Семінар 7-8
.docxТема: Соцiологiя знання.
1. Предмет соцiологii знання.
Предмет соцiологii знання: Соціологія знання - це розділ соціології, який вивчає соціальні умови виникнення, розвитку та функціонування знання в суспільстві. Вона досліджує взаємозв’язок між знанням і соціальними процесами, а також вплив соціальних чинників на знання. Соціологія знання вивчає такі питання, як: як знання формуються в суспільстві, як вони поширюються, як вони використовуються, як вони змінюються тощо.
Соціологія знання (англ. Sociology of knowledge) — теоретична область соціології, що вивчає з різних теоретико-методологічних позицій проблематику соціальної природи знання.[1]
У сферу інтересів соціології знання входить аналіз соціальної природи знання (соціологія знання у вузькому сенсі); мислення, його історичного розвитку (соціологія мислення), когнітивних систем та пізнавальної діяльності суспільства (соціологія пізнання) та підстави соціології (соціологія соціології).[1]
Історія соціології знання
Поява соціології знання та її вихід на метатеоретичноу область в кінці XIX століття були пов'язані з кризою класичного європейського раціоналізму.[2] Перший час дана дисципліна розвивалася в філософському контексті, і не вважалася соціологічною дисципліною, а сам термін «соціологія знання» був введений лише в 1920-і роки німецьким філософом Максом Шелером.[2] Другим основоположником соціології знання є Карл Маннгейм, який показав соціально-історичну обумовленість мислення в роботі Ідеологія і утопія.
2. Структура сз.
3. Функцii сз.
теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції – гуманістичну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управління.
4. Класифiкацiя знання
За природою[ред. | ред. код]
Знання можуть бути[джерело?]:
декларативні
процедурні
Знання можуть бути науковими і позанауковими[17].
Наукові знання можуть бути[джерело?]:
емпіричними, отриманими на основі досвіду або спостереження[джерело?]
теоретичними, отриманими на основі аналізу абстрактних моделей[джерело?].
За місцем знаходження[ред. | ред. код]
Виділяють : особові (неявні, приховані) знання і формалізовані (явні) знання[19];
Неявні знання[джерело?]:
знання людей[джерело?]
Формалізовані (явні) знання[джерело?]:
знання в документах
знання на компакт-диск дисках та інших зовнішніх носіях
знання в персональних комп'ютерах
знання в інтернеті.
Прикладний аспект[ред. | ред. код]
З прикладної точки зору «знання» поділяють на дві групи:
ті, що дозволяють розв'язувати задачі в житті та діяльності, тобто досягати результатів
ті, що не призначено для досягання результатів[21]
5. Управлiння знаннями
Управлiння знаннями: Управління знаннями - це процес збору, зберігання, обробки, передачі та використання знань в організації. Метою управління знаннями є підвищення ефективності діяльності організації, збільшення конкурентоспроможності, забезпечення сталого розвитку.
6. Види знання.
Тема: Coцiологiя пiзнання й мислення
1.поняття сп
Соціологія пізнання - це наука, що вивчає закономірності та особливості процесу пізнання людиною світу, його структуру, зміст, форми, методи, функції, рівні, межі та перспективи розвитку. Соціологія пізнання вивчає як індивідуальний, так і колективний процес пізнання, взаємозв’язок пізнавальної діяльності людини з соціальними умовами її існування.
2.види пізнання
Зазвичай виділяють такі види пізнання: повсякденне, наукове, художнє, релігійне, містичне, езотеричне та ін. Кожен із них має свою специфіку, але водночас вони об'єднані загальними гносеологічними категоріями: істини, знання, віри та ін.
3.рiвнi й форми пiзнання
У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення (сенсуалізм), і раціональне пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях (раціоналізм).
Форми абстрактного мислення досить чітко виражають його особливості:
♦ поняття — це слова (терміни), що фіксують суттєві характеристики, як звичайно, класу предметів (але інколи - і окремих унікальних предметів);
♦ судження — це речення, які зв'язують між собою поняття так, що хід мислення у суттєвих моментах збігається з процесами реальності;
умовиводи - сукупність речень (суджень), пов'язаних між собою законами логічного виведення. Згадаємо, що є два основні типи умовиводів: індуктивний (рух думки від часткового до загального) та дедуктивний (рух думки від загального до часткового).
4.поняття мислення..його особливостi.
Ми́слення — процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на цілісне й упорядковане знання. Мислення є фундаментальною властивістю людини, і через цю фундаментальність йому важко дати означення, спираючись на простіші поняття. Консенсусу щодо того, як визначити та розуміти мислення немає.
Мислення допомагає аналізувати досвід, формувати та впорядковувати в думках модель світу, робити передбачення і планувати дії. Здатність людини до абстрактного мислення стала суттєвою перевагою в еволюційному процесі[2][3] .
За характером виконуваних завдань
Теоретичне мислення — практичне мислення
За змістом спонукальних механізмів розумового процесу
Оцінне мислення — емоційне мислення
Цю дихотомію ввів Г. Майєр у 1908 р. Оцінне мислення, спонукається пізнавальним інтересом, емоційне — потребами почуття й волі. Емоційне мислення, у свою чергу, підрозділяється на вольове й афективне.
5.форми й види пiзнання
Зазвичай виділяють такі види пізнання: повсякденне, наукове, художнє, релігійне, містичне, езотеричне та ін. Кожен із них має свою специфіку, але водночас вони об'єднані загальними гносеологічними категоріями: істини, знання, віри та ін.
6.функцii мислення.
Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)
Проектувальна (побудова планів, проектів)
Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)
Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)
Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів )
Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)
Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)
Аналітична і синтетична
Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем