Техніка і технологія морського транспорту (порт). Конспект лекцій
.pdf120
11.3Технологія перевантаження тріски
Упортах тріску зберігають звичайно на відкритих асфальтованих або бетонних площадках. Тривалість зберігання тріски без погіршення якості целюло- зно-паперової продукції становить один рік для деревини хвойних породи 4 місяці для деревини листяних порід. На універсальних ВПК піввагони розвантажують, а судна завантажують портальними кранами із грейферами (багатощелепними або звичайними двощелепними).
На складі штабеля формують бульдозерами, обладнаними спеціальними відвалами параболічної форми шириною до 5 м. При відвантаженні зі складу бульдозери підгортають вантаж у зону дії кранів. У кожному штабелі зберігається тріска однієї породи деревини. При завантаженні суден для рівномірного розподілу тріски по трюму й її ущільнення використовують бульдозери.
На універсальних ВПК із відкритими складськими площадками тріску перевантажують кранами із грейферами, на спеціальних ВПК – ПТМ конвеєрного типу й пневмоперевантажувачами. ЗВФ являє собою розвантажувальну галерею із двома коліями, машиною для буріння та розпушення, прийомним бункером і відвальним стрічковим конвеєром. Склад – це кілька відкритих площадок, які обслуговуються штабелеутворювачами (стакерами) і бульдозерами. Морський фронт оснащений двома суднозавантажувальними машинами. Між основними технологічними елементами комплексу тріска транспортується пневмотранспортом по трубопроводах і стрічкових конвеєрах.
З піввагонів тріску зсипають за допомогою машин для розпушення і вібраторів через нижні люки в бункер, звідки стрічковий конвеєр подає її на центральну пересипну станцію. Тут вантаж надходить у прийомну камеру пневмоустановки й далі по трубопроводах транспортується на причал для завантаження на судно або до штабелеутворювача для складування. Штабелеутворювачі пневматичної дії забезпечують заповнення всіх складських площадок. Під час відвантаження зі складу бульдозери згрібають тріску в приймальні бункери, звідки вона попадає на стрічкові конвеєри, а потім через пересипну станцію в прийомну камеру пневмоустановки. На причал вантаж подають по трубопроводу пневмотранспортом. Кожний із двох трубопроводів через один з п'яти приєднувальних відростків може бути підключений до однієї із суднозавантажувальних машин. Машини по рейках переміщаються уздовж судна. По їхніх консолях, що нахиляються, прокладений трубопровід, який закінчується вертикальною ділянкою, що опускається в трюм і обладнаною поворотною насадкою для ущільнення й розкидання вантажу. Суднозавантажувальна машина подає тріску в трюм і розкидає по його площі. Додатково для більше рівномірного розподілу вантажу й кращого ущільнення можуть використовуватися бульдозери. Робота комплексу автоматизована.
11.4Вимоги до технології перевантаження особливих
вантажів
До особливих відносять вантажі, які за способом впакування й інших зовнішніх ознак можуть бути віднесені до тарно-поштучних, але мають особливі
121
внутрішні властивості, що вимагають вживання спеціальних заходів обережності при перевантаженні й зберіганні, а також живі вантажі, тобто дикі тварини й худоба.
До першої категорії відносять небезпечні й швидкопсувні вантажі. Їх перевозять без упакування або в мішках, коробках, ящиках, кіпах (стосах), бочках, барабанах, суліях, бідонах й ін., укрупнюють із використанням піддонів, строп-стрічок, контейнерів, ролл-трейлерів й інших засобів. Технологія перевантаження особливих вантажів першої категорії принципово не відрізняється від розглянутих технологічних процесів зі звичайними вантажами у відповідному впакуванні, але має деяку специфіку. Особливі вантажі другої категорії перевантажують спеціальними технологічними методами.
Конкретні вимоги до технології й організації перевантаження кожного з небезпечних вантажів залежать від його хімічних і фізичних властивостей. Перевозять їх як на універсальних, так і спеціальних суднах. Деякі вантажі рекомендується перевозити тільки у внутрішніх приміщеннях, інші – на верхній палубі, тому що необхідно забезпечити постійне спостереження й доступ до вантажу в будь-який час. В окремих випадках застосовують особливе укладання в трюмах і на складах. Для перевантаження небезпечних вантажів використовують всі типи ПТМ, але до них пред'являють ряд додаткових вимог. Так лебідки механізмів підйому вантажу й стріли кранів повинні бути обладнані двома гальмами.
Технологічне оснащення повинна бути виготовлена з певних матеріалів (дерево, рослинні стропи й ін.) або мати такі покриття (міднення, оцинкування й ін.), які виключали б утворення іскри від ударів або тертя. Під час виконання технологічних операцій вручну забороняється скидати із плечей, кантувати й волочити вантаж, ударяти одне вантажне місце об інше, використовувати гаки. Сулії з небезпечними вантажами перевозять на спеціальних візках або переносять на носилках, що мають гнізда. Забороняється переносити їх на спині, плечі або перед собою. Технологічні карти й інструкції на перевантаження небезпечних вантажів повинні бути погоджені з пожежно-технічною службою порту й СЕС.
Швидкопсувними вантажами, як правило, називають перевезені транспортом продукти харчування, які без застосування спеціальних заходів порівняно легко й швидко втрачають свої товарні якості.
Всі вантажі, крім охолоджених і заморожених, за певних умов можна перевозити й на нерефрижераторних суднах, зберігати у звичайних складах, якщо тривалість утримання в умовах режиму, що виходить за припустимі межі, відносно невелика.
Швидкопсувні вантажі перевантажують за технологією, що застосовують для звичайних вантажів, що мають таку ж тару, форму й розміри. Специфічні особливості технології (крім необхідності витримувати певний температурний режим) полягають в особливій технологічній характеристиці рефрижераторних транспортних засобів, що впливають на технологічні прийоми й засоби виробництва робіт, а також у спеціальних методах штабелювання, спрямованих на створення умов для найкращої вентиляції. При штабелюванні через кожний
122
ярус укладають прокладки, залишають зазори між рядами вантажних місць, вантажем і бортами, вантажем і перебиранням. Досить зручно для гарної вентиляції штабелювати вантажі пакетами на піддонах. Для деяких вантажів технологічне оснащення й спецодяг повинні відповідати особливим санітарним нормам і проходити відповідну обробку до й після виконання перевантажувальних робіт.
Специфічні особливості має технологія перевантаження тварин. Диких тварин перевозять, як правило, у клітках, які мають пристрої для стропування до крана або їх установлюють на підкладки, підставки, платформи й інші пристрої, що дозволяють завести стропи. Перевантаження здійснюють звичайно за прямим варіантом, наприклад, із суден на автотранспорт або навпаки. Технологію й порядок організації ЗРР погоджують у цьому випадку заздалегідь із компетентними представниками вантажовласника й здійснюють у присутності його представників.
Свійські тварин й худобу перевозять в основному без кліток. У вантажних приміщеннях транспортних засобів обладнують спеціальні пристрої (стійла й ін.) з метою створення необхідних умов для безпечного й схоронного перевезення, відповідного догляду протягом рейсу. Тварин перевантажують за допомогою спеціальних боксів, які за формою й розмірами відповідають виду тварин, мають двері з фіксацією які закриваються із двох торців – в одні заводять, а в інших тварин виводять, пристосовані для зручної стропування.
Для розвантаження свійських тварина й худоби бокс краном опускають у трюм (на палубу). Далі супровідники-фахівці заводять тварин по одному в бокси, двері закривають і кран переносить завантажений бокс на причал. Двері відкривають і виводять тварин з боксу у вагон або кузов автомашини через рампу або апарель, а також на склад, якщо обладнано відповідне місце тимчасового зберігання. Технологію й порядок організації перевантаження й зберігання свійських тварина й худоби розробляють і здійснюють спільно порт та представники вантажовласника. У такий же спосіб в окремих випадках перевантажують дресированих тварин, яких перевозять без кліток (слони, ведмеді й ін.).
Живі птахи, поросята, цапенята, кролики, кішки, морські свинки, хутрові звірі та інші дрібні тварини допускаються до перевезення на суднах тільки в міцній тарі, тобто в клітках, кошах, ящиках, кошиках і т. п. із щільним дном.
Розвиток контейнерних перевезень створив умови для перевезення диких тварин і худоби в попередньо обладнаних відкритих і закритих контейнерах, що дозволяє істотно вдосконалити технологічний процес.
В останні роки одержали поширення спеціалізовані судна для масового перевезення свійських тварина – судна-худобовози.
Вони призначені для перевезення великої рогатої худоби, верблюдів і овець на 8 – 10 палубах, які обладнані стаціонарними загонами й вентиляцією. Завантаження й розвантаження худоби здійснюється «своїм ходом» через бортові лацпорты, по знімним забортним нахиленим сходнями або через кормову апарель.
123
Список літератури
1.Вайнсон А. А., Андреев А. Ф. Крановые грузозахватные устройства: Справочник. – М.: Машиностроение, 1982. – 304 с., ил.
2.Ветренко Л. Д., Ананьина В. З., Степанец А. В. Организация и технология перегрузочных процессов в морских портах. – М.: Транспорт, 1989. – 270 с.
3.Гапоненко B. P. Устройство и эксплуатация нефтегаваней. – М.: Транс-
порт, 1978. – 86 с.
4.Грузозахватные устройства: Справочник / Козлов Ю. Т., Обермейстер A. M. и др. – М.: Транспорт, 1980. – 223 с.
5.Ерофеев Н. И. и др. Комплексная механизация портовых перегрузочных работ. – М.: Транспорт, 1977. – 288 с.
6.Коган Л. А. и др. Контейнерная транспортная система. – 2-е изд., перераб. и доп. – М: Транспорт, 1991. – 254 с.
7.Козирєв В. К. Вантажоведення: Підручник. – Вид. 2-е, випр. і доп. – О.: Фенікс; М.: Рконсульт, 2005. – 360 с.
8.Лазарев Н. Ф. Грузовые работы в морских портах. – М.: Транспорт,
1979. – 224 с.
9.Лазарев Н. Ф. Перегрузочные процессы в морских портах. Обработка и обслуживание судов. – М.: Транспорт, 1987. – 197 с.
10.Макушев П.А. Портові системи: Навч. посібник. – Одеса: ОНМУ,
2015. – 143 с.
11.Макушев П.А., Москвиченко И.М., Тростянецкая Э.В. Под ред. А.О. Балобанова, И.В. Морозовой, М.Я. Постана Транспортный менеджмент: Учебное пособие. Одесса: Астропринт, 2004 – 188 с.
12.Малаксиано А. А. Технология грузовых работ. Конспект лекций. Одесса: ОНМУ, 2003. – 88 с.
13.Механик П. А., Токман Г. И. Портовые перегрузочные работы. Учеб-
ник. – М.: Транспорт, 1983. – 285 с.
14.Нормы технологического проектирования морских портов. РД
31.3.05-97. www.complexdoc.ru
15.Осипенко А. И. Транспортное перегрузочное оборудование. Конспект лекций. Красноярск, Енисейский филиал ФГОУ ВПО НГАВТ, 2009, – 88 с.
16.Понятовский В. В. Морские порты и транспорт: (эволюция). – М., 2006. С. 429.
17.Снопков В. И. Технология перевозки грузов морем: Учебник для вузов. 3-е изд., перераб. и доп. – С. Петербург: АНО НПО «Мир и Семья», 2001 г. 560 с. илл.
18.Стропальные и такелажные работы в строительстве и промышленности : учеб. пособие для нач. проф. образования/ М. К.Сулейманов, Р. Р. Сабирьянов. – 2-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 160 с.
19.Суколенов А. Е., Зильдман В. Я. Установки для навалочных грузов в морских портах. – М.: Транспорт, 1986. – 240 с.
20.Татарский Э. А. Транспортировка лесоматериалов в смешанных сообщениях. – М.: Транспорт, 1977. – 198 с.
21.Тихонін В.І. Вантажознавство. Навчальний посібник. – Одеса: ОНМУ,
124
2016. – 236 с.
22. Цициашвили М. Ю. Вагонные и складские перегрузочные процессы на морском транспорте. – М.: Транспорт, 1977. – 192 с.
23. Цициашвили М. Ю. Грузозахватные устройства и приспособления для механизации портовых перегрузочных работ. – М.: Транспорт, 1983. – 192 с.
24. Шматов Э. М. Справочник стивидора. – 2-е изд., перераб. и доп.– М.: Транспорт, 1983. – 150 с.
Підписано до друку 24.07.2016. Формат 60х84/16. Папір офсетний: Друк різографічний. Обс.-вид.арк. 9,14 Тираж 3 прим. Зам. № 235.
Віддруковано в копіровальному центрі «Магістр» м. Одеса, вул. Мечнікова, 36
тел.: 32-19-82 Свідоцтво про реєстрацію № 2670316784 від 16.02.2000 р.