5. Родина Flaviviridae. Загальна характеристика родини, класифікація. Збудник класичної чуми свиней.

Flaviviridae – родина вірусів, що передаються переважно членистоногими (кліщами і комарами). Сімейство отримало таку назву від вірусу жовтої лихоманки (англ. Yellow Fever virus, від лат. Flavus – жовтий). Жовта лихоманка, в свою чергу, так називається тому, що викликає жовтяницю.

Flaviviridae була виділена в окрему родину з сімейства Togaviridae в 1985 році. Сімейство Flaviviridae включає 59 видів, патогенні для людини віруси входять до складу двох родів: роду Flavivirus, до складу якого входять збудники арбовірусних інфекцій, і роду Hepacivirus, до складу якого входять вірус гепатиту C (HCV) і вірус гепатиту G (HGV). За даними Міжнародного комітету з таксономії вірусів (ICTV), на березень 2017 року сімейство включають 4 роди:

За даними Міжнародного комітету з таксономії вірусів (ICTV), на березень 2017 року сімейство включають 4 роди:

• Flavivirus – 53 види вірусів людини і тварин; характерні види: вірус жовтої лихоманки, вірус Західного Нілу, вірус денге, вірус кліщового енцефаліту, вірус Зіка;

• Hepacivirus – 14 видів, включаючи вірус гепатиту C;

• Pegivirus – 11 видів: від Pegivirus A до Pegivirus K;

• Pestivirus – 4 види, що інфікують ссавців, але не інфікують людину; характерні види: вірус діареї великої рогатої худоби 1 і 2, вірус класичної чуми свиней, вірус прикордонної хвороби.

Морфологічні ознаки віріона: Віріони сферичної форми, діаметром 30-60 нм. Структурно віріон поділяється на зовнішню ліпопротеїнову оболонку з поверхневими виступами; нуклеокапсид ікосаедральної форми; несегментована лінійна одноланцюгова (+) РНК довжиною від 9,6 до 12,3 тисяч нуклеотидів із молекулярною масою 4,2×10⁶ Д, на 5’-кінці міститься метильований нуклеотид (5’-кеп); 3-4 структурні протеїни.

У клітину віріони проникають шляхом рецепторного ендоцитозу. Транскрипція та реплікація вірусного геному відбувається у цитоплазмі (за участю синтезованої реплікази), а складання віріонів – брунькуванням через мембрани ендоплазматичної сітки. Віріони звільняються з клітини шляхом екзоцитозу, транспортуючись у цитоплазматичних вакуолях, які зливаються з плазмолемою. Цикл репродукції триває 24-30 год. Чума свиней (Pestis suum, класична, або європейська, чума свиней) — висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується за гострого перебігу гарячкою, явищами септицемії та геморагічного діатезу, за підгострого й хронічного перебігу — крупозним запаленням легень та крупозно-дифтеритичним колітом. Є карантинним захворюванням.Збудник належить до poдy Pestivirus, має сферичну форму, діаметр 38 – 42 нм. Гемаглютинувальної активності у вірусу чуми свиней не виявлено. Лабораторна діагностика

• Матеріал: кров, шматочки паренхіматозних органів

• Гематологічне дослідження: лейкопенія;

• Експрес-методи: РІФ, метод ДНК-зондів, ПЛР; Культивування вірусу на культурі РК-15: вірус не викликає ЦПД;

• Ідентифікація вірусу: РІФ в культурі клітин, реакція нейтралізації флуоресціюючих мікробляшок в КК; РНГА, РДП, ЗІЕФ, ІФА;

• Біопроба на поросятах: загибель 2-3 поросят з трьох заражених з клінічними ознаками чуми;

• Ретроспективна діагностика: реакція нейтралізації флуоресціюючих мікробляшок в культурі клітин, ІФА.

Благополуччя щодо класичної чуми свиней створено завдяки обов’язковій плановій вакцинації всього свинопоголів’я. Колостральний імунітет існує протягом 1-2 місяців. Вакцинують за допомогою інактивованої кристалвіолетвакцини (розроблена І.І.Кулеско в 1944 році), живої вакцини із штаму ВДНКІ: вірус-вакцина із штаму ЛК-М; вірус-вакцини (АСВ) із штаму “К”, сухої лапінізованої. Випускаються також асоційовані вакцини: Еристепен (проти бешихи та КЧС).