3. Інгібітори. Механізм антивірусної їх дії.

До гуморальних факторів неспецифічного захисту належать система комплементу, лізини, інтерферони, лейкіни, противірусні інгібітори, лізоцим, плакіни, пропердин, фібронектин, цитокини та ін.

Інгібітори – це білкові речовини (глікопротеїни), що знаходяться в нормальних сироватках крові, секретах слизових оболонок та різних тканинах організму тварин і людини.

За фізико-хімічними властивостями сироваткові інгібітори поділяються на термолабільні й термостабільні. Термолабільними є інгібітори, які інактивуються при 60 – 62°C. До термостабільних належать альфа-інгібітори, що втрачають активність при 75°С, і гамма-інгібітори, які не руйнуються при 100 °С. Критерієм поділу сироваткових інгібіторів на термолабільні й термостабільні є їхня стійкість до прогрівання при 56°C упродовж 30 хв. Однак повна інактивація бета-інгібіторів відбувається при 60 – 62°C упродовж 1 год.

Інгібітори є важливим неспецифічним фактором противірусного імунітету, будучи першим гуморальним бар'єром, що перешкоджає контакту вірусу з чутливими клітинами. Інгібітори нейтралізують інфекційну та гемаглютинувальну активність вірусів у місці проникнення (в секретах слизових оболонок) і на шляху до чутливих клітин. Взаємодіючи з прикріпними білками віріонів, інгібітори спричинюють їхню просторову блокаду, внаслідок чого вірус втрачає здатність адсорбуватися на клітинах і проникати в них. Отже, механізм противірусної дії інгібіторів подібний до дії антитіл, антитіл, тільки має неспецифічний характер. Інгібітори можуть взаємодіяти з вірусом лише за наявності вільних, не нейтралізованих антитілами, прикріпних білків.

Присутність інгібіторів у сироватках крові слід враховувати в діагностичній практиці при постановці серологічних реакцій, оскільки інгібітори можуть імітувати позитивний результат реакції. Від термолабільних інгібіторів сироватки звільняють прогріванням при 56 – 60°C упродовж 30 хв, а від термостабільних інгібіторів – обробкою каоліном, бентонітом, активованим вугіллям та іншими методами.

До противірусних хіміотерапевтичних препаратів належать такі групи інгібіторів:

• Інгібітори адсорбції та депротеїнізації (специфічні сироватки, амантадин, ремантадин, рекомбінантні молекули)

• Інгібітори вірусної ДНК-полімерази (відарабін, цитарабін, ідоксиуридин, трифторидин)

• Аналоги нуклеозидів (ацикловір, фамцикловір, ганцикловір)

• Інгібітори зворотної транскриптази (зидовудин, зальцитабін, диданозин, ставудин)

• Інгібітори протеаз (сакуінавір, ритонавір)

• Інгібітори репродукції поксвірусів (метисазон)

4. Ретроспективна діагностика вірусних захворювань тварин.

Існують обставини, при яких практично неможливо виділити вірус, або коли вірус належить до таких, які важко виділити із патологічного матеріалу (деякі тога-, буньявіруси та ін.). При проведенні ретроспективної діагностики застосовують серологічні реакції: реакція зв'язування комплемен­ту (РЗК) та її модифікацій – реакції непрямого зв'язування ком­плементу (РНЗК) і реакції тривалого зв'язування комплементу (РТЗК), реакції імунофлуоресценції (РІФ). Також застосовуються реакції гемаглютинації (РГА) і непрямої гемаглютинації (РНГА).

Досліджують парні сироватки крові хворих тварин, для отримання яких від кожної тварини кров для дослідження на наявність специфічних антитіл беруть двічі з інтервалом в 2-3 тижнів: на початку захворювання (в гострій фазі) і в кінці його (в період одужання – реконвалесценції). Щоб сироватки були стерильними, беруть кров і отримують з неї сироватку в асептичних умовах. До дослідження сироватки в пробірках під пробками зберігають в холодильнику або в замороженому стані. Парні сироватки крові зазвичай беруть не менше ніж від 10-20 тварин і досліджують їх одночасно.

При ретроспективній діагностиці треба мати на увазі, що в сироватках крові, крім антитіл, завжди містяться вірусні інгібітори (термолабільні і термостабільні), які можуть імітувати позитивний результат реакції та призвести до діагностичної помилки. Тому перед постановкою реакції їх потрібно інактивувати. Від термолабільних інгібіторів сироватки звільняють прогріванням при 56°С упродовж 30 хв. Для видалення термостабільних інгібіторів застосовують різні методи обробки сироваток (каоліном, бентонітом, активованим вугіллям тощо) залежно від виду тварини, від якої отримана сироватка, і вірусу, що використовується як антиген у серологічній реакції.

Завдання дослідження зводиться до встановлення в парних сироватках титру антитіл до вірусів, які, ймовірно, могли б бути збудниками хвороб тварин, від яких отримані сироватки. Припущення, до яких вірусів слід шукати антитіла, виходить з попереднього діагнозу, поставленого за даними епізоотологічних спостережень, клінічних симптомів і патологоанатомічних змін. Наявність в сироватках антитіл і їх титри визначають в серологічних реакціях з використанням еталонних антигенів передбачуваних вірусів. Вибір серологічної реакції визначається тим, яка з них найбільш придатна для роботи з вірусом, а також можливостями лабораторії і кваліфікацією персоналу. При цьому враховується швидкість отримання відповіді, трудомісткість роботи і вартість діагностикумів.

Після встановлення титру антитіл в парних сироватках результати інтерпретують виходячи з динаміки титру антитіл. Вважається, що наростання в 4 рази і більше титру антитіл у другій сироватці в порівнянні з першою впевнено свідчить про активний інфекційний процес, що протікає в організмі тварини в період взяття у нього крові. При цьому хвороба була викликана тим збудником, до якого було встановлено підвищення титру антитіл в парних сироватках.

Недолік методу в його ретроспективності, так як до моменту постановки діагнозу тварина, від якого отримані парні сироватки, вже або видужала, або загинула. Однак поставлений серологічними методами діагноз достовірний, він дає впевнені уявлення про хвороби і має важливе значення для заходів по ліквідації вірусної хвороби.

Нові види аналізів, засновані на мікрометодах, що включають автоматичне обладнання, комунікаційні системи для швидкого повідомлення отриманих лабораторних даних, сприяють зниженню собівартості застосовуваних методів. Так, нові імуноферментні аналізи, часто засновані на моноклональних антитілах або вірусних антигенах, отриманих за допомогою ДНК-технологій.