Розвиток ландшафтів палеогеографічних етапів плейстоцену Еоплейстоцен

До еоплейстоцену відносяться березанський і іллічівський етапи лесо-породоутворення, крижанівський і широкинський етапи грунтоутворення. Їх хронологічне положення визначається за палеомагнітною подією Олдувай (межа пліоцену та плейстоцену) в основі березанського кліматоліту та епізодом Харамільо (біля 1 млн. р.т.) у широкинському кліматоліті (Веклич та ін., 1993). Різка зміна клімату на початку плейстоцену відображена у зникненні ландшафтів субтропічних рідколісь на червонувато-коричневих, коричневих грунтах, що існували на всій території України у кінці пліоцену (підетап bv₃).

Березанський етап (1.8-1.55 млн. р.т.) за перервою у процесах лесоутворення і формуванням червоно-бурих грунтів на півдні України поділяється на 3 підетапи (Веклич, 1982). За даними з північної, західної і східної частин України отримано їх палеоландшафтну характеристику: br₁ – бореальний лісостеп на лесовидних породах; ступінь залісення та участь різнотрав’я знижувалися на південь. У соснових лісах на сіроколірних глинах знижень поодиноко зростали широколистяні породи (у Прикарпатті – ялина). br₂ – південно-бореальні лісостепові та лісо-лучні ландшафти на бурих рендзинах, лучно-бурих грунтах. Поширення лісів (у Прикарпатті смереково-ялинових), поява ялини у Придніпров’ї, мезофітність степів є ознаками зволоження. На півдні роль широколистяних порід вища (Сиренко, Турло, 1986) – ландшафти суббореальні. br₃ – степи та сухі степи на лесових породах у сучасній степовій зоні, ксерофітизація лісостепу у північніших районах. За аридизацією, зникненням широколистяних порід, низьким глинним звітрюванням, розвитком морозобійних тріщин ландшафти відносяться до субперигляціальних.

Крижанівський етап (1.55-1.3 млн.р.т.) відзначався поширенням бурих, червоно-бурих грунтів із рисами субтропічних (Сиренко, Турло, 1986) і наявністю інтервалу лесоутворення, що поділяє етап на підетапи (Веклич, 1982). Реконструйовано ландшафти підетапів: kr₁ – тепло-суббореальні світлі ліси на бурих грунтах на півночі і заході, лісостеп на коричнево- і червонувато-бурих грунтах у середній Україні. Риси посушливості виражені у домінанті дуба та в’яза, у складі теплолюбних неогенових реліктів. Субсередземноморські степові ландшафти з участю термофілів у долинних лісах займали Причорномор’я (Сиренко, Турло, 1996). kr₂ – похолодання та аридизація, бореальні ландшафти: на півночі та заході лісостепові на сіроколірних суглинках, у середній частині України степові на лесах (із розвитком тріщинних порушень), у Причорномор’ї сухостепові. kr₃ – тепло-суббореальні ландшафти, за ступенем звітрювання грунтів та участю термофілів прохолодніші та вологіші, ніж на підетапі kr₁. Південніше просувалися широколистяні ліси на бурих лесивованих грунтах. Грабово-дубові ліси і лучні степи на коричнювато-бурих грунтах поширювалися у сучасний північний степ; буково-грабові ліси займали Прикарпаття. На заключній стадії kr_3с ландшафти південно-бореальні (зникли граб, мезо- і термофільні екзоти). Kрижанівський етап зіставляється із першим теплим етапом плейстоцену Waalian, що відзначався наявністю двох інтергляціалів із слабо вираженими рослинними сукцесіями (Zagwijn, 1992).

Іллічівський етап (1.3-1.2 млн. р.т.) малопотужного лесонакопичення мав бідніший і ксерофітніший склад рослинності та посушливіший клімат, ніж березанський. За типом тріщинних порушень, індексами глинного звітрювання і паліноданими ландшафти північної України належали до субперигляціальних лісостепових на лесових породах (соснові ліси та ксерофітні степи), сучасного степу – до бореальних сухостепових на засолених лесах. На початку етапу у лісах на сіроколірних відкладах знижень зростала береза, поодиноко ялина та широколистяні породи, що зникли, із зниженням залісення, до кінця етапу.

Широкинський етап (1.2-0.85 млн.р.т.) включає підетапи грунтоутворення (переважно коричневоземного) sh₁, sh₃ і лесоутворення sh₂; підетап sh₁ має підстадії sh_1b1 і sh_1b2 (Веклич та ін., 1984). Реконструйовано ландшафти: sh_1а – бореальні лісові, лісостепові; sh_1b – тепло-суббореальні: сосново-дубові ліси на червонувато-бурих грунтах і полідомінантні (з грабом, буком, ялиною, смерекою) на бурих лесивованих грунтах знижень; лісостеп на коричнювато-бурих грунтах; у Прикарпатті грабові ліси з тисом, лапиною, падубом. Клімат вологіший, ніж у крижанівський час, зони зміщені на південь. sh_1b2 – аридизація: широколистяно-соснові рідколісся з участю екзотів на темно-коричневих грунтах. У Прикарпатті зникли темнохвойні породи. У Причорномор’ї існували cубсередземноморські ландшафти (Сиренко,Турло, 1986). sh_1с – південно-бореальні ландшафти із поширенням сосни, на заході темнохвойних. sh₂ – бореальний лісостеп на сіроколірних породах на півночі, степ на малопотужних лесах із тріщинами усихання на півдні. Клімат менш суворий, ніж на попередніх етапах лесоутворення (у соснових лісах домішка ялини, широколистяних, степи різнотравно-злакові). sh₃ – тепло-помірні ландшафти: лісостеп на чорноземовидних грунтах до середньої України; теплі суббореальні: степ на темно-коричневих грунтах у сучасному степу; лісостеп у Закарпатті. Ступінь глинного звітрювання і участь екзотів нижчі, ніж на попередніх оптимумах. sh_3с – бореальні ліси на глейових грунтах на півночі та заході, ксерофіти на дернових грунтах на півдні. Підетап sh₁ теплий і вологий (відсутність степової зони), підетап sh₃ – прохолодніший і аридний (редукція лісової зони). За чіткістю рослинних сукцесій, особливо за послідовними (максимальними у ео- і ранньому плейстоцені) піками граба, ялини, смереки, поширенням карії і птерокарії, підетап sh₁ відповідає інтергляціалу Bavel, а підетап sh₃ вірогідно є аналогом інтергляціалу Leerdam, що є другим на теплому етапі Bavelian (Zagwijn, 1992).