2

Реферат На тему принципи права план

1. Визначення поняття «принципи права» та його ознаки

2. Принципи права: форми існування та види

3. Характеристика принципу верховенство права

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Визначення поняття «принципи права» та його ознаки

Поняття принципів права є актуальною проблемою сучасної юридичної науки. І це не випадково, тому що саме в принципах права найбільше яскраво відбита його сутність.

У вітчизняній науці розуміння принципів права носить вузько нормативний характер. По-перше, під принципами права, як правило, розуміють лише основні ідеї, які офіційне закріплені у нормах чинного законодавства. Принципи можуть виявлятися тільки в змісті зазначених норм і до їх числа не можна віднести суспільно визнані ідеї правосвідомості, які незафіксовані в нормативно-правових актах. Іншим негативним моментом такого розуміння є звуження значимості принципів і обмеження сфери їх дії межами правотворчості і правозастосування, причому в правотворчості їм віддається роль теоретичної бази, що визначає зміст конкретних норм, а в правозастосуванні їх функція обмежується лише потребою в тлумаченні цих норм¹.

Фундаментальністю відрізняється серед інших наукових праць монографія Колодія А.М. „Принципи права України”². Він вперше серед вітчизняних науковців провів дослідження генезису принципів права в Україні, вивчив принципи розбудови демократичної правової держави.

Отже, дослідження принципів не може обмежуватися формально-юридичними питаннями. Норми права - це лише одна з абстрактних форм його буття, до яких належить і правосвідомість. Конкретним проявом права, головним свідченням його існування виступають не вони, а правовідносини. Тому, не заперечуючи значення втілення принципів у змісті юридичних норм і їх законодавчої фіксації, не можна залишити без уваги їх зв'язки із правосвідомістю і правовідносинами.

Таким чином, вивчення принципів права повинно бути багатогранним. Принципи права варто розглядати у генетичному, гносеологічному, онтологічному і функціональному аспектах. При цьому терміни "принципи права", "юридичні принципи", "основні ідеї", "засади" використовуються як синоніми.

Генетична характеристика принципів права полягає детермінованості їх змісту об'єктивними соціальними закономірностями. Відповідно до матеріалістичного розуміння принципи права є відображенням найважливіших сторін практичної діяльності суб'єктів суспільних відносин. Основні ідеї права виступають не довільними конструкціями людського розуму, а особою формою вираження об'єктивних соціальних закономірностей. Фіксуючи у своєму змісті необхідні та істотні суспільно-правові зв'язки вони встановлюють такий порядок суспільних відносин, що передусім сприяє зміцненню і розвитку соціуму³.

У принципах права відображаються соціальні закономірності двох видів:

• загальносоціальні — такі, що розповсюджують свою дію на суспільство в цілому і властиві тільки праву як особливому регуляторові людської поведінки. Загальсоціальними принципами сучасного права є принципи поділу влади, захисту власності, демократизму, гуманізму тощо. У них втілюються економічні, політичні, моральні засади наявного суспільного ладу.

• спеціально-юридичні — такі соціальні закономірності, що властиві тільки праву. До них відносяться принципи свободи, справедливості, юридичної рівності, відповідальності за вину, єдності юридичних прав і обов'язків, законності, єдності об'єктивного і суб'єктивного права.

Загальносоціальні і спеціально-юридичні засади права можуть діяти ефективно лише у взаємодії один з одним, тому що тільки так можливе узгодження істотних властивостей об'єкта регулювання і його регулятора.

Гносеологічний аспект дослідження принципів обумовлений їх детермінованістю не тільки об'єктивними соціальними закономірностями, але і діяльністю свідомості людини, творчою активністю її розуму. Зміст принципів залежний від здатності юридичного мислення проникнути в сутність суспільних процесів, розуміти головне, необхідне, основне. Отримані результати формулюються у фундаментальні правові поняття, якими і стають у гносеологічному плані юридичні принципи.

Безумовно, необхідні й істотні сторони і зв'язки соціальної дійсності певним чином відображаються у конкретних нормах права. Інакше останні втратили би здатність позитивно впливати на суспільні відносини. Специфіка основних ідей права як гносеологічних феноменів виявляється саме в тому, що вони найбільше правильно, адекватно втілюють необхідне та суттєве в соціальній дійсності.

Іншою рисою принципів у гносеологічному аспекті порівняно з юридичними нормами є значно більша їх залежність від стану (рівня) правових знань. Вони виникають лише на визначеному етапі правогенезу, безпосередньо пов'язаного з появою розвинутого юридичного мислення, тоді як конкретні норми права виникають іноді і стихійно, у ході повсякденної практичної діяльності людей. Історично принципи права з'явилися значно пізніше інших його норм, що спочатку існували у виді юридичних звичаїв і не містили теоретичних узагальнень соціальних процесів на рівні їх сутності. «Від фактичного до нормативного - от процес, от лінія розвитку, у рамках яких формується право і результатом яких є норми». Типізацією й абстрагуванням відрізнявся пізніший період правогенезу, прикладом чого може служити кримінальне право, де спочатку сформувалася особлива частина і лише після цього і багато пізніше загальна частина, у якій викладалися його принципи⁴.

Онтологічна характеристика принципів права передбачає виявлення основних форм їх буття⁵.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України загальновизнані принципи міжнародного права є складовою частиною національної правової системи, принципами українського права⁶.

Функціональний аспект характеристики принципів права визначає їх практичне призначення. Можна констатувати наявність у них двох функцій: внутрішньої і зовнішньої. Внутрішня полягає у впливі на систему юридичних норм, що забезпечує її погодженість. Усі нормативні приписи повинні логічно випливати зі змісту принципів і відповідати їм. Це дозволяє здійснювати правове регулювання на єдиних засадах і забезпечити його максимальну ефективність. Реалізуючи внутрішню функцію їх вплив на суспільні відносини відбувається опосередковано - через обумовлені ними конкретні юридичні норми⁷.

Зовнішня функція принципів права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки суб'єктів суспільних відносин. Причому вона не обмежується тільки межами правозастосування при прогалинах в законодавстві або при протиріччі основних засад правових конкретних норм.

Ознаками принципів права є:

1. Принципи права розчинюються в безлічі норм, пронизують усю правову матерію, виводяться із неї;

2. є стрижнем усієї системи права, додають праву логічності, послідовності, збалансованості;

3. мають вищий рівень абстрагованості від регульованих відносин, звільнені від конкретики та подробиць;

4. виступають як загальне мірило поведінки, не вказуючи на права та обов’язки;

5. є позитивним зобов’язанням і як таку набувають якостей особливого рівня права, що постає над рівнем норм, визначають їх ціннісну орієнтацію (спрямованість);

6. не мають способів регулювання, їх провідним елементом є повинність (те, що повинно бути), яка безпосередньо відображує існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей та обґрунтовується нею;

7. виступають відправною засадою при вирішення конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії закону у разі наявності прогалин у законодавстві⁸.

Усі принципи права, як правило, класифікують на загальносоціальні (економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, морально-духовні та ін.) та спеціально-соціальні (юридичні). Загально соціальні принципи характеризують право як регулятор суспільних відносин і є своєрідним поєднанням його з іншими сферами суспільного життя. Адже у праві як регуляторі економічних питань повинні втілюватися закони економічного розвитку суспільства, скажімо при визначенні ставки податку повинна враховуватися крива Люфера тощо.

Таким чином, принципи права виражають головне в праві, тенденції його розвитку, то, на що право повинне бути орієнтоване, спрямовано. Порівняно з правовими нормами певної епохи принципи права характеризуються більшою стійкістю, залишаються незмінними протягом тривалого часу.