семинар 17

Семінар ХVІІ

Політична соціологія Михайла Драгоманова

Народився Михайло Петрович Драгоманов 30 (18) вересня 1841 року в м. Гадяч на Полтавщині в родині дрібного поміщика з числа колишньої козацької старшини. Навчався в Полтавській гімназії, а вищу освіту отримав на історико-філологічному факультеті Київського університету імені Святого Володимира, де з часом працював приват-доцентом.

1. Життєвий і творчий шлях М. Драгоманова (1841 – 1895 рр.):

Мислитель і суспільний діяч М. Драгоманов є найпомітнішою фігурою в українській протосоціології. Він чи не перший привніс у наукові кола України соціологічне бачення світу, принципи і поняття нової дисципліни. Характерною ознакою його наукової діяльності було активне просвітництво і популяризаторство передових на той час поглядів і теорій західноєвропейських мислителів, у тому числі фундаторів соціології — Конта, Спенсера, Маркса та ін.

У сфері інтересів М. Драгоманова були проблеми влади, державності, прав і свобод особи, етнічність, політика тощо — все, що тепер обіймає "політична соціологія". Соціологію він розумів як універсальну і точну науку про суспільство, що об’єднує усі галузі суспільствознавства.

М. Драгоманов вважав соціологію універсальною і точною наукою про суспільство, в «якій багато існуючих до сіх пор самостійних наук повинні стати відділами» [2,с.231]. Це насамперед стосується історії, політичної економії, науки про державу. Він визнавав соціологію як «науку про діяльність людини в суспільстві», а історію – як науку про завершену, минулу діяльність».

а/ „логічна семантика” та компаративний методи дослідження;

З метою одержання достовірних знань про суспільство він запропонував метод «логічної семантики», який передбачав аналітичне групування суспільних явищ, що досліджуються, їхню класифікацію і типологізацію. Суспільство, на його думку, постає складною, багаторівневою структурою, яка обіймає три основні підсистеми: а) матеріал, з якого складаються суспільства (індивіди, народності); суспільства (їхні форми, родина, класи, державні й міждержавні союзи); в) продукти суспільної діяльності (матеріальні, моральні) [3,с. 89].

Соціологічний метод Драгоманова ґрунтувався на принципі історизму. В праці «Шевченко, українофіли й соціалізм» він пише: «Кожного чоловіка, кожного писателя тоді тільки можна оцінити як слід, коли роздивимось на нього власне історичним, об’єктивним поглядом, та ще й на ґрунті тієї громади, в якій він виріс і працював…» [2,с.233]

Історизм М. Драгоманова – це погляд на розвиток суспільства як на неперервний процес, який залежить від конкретних історичних умов і можливостей. Для Драгоманова історія – складний процес, у якому взаємодіють матеріальна культура, економічні відносини, соціальна структура та ідеології. Історизм Драгоманова став основою для розвитку його теорії про народ і націю.

2. Поняття прогресу по М. Драгоманову:

Одне з найважливіших понять М. Драгоманова –

поняття прогресу.

Для українського вченого прогрес – це

такі суспільні зміни, які відповідають

потребам суспільства, і вони можуть відбуватися лише тоді, коли для них

існуватимуть певні умови. Суспільно-історичний рух, за М. Драгомановим, не є

прямолінійним, він зазнає і змін темпу, і тимчасових зупинок, і повернень назад

до вже пройдених етапів. які ж саме суспільні зміни відповідають

потребам суспільства, можна дослідити за допомогою соціальної науки.

Прогрес історії, на думку М. Драгоманова, є процесом, у якому беруть

участь усі народи, й критерієм його є вищий рівень духовної культури і

соціальної справедливості. Прогрес людства, вважає він, полягає в утвердженні

ідеї невід’ємних прав людини. Ця загальна настанова конкретизується вченим у

його політичній доктрині, центральним пунктом якої є утвердження ліберальної

ідеї, що спирається на визнання людської особистості вищою цінністю.

М. Драгоманов вирізняв декілька сторін прогресу:

·    технічний поступ, що характеризується винаходами, які полегшують працю людини;

·    науковий — поширення освіченості;

·    культурний — удосконалення способу життя, поліпшення його якості, піднесення духовності людини.

Прогрес суспільних відносин М. Драгоманов розумів у скасуванні особистої неволі, панщини тощо.

Драгоманов вважав, що ключовим чинником розвитку суспільства є освіта, яка повинна бути доступною для всіх верств населення. Він вважав, що лише розумна та вільна людина може бути справжнім громадянином та допомогти у формуванні правильної соціальної моделі. Драгоманов підкреслював необхідність формування громадськості, здатної відстоювати свої права та інтереси.

У своїй творчості Драгоманов підтримував ідею створення асоціацій на добровільних засадах. Ці асоціації повинні були збирати в собі громадян різних соціальних та культурних прошарків, об'єднуючи їх у боротьбі за соціальну справедливість та національну самостійність.

3. Проблема влади.

а/ роль національного питання;

б/ децентралізація управління економіки і культури.

4. Федералізм і децентралізація:

Його політичні погляди формувалися

під значним впливом ліберальних і особливо соціалістичних ідей. Суть

держави, вважав вчений, полягає наданні прав і свобод Політична історія людства є кругообігом трьох основних форм

держави – аристократії, монархії й демократії. Людство втратило первісну

свободу й постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава, навіть

демократична, бо за такої форми депутати стають головуючими над народом і

вирішують державні справи, не враховуючи його волю.

Ідеалом державного устрою він вважав федералізм. Практичним наближенням до такого ідеального ладу М. Драгоманов

вважав устрій Швейцарії, де він провів багато років свого еміграційного життя.

Також, саме громада у М. Драгоманова є первинною ланкою організації

суспільного життя. Стосунки між громадами мають будуватися

на федеративних засадах.

Він виступав за самостійні обласні органи влади, які мали б певну

незалежність від центральної влади й діяли на автономних і самоврядних

засадах. Україна також мала бути федеративним утворенням

і, у свою чергу,

входити до побудованої на федеративних засадах Росії.

 М. Драгоманов розробив проект конституційного перетворення Російської імперії на децентралізовану федеративну державу. Він був переконаний, що терор і диктатура не можуть бути засобами побудови прогресивного суспільно-політичного ладу. У його проекті передбачався новий устрій держави на засадах політичної свободи, яка гарантуватиме права людини і громадянина, скасування смертної кари, , таємність приватного листування, свободу слова, друку, совісті й віросповідання. Церква відділялася від держави. На сторожі прав і свобод стояв суд. У державно-правовій концепції М. Драгоманова передбачалися три гілки влади: законодавча, виконавча й судова. Разом із державною ланкою влади на місцевому рівні передбачалося самоуправління: громадське (в містах і селах), волосне, повітове та обласне. Самоуправління репрезентували сходи і збори, яким були підзвітні всі посадові особи, крім суддів. На рівні міст, волостей, повітів та областей обиралися думи, а з їхнього складу - управи. До функцій обласних дум та їхніх управ входили вирішення місцевих господарських проблем, питання благоустрою, нагляд за економічною діяльністю, організацією освіти і под. Зносини місцевих органів самоуправління з загальносоюзними, зокрема з міністрами, регулювалися законодавством. Силові структури діяли на обох рівнях. На загальносоюзному рівні утворювалася армія, а в областях - ополчення. Поліція підпорядковувалася думам у містах і повітах.

Отже, М. Драгоманов став одним із засновників української академічної соціології. Його теоретична і практична спадщина й сьогодні не втратила інтересу у соціологів.