Вантажознавство (продовольчі вантажі – біологічні процеси і впливи). Навчальний посібник

70

три групи шкідників:

–які загубили (втратили) зв'язок із природою (наприклад, комірний довгоносик, хрущаки, комірна міль, хлібний точильник й ін.);

–здатні розмножуватися й існувати як у природних умовах, так і в сховищах (наприклад, рисовий довгоносик, зернова міль, квасолева зернівка, кліщі й ін.);

–які розмножуються тільки в природних умовах і попадають у сховища разом із урожаєм, де вони не харчуються й не розмножуються (наприклад, горохова зернівка, зернова совка, клопи-черепашки, хлібний кліщ, пшеничний квітковий кліщ й ін.).

Існує декілька шляхів зараження зерна й хлібних запасів комахами:

–в полі, у період вегетації (від лат. vegetatio – збудження, пожвавлення) або під час збирання урожаю. Зерно, таким чином, може бути заражено кліщами, рисовими й комірними довгоносиками, зернівками, зерновою міллю, зерновий совкою. Чим довше зерно лежить у валках, тим більше його зараженість кліщем, тому валки варто підбирати вчасно;

–після збирання, на токовищі шкідники можуть перезимувати в залишках старої полови, соломи, у просипу, а потім переходити на свіже зерно. Тому всі залишки на токовищі необхідно вчасно забирати;

–при очищенні зерна, тому що шкідники можуть бути в зерноочисних машинах, куди вони перебираються з токовища в пошуках їжі;

–при використанні не підготовленої тари;

–у самому сховищі, складі, якщо їх неправильно підготували до завантаження нових партій продукції;

–при впливі інших шкідників. Деякі комахи й кліщі можуть існувати в норах гризунів, а також у сховище їх можуть занести пацюка, миші, птахи.

Зараження запасів продовольства може відбутися не тільки одним з перерахованих вище шляхів, але одночасно декількома способами.

При прийманні вантажів, а також під час зберігання регулярно перевіряють зараженість їх комірними шкідниками. Якщо вантажі заражені жуками, то цих шкідників можна бачити в штабелях між мішками і ящиками й під ними. Їхню присутність можна виявити й по доріжках (різної форми й ширини), які вони залишають на запиленій підлозі. Такі сліди звичайно бувають на стінах, машинах і поблизу від них й ведуть у затінені місця приміщення, до щілин або скупчення зернових продуктів. Метелики, які літають в сутінках, павутина на тарі підтверджують зараженість складу метеликами-шкідниками. Невеликі горбки сипучих вантажів на мішках, наявність отворів, пророблених у паперових мішках, також свідчать про зараженість шкідниками.

Кліщі й комахи можуть проникнути в склад разом із зараженим вантажем або тарою. Вантажі, які заражені кліщами й комахами, приймати заборонено. Якщо товар упакований у тару, то перевірку починають із огляду тари, звертаючи особливу увагу на шви в мішків і щілини ящиків. Для визначення ступеня зараження шкідниками відбирають середній зразок і посилають його в лабораторію на аналіз. Сильну зараженість кліщами можна виявити по «медовому» запаху продукту, який стає особливо помітним при нагріванні проби.

71

Зараженість копченої й в'яленої риби личинкою шинкового шкіроїду (шашелем) виявляють розрізав декілька екземплярів риби з боку черевця й ретельно їх оглянув.

Для проведення профілактичних захисних заходів зі шкідниками запасів зерна й зернопродуктів необхідно добре знати деякі біологічні особливості їхнього розвитку. Розглянемо їх більш докладно.

Харчові (трофічні) зв'язки тварин із середовищем можна відзначити в якості найважливішого екологічного фактора. Із всіх факторів середовища, що оточує індивід (від лат. individuus – нероздільний, неподільний), жоден не впливає на нього в той саме час так сильно, різноманітно й так глибоко, як їжа. Їжа робить прямий або непрямий вплив на плідність, швидкість розвитку, рухливість, виживаність, будову органів і величину тіла комах і кліщів.

Основні споживачі їжі – личинки й гусениці. Деякі комахи (наприклад, більшість метеликів, хлібний точильник), які пройшли повний цикл розвитку й досягли полової зрілості, підтримують своє життя лише за рахунок жирових відкладень у тілі, накопичених при харчуванні личинки. Однак у більшості представників жуків, зрілі особі також завдають значної шкоди продуктам.

Шкідники хлібних запасів представлені монофагами, олігофагами або поліфагами. Більшість комах і всі кліщі здатні харчуватися субстратом різного походження

– зерном, сушеними овочами, фруктами й ін. Багато видів комах здатні виживати протягом тривалого часу без їжі. Різні комахи й кліщі вимагають для нормальної життєдіяльності певної по живильній цінності й фізичному стану їжі. Основні компоненти живильного середовища комах й кліщів: вуглеводи, білки, жири, вітаміни, амінокислоти, мінеральні солі фосфору, калію, кальцію, марганцю й вода. Живильна цінність продукту визначає інтенсивність і швидкість розвитку популяцій (від лат. populus – народ, населення) шкідників, їхню плідність.

Температура. Комахи й кліщі є пойкілотермними (від грець. poikilos – різний) тваринами, температура їхнього тіла у значному ступені залежить від температури навколишнього середовища. Оскільки всі процеси обміну речовин між організмом і середовищем протікають при різній температурі з різною швидкістю, то вплив температурного фактора середовища в житті комах і кліщів має дуже велике значення, набагато більше, ніж для теплокровних тварин. Процеси регуляції температури тіла в комах і кліщів обмежені зміною інтенсивності поглинання О2 і випаром води.

Для кожного виду шкідника існує сприятлива температурна зона (пороги), у межах якої відбувається нормальний розвиток. Нижній температурний поріг активного існування перебуває на рівні 6 – 12 °С, верхній – 36 – 42 °С. Усередині цієї зони є інтервал, який називаний оптимумом, при якому створюються найбільш сприятливі умови для популяції по основним життєво важливим показникам. При оптимальних температурах всі фізіологічні процеси в тілі тварин найбільш скоординовані (від лат. ordinatus – упорядкований, певний). Тварини посилено харчуються, активно пересуваються й розмножуються. Самки відкладають найбільшу кількість яєць, які закінчують свій розвиток з найменшою смертністю. Відхилення від цього оптимуму значно подовжує проходження всіх фаз розвитку або зупиняє його.

72

Дія підвищених (вище оптимуму) і низьких температур на шкідників різна. Високі температури спочатку пригнічують шкідників, а при подальшому під-

вищенні призводять до теплового задубіння й смерті в результаті згортання білків. За рідкісним винятком, температури вище 35 °С уже несприятливо відбиваються на шкідниках; при цих температурах припиняється кладка яєць. Температури вище 38 – 40 °С викликають теплове задубіння, а більше високі (48 – 55 °С) – загибель.

Нижня термічна границя для розвитку завжди має значно більш високу температуру, ніж температурний поріг. Звичайно, повний розвиток особин на тій або іншій стадії й тим більше протягом усього циклу, практично можливий лише при температурі, яка перевищує на 1 – 2 °С граничну. Особливо це відноситься до личинок. В умовах нижнього температурного порога припиняється спарювання й відкладання яєць, розвиток всіх стадій, комахи стають малорухомими й майже не харчуються. Тривале перебування в середовищі, що має зазначені температури, призводить до повільного відмирання комах. Більше холодостійкі кліщі, окремі види яких можуть розвиватися, хоча й повільно, при температурі 5 – 7 °С. Температура 10 – 15 °С для багатьох комах – нижній температурний поріг розвитку (НТПР), при якому життєдіяльність практично всіх шкідливих комах у сховищах припиняється.

У міру наближення до 0 °С наступає задубіння. Якщо задубіння носить тимчасовий характер, то з потеплінням організм відігрівається й повертається до нормальної життєдіяльності. При зниженні температури до так званої критичної точки, різної для кожного виду шкідників, вміст клітин замерзає. Це явище супроводжується виділенням схованої теплоти замерзання води й призводить до короткочасного підвищення температури; слідом за цим температура тіла знову знижується, із клітин виділяється вільна вода яка перетворюється в лід. Утворення кристалів льоду в тілі кліщів і комах призводить до зневоднювання вмісту клітин (протоплазми) і закінчується загибеллю. Більше стійкими до знижених температур виявляються кліщі. Кліщі впадають у задубіння при температурі близько 0 °С або навіть трохи нижче.

На швидкість загибелі шкідників під дією температури впливає швидкість, з якою змінюється температура. Так, жуки гинуть значно швидше при різкому охолодженні, ніж при повільному зниженні до тієї ж температури.

Імаго у комах – остаточна (кінцева) стадія індивідуального розвитку – доросла тварина. У тілі імаго (лат. imago – образ, вид) комах утримується від 48 до 67 % води, у тілі личинок і гусениць – 63 – 70 % і ще більше в тілі кліщів. Тому тільки при вмісті в зернових продуктах певного мінімуму вологи комахи й кліщі можуть існувати й розмножуватися.

Поповнення запасів води в організмі шкідників конче потрібно, тому що в процесі обміну речовин (наприклад, при диханні, виділенні й ін.) відбуваються великі її втрати. При нестачі вологи в навколишньому середовищі, кліщам і комахам властивий позитивний гідротаксис. У сховищах вони розташовуються в сирих (вогких) й місцях які важко провітрюються, а в насипних вантажах – переміщаються в більш зволожені ділянки насипу.

Для розвитку кожного виду комахи існує оптимальна вологість. У межах оптимальної вологості розвиток комах йде відносно швидко при меншій смертності.

73

Для більш-менш тривалого існування комахи мають потребу в меншій вологості продукту, ніж для завершення нормального циклу розвитку. Тому при низької вологості продукту, незважаючи на наявність зараженості, чисельність шкідників може не збільшуватися. Деякі види комах здатні жити в продуктах з дуже низькою вологістю. Однак при наявності інших сприятливих умов, темп розвитку комах звичайно зростає в міру збільшення вмісту вологи в продукті.

Вимога комах до вологості залежить від розмірів часток продукту. Розмелене зерно комахи можуть споживати навіть при низької вологості. Якщо ж продукт складається з великих часток, особливо якщо це цілі зерна, то комахи можуть пошкодити їх тільки при високій вологості. Кліщі більше вимогливі до вологості продуктів, ніж комахи. Наприклад, для борошняного кліща мінімальна вологість продуктів, при якій він може розмножуватися, становить 13 – 14 %, а оптимальна – 17 – 18 %. Подовжений кліщ добре розвивається лише при підвищеної ВВ повітря (70 – 90 %), а при вологості 60 % – майже не розвивається.

Таким чином, якщо врахувати, що зерно й продукти його переробки при зберіганні мають вологість близько 13 – 14 %, а іноді й вище, то можна вважати вологість продукту фактором, який лише до деякої міри обмежує розвиток окремих видів комах у партіях зерна. Відносно ж до хлібних кліщів, регулювання вологості зерна може бути потужним засобом попередження зараженості, оскільки в сухому зерні кліщі практично розвиватися не можуть, якщо в зерновому насипі не створюються осередки підвищеної вологості. Тому при профілактиці зараженості зерна кліщами необхідно довести вологість зерна до рівня нижче критичної.

Шкідники хлібних запасів, як правило, шукають відокремлені (потаємні) місця. Більшість із них уникає освітлених місць, віддаючи перевагу півмороку або темряві. Вираженим позитивним фототаксисом відрізняються тільки жуки зернівок. Відзначено деяку неоднорідність у фототаксисі популяцій інших комах. Наприклад, метелики, які пошкоджують хлібні запаси, також є сутінковими або нічними комахами. У денний же час вони намагаються уникати світла, ховаючись у малодоступних місцях. У порівнянні з їжею, температурою й вологістю, світло на кліщів і комах впливає значно слабкіше. При різкому відхиленні від оптимальної температури й вологості або відсутності їжі, комахи й кліщі можуть залишати такі місця, виходити на яскраве світло в пошуках кращих умов. У таких випадках світло не є для них перешкодою.

У житті комах і кліщів склад повітря відіграє істотну роль. Першорядне значення має вміст О2 у повітрі. Кількість О2 впливає на стан дихалець і на швидкість метаболізму комах. Дефіцит О2 у повітрі змушує комах увесь час тримати дихальця відкритими, що підвищує випар вологи з тіла, дегідратацію й в остаточному підсумку може викликати смерть. Наприклад, при відкритих дихальцях швидкість втрати води у личинок борошняних хрущаків, що харчуються, збільшувалася в 2 – 3 рази в порівнянні з голодуючими, у яких дихальця були закриті. Нестача О2 або заміщення його СО2 у повітрі викликає розслаблення мускульного механізму, що закриває дихальця.

Метаболізм комах також у значній мірі визначається вмістом О2 у повітрі. Однак для різних видів комах і стадій їхнього розвитку існує певний діапазон вмісту О2

74

в атмосфері, при якому метаболізм істотно не міняється. За цими границями виявляється помітне кисневе голодування. Наприклад, у личинок великого борошняного хрущака інтенсивність метаболічних процесів, яка визначена по споживанню О2, падає при вмісті О2 у повітрі нижче 10 %, а у лялечок цього виду вона залишається постійної при вмісті О2 у повітрі від 5 до 50 %. Таким чином, регулюванням газового складу атмосфери, можна створити умови, які несприятливі для життя шкідників.

3.3.2 Кліщі

Клас павукоподібні є представником типу членистоногих. З них практичне значення, з точки зору «Вантажознавства», має підклас кліщі, що є найпоширенішим і шкідливим після комах.

Кліщі – загін дрібних павукоподібних, що поєднує близько 20 тисяч видів. Їх тулуб цільний або розділений на 2 частині, які не відповідають головогруді й черевцю павуків – границя проходить трохи ближче до передньої частини тіла. Довжина від 0,1 мм до 3 см, колір білувато-рожевий. Звичайно є 6 пар придатків, з яких 4 задні пари в більшості дорослих особин – ноги (личинки, як правило, шестиногі). У деяких видів кліщів кількість ніг скорочується до трьох або до двох пар. Членики ніг – тазик, вертлюг, стегно, коліно, гомілка й лапка. Лапка (кінцевий членик) звичайно озброєний кігтям й стеблястими присосками. Сама передня пара придатків – хеліцери (від грець. chele – клішня, кіготь). Вони клішнеподібні (гризучі) або утворюють колючеріжучі ротові структури. Тому в кліщів розрізняють два типи ротових органів – гризучий і колюче-сисний.

Кліщі живуть від 30 до 50 днів і відкладають від 15 – 50 до 400 яєць. Протягом онтогенезу (від грець. on (оntos) – суще й genesis – виникнення, походження), тобто розвитку від моменту зародження до кінця життя, кліщі проходять фази яйця, личинки, німфи й дорослого кліща. При настанні несприятливих умов (наприклад, низька або надзвичайно висока вологість субстрату, підвищена або знижена температура середовища, недостатня кількість і погіршення якості їжі, ріст щільність популяції й ін.) німфа (від грець. nymphe – лялечка, личинка) першого віку переходить в особливу фазу – гипопуса. Гипопус має більш щільні покриви тіла, короткі ноги, присоски на черевці, якими він прикріплюється до комах, хребетних і різних предметів та таким шляхом відбувається його розселення. Гипопус не харчується й живе за рахунок запасів, накопичених попередньої фазою німфи. Він може зберігатися декілька місяців і навіть років, має високу стійкість до низької температури й пестицидів. З настанням сприятливих умов для розвитку, гипопус линяє й перетворюється в німфу другого віку, яка після певного періоду харчування й спокою линяє й стає дорослим кліщем – самцем або самкою.

Починаючи з личинки, всі фази розвитку кліщів харчуються й, отже, завдають продовольству наступної шкоди:

–пошкоджують зародки, знижуючи схожість насіння;

–забруднюють зернову масу продуктами життєдіяльності;

–утворюють у зерновій масі неприємні, специфічні запахи, погіршують колір і

75

смак продуктів;

–створюють умови для розвитку мікроорганізмів у результат пошкодження оболонки зерна;

–у місцях скупчення кліщів у процесі дихання виділяється тепло, утворюється волога, підвищується вологість зерна й може початися процес самозігрівання.

Продовольчі вантажі пошкоджують певні види кліщів, які одержали загальну назву комірні (Acaridae). Шкоду приносять кліщі: подовжений, цибульний кореневий, коренеплідний, темноногий, подовжений зерновий, подовжений багатоїдний, подовжений ячмінний, сирний, кліщ Родіонова, акотиледон зерновий і Соколова.

Вантажі, які уражені кліщами, мають своєрідний неприємний запах. Ступінь зараження кліщами визначається підрахунком їхньої кількості в просіві 1 кг сировини середнього зразка через ентомологічні (від грець. entoma – комахи) контрольні сита протягом 3 – 5 хв. Різняться три ступені зараження: першу (слабка зараженість), коли в просіві виявляється від 1 до 20 од., другу (середня зараженість) – понад 20 од.

ітретю (сильна зараженість) – кліщі утворюють суцільний повстяний шар.

Із численних видів кліщів на складах найчастіше зустрічаються борошняний (рис. 5,а), подовжений (рис. 5,б), і волосатий (рис. 5,в) кліщі.

Рисунок 5 – Кліщі: а – борошняний; б – подовжений; в – звичайний волосатий

Борошняний кліщ розповсюджений в Україні повсюдна. Космополітичний (від грець. kosmopolites – космополіт, громадянин миру) синантропний вид. Тіло овальне, білувате, поверхня тіла блискуча, ноги й ротові органи червонясто-коричневі. Довжина тіла самця до 0,5 мм, самки – до 0,67 мм. Самці менше самок; передні ноги їх веретеноподібно стовщені й мають шилоподібний виріст на зовнішній стороні другого (стегнового) членика.

Плідність самки, залежно від умов середовища, до 120 яєць. Тривалість циклу розвитку залежить від температури: при 20 – 22 °С, ВВ повітря 85 % і вологості зерна 16 – 17 % вона становить 15 днів. Для розвитку кліща сприятлива температура 18 – 24 °С, а оптимальна становить 22 – 25 °С; оптимальна ВВ повітря – 80%, мінімальна

– 65 %. Кліщі не можуть розвиватися в зерні вологістю менш 13 %. При температурі 5 °С рухливі стадії кліща живуть протягом 18, а яйця – 168 діб. При температурі 55 і 60 °С борошняний кліщ гине через 10 і 5 хв. відповідно.

Він пошкоджує зерно злаків, насіння трав, льону, соняшника, коноплі, сухі

76

фрукти й овочі, тютюн, какао, солому, сіно, сир, шкіру. Кліщі легше всього проникають у зародок, вигризають його, як найбільш живильну частину зерна й розвиваються там, утворюючі сховану форму зараження. Тому в першу чергу кліщі становлять небезпеку для насінного зерна, особливо при підвищеній вологості. Масове розмноження кліщів на зерні, що зберігається, особливо битого, призводить його до самозігрівання, пліснявіння й псування. Вживання в їжу продуктів, які сильно заселені кліщем, викликає отруєння.

Подовжений кліщ – космополіт. Тіло подовжено-овальне, прозоро-біле, глянсувате, розділене поперечною борозенкою на два відділи. Самці довжиною 0,28 – 0,46 мм, самки – 0,32 – 0,58 мм. На кінці черевця є «шлейф» з 14 щетинок, довжиною майже рівній довжині тіла. Хеліцери й ноги світлі. Гипопуса не утворює. На добу самка відкладає два яйця; середня плідність 150, максимальна до 674 яєць. Плідність залежить від умов навколишнього середовища й особливостей кормового продукту.

При температурі 25 – 30 °С й ВВ повітря 85 – 90 % (відповідає 16 – 17 % вологості зерна й 17 – 18 % вологості борошна) розвиток одного покоління триває від 14 до 20 днів. При більш високій або низькій температурі розвиток може тривати від 12 до 120 днів. Розвиток личинок і німф можливо при ВВ повітря не нижче 70 %, при температурі не нижче 7 °С й не вище 35 °С. При температурі – 15 °С уже через 29 годин гинуть всі стадії розвитку кліща

Він пошкоджує зерно, борошно, крупу й інші борошняні вантажі; продукти з високим вмістом жиру й білка; насіння льону й соняшника, арахіс, сир, шинку; сухе м'ясо, фрукти, овочі і яєчний порошок. Кліщі починають пошкоджувати зерно із зародка, що знижує його схожість. При попаданні разом із продуктами в кишечник людини кліщі можуть викликати гостре шлункове захворювання, подібне з дизентерією. Може викликати дерматити (від грець. derma – шкіра).

Волосатий звичайний кліщ. Розповсюджений дуже широко. Тіло самки довжиною 0,4 – 0,5 мм, овальне, матово-біле, спинна поверхня зерниста, з довгими (в 1,5

– 2 рази довше тіла) пір'ястими щетинками що стирчать. Тіло самця довжиною 0,35 – 0,5 мм, більш довгасте, грушоподібне.

Оптимальна температура для розвитку – 24 – 29 °С, оптимальна вологість зернопродуктів – 14 % і вище. У цих умовах самка відкладає до 100 яєць. Тривалість розвитку одного покоління залежно від умов становить 25 – 30 діб й більше. Нижній температурний поріг розвитку 5 °С, верхній – близько 40 °С. При несприятливих умовах розвиток переривається утворенням фази нерухливого гипопуса.

Кліщ досить рухливий і швидко пересувається по поверхні вантажу.

Волосаті кліщі не здатні проникати під оболонки зерна й пошкоджувати цілі зерна колосових культур з вологістю менш 15 – 16 %. У зерновій масі він харчується головним чином бур'янистими домішками й битим зерном, а у вологому зерні може утворювати великі колонії.

У борошні шкідник розвивається погано, живе у верхньому шарі. Пошкоджує зерно, борошно, крупу й інші борошняні продукти, насіння льону, буряка й трав. Кліщі починають пошкоджувати зерно із зародка, що знижує його схожість.

77

3.3.3 Жуки

Ряд (рос. отряд) твердокрилі (рос. жесткокрылые), або жуки (Coleoptera) нараховує близько 300000 видів (в Україні – 6000). Більшість видів у стадії імаго (дорослої комахи) мають дуже тверде хітинове (від грець. chiton – шкіра, оболонка) покриття. Передні крила (надкрила) сильно склератизовані (від грець. sklerosis – затвердіння), задні – перетинчасті, зі збідненою наявність жилок (рос. жилкованием), служать для польоту, а в спокої складаються під надкрила. Крила, дуже рідко надкрила, бувають редуковані (від нім. reduzieren – зменшувати, скорочувати). Із трьох грудних сегментів найбільше сильно розвинена переднєгрудь. Вона рухливо з’єднується зі середньогруддю, яка нерухомо з'єднана із задньогруддю. Кожний із цих сегментів розділяється на верхню частину – спинку, нижню – груди й бічні – плеври (від грець. pleura – бік, стінка).

Ротовий апарат гризучого типу, всі його частини звичайно добре розвинені й неоднаково влаштовані в різних груп. За типом харчування серед жуків виділяються хижі (як багатоїдні, так і спеціалізовані) і рослиноїдні (фітофаги). Жуків-фітофагів у свою чергу розділяються на споживачів:

–листів – філофаги (від грець. phyllon – лист);

–коренів – різофаги (від грець. rhiza – корінь);

–деревини й кори – ксілофаги;

–квітів (цвітів) – антофаги (від грець. грець. anthos – цвіт);

–плодів і насіння – карпофаги (від грець. karpos – плід);

–грибів – міцетофаги;

–гниючих рослинних і тваринних речовин – сапрофагів і некрофагів (від грець. nekros – мертвий).

Жуки в порівнянні із кліщами більшого розміру. Самки жуків відкладають яйця на поверхні вантажів і тари або в спеціально приготовлені ними ямки. З яєчок розвиваються червоподібні личинки з головою й трьома парами грудних ніг або з головою

йбез ніг. У твердокрилих найбільш ненажерливі личинки. Основна маса жуків є поліфагами: здатні поїдати різні продукти не тільки рослинного, але й тваринного походження. Основними шкідниками вантажів є наступні сімейства жуків:

–довгоносики – комірний, кукурудзяний, рисовий;

–облудники – волосистий, облудник-грабіжник, облудник-злодій;

–капюшоники, хибно-короїди – зерновий точильник;

–чорнотілки – хрущаки: великий борошняний, великий темний, гладкий, блискучий смоляно-бурий, матовий смоляно-бурий, двополосний, малий борошняний, малий чорний, малий темний, булавовусий;

–зернівки – горохова, бобова, бура сочевична, квасолева;

–плоскотілки – олійна; борошноїди: суринамський, хибно-суринамський, коротковусий, малий;

–шкіроїди – шинковий, Фріша, каправий жук, трогодерма вариабили;

–точильники – хлібний;

–щитовидки – мавританська комашка;

78

–блістянки – бура;

–прихованоїеди – криптофагус;

–приховники – эникмус минутус;

–грибоїди – грибоїд тифеа.

Розглянемо більш докладно представників деяких з перерахованих сімейств. Сімейство довгоносиків велике (у СНД більше 3500 видів), яке характеризу-

ється великою розмаїтістю видів, що пристосувалися до харчування на різних трав'я- нистих і деревних рослинах. Жуки з подовженою, витягнутою вперед головою, яка утворює так звану голово-трубку, на кінці якої перебувають ротові органи. Вусики колінчаті, булаво-видні. Личинки позбавлені ніг і очей, більш-менш вентральна (від лат. venter – живіт, черево) вигнуті, з маленької хитинизованою головою.

Комірний довгоносик (рис. 6,а) – довжина тіла від 3,5 до 4,5 мм. Тіло вузьке, циліндричне (від грець. грець. kylindo (kylindros) – катаю, обертаю), блискуче. Молоді жуки ясно-коричневого цвіту, старі – майже чорного. Він має тільки одну пару крил, а друга пара крил не розвинена, тому жук не літає й живе в сховищах.

Рисунок 6 – Жуки-шкідники: довгоносики: а – комірний, б – рисовий; облудник-злодій: в – самець, г – самка; д – хлібний точильник;

е – зерновий точильник

Самка вигризає у зерні ямку, куди відкладає одне яйце й закриває його желатиноподібною речовиною, яка швидко твердіє. Усього самка може відкласти 200 – 250 яєць. Через декілька днів з яйця виходить личинка, яка відразу вгризається усередину зерна, де проводить все своє життя та виїдає майже весь його вміст. Личинка безнога, м'ясиста, червоподібна, довжиною близько 3 – 4 мм, біла, з коричневою головою. Лялечка за формою нагадує дорослого жука, біла прозора, довжиною 3 – 5 мм. Жуки нового покоління через 2 – 6 днів прогризають в оболонці зерна отвір і виходять назовні. Харчуючись, жуки й личинки вигризають найбільш м'які частини зерна, при цьому виділяють дуже велику кількість екскрементів. Жук уникає освітлених місць, а при найменшому струсі впадає в заціпеніння.

Зимують жуки, личинки й лялечки усередині зерен. Жуки можуть зимувати також у щілинах і тріщинах підлоги, стін, у підпіллі й інших подібних місцях.

Комірний довгоносик пошкоджує ціле сухе зерно всіх зернових колосових культур, рису, сорго, гречки, кукурудзи, ячменя, боби арахісу, різні крупи, а також су-

79

харі. Деякі личинки можуть розвиватися в борошні або в живильному пилу.

Рисовий довгоносик (рис. 6,б) – довжина жука до 2 – 4 мм. Фарбування жука коричневе. На верхніх крилах (надкрилах) є жовтувато-бурі чотири плями (по двох у основі й по двох у вершини крил). Жуки мають добре розвинену другу пару крил і відмінно літають. Самка відкладає яйце усередину зерна як і комірний довгоносик. Усього самка може відкласти 150 – 400 яєць. Личинка біла, з коричневою голівкою, не має ніг. Народившися із яйця, вона прогризає хід до центра зернівки, поки, не досягне борозенки, потім прогризає ходи уздовж борозенки. Личинка линяє чотири рази, після чого переходить у лялечку й потім у жука. Молодий жук прогризає оболонку зернівки й виходить назовні. У порівнянні з комірним, рисовий довгоносик найбільш шкідливий, вражає зерно, головним чином рис і зернопродукти.

До сімейства облудників відноситься більше 450 видів, однак лише 27 з них відомі як шкідники запасів рослинного й тваринного походження. У СНД налічується близько 35 видів, з яких 15 зареєстровані як шкідники запасів зерна, зернопродуктів, колекцій й ін. До облудників-шкідників, крім раніше зазначених, відносяться: темно-коричневий, шовковистий, жовто-бурий горбатий, горбатий, кулястий Болдиева.

Вони мають кулясте тіло й довгі ноги, зовні нагадують павуків. Жуки швидко впадають у стан танатозу (від грець. thanatos – смерть) і довго не виходять із нього. Улюблені місця їхнього перебування – верхній шар насипу старого зерна, щілини, обшивання стін й інші мало-освітлені місця. Вони також живуть у скупченнях борошняного пилу й найбільш активні вночі.

Найпоширенішим є облудник-злодій (рис. 6,в, 6,г). Довжина тіла самця до 4,3 мм, самки до 3,1 мм. Тіло самця подовжене, фарбування від темно-рудого до бурого цвіту. Обидві пари крил розвинені, самці літають. У самки тіло подовжено-овальне, фарбування самки буро-чорне, на надкрилах по дві світлі перев'язи. Нижні крила не розвинені, тому вони не літають. Самка відкладає до 170 яєць.

Хлібний точильник (рис. 6,д) – маленький жучок, довжиною 2,8 – 4 мм. Тіло однотонне, сіро-коричневе, матове, покрито волосками. Яйце біле, довгасте, довжиною 0,3 – 0,5 мм. Личинка серпоподібна вигнута, з розширеним сегментом грудей, коричнюватою головою. На кінці черевця з кожної сторони по 1 зубцю. Дорослі жуки не харчуються. Самка відкладає 20 – 60 яєць. Личинки бурять (рос. вбуравливаются) товщу живильного субстрату й прокладають ходи діаметром до 2 мм, заповнюючи їх екскрементами. Перед утворенням лялечки (рос. окукливанием) личинка будує камеру, вистилаючи її зсередини борошном яке утворилося при бурінні.

Хлібний точильник може розвиватися на поверхні насипу зерна. Сильно пошкоджує на складах і в сховищах борошно й вироби з нього: сухарі, печиво, хліб, макарони, а також рис, зерно, крупи, псує тютюн, до 50 видів сухих лікарських рослин, гербарії, сухофрукти, чай, какао, шоколад, каву, колекції комах.

Малий тютюновий жук – космополіт, тіло подовжено-овальне, довжина до 4 мм, колір коричнево-червоний. Самка відкладає до 100 яєць. Харчуються й шкодять личинки. Зовні схожий із хлібним точильником. Личинки харчуються тютюном і тютюновими виробами, лікарською сировиною, насінням олійних культур.