Семінар 6 девіації

Cоцiологiя девiантноi поведiнки

Соціологія девіантної поведінки - це дисципліна, що вивчає прояви девіації, її причини, а також систематизує весь матеріал, що стосується девіантної поведінки.

1. об'eкт та предмет соцiологii дп.

Об'єктом соціології девіацій виступають суб'єкти девіантної поведінки - люди, групи людей, організації. Предметом даної дисципліни виступають характеристики та природа девіацій.

2. поняття дп.

девіáнтна поведíнка – поведінка особистості, яка не відповідає загальному стандарту. Вона може порушувати формальні правила (закони) та неформальні (звичаї, норми тощо.)

Прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:

1. Делінквентний вид девіантної поведінки — порушення законів.

2. Адиктивний вид девіантної поведінки — залежність від різних хибних пристрастей (наркоманія, алкоголізм тощо)

3. Патохарактерологічний вид девіантної поведінки — зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

4. Психопатологічний вид девіантної поведінки — ґрунтується проявах психічних порушень та захворювань.

Це все негативна девіантна поведінка, однак ще виділяють позитивні девіації. До такого типу можна віднести геніїв, першовідкривачів тощо.

Позитивний тип Ґрунтується на суперцінностях — це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.

3. соцiальнi норми та iх види.

1. Норми права — закони, їх контролює держава.

2. Норми моралі (моральності) — уявлення людей про добро й зло, справедливість, обов'язок, честь, гідність. Їх контролюють суспільна думка за засоби суспільного впливу (санкції схвалення або засудження)

3. Норми звичаїв — усталені правила, які виконуються за звичкою.

4. Корпоративні норми — правила, які самостійно встановлені громадськими організаціями, діють у їхніх межах.

Крім зазначених, серед соціальних норм розрізняють:

• релігійні норми — норми поведінки вірянина, ведення богослужінь тощо.

• політичні норми — регулюють політичні відносини.

• естетичні норми — уявлення людей про красу.

4. позитивнi та негативнi cоцальнi санкцii

Соціальні санкції сприяють дотриманню соціальних норм. Це розгалужена система покарань за відхилення від норм і заохочень за їх виконання. За своїм спрямуванням санкції бувають позитивні й негативні, а за характером - формальні й неформальні.

Класифікація соціальних санкцій:

• Формальні негативні санкції - це покарання, передбачені законами, урядовими постановами, приписами (арешт, тюремне ув'язнення, звільнення з роботи, штраф тощо).

• Неформальні негативні санкції - це покарання, що здійснюються поза офіційними інстанціями (громадський осуд, бойкот тощо).

• Формальні позитивні санкції - це схвалення з боку офіційних організацій (державні премії, почесні звання, ордени тощо).

• Неформальні позитивні санкції - це неофіційне схвалення (компліменти, аплодисменти, повага тощо).

5. основнi науковi пояснення дп.

Фактори ризику девіантної поведінки[ред. | ред. код]

Біологічні:

• наслідки спадковості;

• вплив природного середовища;

• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

Психологічні:

• акцентуації характеру;

• інфантилізм;

• підвищений рівень тривожності;

• потяг до самоствердження;

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;

• майнове розшарування суспільства;

• обмеження соціально схвалених способів заробітку;

• безробіття;

• доступність алкоголю та наркотиків

Соціально-педагогічні:

• зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;

• поширення кримінальної субкультури;

• наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили (радикальні організації);

• пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки

Взагалі, девіація в соціології вивчалася багатьма дослідниками. Однією з перших класичних робіт з цієї теми вважається «Самогубство^[en]» Еміля Дюркгейма 1897 року.

Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші.