4. Антична колонізація Північного Причорномор'я

Північне Причорномор'я входило в зону найвищого піднесення і впливів античної культури Стародавньої Греції та Риму І тис. до н. е. Виникнення давньогрецьких пам'яток на території сучасної України було спричинене так званою античною колонізацією та появою грецьких міст-колоній у Північному Причорномор'ї. Їх поява стала одним з епізодів розселення мешканців античної Еллади по середземноморському басейну, яке проходило у VШ-VІ ст. до н. е.,вихлюпуючи з метрополії надлишок ініціативного торгово-ремісничого люду на Апеніни, Північну Африку та узбережжя Чорного моря. В сучасному українському Причорномор'ї дослідники виділяють три зони античної колонізації: у гирлах Бугу та Дністра, на Керченському й Таманському півостровах і на південно-західному узбережжі Криму. До найдавніших колоній, заснованих у VII ст. до н.е. вихідцями з іонійського Мілету, належало поселення на острові (у ті часи півострові) Березань біля гирла Буго-Дністровського лиману, а також місто Пантікапей (нині - у межах м. Керчі). За часів колонізації Північного Причорномор'я іонійська Греція, як і материкова, в цілому досягла високих успіхів у всіх сферах політичного, соціально-економічного і культурного життя Відбулося остаточне оформлення станової стратифікації, зросла соціальна активність мас. Поліс - основна форма політичної організації грецького суспільства - найкраще проявився в Мілеті. Тут, незважаючи на соціально-політичні чвари між олігархами і демосом, було, зрештою, на деякий час скинуто тиранію. Протягом VI ст. до н. е. поступово відбулося утвердження громадянських прав і деяких полісних магістратур. Найвищого розвитку досягла індивідуальна творчість в архітектурі й образотворчому мистецтві, літературі, історії і філософії. Саме Мілет, який славився високорозвинутим ремісничим виробництвом і сільським господарством, активною міжнародною торгівлею і добрим адміністративно-політичним устроєм, став організатором цілеспрямо­ваної і тривалої колонізації Причорномор'я.

Протягом VI^-V ст. до н.е. на Керченському і Таманському півостровах з'явилися міста Феодосія, Фанагорія, Горгіппа (Анапа), Гермонасса (ст.Таманська) та ін.; тоді ж на західному узбережжі Криму постав Херсонес [у межах сучасного Севастополя], на узбережжі Дністровського лиману - Тира і Ніконій, а в гирлі Південного Бугу — Ольвія. Нові міста, облаштовані на зразок грецьких полісів, провадили жваву посередницьку торгівлю з тубільними племенами. їхня самостійна історія нараховує

багато століть, остаточно припиняючись лише внаслідок руйнівних набігів кочових племен в добу Великого переселення народів. Географічно торговельні зв'язки підприємливих греків простягалися далеко в глиб довколишніх територій: Ольвії — до Середнього Подніпров'я, Тири - до Дунаю тощо. В поселеннях і курганах лісостепу Правобережжя (по річках Тясмин, Рось, Південний Буг) знайдено чималу кількість предметів античного імпорту, що проникав сюди з грецьких колоній в обмін на збіжжя, худобу, мед, віск, рибу, шкіри. З іншого боку, на замовлення знатних скіфів грецькі майстри

виготовляли коштовні ювелірні прикраси, мальовані амфори, посуд із зображенням сцен зі скіфського життя. Аванпости античної цивілізації, без сумніву, лишили свій слід у житті тубільного населення, опосередковано прискорюючи його політичний та економічний розвиток, а ще важливіше - започатковуючи напрям цивілізаційних орієнтацій, який через кілька століть підштовхне молоду варварську Русь до візантійської культурної орбіти.