Вантажознавство (продовольчі вантажі – біологічні процеси і впливи). Навчальний посібник

80

Зерновій точильник (рис. 6,е) – довжина тіла 2,5 – 3 мм. Жук коричневого цвіту з буруватим або темно-вишневим відтінком. Тіло подовжене, з паралельними боками циліндричної форми. Жук має дві пари крил і добре літає при денному або штучному освітленні. Передньоспинка витягнута, і нагадує каптур (від лат. сара – головний убір), що повністю прикриває голову, яка попереду й збоку покрита зубцями. Надкрила – з поздовжніми рядами крапкових ямок. Три останніх членики утворюють голівку у вигляді пили. Яйце білого цвіту, подовженої грушоподібної форми. Личинка біла, червоподібна, з маленькою головою; передні сегменти (від лат. segmentum (seco) – розсікаю) тіла значно ширші інших, а задні сегменти загнуті подібно гачку. Має три пари ніг і може вільно пересуватися. Самки відкладають до 580 яєць по одному або групами на поверхню зерна або іншого субстрату. Личинка закінчує розвиток усередині однієї зернівки, де кілька разів линяє. Там же утворює лялечку, народжений жук прогризає оболонку зерна й виходить назовні.

Зерновий точильник досить чутливий до дії низької температури й порівняно швидко гине при проморожуванні зерна.

Пошкоджує ціле сухе зерно всіх зернових колосових культур, рису, сорго, гречки, кукурудзи, ячменя, боби арахісу, різні крупи, а також сухарі. Деякі личинки можуть розвиватися в борошні або в живильному пилу. Інтенсивно харчуються жук і личинка, при цьому виділяють дуже велику кількість екскрементів.

На території СНД налічується близько 1000 видів чорнотілок. Серед чорнотілок є значне число видів – шкідників запасів, з яких більше 10 видів поширені в межах України.

Великий борошняний хрущак (рис. 7,а) космополіт, досягає 1,25 – 1,8 см у довжину. Тіло досить плоске, бічні сторони майже паралельні, зверху жук чорно-бурий, зі слабким жирним блиском, знизу червонуватий. Надкрила з тонко й густо подовжньо пунктовані зі слабко піднесеними тонко-зморшкуватими проміжками між пунктирами. Личинка довжиною до 2,5 см і більше, гола, буро-жовта, циліндрична, безока, із трьома парами грудних ніжок. Лялечка біла, ніжна, із двома роговими шипиками на заднім кільці; черевні кільця витягаються з боків у чотирикутні, буруваті виступи.

Рисунок 7 – Жуки-хрущаки; а – великий борошняний, імаго й личинка;

б– смоляно-бурий; в – малий борошняний, імаго й личинка; г – малий чорний;

д– булавовусий

81

Самка протягом життя може відкласти більше 500 яєць. Личинки, що розвиваються, харчуються хлібними зернами, борошном, висівками й печеним хлібом. У процесі розвитку вони линяють до 30 разів. Шкода, яка заподіювана борошняними хробаками, складається головним чином у тому, що вони забруднюють борошно своїми екскрементами й шкурками, які скидаються при линку.

Великий темний хрущак зовні нагадує великого борошняного, але більший (до 18 мм), поверхня тіла матова. Жуки добре літають. Самка відкладає в середньому близько 500 яєць. По біології, розмірам і характеру заподіюваної шкоди близький до великого борошняного хрущака.

Гладкий хрущак має подовжене тіло 2,5 – 3,0 мм рудуватого фарбування, пе- реднє-спинка темніше надкрил. Надкрила з тонкими крапковими борозенками, без кілів на міжряддях. Личинка вузька, циліндрична, зі спинної сторони тверда, із черевний – м'яка, останній членик черевця має два маленьких шипи на вершині. Розвивається на борошні, зерні, їстівних припасах у складах, на млинах, іноді в трюмах суден.

Блискучий смоляно-бурий хрущак (рис. 7,б) – великий, довжина 5 – 6,5 мм. Має дві пари крил, добре літає. Тіло блискуче, подовжено-овальне, широке. Фарбування тіла темно-буре або чорне. Личинка дуже походить на личинку більшого борошняного, але відрізняється від неї своїм кофейно-коричневим фарбуванням, більш коротким і широким тілом; крім того її задній черевний сегмент загострений до верху невеликим шипиком. Пошкоджує зерно й зернові продукти. Віддає перевагу вологим й з цвіллю, а також пошкодженим зернопродуктам.

Матовий смоляно-бурий хрущак менше смоляно-бурого – 4,5 – 5 мм, матовочорний; крапкові ряди на надкрилах не борозно-подібні. Зустрічається рідше, ніж смоляно-бурий хрущак.

Двополосний хрущак – довжина тіла до 2,8 мм. Форма тіла опукло-овальна злегка сплощена. Фарбування жука: іржаво-руде, верх помірковано блискучий, покритий ледь помітними короткими волосками, здається голим. Надкрила з поздовжніми рядами слабко-заглиблених точок, кожне із двома чорнуватими плямами, що варіюють в обрисах, або поперечними перев'язами. Живе в складах напольного зберігання, млинах, зернодробильних цехах тваринницьких ферм і в трюмах суден. Жуки й личинки харчуються сирими загниваючими продуктами: зерном підвищеної вологості, сирим борошном, висівками й іншими рослинними продуктами які пліснявіють.

Малий борошняний (рис. 7,в) і булавовусий (рис. 7,д) хрущаки дуже схожі по зовнішньому вигляду, поводженню й життєвому циклу. Це плоскі жуки червонястокоричневого кольору довжиною 2,5 – 4,5 мм. Булавовусий хрущак добре літає, особливо в нічний час. Малий борошняний хрущак не літає.

Хрущаки накопичуються в залежаних зернових відходах, залишках борошна, у важкодоступних місцях зерносховищ і зернопереробних підприємств. Жуки мають пахучі залози в грудних і черевних сегментах, які виділяють рідину з гострим дратівним запахом, що містить хінони (органічні сполуки ароматичного ряду).

Самки хрущаків при сприятливих умовах здатні відкласти в середньому 300 – 500, а максимально – до 1000 яєць. Яйця важко виявити, тому що вони покриті лип-

82

кою рідиною, яка швидко збирає на себе частки борошна й пилу. Личинки проходять 5 – 12 линок, перетворюються в лялечку, а потім у жука. Жуки можуть жити 1 – 3 роки. Чисельність популяції хрущаків обмежується їх канібалізмом, коли жуки й личинки пожирають яйця й лялечки власного виду. Причому канібалізм підсилюється зі збільшенням щільності популяції комах. Ці комахи – космополіти, обидва види харчуються зерном, борошном, сухофруктами, горіхами й ін. Булавовусий хрущак живе головним чином у зерні різних культур, що зберігається. Малий борошняний частіше зустрічається в складах готової продукції, на переробних підприємствах. Але нерідко їх можна зустріти разом у партіях зерна, борошна й крупи.

Малий чорний хрущак (рис. 7,г) – довгастий, довжиною до 5,5 мм від шоколадного до чорного цвіту. Живуть жуки до трьох років. За цей час самка відкладає до 1000 яєць. Жуки надають продуктам неприємний запах крезолу. Шкодить найчастіше зерновим продуктам, зустрічається в зерні.

Малий темний хрущак – зустрічається рідко на борошномельних заводах. Схожий на жука борошняного хрущака, однак більше темний, цвіт тіла доходить до чорного, ноги рудого цвіту. Довжина жука до 4 мм.

У світовій фауні відомо близько 1000 видів зернівок, з них у СНД близько 150 видів. В Україні зернівки представлені переважно видами, пов'язаними з бобовими рослинами. Шкоду наносять у стадії личинки, харчуючись насінням. Личинки зернівок по основних особливостях розвитку розділяють на три групи: 1) які розвиваються в незрілому насінні рослин, 2) які розвиваються на тому що дозріває або зрілому твердому насінні бобових; 3) рухливі, які поїдають за період розвитку кілька одиниць насіння і утворюючі лялечку в коконі.

Шкідниками є зернівки: чинова, горошкова, мишиногорошкова, бобова азіатська, горохова південна, колюча, сочевична, лядвенцова, вікова, горохова, бобова, червонувата, вікова південна, конюшинова, козлятникова, еспарцетна, строката або конюшинова, зеленувата, китайська, плямиста, квасолева, березкова, арахісова.

Горохова зернівка (рис. 8,а) – тіло жука овальне, широке, довжиною 3 – 6 мм, сіро-руде, опушене. Ширина передньоспинки вдвічі більше довжини. Її бічний зубчик сильно розвинений. Передньоспинка перед щитком з білою плямою; на надкрилах косі білі смуги, що складаються з окремих довгастих плям. Кінець черевця покритий світлими волосками, із двома овальними чорними плямами, що утворюють форму хреста. Яйця бурштиново-жовті, добре помітні на поверхні бобу.

Самки починають яйцекладку залежно від часу утворення бобів гороху. Яйця відкладають на стулки зелених бобів. Личинки першого віку червонуваті, мають 3- члениковые шипи, що відпадають після першої линьки. Доросла личинка кремового цвіту, із зачатками ніг у вигляді бородавок. Тіло голе, за винятком короткого пушка знизу груди. Голова маленька, із щелепами коричневого цвіту. Довжина 5 – 6 мм.

Жуки харчуються пилком і віночками квіток гороху, а личинки виїдають зерна. Пошкоджує тільки горох. Лялечки перетворюються в жуків усередині зерен і в них зимують. У теплому приміщенні жуки виходять із горошини рано навесні й навіть узимку можуть жити, не харчуючись тривалий час (2 – 3 місяці).

Рисунок 8 – Жуки-шкідники: зернівки: а – горохова, б – квасолева; борошноїди:

в– суринамський, г – коротковусий; д – мавританська комашка, личинка й жук;

е– каправий жук, личинка й імаго; ж – шинковий шкіроїд

Зернівка бобова – жук довжиною 4 – 4,5 мм, чорний, зверху покрита темними й світлими волосками, жовтувато-сірі світлі волоски на надкрилах згруповані в дрібні плями, які виразно виділяються, розташовані звивиста поперек кожного з надкрил; менш різко виділяються плями за серединою надкрил, а також у основі й у вершині. На передньоспинці у щитка велика довгаста пляма. Передньоспинка виразно поперечна, задній її край проти щитка із широкою напівкруглою лопатою, бічний край з невеликим, спрямованим назад зубцем.

По циклу розвитку схожа з гороховою зернівкою, жуки зимують усередині пошкоджених зерен і поза них. В одному зерні залежно від його величини одночасно може розвиватися по 2 – 3 личинки, особливо на великозернистих різновидах бобу.

Квасолева зернівка (рис. 8,б) – тіло дорослого жука (імаго) овальної форми, слабко-випукле, довжиною 2 – 5 мм, світле або темно-буре, зверху покрито жовтозеленими золотавими волосками й поздовжніми плямами, знизу – ясно-сірими волосками. Надкрила темно-буруватого кольору, короткі, які не прикривають кінчика черевця. Ширина передньоспинки більша довжини; щиток великий, чотирикутний. Кінець черевця у самця більш опуклий, ніж у самки. Ноги жовто-червоні.

Яйця відкладаються самками через кілька днів після спарювання в боби, що дозрівають, або на них групами по 5 – 20 од. при проколюванні швів бобу або в отвір, який прогризає. Плідність самки досягає 200 яєць. Яйце довгасте, молочно-біле, довжиною 0,6 – 0,7 мм. Личинка циліндрична, біла, у молодших віках із щетинками й трьома парами ніг. Зимують імаго й личинки (або інші фази) переважно в сховищах і в рослинних залишках.

Личинки впроваджуються в зерна, повністю виїдають їх вміст. В одному зерні розвивається декілька личинок (до 5 – 6). Разом із зерном шкідник попадає в сховище, де відбувається його подальший розвиток аж до настання холодового заціпеніння. У сховище жук відкладає яйця на зерно, тару, стінки й ін. Найчастіше личинки повністю виїдають вміст зерен; частково пошкоджені зерна втрачають схожість, їхні харчові якості знижуються внаслідок зміни біохімічного складу. Пошкоджує квасолю, боби, сою, нут, сочевицю, чин, вику, люпин, люцерну й інші бобові культури.

Китайська й чотирьохплямна зернівки для більшості країн світу є об'єктами зо-

84

внішнього карантину. Спосіб життя цих зернівок схожий на квасолеву зернівку. Пошкоджують насіння більшості бобових культур у полі й сховищах. Є небезпечними багатоїдними шкідниками.

Плоскотілки широко поширені по усьому світі. У фауні Україні їх налічується близько 40 видів. Жуки характеризуються подовженим і сплощеним або слабковипуклим тілом і невеликими розмірами (звичайно менш 5 мм, рідше крупніше). Вусики ниткоподібні або булаво-подібні. Жуки й личинки харчуються найрізноманітнішою їжею рослинного й тваринного походження, часто ведуть хижацький спосіб життя. У природних умовах живуть під корою дерев. Ряд видів живе в складських приміщеннях і шкодить зернопродуктам, з яких широко поширені борошноїди.

Суринамський (рис. 8, в) і хибно-суринамський борошноїди космополіти й близькі між собою. Тіло жуків довжиною від 2,0 до 3,5 мм; витягнуте і плоске, колір від жовто-бурого до чорно-бурого; поверхня матова, покрита короткими прилягаючими до поверхні тіла волосками. Голова спрямована уперед, приплющена. Передньоспинка відмежована від черевця різкою перетяжкою; на боках її є по шести зубців (іноді його через це називають жук-пила), а на спинній стороні – два поздовжніх плоских жолобки. Надкрила в основі прямокутні, із крапковими борозенками, крила розвинені, жуки літають і дуже рухливі. Самець відрізняється від самки наявністю зубця на нижній стороні стегна задніх ніг. Плідність самок коливається в межах від 100 до 300 яєць, максимально до 600 яєць. Яйце подовжено-овальною, біле, довжиною до 0,9 мм. Личинка приплющена, біла або ясно-жовта, з коричневою головою й добре помітними вусиками. Довжина тіла до 4 мм. На спинній стороні трьох грудних сегментів є по дві округлі коричневі цятки. Задній кінець тіла закруглений.

У порівнянні з іншими плоскотілками суринамський борошноїд менш стійкий до холоду. При 0 °С він гине протягом 22 доби, при –5 °С – протягом 13 діб. Як правило, жук харчується зовні зерен, але личинка може проникнути в зону зародка й залишатися там, протягом усього періоду розвитку. Суринамський борошноїд пошкоджує різноманітні харчові продукти: зерно, борошно, крупу, кондитерські вироби, галети, сушені фрукти й овочі, насіння олійних культу, горіхи й інші продукти харчування на складах. Поширюється із зараженими продуктами й товарами; у межах одного підприємства й населеного пункту – шляхом активного розльоту жуків.

Коротковусий борошноїд (рис. 8,г) – тіло плоске, вузьке, від іржаво-жовтого до червонясто-коричневого кольору, довжина 1,5 – 2,5 мм. Жуки мають дві пари крил і добре літають. Самки відкладають яйця по одному або групами по 3 – 4 у тріщини зерна, у зовнішні оболонки, що відшарувалися. Плідність самок – близько 140 яєць.

Він повсюдна розповсюджений у складах і цехах борошномельних, круп'яних і комбікормових заводів і кондитерських фабриках, де харчуються борошном, крупою, комбікормами, а також сушеними овочами й фруктами.

Блістянка бура (зерножил кукурудзяний) – тіло жука овальне, яйцеподібне, темно-буре, довжиною до 3,8 мм. Надкрила притуплені й не прикривають кінець черевця. Харчуються жуки й личинки. Можуть пошкоджувати зерно підвищеної вологості, насіння, арахіс, борошно, горіхи, боби какао, рис, сухофрукти й ін.

Зерножил сухофруктовий – космополіт, жуки й личинки харчуються різномані-

85

тними продуктами, особливо сухофруктами й печеним хлібом, переважно білим. Пошкоджує також пшеницю, ячмінь, борошно, арахіс, насіння салату й ін.

У СНД більше 20 видів щитовидок, у тому числі на Україні близько 7, з них один вид може шкодити рослинам.

Мавританська комашка (рис. 8,д) – жук довжиною 7 – 11 мм, темнокоричневий, майже чорний, блискучий зверху й червонуватий або іржаво-жовтий знизу, з дуже плоским тілом. Передні кути передньоспинки мають вигляд великих, гострих, спрямованих уперед виступів. Переднєгрудь із перетяжкою, яка ясно відділяє її від середньогруди. Голова широка, із чорними потужними несиметричними верхніми щелепами. Голова й переднєспинка пунктовані, надкрила із крапковими борозенками, у міжряддях (центральних) два ряди дрібних крапок.

Самки відкладають яйця купками по 10 – 60 од. у поверхневий шар борошна, у тріщини зерен злаків, в отвори, які вигризені самками в зернах або в різні щілини. Одна самка відкладає 900 – 1300 яєць. Яйце подовжене, веретеноподібне, молочнобіле, довжиною 1,0 – 1,5 мм, шириною 0,34 мм. Личинка 18 – 20 мм, брудно-білого кольору, у волосках, тіло приплющене. Голова плоска, довгаста, темно-коричнева. Щиток на першому грудному сегменті напівкруглий, роздвоєний, коричневий, на двох наступних грудних сегментах по дві темні плями, останній черевний сегмент із коричневою темною пластинкою зверху й двома гачкуватими, майже чорними виростами. Личинки линяють 4 – 6 разів.

Жуки ведуть хижий спосіб життя, зустрічаються під корою дерев які всихають, а також у зерносховищах, де харчуються личинками й лялечками різних комах. Личинки також винищують комах у зерносховищах, коморах, у той же час заподіюють велику шкоду зерну й зернопродуктам (наприклад, пшениці, ячменю, кукурудзі, вівсу, насінню бавовнику), сушеним фруктам, овочам й ін. Віддають перевагу борошну. Пошкоджене борошно стає темним, здобуває неприємний запах і смак.

У світовій фауні відомо близько 600 видів шкіроїдів, в Україні – 11 родів і 44 видів. Майже всі шкіроїди відносно дрібні, часто плямисті. Плями пов'язані із тілом, яке частково покрите тонкими лусочками, що можуть бути одного або декількох кольорів. Фарбування сильно опушених личинок – від рудо-бурого до чорного. Личинки часто линяють й їх присутність видають скупчення скинутих покривів. Дорослі жуки їдять ту ж їжу, що й личинки, але під час розселення імаго годуються пилком.

Розмножуючись у тих або інших матеріалах, комахи вигризають у них численні ходи й отвори, забруднюють їх шкурками й екскрементами, швидко приводячи їх у непридатність. Крім того, личинки багатьох видів шкіроїдів дуже часто пошкоджують матеріали й предмети, якими вони не харчуються, а використовують як субстрат для побудови камери для лялечки. Від цього страждають стіни будинків, у яких зберігаються або переробляються продукти тваринного походження (наприклад, м'ясокомбінати, ковбасні фабрики, склади й ін.), і транспорт, який використовується для їхнього перевезення. Шкіроїди пошкоджують азбест, картон, бавовну, бавовняні й синтетичні тканини, льон, пластмаси, тютюнові вироби, телефонні кабелі й ін.

Шкіроїди поїдають та пошкоджують шкіри й шкіряну сировину, хутро, перо, вовну й вовняні вироби, м'ясо й м'ясні продукти, сир, сухе молоко, сушену й копчену

86

рибу, клей, музейні експонати, зоологічні й ентомологічні колекції, гербарії, плетіння книг, а також копру, зерно й деякі зернові продукти.

Каправий жук (рис. 8,е) або шкіроїд зерновий – тіло жовтувато-коричневого цвіту, довжина 1,8 – 3 мм, ширина 0,9 – 1,7 мм; форма коротко-овальна, майже з паралельними боками. Надкрила одноколірні або з неясними перев'язами. Верх тіла покритий тонкими світло-жовтими, сіруватими, коричнюватими, або майже чорними волосками. Більш світлі волоски на передньоспинці й надкрилах покривають світлі ділянки кутикули. Низ тіла в тонких одноколірних сірувато-жовтих або коричнюватих волосках. У самців і самок підборіддя має глибоку виїмку посередині переднього краю, що прорізає склерит (від грець. skleros – твердий) підборіддя більш ніж наполовину всієї його довжини; передні бічні краї склериту закруглені.

Самки відкладають яйця 1 – 10 діб, після чого жуки відмирають. Середня плідність самки 65 яєць, максимальна – 126. Жуки не літають, тому активно розселяються тільки в межах приміщення. Яйце подовжено-овальної форми, довжиною в середньому 0,7 мм, шириною 0,25 мм. Один кінець його закруглений, інший загострений і несе кілька виростів типу колючок. Відразу ж після відкладання, яйце молочного кольору, але коли починається розвиток, здобуває ясно-жовтий цвіт. Личинка світло- золотаво-коричнева, довжиною до 4 мм, шириною 1,6 мм. Тіло подовжене, з паралельними боками, що злегка звужуються до голови й заднього кінця. Зверху покрито численними, досить товстими рудувато-коричневими, різної величини щетинками й волосками. З боку спини, ближче до анального кінця, вони нагадують густі валики зі списоподібних волосиків з пензликом довгих волосків на останньому дев'ятому сегменті.

Каправий жук пошкоджує понад 100 видів насіння зернових, технічних, олійних, зернобобових, овочевих, лісових і квіткових культур. Заражені продукти перетворюються в порошкоподібну масу з екскрементів, залишків корму й шкурок личинок і непридатні для використання в їжу й на корм худобі через отруйність. Особливо сильно пошкоджуються насіння, оскільки личинки в першу чергу виїдають зародки. Каправий жук завозиться й поширюється найчастіше з ячмінним солодом, зерном пшениці, ячменя, рису, кукурудзи, горіхами арахісу й продуктами їх переробки. Нерідко джерелом поширення служать заражена тара й транспортні засоби, залізничні вагони, контейнери, особливо часто морські судна що перевозять зернопродукти.

Шинковий шкіроїд (рис. 8,ж) – звичайний синантропний вид шкіроїдів. Довжина 7 – 9,5 мм. Передньоспинка дорослих жуків у чорних волосках із цятками з жовтуватих волосків. Перев'яз на надкрилах у жовтувато-сірих волосках. Самка відкладає в середньому до 170 яєць. Верх личинок темно-бурий з буруватими волосками. Личинки перед утворенням лялечки вгризаються в навколишню тару, пошкоджуючи деревину, мануфактуру (від лат. manus – рука й factura – виготовлення), книги, телефонні кабелі. Шкодять жуки й личинки. Зимують жуки в приміщеннях і будинках.

Шкоду також приносять шкіроїди: шипуватий, сірий, перетинчастий, темний, Фріша, бурий складський, будинковий, музейний, різнобарвний й ін.

Трогодерма мінлива розмножується в масі лише на зернопродуктах які довго зберігаються, зразках насіння, шротах, комбікормах. Пошкоджує ентомологічні ко-

87

лекції, кокони шовкопряда, вироби з натурального шовку. Плідність від 90 до 150 яєць. Зимують личинки різних віків. При несприятливих умовах, личинки впадають у діапаузу (від грець. diapausis – перерва, зупинка) і можуть обходитися без їжі до 3 років. Інші види трогодерм-шкідників: чорна, строкато-колірна, теуктона, строката.

3.3.4 Метелики

Ряд (рос. отряд) лускокрилі (Lepidoptera) або метелики включає близько 200 тис. видів. У СНД відомо близько 15 тис. видів, у тому числі близько 1000 шкідливих.

Розмноження обполе (рос. обоеполое), метаморфоз (від грець. metamorphosis – перетворення) повний. У їх індивідуальному розвитку (онтогенезі) є всі фази: яйце, личинка (гусениця), лялечка й доросла комаха, які різко відрізняються друг від друга.

Доросла комаха (метелик) характеризується наявністю двох пар крил різного фарбування. Крила перетинчасті, покриті пігментованими лусками. Луски, які покривають крила й більшу частину поверхні тіла, відрізняються значною розмаїтістю форми. У більшості випадків вони дрібні (порядку 100 – 150 мкм), плоскі, їхня зовнішня поверхня має добре виражене поздовжнє креслення (рос. исчерченность).

Ротові органи сисного типу – метелики харчуються нектаром, тому в дорослій фазі не шкодять. Частина метеликів настільки пристосувалася до перебування в умовах зерносховищ (наприклад, комірна міль), що не зустрічається в природі. Деякі з них здатні розвиватися однаково інтенсивно як у поле, так і в зерносховищах (наприклад, зернова міль).

Основну шкоду приносять гусениці, які мають добре розвитий ротовий апарат гризучого типу. Вони поїдають продукти, склеюють їх павутиною й забруднюють своїми виділеннями. Гусениця – стадія личинки розвитку лускокрилих – характеризується червоподібною циліндричною формою тіла, наявністю трьох пар членистих грудних і п'яти пар не членистих черевних ніг, озброєних з підошви гачками. Гусениці більшості видів рослиноїдні й тільки деякі харчуються продуктами тваринного походження. До числа тих що найбільш часто зустрічаються й заподіюють шкоду продуктам рослинного й тваринного походження при зберіганні, відносяться не набагато більш десяти видів із представників чотирьох сімейств: справжні моли, виїмкокрилі моли, вогнівки, совки. Постійними мешканцями зерносховищ є наступні види з раніше перерахованих сімейств:

–справжні молі – комірна, хлібна, хибна хлібна, коркова, платтяна;

–виїмко-крилі молі – зернова, біло-плечова будинкова;

–вогнівок – борошняна, південна комірна (південна), мірошницька, шоколадна (зернова, какаова), сухофруктова, рисова;

–совок – зернова совка

Розглянемо представників сімейства справжні моли.

Комірна міль (рис 9,а) – космополіт, переважно синантропний вид. Пошкоджує продукти, що зберігаються: зерно, бобові, сухарі, горіхи, насіння дині, гарбуза; сухі гриби, фрукти, овочі кондитерські вироби (наприклад, бісквіти, печиво, шоколадні

88

цукерки). Довжина тіла метелика 8 мм, розмах крил 9 – 14 мм, передні крила ясносірі (сріблисто-сірі), з темними (коричневими) плямами різної форми. Задні крила сірі (сіро-бурі), з довгою пухнатою бахромкою. Голова біляста, покрита довгими волосками. Самка здатна відкласти до 160 яєць. Яйце жовтувато-біле, овальної форми.

Гусениця останнього віку до 10 мм, біла або жовтувато-біла, голова від жовтого до інтенсивно коричневого кольору. Гусениця плете шовковий чохлик, що нагадує за формою зерно, і прикріплює його до декількох зерен, якими харчується. При переході від одного зерна до іншого гусениця скріплює їх павутинкою, утворюючі гніздо, яке складається іноді з 20 – 30 зерен. Гусениця живе в поверхневому шарі насипу зерна на глибині 5 – 10 см. Утворення лялечки відбувається в нещільному коконі в зерні або в захищених місцях на стінах сховища (наприклад, у щілинах, між дошками й ін.).

Рисунок 9 – Метелики: моли: а – комірна, б – зернова; в – борошняна вогнівка

Моль коркова пошкоджує початки кукурудзи, сухі гриби, сухофрукти, зерно, борошно, крупу. Метелик у розмаху крил 10 – 18 мм. Передні крила жовтувато-сірі, світлі з великою кількістю значних коричневих плям. Задні крила сірі, одноколірні, з довгою бахромкою. Яйця овальної форми. Гусениця така ж як у зерновій молі.

Моль грибна пошкоджує зерно, борошно, крупу, забруднюючи їх екскрементами. Метелик у розмаху крил 9 – 15 мм. Фарбування передніх крил мінливе. Задні крила сіро-коричневі з довгою темно-коричневою бахромкою. Яйце довго-овальне 0,3 – 0,4 мм довжини. Гусениця останнього віку 6 – 11 мм.

Моль угорська пошкоджує насінне зерно, продовольчі запаси. Моль деревинна іноді пошкоджує сухофрукти, гриби.

Моль комірна пошкоджує гриби, сухофрукти, сушені овочі.

Моль хлібна розвивається в сховищах цілорічно та пошкоджує всі види зерна й продукти його переробки, шоколадні цукерки. Метелик у розмаху крил 12 – 19 мм. Передні крила жовто-вохристі, темні з темними плямами й мазками. Задні крила яс- но-сірі з довгою бахромкою. Гусениця довжиною 12 – 14 мм, харчуючись обплутує продукти шовковими нитками, забруднює їх своїми екскременти.

Моль хибна хлібна пошкоджує зерно й зернопродукти, сухофрукти, гриби. Комірна зернова (ячмінна) моль (рис. 9,б) відноситься до сімейства виїмко-

89

крилі моли – синантропний вид, пошкоджує зерно й зернопродукти в складах і в полі. Тіло довжиною 6 – 9 мм, метелик у розмаху крил 11 – 19 мм. Передні крила вузь- ко-ланцетоподібні з гострими вершинами, довжина яких в 5 разів більше ширини; вони покриті блискучими лусочками сірувато-жовтого цвіту з коричневим запиленням. Задні крила також вузькі з гострими вершинами, сріблисто-сірі. Бахромка передніх і задніх крил широка. Самки відкладають яйця до 150 од. по одному на зерно, найчастіше в жолобок. Яйце овальне, 0,5 0,25 мм, свіже-відкладане біле, згодом – жовте.

Тільки що народжена гусениця червонувата, доросла – має вкорочене-загнуте товсте тіло довжиною 7 – 8 мм, білого або солом'яно-жовтого кольору. Грудний відділ ширше черевця. Грудні ноги помітні, а черевні – недорозвинені, слабко помітні. Гусениці рухливі й активно розшукують зручне місце для вигризання зерна. Проникнувши в нього, гусениця харчується його вмістом, вигризає при цьому порожнину. Весь розвиток гусениці відбувається в зерні, де вона утворює лялечку.

До надсімейства вогнівкові відносяться п'ять сімейств лускокрилих, розповсюджених в Україні. Це переважно дрібні метелики з тонким тілом, довгими ногами й досить довгими (у пальцекрилок) розсіченими крильми, які в спокої складаються вузьким трикутником або обертаються уздовж тулуба. Гусениці переважно олігофаги, пошкоджують багато культурних і дикоростучих рослин, а також с/г продукти.

Розглянемо більш докладно сімейство справжні вогнівки.

Будинкова вогнівка – космополіт, гусениці в павутинних трубках, пошкоджують сіно, солому, висівки, борошно, насіння буряка й інших культур, тютюн, сушені фрукти, лікарську й ароматичну сировину, харчові продукти.

Мала будинкова вогнівка – пошкоджує висівки, макухи, борошно, крупу, різні насіння й зерно, харчові продукти.

Борошняна вогнівка (рис. 9,в) – космополіт, пошкоджує борошно, крупу, висівки і макухи, комбікорми, зерно, сушені фрукти, ягоди й овочі, кондитерські вироби. Довжина тіла метелика до 12 мм, розмах крил до 28 мм. Передні крила широкі, довжина їх більше ширини у два рази. Крила ясно-коричневого цвіту, з характерним малюнком із трьох широких смуг, розділених між собою білими крапками. Самка відкладає протягом 8 – 14 днів 120 – 250 яєць, розміщаючи їх невеликими купками на предмети, які можуть служити продуктами харчування для гусениць, або на тару.

Гусениці живуть співтовариствами в павутинних трубках у поверхні живильного субстрату, обплітають його в грудки й забруднюють їх павутиною, відходами харчування, шкурками від линьки. Частина гусениць утворює лялечку в ходах, а інші плетуть із павутини й сміття на стінах, перегородках, тарі сірувато-білі кокони, у яких утворюють лялечку.

Північна борошняна вогнівка – пошкоджує запаси зерна й інших продуктів. Сінна вогнівка – гусениці в павутинних трубках або без них, пошкоджують сі-

но, солому, висівки, комбікорми, фуражне зерно, лікарські й ароматичні трави. Підстилкова вогнівка – пошкоджує сіно й сушені фрукти.

Сімейство воскові вогнівки представлені наступними видами.