
Лабораторна робота №4. Теорія двоїстості та аналіз лінійних моделей оптимізаційних задач
Виконала:
Студентка 3 курсу, 1 групи
Економіка підприємства
Стешенко Тетяна
Тема: Теорія двоїстості та аналіз лінійних моделей оптимізаційних задач Мета: Оволодіти методом побудови та розв’язку двоїстих задач. Завдання: 1.побудувати двоїсту задачу до задач запропонованих в доданому файлі "Двоїсті"(варіанти) 2.розвязати симплексним методом задачі лінійного програмування у двоїстій скороченій симплексній таблиці використовуючи модифіковані Жорданові виключення 3. Виписати результати розв'язки двох спряжених задач з таблиці.
Варіант - 1
Двоїста задача лінійного програмування
Розв’яжемо пряму задачу лінійного програмування симплекс-методом з використанням симплексної таблиці. Оскільки в правій частині присутні негативні значення, помножимо відповідні рядки на (-1).
Визначимо
максимальне значення цільової функції
:
при наступних умовах-обмеженнях:
Для побудови першого опорного плану систему нерівностей перетворимо в систему рівнянь шляхом введення додаткових змінних (перехід до канонічної форми).
У 1-й нерівності (≤) вводимо базисну змінну x4. У 2-й нерівності (≤) вводимо базисну змінну x5.
Матриця коефіцієнтів A=aij цієї системи рівнянь має вигляд:
A =
1 -1 2 1 0
2 1 3 0 1
Базисні змінні – це змінні, які входять тільки в одне рівняння системи обмежень і при цьому з одиничним коефіцієнтом.
Економічний сенс додаткових змінних
Додаткові змінні задачі ЛП позначають надлишки сировини, часу та інших ресурсів, що залишаються у виробництві даного оптимального плану. Розв’яжемо систему рівнянь щодо базисних змінних x4,x5. Вважаючи, що вільні змінні дорівнюють 0, отримуємо перший опорний план:
Базисне рішення називається допустимим, якщо воно невід’ємне.
Базис |
B |
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
x5 |
x4 |
2 |
1 |
-1 |
2 |
1 |
0 |
x5 |
8 |
2 |
1 |
3 |
0 |
1 |
F(X0) |
0 |
1 |
1 |
-3 |
0 |
0 |
Переходимо до основного алгоритму симплекс-методу
Ітерація №0.
Перевірка критерію оптимальності. Поточний опорний план не є оптимальним, оскільки в індексному рядку знаходяться негативні коефіцієнти.
Визначення нової базисної змінної. Як ведучу виберемо стовпець, відповідний змінній x3, оскільки це найбільший коефіцієнт за модулем.
Визначення нової вільної змінної. Визначимо значення Di по рядках як частка від ділення bi/ai3 і з них виберемо найменше:
Отже, 1-й рядок є ведучим.
Розв’язуючий елемент дорівнює 2 і знаходиться на перетині ведучого стовпця та ведучого рядка.
Базис |
B |
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
x5 |
min |
x4 |
2 |
1 |
-1 |
2 |
1 |
0 |
1 |
x5 |
8 |
2 |
1 |
3 |
0 |
1 |
8/3 |
F(X1) |
0 |
1 |
1 |
-3 |
0 |
0 |
|
Перерахунок симплексної таблиці. Формуємо наступну частину симплексної таблиці. Замість змінної x4 в план 1 увійде змінна x3. Рядок, що відповідає змінній x3 в плані 1, отримана в результаті ділення всіх елементів рядка x4 плану 0 на розв’язуючий елемент РЕ=2. На місці розв’язуючого елемента отримуємо 1. В інших клітинках стовпця x3 записуємо нулі. Таким чином, в новому плані 1 заповнені рядок x3 і стовпець x3. Усі інші елементи нового плану 1, включаючи елементи індексного рядка, визначаються за правилом прямокутника.
B |
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
x5 |
2 : 2 |
1 : 2 |
-1 : 2 |
2 : 2 |
1 : 2 |
0 : 2 |
8-(2*3):2 |
2-(1*3):2 |
1-(-1*3):2 |
3-(2*3):2 |
0-(1*3):2 |
1-(0*3):2 |
0-(2*-3):2 |
1-(1*-3):2 |
1-(-1*-3):2 |
-3-(2*-3):2 |
0-(1*-3):2 |
0-(0*-3):2 |
Отримуємо нову симплекс-таблицю:
Базис |
B |
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
x5 |
x3 |
1 |
1/2 |
-1/2 |
1 |
1/2 |
0 |
x5 |
5 |
1/2 |
5/2 |
0 |
-3/2 |
1 |
F(X1) |
3 |
5/2 |
-1/2 |
0 |
3/2 |
0 |