Вантажознавство (продовольчі вантажі – біологічні процеси і впливи). Навчальний посібник

150

У сухих приміщеннях надбудов суден пацюки охоче заселяють хлібопекарні, продовольчі склади, камбуз. На рефрижераторних судах пацюки живуть у тих же місцях, а також у морозильних трюмах. Під час перевезення фруктів тут частіше зустрічаються будинкові миші. На суховантажних суднах пацюки зустрічаються значно рідше, вони мешкають у вантажних трюмах, пральні, підшкіперської, під кожухами комунікацій, у бухтах (від нідерл. bocht – вигин) канатів. На суховантажних суднах нової конструкції продовольчі комори часто заселяють миші.

Як правило, місця гніздування пацюків і мишей нечисленні й розташовані в самих незручних для обстеження й тому рідко відвідуваних людьми місцях (наприклад, в ізоляції холодильних камер, за розподільними щитами електросистем, у місцях зберігання встаткування й інвентарю й ін.). Поблизу подібних місць доцільна установка КВК, наповнених гніздовим матеріалом (наприклад, клоччям, ганчір'ям, ватою й ін.), обробленим родентицидним дустом. Гризуни охоче селяться в них і гинуть. Одночасно туди поміщають принаду, яка довго зберігається, без діючої речовини – для залучення (заохочення) звірків.

КВК розміщають на суднах не тільки на рівні підлоги, але й вище, з урахуванням того, що гризуни, особливо чорні пацюки, використовують багато елементів конструкції судна для своїх переміщень і перебування усередині них.

Для дератизації в трюмній частині застосовують хімічні родентициди, клейкі покриття й засоби лову гризунів. При проведенні дератизації в кабінах, кубриках, на харчоблоках, у цехах по переробці харчових продуктів, використовують засоби, які дозволені для застосування в житлових приміщеннях і на харчових підприємствах відповідно.

При зниженні чисельності гризунів імовірність контакту звірків із засобами дератизації знижується. У зв'язку із цим доцільно збільшення кількості КВК і порцій родентицидної принади в місцях розкладки. Повне поїдання принад гризунами більш ніж у половині точок розкладки свідчить про те, що порції принади занадто малі, і їх необхідно збільшити в 1,5 – 2,0 рази. Подальше таке ж інтенсивне їх поїдання протягом 5 – 7 і більше днів свідчить про необхідність використання принад з антикоагулянтами другого покоління. У приміщеннях суден не дозволяється використання прийому обпилювання дустами, у тому числі дрантя й тампонів, через високий ризик забруднення поверхні приміщень.

Застосування родентицидного покриття можливо тільки у вигляді шару на спеціальних підложених матеріалах (рос. подложках) з ламінованої (від лат. lamina – пластина, смужка) паперу або водостійкого картону. Оброблені підложені матеріали розміщають усередині КВК і на їх поверхню поміщають пахучу принаду без отрути. Забороняється змазувати родентицидною пастою поверхні підлоги, стін, труб, технічних деталей й інших предметів.

Для знищення будинкових мишей ефективна розкладка клейових пасток із принадою без отрути в центрі листа. Оглядання цих пасток виконують 1 раз на добу, при цьому заміняють клейові пастки з пійманими гризунами, а також забруднені пастки – на нові.

Судно для газації (фумігації) швартується до спеціального причалу в порту.

151

Приміщення, що підлягають газової дератизації, герметизують заклеюванням всіх щілин і отворів.

4.5Фумігація

4.5.1Загальні положення

Фумігація – один з найпоширеніших способів застосування пестицидів для захисту вантажів від шкідників при зберіганні. Її використовують у боротьбі із гризунами, комахами, кліщами, мікроорганізмами, для знищення збудників хвороб.

Сутність фумігації полягає в отруєнні отрутними парами, газами й аерозолями шкідників вантажів. Поглинаючи в процесі дихання отруйна речовина, шкідники отруюються й гинуть. Достоїнством (перевагою) фумігації є проникнення пестицидів у малодоступні місця перебування шкідливих організмів: у зернову масу, між вантажами, в щілини складів, нори гризунів. Фумігацію застосовують на всіх фазах розвитку шкідників, які ведуть схований спосіб життя, і здійснюють машинамифумігаторами.

Для боротьби зі шкідниками й захисту продовольчих вантажів від можливого зараження вже наявними шкідниками на ранніх стадіях розвитку, застосовується газація продукції й сировини (наприклад, зерна, крупи, борошна, овочів, сухофруктів, чаю, кави, какао, грибів, горіхів, спецій, тютюну й ін.), обладнання й складів. Газації підлягає тара, упакування, матеріали й предмети, що пов'язані з вантажами. Обробляють також не завантажені вантажні приміщення: фумігаційні камери, склади, цехи, силоси елеваторів, контейнери, автофургони, трюми суден, кузова залізничних вагонів й ін.

Захист зернопродуктів від комірних шкідників особливо важливий для тих підприємств, де зберігання продукції здійснюється насипом у складах. При цьому здійснюється вирівнювання зерна в насипі до шару не більше 2,5 м.

Крім продовольчих вантажів, для ліквідації шкідників, газації можуть піддаватися – хутра, вовна, паперові архіви, предмети старовини, меблі, деревина, пиломатеріали, опудала тварин й інші промислові товари.

Якщо на об'єкті, де повинна здійснюватися газація продукції не вдається створити герметичність в оброблюваних приміщеннях, то в таких випадках продукція може бути піддана газації в спеціальної фумігаційній камері.

Технологічний процес фумігації (газації) включає підготовку об'єктів до обробки, подачу (розподіл) фуміганта протягом установленої експозиції й дегазацію.

Після ретельного очищення об'єктів, приступають до їх герметизації. У вікнах, дверях, карнизах, фронтонах, даху й інших місцях ретельно зашпаровують всі щілини, просвіти, отвори й інші місця можливого витоку газів: вентиляційні труби, прийомні пристрої, циклони (пристрої для відділення твердих часток від газу), перехідні галереї й ін. Герметизація труб досягається шляхом від'єднання й перекриття стиків фланців толем або фанерою. Вікна й двері можна герметизувати повітронепроникними синтетичними плівками.

Вживають заходи протипожежної безпеки. Основне при цьому – виключити

152

яке би те не було джерело вогню в приміщенні й доступ до обробленого приміщення сторонніх осіб. Об'єкти, що підлягають фумігації, знеструмлюють.

Після створення летальної концентрації, об'єкт який фумігують, витримують під впливом препарату певний проміжок часу (експозиція), потім проводять дегазацію приміщення провітрюванням або обприскуванням спеціальними речовинами. Зерно дегазують активним способом, пропускаючи через зерноочисні машини, сушарки, а також активним вентилюванням або переміщенням транспортерами.

При фумігації знищуються яйця, личинки, лялечки й дорослі членистоногі. Фумігацію незавантажених приміщень складів, зерна, продуктів у них й інших

об'єктів здійснюють при температурі повітря вище 15 °С (протягом доби не нижче 12 °С). При сильному вітрі (більше 7 м/с) фумігація складів не допускається.

4.5.2 Підготовка до фумігації

Фумігаційна компанія заздалегідь одержує заявку на виконання робіт та інформацію від агентських фірм про передбачений час прибуття й завантаження судна із вказівкою країни, куди йде вантаж і кількість тонн.

Судна морського й річкового флотів, на яких передбачається знезаражування вантажу препаратами на основі фосфіну, повинні відповідати наступним вимогам, які контролюються фахівцями фумігаційного загону (ФЗ):

–мати механічну систему відкриття й закриття трюмних кришок;

–мати примусову вентиляцію житлових, робочих і службових приміщень;

–система вентиляції трюмів не повинна проходити через робочі, службові й житлові приміщення судна.

Інспекцію трюмів для визначення готовності судна до фумігації рекомендується здійснювати до початку його завантаження, коли трюми ще порожні. Інспекція трюмів судна повинна містити в собі наступне:

–перевірку герметичності кришок трюмів, вентиляційних люків й іншого за-

криття;

–перевірку конструкцій і систем, таких як кофердами, трубопроводи, тунелі, лляла, протипожежні системи, електропроводка й ін., через які газ може проникнути

вінші приміщення;

–з особливою увагою здійснювати огляд трюмів, що проходять під надбудовою судна або мають загальне перебирання з житловими приміщеннями; необхідно упевнитися в їх повній герметичності й неможливості проникнення газу в житлові приміщення.

По закінченні інспекції трюмів, фумігатор складає «Акт про готовність трюмів судна до фумігації» у якому відзначається придатність кожного трюму до фумігації.

Якщо який-небудь трюм не придатний для фумігації, то в акті повинна бути зазначена причина. Цей акт повинен бути підписаний фумігатором і капітаном судна або відповідальною особою, яка заміняє капітаном. Представник ФЗ вручає капітанові судна документ «Заходи безпеки в рейсі, при дегазації вантажу і його розвантаженню», «Інструкція з виміру концентрації фосфіну» і знайомить капітана з технікою

153

особистої, суспільної і пожежної безпеки, засобами індивідуального захисту, симптомами (від грець. symptoma – збіг, ознака) отруєння й надання першої допомоги.

Фумігатор здійснює інструктаж відповідальної особи, призначеної капітаном, і видає їй копію інструкції із застосування фуміганта й акт огляду трюмів, підписаних фумігатором і відповідальною особою, забезпечивши наступну інформацію:

–перелік трюмів, які підлягають фумігації;

–методи закладки фуміганта;

–запобіжні заходи під час рейсу, симптоми отруєння, методи першої допомо-

ги;

–про засоби індивідуального захисту й газоаналізатори на борту судна й, що найменш два члени екіпажу, пройшли інструктаж з їхнього використання;

–список приміщень і відкритих просторів судна, які повинні перевірятися в рейсі на предмет витоку газу щонайменше один раз на добу;

–інструкція з вентиляції трюмів і дії екіпажу у випадку витоку газу;

–протипожежна безпека, засоби й методи гасіння фуміганта.

На підставі отриманих при інспекції судна даних, а також виходячи з конструктивних особливостей судна, фізико-хімічних властивостей фуміганта, температури й характеру вантажу, його вологості, тривалості рейсу й інших факторів, визначається можливість, умови й технологія ефективного знезаражування вантажу.

З урахуванням обраної технології знезаражування фахівець ФЗ визначає витрати на кожний трюм препарату, що містить фосфін, і складає схему введення препарату у вантаж або розподілу його по поверхні вантажу, про що складається «Фумігаційний план», який видається капітанові судна під підпис. Також передаються капітанові судна під підпис засоби газового аналізу й газового захисту у вигляді «Списку засобів газового аналізу й газового захисту» – дві протигазні панорамні (від грець. pan – всі й гhorama – вид) маски; два протигазних фільтри; один аспіратор; двадцять трубок. При цьому засоби газового аналізу повинні супроводжуватися відповідними міжнародними стандартами або сертифікатами ДСТ, які дозволяють використання цих приладів на території цієї країни.

4.5.3 Транзитна фумігація й закладка препаратів на судні

Транзитна (від лат. transitus – проходження) фумігація на судні – знезаражування вантажу в трюмах судна без виведення його з експлуатації, яка проходить протягом рейсу й складає від 5 діб й більше залежно від глибини трюмів і методу обробки.

Фумігація судна в транзиті повинна здійснюватися тільки на розсуд капітана судна. Це ясно повинні розуміти судновласники, фрахтувальники й всі інші зацікавлені сторони при розгляді питання про транспортування вантажу, який може бути заражений. Багато факторів повинні враховуватися при виборі методів фумігації. Капітан повинен знати вимоги правил держави судновласника по питанню фумігації в транзиті. Цей процес повинен бути погоджений з адміністрацією порту завантажен-

155

додаткова герметизація. По завершенні закриття, кріплення й герметизації трюмів на них, а також на люках лазів наклеюються попереджувальні наклейки. Ці попереджувальні знаки повинні вказувати найменування фуміганту, дату й час початку й закінчення фумігації.

Після виконання всіх робіт вся важлива інформація про фумігацію заноситься у фумігаційний сертифікат. Це дані про:

–початок й закінчення знезаражування (час і дата);

–тип використовуваного препарату;

–його дозування;

–методі фумігації;

–експозиції;

–необхідному часі на дегазацію.

Усього на підпис капітанові вручається п'ять оригінальних фумігаційних сертифікатів:

–один залишається в нього;

–другий – замовникові фумігації;

–третій – експедиторові (від лат. expeditio – упорядкування, похід) для оформлення фітосанітарного сертифіката;

–четвертий – агентові для оформлення відходу судна;

–п'ятий залишається у компанії з фумігації.

Список використаних джерел

1.Агрба А. А., Шинкуба М. Ш. Карантин растений в Абхазии. Нальчик, ООО

«Тетраграф», 2012, 224 с.

2.Алексеев Е. П. Перевозка и хранение фруктов. – М.: Транспорт, 1974. – 80 с.

3.Амбарные вредители: Лекция/ Новосиб. гос. аграр. ун-т; Сост.: С.С. Потапова. – Новосибирск, 2001. – 25 с.

4.Белинская Л. Н., Сенько Г. А. Грузоведение и складское дело на морском транспорте: Учеб. для мореход. училищ. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт,

1990. – 383 с.

5.Белоусов JI. Н., Корхов Я. Г. Технология. морских перевозок грузов: Учебник для учащихся мореход, училищ. – 3-е изд., перераб. и дои.– М.: Транспорт, 1978.

–344 с.

6.Биоповреждения непродовольственных товаров: Учебник для бакалавров / Е. Л. Пехташева; под ред. проф. А. Н. Неверова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Из- дательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2013. – 332 с.

7.Богатырев С.А., Михайлова И.Ю. Технология хранения и транспортирования товаров. Учебное пособие. Дашков и Кº, 2009. – 98 с.

8.Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1997. – 1456 с.

9Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: Учебник. М.: ООО «Медицинское информационное агентство. 2005. 736 с.

156

10.Ботаника: Курс альгологии и микологии: Учебник / Под ред. Ю.Т. Дьякова.

–М.: Изд-во МГУ, 2007. – 559 с.

11.Ванькевич В. П., Габриэльянц М. А., Монтицкий Р. И., Суханова Е. Ю., Федотов В. А. Хранение продовольственных товаров. М:. «Экономика», 1965, 326 с

12.Ведешенков И.А. Грузоведение. Методические рекомендации по выполнению курсовой работы. Альтаир – МГАВТ, - 2009 – 33 с.

13.Ветеринарно-санитарные правила перевозки животных, птицы, рыбы, продуктов и сырья животного происхождения автомобильным и воздушным транспортом. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.alppp.ru.

14.Вільковский Є. К., Кедьман І. І., Бакуліч О. О. Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) – 2-е вид., перероблене і доповнене. – Львів: „Ін- телект-Захід”, 2007, – 496 с.

15.Вредители зерновых колосовых культур: под ред. В. Н. Орлова. – М.: Печатный Город, 2006. – 104 стр.

16.Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений: В 3-х т. /Под общ. ред. В. П. Васильева.– 2-е изд., испр. и доп.– Т. 1. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие/ Ред. тома В. Г. Долин.– К.: Урожай, 1987.– 440 с.

17.Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений: В 3-х т.– Т. 2. Вредные членистоногие, позвоночные – 2-е изд., испр. и доп./ Под общ. ред. В. П. Васильева; Ред-ры тома В. Г. Долин, В. Н. Стовбчатый.– К.: Урожай, 1988. – 576 с.

18.Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений: В 3-х т./Под общ. ред. В. П. Васильева.– 2-е изд., испр. и доп.– Т. 3. Методы и средства борьбы с вредителями, системы мероприятий по защите растений / Ред. тома В. П. Васильев, В. П. Омелюта.– К.: Урожай, 1989. – 408 с.

19.Вредители хлебных запасов: методические указания по выполнению лабораторных работ / С. Ф. Натальчук - Оренбург: ГОУ ОГУ, 2005. – 31 с.

20.Ганиев М. М., Недорезков В. Д., Шарипов X. Г. Вредители и болезни зерна и зернопродуктов при хранении. – М.: Колос, 2009. – 208 с.

21.Горяїнов О. М. Вантажні перевезення: Конспект лекцій. (для студентів напряму підготовки – «Транспортні технології») / Харків: ХНАМГ, 2009. – 109 с.

22.ГОСТ 10444.12-2013 Микробиология пищевых продуктов и кормов для животных. Методы выявления и подсчета количества дрожжей и плесневых грибов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.docs.cntd.ru/document/ 1200107308

23.ГОСТ 13586.6-93 «Зерно. Методы определения зараженности вредителями». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.fumigaciya.ru/ sites/default/files/public/page/2011-09/14/gost135866-93.pdf

24.ГОСТ 28420-89 Карантин растении Методы энтомологической экспертизы продуктов запаса. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gostrf.com/ normadata/1/4294826/4294826356.pdf

25.ГОСТ 28666.1-90 (ИСО 6639/1-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 1. Общие положения. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.docs. cntd. ru/document/1200024391#loginform

157

26.ГОСТ 28666.3–90 (ИСО 6639/3-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 3. Контрольный метод. [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: http://www.docs.cntd.ru/document/1200024393

27.ГОСТ 28666.4–90 (ИСО 6639/4-87) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 4. Ускоренные методы. [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: http://www.docs.cntd.ru/document/1200024394

28.Грузоведение и стивидорные операции. Андронов Л. П. Изд. 2-е, перераб. и

доп. М., «Транспорт», 1975, 376 с.

29.Грузоведение, сохранность и крепление грузов / А. А. Смехов, А. Д. Малов, А. М. Островский и др. /Под. ред. А. А. Смехова. – М.: Транспорт, 1987. – 239 с.

30.Грузоведение: учеб. – метод. пособие для практ. занятий / И. А. Еловой [и др.]; М-во образования Респ. Беларусь, Белорус. гос. ун-т трансп. – Гомель: БелГУТ,

2008. – 47 с.

31.Грузоведение: учебно-методический комплекс /авт.-сост. Б. Г. Ашуркин. –

СПб.: ИВЭСЭП, 2011. – 69 с.

32.Демянкова Т. В. Грузоведение. Учебное пособие. – М.: МИИТ, 2003. – 88 с.

33.Дератизация в населенных пунктах и на транспорте. Руководство. – М.: Роспотребнадзор Российской Федерации, 2011. – 154 с.

34.Джежер Е. В., Ярмолович Р. П. Транспортные характеристики грузов: Учебное пособие. – О.: Фенікс, 2007 – 272 с.

35.Дзюба И. С. Перевозка скоропортящихся грузов. Ч. II. Оптимизация режимов перевозки скоропортящихся грузов: Пособие для курсового и дипломного проектирования. – Гомель: БелГУТ, 2002. – 50 с.

36.Дзюба И. С. Перевозка скоропортящихся грузов. Часть I. Выбор способов перевозки скоропортящихся грузов: Пособие для курсового и дипломного проектирования. – Гомель: БелГУТ, 1999 – 22 с.

37.Еремина И. А. Микробиология.. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-lib.kemtipp.ru/uploads/32/tg089.doc

38.Жиряева Е. В. Товароведение. – СПб: Питер, 2002. – 416 с.

39.Жуков Б.И., Письменный M. H. Технология морских перевозок: Учеб. для вузов морск. трансп. – 3-е изд., перераб. и доп. М.: Транспорт, 1991. – 335 с.

40.Закладной Г. А. Защита зерна и продуктов его переработки от вредителей. –

М.: Колос, 1983. – 215 с.

41.Зорин К. Три кита хранения овощей и фруктов. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.agbz.ru/articles/tri-kita-hraneniya-ovoshchey-i-fruktov

42.Зрезарцев М.П., Зрезарцев В.М., Параніч В.П. Товарознавство сировини та матеріалів.: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 404 с.

43.Ильичев В. Д., Бочаров Б. В., Анисимов А. А. Биоповреждения: Учеб. пособие для биологических спец. вузов. / Под ред. В. Д. Ильичева. – М.: Высшая школа,

1987. – 352 с.

44.Калин Ю. Особенности и эффективность разных технологий хранения овощей и фруктов в свежем виде. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ww.agromage.com/stat_id.php?id=335&k=07.20

158

45.Камінський В. Д., Бабич М. Б. Переробка та зберігання сільськогосподарської продукції. Навчальний посібник для вузів. – Одеса: Аспект, 2000. – 460 с.

46.Каневская И Г. Биологическое повреждение промышленных материалов. – Л.: Наука, 1984. 232 с.

47.Козирєв В. К. Вантажоведення: Підручник. – Вид. 2-е, випр. і доп. – О.: Фенікс; М.: РКонсульт, 2005. – 360 с.

48.Кондрашова Е. А., Коник Н. В., Пешкова Т. А. Товароведение продовольственных товаров: Учебное пособие. – М.: Альфа-М: ИНФРА-М, 2007. – 416 с.

49.Коробкина 3. В. Прогрессивные методы хранения плодов и овощей.– К.: Урожай, 1989,– 168 с.

50.Коробцов В. И. Морская перевозка насыпных грузов. Изд. 2-е, перераб. и дои. М., «Транспорт», 1977, с. 184.

51.Корхов Я.Г. Морская перевозка скоропортящихся грузов. – М.: Транспорт, 1976. – 158 с.

52.Маликов О. Б., Малкович А. Р. Склады промышленных предприятий: Справ./Под общ. ред. О.Б. Маликова. – Л.: Машиностроение. Леиингр. отд-ние, 1989.

–672 с.

53.Методические указания к практическим и семинарским занятиям по дисциплине «Морские перевозки особорежимных и опасных грузов» раздел «Особенности перевозки рефрижераторных грузов на морских судах» для студентов специальности 6.100301 – «Судовождение» / Е. В. Гембатый, И. Н. Коберник – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2010. – 52 с.

54.Микробиология: учеб. пособие / В. В. Лысак. – Минск: БГУ, 2007. – 426 с.

55.Микробный фактор и обеспечение сохранности грузов при перевозке морем. Ю.А. Пригода, В.П. Топалов, В.Е. Стецюк. Минморфлот. В/О «Мортехинформреклама». Морской транспорт. Серия «Технология морских перевозок». Информационный сборник, вып. № 11 (185), 1989, 8 с.

56.Обеспечение сохранности грузов при железнодорожных перевозках: Справочник/ В. К. Бешкето, Ю. А. Носков, А. М. Островский и др. Под ред. В. К. Бешкето и Ю. А. Носкова. – М.: Транспорт, 1982, с. 238.

57.Общая микология: метод. указ. по дисциплине "Микробиология, вирусология и иммунология" для студентов II–III курсов специальности "Лечебное дело", "Педиатрия", "Медико-профилактическое дело", "Стоматология" / сост. В. В. Минухин, Т. Н. Замазий, Н. И. Коваленко, Е. В. Кочнева. - Харьков : ХНМУ, 2016. – 28 с.

58.Общие и специальные правила перевозки грузов. ТР – 4М. Том 1. –М.: «Мортехинформреклама», 1991. – 396 с. Том 2, 1996. – 392 с.

59.Основы грузоведения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. М. Олещенко, А. Э. Горев. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 288 с.

60.Перепон В. П. Организация перевозок грузов: Учебник для техникумов и колледжей ж. – д. трансп. – М.: Маршрут, 2003. – 614 с.

61.Пилькевич Н.Б., Виноградов А.А., Боярчук Е.Д. Основы микробиологии: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Луганск: Альма-матер, 2008. – 192 с.