45. Територіальна, матеріальна та Фінансові основи місцевого самоврядування

Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування взагалі, його органів та посадових осіб, зокрема, є їх правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність (автономія).

Суть правової автономії полягає в тому, що місцеве самоврядування, його органи мають свої власні повноваження, визначені Конституцією або законом. Ці повноваження, зазначається в Європейській Хартії, мають бути повними та виключними, тобто такими, що не належать одночасно органам державної влади чи, скажімо, іншим органам місцевого самоврядування. У межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має повну свободу дій для здійснення власних ініціатив г будь-якого питання, віднесеного до його відання. Це правило має діяти і тоді, коли орган місцевого самоврядування здійснює делеговані йому законом окремі повноваження органів державної влади. І тут він повинен мати свободу пристосовувати здійснення цих повноважень до місцевих умов.

Суть організаційної автономії полягає в тому, що орган місцевого самоврядування сам визначає свою власну внутрішню структуру так, щоб вона відповідала його функціям та повноваженням і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам, а будь-який адміністративний контроль за його діями можливий лише для забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування.

Матеріально-фінансова автономія місцевого самоврядування та його органів полягає в праві володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, а також власними коштами, достатніми для здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування. При цьому принаймні частина коштів повинна, як зазначається в Європейській Хартії, надходити за рахунок місцевих податків і зборів, ставки яких в межах закону повинні визначати самі органи місцевого самоврядування. І навіть субсидії, які виділяються цим органам (ніде в світі місцеве самоврядування без державної підтримки не обходиться), не повинні зменшувати свободу дій зазначених органів у власній сфері діяльності.

які поділяються за своєю правовою природою на дві окремі групи:

власні повноваження, в межах яких органи місцевого самоврядування діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність перед законом;

окремі повноваження органів державної виконавчої влади, надані (делеговані) законом органам місцевого самоврядування, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (п. 1,2 ст. 16 Закону)

Як зазначалося, органи місцевого самоврядування є важливим компонентом системи місцевого самоврядування і самі представляють цілісну систему, до складу якої входять: рада — представницький орган місцевого самоврядування, а також її виконавчі органи, якими є виконавчий комітет, відділи, управління та інші, створювані радою, виконавчі органи.

45. Сфера компетенції місцевого самоврядування

У Законі про місцеве самоврядування послідовно проводиться принцип, згідно з яким представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селишні, міські голови, виконавчі органи самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (п. З ст. 10 Закону).

У науці та практиці державного будівництва є різні способи розподілу повноважень в системі місцевого самоврядування взагалі та в системі органів місцевого самоврядування, зокрема.

Суть першого з цих способів полягає в тому, що в законі визначаються виключні повноваження територіальної громади (як первинного суб'єкта місцевого самоврядування), виключні повноваження ради (як повноважного представництва територіальної громади). Це переліки питань, які мають вирішуватися або лише самою громадою на місцевому референдумі, або ж радою на її пленарних засіданнях. Далі в законі проводиться принцип пріоритету повноважень територіальної громади щодо повноважень органів місцевого самоврядування, а також ради — відносно її виконавчих органів. Суть цього принципу полягає в тому, що територіальна громада потенційно може брати до свого розгляду та вирішувати будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування. Таке ж право має і рада, але вже за винятком тих питань, які є виключними повноваженнями те­риторіальної громади. Що ж стосується виконавчих органів ради, то вони мають вирішувати будь-які питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, за винятком тих з них, які мають вирішуватися виключно територіальною громадою та радою.

Суть другого способу розподілу повноважень в системі місцевого самоврядування полягає в тому, що, при збереженні пріоритету повноважень територіальної громади відносно органів місцевого самоврядування, повноваження рад визначаються окремо від повноважень їх виконавчих комітетів. Ради не мають права приймати до свого розгляду та вирішувати на своїх пленарних засіданнях ті питання, що віднесені до компетенції їх виконавчих органів.

Саме такий спосіб розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами знайшов своє втілення в Законі про місцеве самоврядування (ст.ст. 25—40).

Повноваження сільських, селищних, міських рад (ст. 26) за своїм характером поділяються на три групи: по організації роботи в раді; по формуванню органів ради та контролю за їх діяльністю; по безпосередньому вирішенню питань, віднесених до відання місцевого самоврядування.

До першої групи належать такі питання, як визначення відповідно до закону кількісного складу ради, затвердження регламенту та плану роботи ради тощо.

До другої групи належать: утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ряди- прийняття рішень про недовіру сільському, селищному, міському голові, а також щодо дострокового припинення його повноважень; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, та інші.

До третьої групи виключних повноважень сільських, селищних, міських рад входять: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього і т.д.