку, охорони довкілля;

• Призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією,

• Оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента про використання Збройних Сил України

• Усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту)

• Розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Проірами діяльності Кабінету Міністрів України;

• Здійснення контролю за д-тто КМУ

• Затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних

• Призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

• Призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав

• Призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ за поданням Президента України;

• Приз-ня та звіл-ня половини складу Ради НБУ;

• Призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

• Призначення на посаду та припинення повноважень членів ЦВК за поданням През. Укр.;

• Затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій ЗСУ, СБУ, МВС України;

• Схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам.

• Надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

• Надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

• Призначення третини складу КСУ;

• Обрання суддів безстрокове;

• Дострокове припинення повноважень ВР АРК за наявності висновку КСУ про порушення нею КУ або законів України;

• призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; Здійснення парлам. контролю

45. Законодавчий процес в Україні. Особливості проходження конституційних законів

• чітко врегульована конституцією Укр. та Регламентом ВРУ д-ть спец, уповнов. органів та посад, осіб, шо полягає у творенні з-нів.

• Стадії з-чого п-су: 1 )внесення законопроекту до ВРУ; 2) поперед, розгляд законопроекту; 3)обговорення законопроекту на пленарних засіданнях ВРУ; 4)підписання та оприлюднення з-ну.

• Конст. законопроекти несуть зміни чи доповнення до КУ.

• Розділ 1, 3, 8. През. чи 2/3 конст. складу ВРУ подають до ВРУ, приймається тією ж кіл-тю депутатів і затверджується на реф-мі.

• Всі ін. розділи Конс-Ї - законопроект подається През. чи 1/3 депутатів ВРУ, схвалюється більшістю, приймається на наступній черговій сесії 2/3 від конст. складу ВРУ.

45. Комітети та комісії Верховної Ради України: склад. Порядок формування, функції та повноваження.

Основними функціями постійних комісій є:

1) законопроектна робота,

2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції постійних комісій, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради;

3) здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради, за відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

4) вивчення доцільності та ефективності дій Уряду, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції постійних комісій, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради та її Президії;

5) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції постійних комісій

6) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод,

7) попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою, заслуховування та підготовка для розгляду Президією та Верховною Радою відповідних висновків щодо цих кандидатур;

8) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з постійними комісіями, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

Постійні комісії подають на розгляд Верховної Ради України та її Президії свої висновки, рекомендації на підготовлені ними законопроекти чи проекти інших актів. Оформлення документів постійних комісій має відповідати вимогам, встановленим Регламентом Верховної Ради.

Висновки постійних комісій за наслідками попереднього розгляду проекту законодавчого акта

Висновки або рекомендації постійних комісій щодо обрання, призначення або затвердження Верховною Радою кандидатур посадових осіб

Висновок постійної комісії щодо нагляду і контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади або посадової особи повинен містити конкретні посилання на статті законодавчих актів України, що передбачають норми, які порушує або неналежно виконує цей орган чи посадова особа, з зазначенням фактів, які це підтверджують.

45. Правовий статус народного депутата України.

46. Особливості правового статусу депутата місцевої ради.

47. Акти Верховної Ради України.

45. Конституційно-правовий статус Рахункової палати України

У структурі державного механізму згідно з Конституцією України і Законом від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату Верховної Ради України» була створена Рахункова палата як постійно діючий виший орган державного фінансово-економічного контролю. Вона утворюється парламентом України, йому підпорядкована і підзвітна, є юридичною особою, здійснює діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави, реалізує державний фінансово-економічний контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності. До її складу входять Голова Рахункової палати та її члени: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та секретар Рахункової палати. Рахункова палата має структуру, апарат, штатний розпис якого затверджується

Завданнями Рахункової палати є організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням доходної та видаткової частин Державного бюджету України, використанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням, здійснення контролю за ) утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля. До завдань Рахункової палати входить також контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках, здійснення контролю за грошовою емісією.

, Рахункова палата має доволі широкі повноваження. Вона має право здійснювати контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України, у тому числі за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних та валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм, проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних парламенту України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності. Рахункова палата має право проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету і фінансів України, порушувати перед парламентом України, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі.

Очолює Рахункову палату Голова Рахункової палати, який призначається на , посаду Верховною Радою терміном на 7 років з правом призначення на другий термін Його призначення проводиться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Кандидат на посаду Голови Рахункової палати вважається призначеним, і якщо за результатами таємного голосування він одержав більшість голосів від І конституційного складу парламенту України. До кандидата на посаду Голови Рахункової палати існують такі вимоги: він повинен бути громадянином України; мати вищу економічну або юридичну освіту, досвід професійної діяльності в галузі державного управління, державного контролю, економіки, фінансів, права, а також підтвердити свої професійні знання під час обговорення його кандидатури за спеціальною процедурою, встановленою відповідним комітетом Верховної Ради України. Голова Рахункової палати здійснює керівництво діяльністю Рахункової палати, організує її роботу, подає парламенту звіт про її роботу, представляє Рахункову палату у Верховній Раді України та органах виконавчої влади і за кордоном. Він забезпечує комплектування штату Рахункової палати компетентними спеціалістами.

45. Депутатські групи і фракції* у парламенті

. Депутатські фракції у Верховній Раді України утворюються виключно депутатами, за умови, що до складу кожної з фракцій входить не менш як 14 народних депутатів України.

3. Порядок роботи депутатської групи (фракції), умови вступу депутата до депутатської групи (фракції), його виходу чи виключення з неї визначаються самою депутатською групою (фракцією).

5. Депутатські групи (фракції) формуються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, створення органів Верховної Ради

6. Реорганізація та формування нових депутатських груп (фракцій) можуть проводитися протягом повноважень Верховної Ради із збереженням їх пропорційного представництва в органах ВР.

2. Депутатські групи (фракції) відповідно до цього Регламенту мають право на пропорційне представництво в усіх органах ВР та офіційних парламентських делегаціях. Постійні комісії ВРУ формуються групами (фракціями) за принципом пропорційності.

45. Уповноважений ВРУ з прав людини: статус. Функції та повноваження

Законом чітко встановлюються вимоги щодо претендента на посаду Уповноваженого і процедура його обрання. Уповноваженим може бути призначено громадянина України,

ЯКИЙ На ЛеНЬ ОЙПанНЯ ПОСЯГ 40 ТЮКІВ НОЛОЛІГ ЛеПЖЯННОЮ МОВОЮ МЯГ ДИГ.ПК-І МППЯПТ.НІ якпг.ті тіпрйІп ппяктяхиг.нпї пічпкнппті тя ппптягпм гч-гяннії 5 пліґів ппгчігияяг п Л^іґпяїнІ Нр \*пчґі> бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Відповідно, в інтересах неупередженого ставлення до виконання своїх обов'язків і об'єктивного вирішення справ передбачено, що Уповноважений не може мати представницького мандата, займати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом жодної політичної партії.

Термін повноважень Уповноваженого — 5 років, який починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради. На відміну від суддів Конституційного Суду, строк повноважень яких обмежений 9 роками і вони не мають права переобиратися, Законом про Уповноваженого не забороняється, щоб одна й та сама особа призначалась на посаду Уповноваженого кілька разів.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України шляхом таємного голосування. Пропозиції щодо кандидатурі) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради або не менше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Відповідний комітет Верховної Ради подає парламентові свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим Законом, та про відсутність причин, які б перешкоджали зайняттю нею цієї посади. Голосування проводиться на пленарних засіданнях парламенту, але не раніше як через 10 днів і не пізніше, ніж через 20 днів після закінчення строку висування кандидатів для участі у виборах. Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала більшість парламентаріїв, про що приймається відповідна постанова. Але якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше, ніж два кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада проводить повторне голосування по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів. У разі, якщо жоден з кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування для призначення на посаду Уповноваженого. Призначення омбудсмана парламентом цілком відповідає юридичній природі цього інституту, і така практика існує у більшості країн світу.

Закон про Уповноваженого з прав людини чітко регламентує порядок припинення його повноважень та звільнення з посади, що є важливою гарантією його діяльності. Його повноваження припиняються за таких обставин: у разі відмови Уповноваженого від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого. Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, тільки у таких випадках: порушення ним присяги; порушення вимог щодо несумісності діяльності; припинення громадянства України; неспроможності протягом більше 4 місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності. Законом встановлено, що висновок про наявність підстав для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія парламенту України. Верховна Рада за наявності зазначених підстав розглядає питання і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради або не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту.

Для реалізації своїх повноважень Уповноважений формує секретаріат, який є юридичною особою. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються положеннями про секретаріат Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюється Уповноваженим. Відповідно Уповноважений контролює роботу секретаріату, визначає основні напрямки його діяльності. При повноваженому з метою надання консультативної підтримки, проведення

наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина може створюватись консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений має право призначити своїх представників у межах виділених коштів, затверджених парламентом України. Але Законом не визначено, чи це будуть представники Уповноваженого на місцях чи представники Уповноваженого з певних питань. Ця невизначеність дає підстави вважати, що в майбутньому можуть бути застосовані обидва підходи. На наш погляд, пріоритетним повинен бути принцип представництва на місцях, оскільки конкретні конституційні права громадян порушуються саме на місцях, у тому числі органами місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією, посадовими особами підприємств, організацій і установ. Але не виключається й те, що можуть бути створені представники Уповноваженого і з конкретних питань, напрямів його правозахисної діяльності. Так, у ФРН, у Данії існує омбудсман з питань оборони, у Фінляндії — омбудсман з питань рівності прав чоловіків і жінок, омбудсман із захисту прав споживачів та контролю за конкуренцією, в Угорщині — Уповноважений з прав національних та етнічних меншин, в Канаді — омбудсман з національних мов. За яким принципом будувати структуру інституту омбудсмана в Україні ще не визначено. Але цілком можливе поєднання обох принципів. На наш погляд, це було б найбільш грунтовно в сучасних умовах розвитку політико-правового процесу і стану із забезпеченням прав людини і громадянина в Україні.

45. Сесія ВРУ - основна організаційно-правова форма її діяльності

Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на засіданні на початку першого пленарного засідання Верховної Ради, яке проводиться в перший день роботи сесії.

Сесії Верховної Ради складаються з пленарних засідань Верховної Ради і засідань постійних та інших комісій Верховної Ради, шо проводяться у період між пленарними засіданнями.

Чергові сесії скликаються Президією Верховної Ради в порядку, визначеному т.2.3.1. Тривалість сесії визначається Верховною Радою.За пропозицією резидії Верховної Ради, погодженою з Погоджувальною радою депутатських груп і фракцій, Верховна Рада на початку кожної сесії після можливого скороченого обговорення визначає орієнтовну дату закриття даної сесії, а в кінці сесії - дату відкриття наступної.

Верховна Рада може доручити окремим комісіям Верховної Ради продовжити їх роботу після закінчення сесії.

Головуючий на засіданні оголошує закриття сесії на підставі рішення Верховної Ради, прийнятого безпосередньо перед закриттям.

У разі запровадження режиму воєнного, надзвичайного чи іншого стану, пов'язаного з обмеженням конституційних прав громадян, сесія Верховної Ради без прийняття спеціального рішення продовжується до його припинення.

45. Строки повноважень ВРУ. Дострокове припинення повноважень ВРУ

Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2. протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3. протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України",

45. Місце і роль Президента України в механізмі державної

45. Порядок обрання Президента України

Відповідно до ст. 103 Конституції України Президент України обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'яіь років.

Принцип загальності виборів Президента, насамперед, означає що право обирати мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Чинна Конституція передбачає низку умов (цензів), яким має відповідати кандидат на пост Президента, зокрема, щодо віку, місця народження, володіння державною мовою тощо

Президентом може бути обраний громадянин України, який на день проведення виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десятиостанніх перед днем виборів років та володіє державною мовою;

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Нарівні з вимогами до кандидата на пост Президента існують обмеження і щодо особи Президента. Відповідно до ст 103 Конституції Президент не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Принцип рівності виборів Президента означає, що громадяни України беруть участь в виборах на рівних засадах, кожний виборець має один голос.

За Конституцією (ст. 70), не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками, за винятком передбачених Конституцією України та Законом України про вибори Президента України.

Принцип рівності означає також створення рівних умов для кандидатів.

Принцип прямого характеру виборів означає, що Президент України обирається безпосередньо виборцями.

Голосування на виборах Президента України є таємним, контроль за волевиявленням виборців забороняється.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента. Постанова Верховної Ради України про призначення чергових виборів приймається не пізніше як за 180 днів до дня виборів.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення цих повноважень (ст. 103 Конституції). Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (ст. 85 Конституції).

Право висування претендента на кандидата у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними у порядку, визначеному законом, через політичні партії та їх виборчі блоки, а також через збори виборців, в тому числі шляхом самовисунення.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України.

Для проведення виборів територія єдиного загальнодержавного одномандатного виборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою та кількості населення. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частин. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією не пізніше як за 160 днів до дня виборів за поданням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

Виборчі дільниці утворюються територіальними виборчими комісіями за поданням сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а у разі відсутності таких подань — за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження.

Виборчі дільниці утворюються в кількості від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців.

Вибори Президента України організують і проводять Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії та дільничі виборчі комісії.

45. Повноваження Президента України

Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції).

Одними із пріоритетних повноважень Президента у здійсненні названих функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах.

Як представник держави в своїй країні, Президент має право звертатися з посланнями до народу та із щорічними (чи позачерговими) посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Як представник нашої держави у міжнародних відносинах і керівник її зовнішньої політичної діяльності, Президент приймає рішення про визнання іно­земних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав.

Як глава держави, Президент України має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади.

Зокрема, Президент призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією.

Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися Це зумовлює іноді скликання позачергових сесій Верховної Ради, що мало місце, наприклад, у серпні 1997 р., але в цілому вносить стабільність в роботу парламенту, утверджує його як постійно діючий орган законодавчої влади України.

Ряд повноважень Президента стосуються його права впливу на законодавчу та іншу діяльність Верховної Ради Пріоритетним серед них є право законодавчої ініціативи, тобто право вносити до Верховної Ради України законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. До того ж законопроекти, визначені Президентом як невідкладні, мають розглядатися Верховною Радою позачергово. Президент має право вносити законопроекти про внесення змін і доповнень до всіх розділів Конституції, в тому числі до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", які за умови їх прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради затверджуються всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Президент має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оприлюднення законів. Відповідно до чинної Конституції Президентові належить право підписання законів, прийнятих Верховною Радою, і оприлюднення їх.

Схвалені Верховною Радою закони спочатку підписуються її Головою і надсилаються Президентові. Відповідно до Конституції (ст. 94) Президент протягом п'ятнадцяти днів після одержання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. В разі якщо Президент протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офі­ційно оприлюднений.

Якщо ж під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Одним з найважливіших і найдієвіших повноважень Президента як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Так, відповідно до ст. 106 Конституції Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра та припиняє його повноваження, приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

Президент має також ряд інших повноважень щодо формування органів виконавчої влади та призначення посадових осіб. Він призначає на посади та звільнює з посад за згодою Верховної Ради Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; скасовує акти Кабінету Мппстрів та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Президент також призначає половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил України, він призначає на посади та звільнює з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної оборони і безпеки; вносить до Верховної Ради питання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил у разі збройної агресії проти України.

Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції, підписами Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання.

45. Дострокове припинення повноважень Президента України і усунення його з посади в порядку імпічменту

Президент України обирається строком на п'ять років. Його повноваження, як правило, припиняються по закінченні цього терміну. Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента.

Разом з тим можливе дострокове припинення повноважень Президента при наявності передбачених Конституцією і додержання конституційно визначеної процедури. Відповідно до ст. 108 Конституції України підставами дострокового припинення повноважень президента є:

1. відставка;

2. неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров'я;

3. усунення з поста в порядку імпічменту; ;

4. смерть. ' Відставка Президента — добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява Президента про відставку має проголошуватись ним особисто на засіданні Верховної Ради

України.

Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я як підстава дострокового припинення його повноважень мас встановлюватись на засіданні Верховної Ради України в умовах гласності і відкритості. Цей факт має підтверджуватись рішенням, прийшлим більшістю від її конституційного складу. Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою України є письмове подання Верховного Суду України за зверненням Верховної Ради і медичний висновок. Тобто сам по собі медичний висновок не є підставою для дострокового припинення повноважень Президента. Необхідне ще й письмове подання Верховного Суду України, яке містить юридичну оцінку медичного висновку.

Однією з найскладніших процедур дострокового припинення повноважень Президента є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту, тобто відсторонення від посади, поста.

Відповідно до ст. 111 Конституції України Президент може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину Ініціювання питання про усунення Президента з поста У порядку імпічменту здійснюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України

Вирішенню цього питання Верховною Радою України має передувати парламентське розслідування. Для проведення розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявністю підстав Верховна рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічмент) приймається Верховною Радою України не менш як 3/4 від її конституційного складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка справи Конституційним Судом України й отримання його висновку щодо додержання конституційно; процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України виникає питання про легітимне виконання його обов'язків до обрання нового Президента. Відповідно до статей 108,109, ПО, 111 Конституції України на період до обрання і вступу на пост нового Президента обмежене коло обов'язків покладається на Прем'єр-міністра України

45. Акти Президента України

Згідно з ч. 2 ст. 106 КУ През. видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження През. носять підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції і законів України.

Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, центральні органи громадських організацій України, Рада Міністрів Республіки Крим, Глава Адміністрації Президента України, Радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президенту України подає Глава Адміністрації Президента України.

Деякі акти Президента потребують контрасигнації - скріплення підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Згідно з Указом акти През. не пізніше, як у 15 строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Нормативні акти Президента набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання відповідним державним органам та оме і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевою самоврядування, якщо не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента приймає КСУ. У разі визнання КСУ Президента неконституційним, він втрачає чинність з дня ухвалення Конституц. Судом відповідного рішення.

45. Адміністрація Президента України та її місце в системі органів державної влади

Адміністрація Президента України є постійно діючим органом, що утворюється президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави.

Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України,

указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Основним завданням Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України щодо:

реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина,

представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України;

здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони;визначення стратегії економічного розвитку держави;

вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією і ліквідацією центральних

органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії;

розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень;

вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, у тому числі

відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих пеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилування;

здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

До складу Адміністрації входять:Глава Адміністрації, Перший помічник Президента,

Перший заступник та заступники Глави Адміністрації, помічники Президента, радники Президента України, наукові консультанти, консультанти та референти Президента, Постійний представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний представник Президента в Конституційному Суді України; управління, служби, відділи та інші структурні підрозділи.