Феномен советской украинизации. 1920–1930-е годы. Монография

Введение

раинских коммунистов в 1923–1925 гг. Э.И. Квиринга). Большое количество сведений об украинизации содержится в украинской периодической печати – журнале «Большевик Украины» и газете «Коммунист».

Конечно, основной массив архивных источников по истории украинизации содержится в украинских архивах. В то же время российские специалисты также располагают значительным массивом источников. Большое количество документов, помогающих полнее понять большевистскую коренизацию, хранится в Российском государственном архиве социально-политической истории (РГАСПИ) и Государственном архиве Российской Федерации (ГАРФ). Весьма ценные материалы хранятся в фондах Л.М. Кагановича (Ф. 81), В.М. Молотова (Ф. 82), Д.З. Мануильского (Ф. 523) в РГАСПИ. В фонде Кагановича содержатся документы 1925–1928 гг., т. е. того периода, когда Лазарь Моисеевич возглавлял компартию Украины. Здесь хранятся его личные письма, заметки, черновики статей и выступлений, докладные записки, подготовительные материалы к заседаниям политбюро ЦК КП(б)У и т. п. В фонде В.М. Молотова хранятся его отчеты о поездках на Украину в 1927–1932 гг. Личные материалы Д.З. Мануильского представляют интерес прежде всего в связи с его пребыванием на Украине в 1920–1922 гг. Фонды ГАРФ содержат ценные материалы, касающиеся урегулирования украинско-российской границы в середине 1920-х гг. (Ф. 5768, 6892). Кроме того, здесь хранятся документы Народного комиссариата по делам национальностей (Ф. 1318). Для нашей темы интерес представляют прежде всего материалы украинского отдела Наркомнаца. Кроме того, отечественный исследователь располагает и официальными документами ЦК КП(б)У: материалы пленумов, политбюро, оргбюро и секретариата ЦК украинской компартии поступали в сектор информации отдела руководящих политорганов ЦК ВКП(б) (РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 26). Из недавно опубликованных документов, дающих представление о положении на Украине в 1920–1930-х гг., следует отметить прежде всего воспоминания Л.М. Кагано-

– 21 –

Феномен советской украинизации.1920–1930-е годы

вича65, переписку Кагановича с И.В. Сталиным66 и донесения ГПУ И.В. Сталину67.

Использование такого широкого круга источников поможет реконструировать возможно более целостную картину большевистской украинизации, позволит выявить механизм принятия решений о коренизации, степень конкретного участия центральных партийных органов в этой политике, формы и методы контроля за конкретной работой украинских политических деятелей, роль субъективного фактора в партийной политике. Анализ существующей историографии выявил необходимость раскрытия сущности политики украинизации как метода нациостроительства не ограничиваясь при этом лишь ее культурными аспектами. Рассматривать украинизацию необходимо на широком общеполитическом фоне, с учетом внутренней и внешней политики центрального партийного руководства, особенностей экономического, социального и политического развития страны в каждый конкретный отрезок времени. Только таким путем возможно преодолеть устоявшиеся стереотипы в оценке украинизации и избежать подмены исторической действительности стандартным набором идеологических клише. Настоящая работа и является такой попыткой дать объективный анализ украинизационных усилий большевистской партии.

* * *

101 Бачинський Ю. Большевицька революцiя i українці: критичнi замiткi. – Берлiн, 1928; Галій Н., Новицький Б. Геть маску! Національна політика на радянській Україні в світлі документів. – Львів; Прага, 1934; Гармаш Р. Трагедія Хвильового – трагедія нашого покоління. – Торонто, 1948; Голубенко П. Україна i Росiя у свiтлi культурних взаємин. – Нью-Йорк; Париж, 1987; Ковалевський М. Опозиційні рухі в Україні і національна політика в 1920–1954 рр. – Мюнхен, 1954; Его же. Україна під червоним ярмом. – Варшава–Львів, 1936; Костюк Г. Сталiнiзм в Україні (Генеза і наслідки). Дослідження і спостереження сучасника. – Київ, 1995; Кошелівець І. Микола Скрипник. – Київ, 1993;

– 22 –

Введение

Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. – Київ, 1997; Maistrenko I. Borot'bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism. – New York, 1954; Майстренко И. Национальная политика КПСС

вее историческом развитии. – Мюнхен, 1978; Николішін С. Культурна політика більшовиків і український культурний процес. – Б. м., 1947; Петров В. Українські культурні діячі УРСР – жертви більшовицького терору. – Київ, 1992; Прокоп М. Україна і українська політика Москви. – Мюнхен, 1956; Соловей Д. Голгота України. Московсько-більшовицький окупаційний терор

вУРСР між першою і другою світовою війною. – Дрогобич, 1993; Его же. Україна в системі совєтського колоніялізму. – Мюнхен, 1959; Славинский М. Национально-государственная проблема в СССР. – Париж, 1938; Феденко П. Марксистські і большевицькі теорії національного питання. – Мюнхен, 1960; Чапленко В. Мовна політика більшовиків. – Нью-Йорк, 1976; Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1890–1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998; Юрченко О. Українсько-російськi стосунки пiсля 1917 р. у правовому аспектi. – Мюнхен, 1971.

102 Книга С. Николишина была написана еще в 1939 г., а опубликована в 1947 г. 103 Sullivant R. Soviet Polities and the Ukraine 1917–1957. – New York; London, 1962. 104 Mace J.E. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National

Communism in Soviet Ukraine 1918–1933. – Cambridge, 1983.

105 Например, монография Дж. Армстронга, хотя и посвящена украинскому национализму, рассматривает в основном деятельность ОУН-УПА. См. Armstrong J. Ukrainian nationalism. 3-d ed. – Engkewood, 1990.

106 Liber G. Soviet nationality policy, urban growth and identity change in the Ukrainian SSR 1923–1934. – Cambridge, 1992.

107 Kaiser R.J. The Geografy of Nationalism in Russia and the USSR. – New York, 1994. 108 Martin T. The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet

Union. 1923-1939. Ithaca and London, 2001.

109 «Українізація» 1920–30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003; Політика коренізації в радянській Україні (1920–30-і рр.). Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. – Київ, 2003.

110 Касьянов Г.В. Українська iнтелiгенцiя 1920–30-х рокiв: соцiальний портрет та iсторична доля. – Київ, 1992. С. 70.

111 Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя i смерть Миколи Скрипника. – Київ, 2002. С. 142.

112 Даниленко В.М. «Українiзацiя» 1920-х рр. i сьогодення. // Другий мiжнародний конгрес українiстiв. Львiв, 22–28 серпня 1993 р. – Львiв, 1994. С. 67.

– 23 –

Феномен советской украинизации.1920–1930-е годы

– 24 –

Введение

131 См. «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… 132 См, напр., Бутенко В.І. Шкільна освіта на Харківщині (20-ті рр. ХХ ст.) // Вісн.

Харк. Ун-ту. № 401. Історія України. 1998. Вип. 2; Гриневич О.В. Рівноправність мов та проблема українізації в 20–30-х рр. ХХ ст. на Миколаївщині // Рідна стежина. Часопис історії і практики національного виховання. Пошуки. Проблеми. Знахідки. Досвід. – Миколаїв, 1994. Вип. 1.; Гриневич О.В. Розвиток національної школи на Миколаївщині в 20-30-ті рокі // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – Київ, 1999. Вип. 7.; Гусєва С.О., Цобенко М.М. З досвіду розв'язання національного питання на півдні України (1920–30 рр.) // Український iсторичний журнал. 1991. № 2; Сурабко Л. Українiзацiя на Чернiгiвщинi в 20–30-тi роки // Сiверянський лiтопис. 1997. № 5. С. 6–11.

133 Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – Київ, 1996; Он же. «Українізація Росії». Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923–1932 роках. – Київ, 2000.

134 Кондратюк В.О., Зайцев О.Ю. Україна в 20–30 рр. ХХ столiття. Суспiльнополiтичне життя ХХ столiття. – Львiв, 1993. С. 235–237.

135 Там же. С. 19.

136 Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки визволення України». Невідомі документи і факти. – Київ, 1995; Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В.

ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. – Київ, 1997; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ–НКВД. Трагічне десятиліття: 1924–1934. – Київ, 1996; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський. Справа «УНЦ» і останні роки (1931–1934). – Київ, 1999; Шаповал Ю.I. Україна 20–50-х рокiв: Сторiнки ненаписаної iсторiї. – Київ, 1993; Шаповал Ю.I. Україна ХХ ст. Особи та події в контексті Великої історії. – Київ, 2001; Шаповал Ю.I. Невигадані історії. – Київ, 2004.

137 Шаповал Ю.I. Невигадані історії… С. 61.

138 Там же. С. 63.

139 Там же. С. 308.

140 Єфіменко Г.Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932–1938). – Київ, 2001. С. 46–48.

141 Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цiвiлiзацiйна iсторiя України. – Київ, 2005. С. 403–415.

142 По существу, сослаться можно лишь на работы автора данной книги, опубликованные в «Славяноведении», «Отечественной истории» и других изданиях в 1998–2004 гг.

143 Михутина И.В. Украинский вопрос в России (конец ХIХ – начало ХХ века). – М., 2003. С. 252.

– 25 –

Феномен советской украинизации.1920–1930-е годы

– 26 –

Введение