Третьякова К Сержан В |
|
1. Вірус інфекційного гепатиту собак |
А - Родина Togaviridae |
2. Вірус Епштейна -Баррa |
Б - Родина Parvoviridae |
3. Вірус Алеутської хвороби норок |
В - Родина Poxviridae |
4. Вірус віспи корів |
Г - Родина Herpesviridae |
5. Вірус західного венесуельського енцефаліту коней |
Д - Родина Аdenoviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-Д |
|
1. Вірус міксоматозу кролів |
А - Родина Togaviridae |
2. Вірус грипу птахів
|
Б - Родина Retroviridae |
3. Вірус інфекційної анемії коней |
В - Родина Orthomyxoviridae |
4. Вірус східного венесуельського енцефаліту коней |
Г - Родина Poxviridae |
5. Віруси східного енцефаломієту коней |
Д - Родина Flaviviridae |
3. Віруси із родини Orthomyxoviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Birnaviridae за складністю будови відносяться до: простих |
5. Віруси із родини Retroviridae мають тип симетрії: спіральний |
6. Збудник скрейпі відноситься до: пріонів |
7. Вірус грипу птахів відноситься до родини: Orthomyxoviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В |
|
1. Коронавірус |
А
|
2. Аденовірус |
Б
|
3. Папіломавірус |
В
|
4. Параміксовірус |
Г
|
9.
До якої родини належить вірус, що
зображений на малюнку: Poxviridae
|
10. Розставити розміри віріонів відповідно морфологічним характеристикам їх родин: 1-E, 2-B, 3-D, 4-C, 5-A |
|
1. Circoviridae |
А - 70×170 нм |
2. Hepadnaviridae |
В – 42 нм |
3. Arenaviridae |
С - 28 нм |
4. Astroviridae |
D - 60-350 нм |
5. Rhabdoviridae |
E - 15-24 нм |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-Д, 5-В |
|
1. Вірус папульозного стоматиту ВРХ |
А – Родина Calісіviridae |
2. Вірус геморагічної хвороби кролів |
Б – Родина Poxviridae |
3.Вірус трансмісивного гастроентериту свиней |
В- Родина Paramyxoviridae |
4. Вірус грипу |
Г – Родина Соrоnaviridae |
5. Вірус чуми м’ясоїдних |
Д – Родина Orthomyxoviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В, 5-Д |
|
1. Вірус інфекційного гастроентериту свиней |
А - Родина Paramyxoviridae |
2. Респіраторно-синцитіальний вірус ВРХ |
Б - Родина Соrоnaviridae |
3. Вірус геморрагічної септицемії форелі |
В - Родина Flaviviridae |
4. Вірус класичної чуми свиней |
Г - Родина Rhabdoviridae |
5. Збудник губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби |
Д - Пріонні інфекції |
3. Віруси із родини Hepadnaviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Papovaviridae за складністю будови відносяться до: простих |
5. Віруси із родини Birnaviridae мають тип симетрії: ікосаедральний |
6. Вірус інфекційної анемії коней (ІНАН) відноситься до родини: Retroviridae |
7. Вірус панлейкопенії кішок відноситься до родини: Parvoviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В |
|
1. Коронавірус |
А
|
2. Аденовірус |
Б
|
3. Папіломавірус |
В
|
4. Параміксовірус |
Г
|
9.
До якої родини належить вірус, що
зображений на малюнку: Orthomyxoviridae |
10. Непрямий метод виявлення антигену з використанням флюоресціюючого антиглобуліну може включати етапи: |
|
1 |
поєднання нефлюоресціюючого комплексу (антиген + антитіло) з флюоресціюючим антикомплементарним глобуліном |
2 |
поєднання антигену із флюоресціюючим антитілом |
3 |
поєднання антигену, комплементу і нефлюоресціюючих антитіл |
4 |
поєднання антигену із нефлюоресціюючим антитілом |
5 |
поєднання нефлюоресціюючого комплексу із антиглобуліном флуоресціюючим |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д, 5-Б |
|
1. Вірус віспи голубів |
А - Родина Paramyxoviridae |
2. Вірус інфекційного перитоніту кішок |
Б - Родина Rhabdoviridae |
3. Вірус чуми м’ясоїдних |
В - Родина Poxviridae |
4. Вірус синцитіальної інфекції кішок |
Г - Родина Соrоnaviridae |
5. Вірус сказу |
Д - Родина Retroviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Д, 2-В, 3-Г, 4-Б, 5-А |
|
1. Вірус контагіозної ектими верблюдів |
А – Родина Paramyxoviridae |
2. Вірус блутангу (синього язика) |
Б – Родина Соrоnaviridae |
3. Вірус хвороби Тешена |
В- Родина Reoviridae |
4. Вірус атипової пневмонії людини |
Г – Родина Picornaviridae |
5. Вірус ньюкаслської хвороби |
Д – Родина Poxviridae |
3. Віруси із родини Orthomyxoviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Paramyxoviridae за складністю будови відносяться до: складних |
5. Віруси із родини Hepadnaviridae мають тип симетрії: ікосаедральний |
6. Вірус гепатиту каченят відноситься до родини: Picornaviridae |
7. Вірус віспи корів відноситься до родини: Poxviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б |
|
1. Ортоміксовірус |
А
|
2. Герпесвірус |
Б |
3. Рабдовірус |
В
|
4. Папільомавірус |
Г
|
9.
До якої родини належить вірус, що
зображений на малюнку: Poxviridae
|
10. У яких РНК-вмісних вірусів геномна РНК виконує функцію іРНК? |
|
1 |
віруси з одноланцюговою РНК |
2 |
віруси з дволанцюговою РНК |
3 |
плюс-нитчасті віруси |
4 |
мінус-нитчасті віруси |
5 |
усі перелічені |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Д, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-Г |
|
1. Вірус віспи верблюдів |
А - Родина Picornaviridae |
2. Вірус геморагічної хвороби кролів |
Б – Родина Orthomyxoviridae |
3. Вірус грипу коней |
В – Родина Caliciviridae |
4. Вірус ящуру |
Г - Родина Rhabdoviridae |
5. Вірус сказу |
Д - Родина Poxviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б, 5-Д |
|
1. Вірус міксоми кроликів |
А – Родина Retroviridae |
2. Вірус грипу коней |
Б – Родина Togaviridae |
3. Вірус інфекційної анемії коней |
В- Родина Poxviridae |
4. Вірус венесуельського енцефаломієліту коней |
Г – Родина Orthomyxoviridae |
5. Вірус діареї ВРХ |
Д – Родина Flaviviridae |
3. Віруси із родини Paramyxoviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Caliciviridae за складністю будови відносяться до: простих |
5. Віруси із родини Rhabdoviridae мають тип симетрії: спіральний |
6. Вірус східного американського енцефаліту коней відноситься до родини: Togaviridae |
7. Вірус інфекційного ринотрахеїту ВРХ відноситься до родини: Herpesviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б |
|
1. Коронавірус |
А
|
2. Реовірус |
Б |
3. Вірус АЧС |
В
|
4. Поксвірус |
Г
|
9. До якої родини належить вірус, що зображений на малюнку: Coronaviridae |
10. Розставити віріони відповідно кількості капсомерів в них: 1-B, 2-A, 3-D, 4-E, 5-C |
|
1. Аdenoviridae |
А - 72 |
2. Papovaviridae |
В - 252 |
3. Asfarviridae |
С - 60 |
4. Circoviridae |
D – близько 2000 |
5. Picornaviridae |
E - 32 |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-Д |
|
1. Вірус шкірної бугорчатки ВРХ (вірус Нетлінга) |
А - Родина Togaviridae |
2. Вірус грипу птахів |
Б – Родина Retroviridae |
3. Вірус інфекційної анемії коней |
В – Родина Orthomyxoviridae |
4. Вірус східного венесуельського енцефаліту коней |
Г - Родина Poxviridae |
5. Вірус кліщового енцефаліту людини |
Д - Родина Flaviviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д, 5-Б |
|
1. Вірус віспи тюленів |
А – Родина Coronaviridae |
2. Вірус ротавірусної діареї свиней |
Б – Родина Retroviridae |
3. Гемаглютинуючий вірус енцефаломієліту свиней |
В- Родина Poxviridae |
4. Вірус кору |
Г – Родина Reoviridae |
5. Вірус лейкозу великої рогатої худоби |
Д – Родина Paramyxoviridae |
3. Віруси із родини Togaviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Hepadnaviridae за складністю будови відносяться до: складних |
5. Віруси із родини Iridoviridae мають тип симетрії: ікосаедральний |
6. Вірус ящуру відноситься до родини: Picornaviridae |
7. Вірус міксоматозу кролів відноситься до родини: Poxviridae |
8. Морфологічна одиниця капсиду, видима в ЕМ: капсомер |
9. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В |
|
1. Коронавірус |
А |
2. Аденовірус |
Б |
3. Папільомавірус |
В |
4. Параміксовірус |
Г |
10. До якої родини належить вірус, що зображений на малюнку: Reoviridae
|
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Д, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-Г |
|
1. Вірус міксоми кроликів |
А – Родина Retroviridae |
2. Вірус грипу коней |
Б – Родина Togaviridae |
3. Вірус вісна-маеді овець |
В- Родина Poxviridae |
4. Вірус синдбіс |
Г – Родина Orthomyxoviridae |
5. Вірус японського енцефаліту людини |
Д – Родина Flaviviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Д, 5-Г |
|
1. Вірус віспи курей |
А - Родина Соrоnaviridae |
2. Ротавірусна діарея людини |
Б - Родина Poxviridae |
3.Вірус діареї новонароджених телят |
В - Родина Reoviridae |
4. Вірус чуми ВРХ та дрібних жуйних |
Г - Родина Retroviridae |
5. Вірус лейкозу птахів |
Д - Родина Paramyxoviridae |
3. Віруси із родини Herpesviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Poxviridae за складністю будови відносяться до: складних |
5. Віруси із родини Papovaviridae мають тип симетрії: ікосаедральний |
6. Вірус респіраторно-сицитіальної інфекції ВРХ відноситься до родини: Paramyxoviridae |
7. Вірус інфекційного фіброматозу кролів відноситься до родини: Poxviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б |
|
1. Коронавірус |
А |
2. Реовірус |
Б |
3. Вірус АЧС |
В |
4. Поксвірус |
Г |
9. До якої родини належить вірус, що зображений на малюнку: Filoviridae
|
10. Як називається механізм передачі збудника інфекції, що протікає за трифазним типом: виділення вірусу із зараженого організму, перебування його в довкіллі та проникнення в організм нового господаря? горизонтальний |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-В, 2-Д, 3-А, 4-Г, 5-Б |
|
1. Віруси фіброми зайців і кроликів (вірус Шоупа) |
А - Родина Retroviridae |
2. Вірус класичної чуми птахів |
Б - Родина Flaviviridae |
3. Вірус набутого імунодефіциту людини (ВІЛ) |
В - Родина Poxviridae |
4. Вірус лісу Семлики |
Г - Родина Togaviridae |
5. Вірус класичної чуми свиней |
Д - Родина Orthomyxoviridae |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Д, 2-Г, 3-А, 4-Б, 5-В |
|
1. Вірус віспи індичок |
А - Родина Соrоnaviridae |
2. Вірус африканської чуми однокопитних |
Б - Родина Paramyxoviridae |
3. Вірус ентериту кішок |
В - Родина Retroviridae |
4. Вірус чуми собак
|
Г - Родина Reoviridae |
5. Вірус синцитіальної інфекції великої рогатої худоби |
Д - Родина Poxviridae |
3. Віруси із родини Asfarviridae за складністю будови відносяться до: складних |
4. Віруси із родини Iridoviridae за складністю будови відносяться до: складних |
5. Віруси із родини Parvoviridae мають тип симетрії: ікосаедральний |
6. Вірус чуми собак відноситься до родини: Paramyxoviridae |
7. Вірус артеріїту коней відноситься до родини: Arteriviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В |
|
1. Фільовірус |
А |
2. Рабдовірус |
Б |
3. Вірус АЧС |
В
|
4. Поксвірус |
Г
|
9.
До якої родини належить вірус, що
зображений на малюнку: Orthomyxoviridae
|
10. Форми вірусних РНК: |
|
1 |
одноланцюгові |
2 |
дволанцюгові |
3 |
лінійні та кільцеві |
4 |
фрагментовані |
1. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В, 5-Д |
|
1. Вірус гепатиту мишей |
А - Родина Paramyxoviridae |
2. Респіраторно-синцитіальний вірус ВРХ |
Б - Родина Соrоnaviridae |
3. Вірус геморрагічної септицемії форелі |
В - Родина Flaviviridae |
4. Вірус шотландського енцефаліту овець |
Г - Родина Rhabdoviridae |
5. Збудник губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби |
Д - Пріонні інфекції |
2. Розставити назви збудників вірусних захворювань відповідно до назв родин у які вони включені: 1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-Д |
|
1. Вірус шкірної бугорчатки ВРХ (вірус Нетлінга) |
А - Родина Togaviridae |
2. Вірус грипу птахів
|
Б - Родина Retroviridae |
3. Вірус інфекційної анемії коней |
В - Родина Orthomyxoviridae |
4. Вірус східного венесуельського енцефаліту коней |
Г - Родина Poxviridae |
5. Вірус кліщового енцефаліту людини |
Д - Родина Flaviviridae |
3. Віруси із родини Caliciviridae за складністю будови відносяться до: простих |
4. Віруси із родини Reoviridae за складністю будови відносяться до: простих |
5. Віруси із родини Bunyaviridae мають тип симетрії: спіральний |
6. Вірус грипу качок відноситься до родини: Orthomyxoviridae |
7. Вірус хвороби Гамборо відноситься до родини: Birnaviridae |
8. Розставити назви вірусів зображених на малюнках: 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В |
|
1. Коронавірус |
А |
2. Аденовірус |
Б |
3. Папільомавірус |
В |
4. Параміксовірус |
Г |
9. До якої родини належить вірус, що зображений на малюнку: Herpesviridae
|
У бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом |
10. У яких вірусів дволанцюгова ДНК ковалентно замкнута на кінцях? |
|
1 |
аденовіруси |
2 |
герпесвіруси |
3 |
парвовіруси |
4 |
поксвіруси |
5 |
паповавіруси |
Взаємодія вірусів на генетичному та негенетичному рівнях.
У природних та експериментальних умовах клітина може бути заражена не одним, а багатьма віріонами одного штаму вірусу, генетично різними штамами і навіть неспорідненими вірусами. У процесі такої змішаної інфекції виникають різні форми взаємодій між вірусними геномами або продуктами генів. Між вірусними геномами можуть спостерігатися такі форми генетичних взаємодій, як рекомбінація, генетична реактивація, гетерозиготність. На рівні генних продуктів виникають негенетичні взаємодії: комплементація, фенотипове змішування, інтерференція. Негенетичні взаємодії часто призводять до фенотипового маскування вірусного генотипу.
Рекомбінації – це обмін генетичним матеріалом, що відбувається між батьківськими вірусами в процесі змішаної інфекції. Можливий обмін як повними генами (міжгенна рекомбінація), так і ділянками (внутрішньогенна рекомбінація). Утворений вірус-рекомбінант має властивості, успадковані від різних батьків.
Рекомбінації описані в багатьох родин ДНК-вмісних вірусів (зокрема покс-, герпес-, адено- і поліомавіруси), а також у РНК-вмісних вірусів з фрагментованим геномом і деяких із лінійною РНК (зокрема ретровіруси). В основі рекомбінацій лежать три основні механізми, що залежать від структурної організації вірусного геному:
у ДНК-вмісних вірусів рекомбінація включає розрив та возз'єднання зв'язку в нуклеїновій кислоті утворенням дочірніх віріонів небатьківського типу (внутрішньо-молекулярна рекомбінація). У цьому процесі беруть участь ферменти клітини-хазяїна, і можливо вірус-індуковані ферменти. Для ДНК-вмісних вірусів (за винятком поліомавірусів) характерна висока частота рекомбінацій – від 14 до 38%.
Унікальний механізм рекомбінації, який властивий РНК-вмісним вірусам із фрагментованим геномом (ортоміксо-, арена-, бунья- і реовіруси), полягає в обміні фрагментами геному між партнерами, при цьому ковалентні зв'язки в нуклеїновій кислоті не розриваються - пересортування генів (реасортація). Наслідком цього є обмін великими блоками спадкового матеріалу, що спричинює значну зміну властивостей вірусу. Наприклад, вірус грипу А може отримати в результаті рекомбінації нові підтипи H i N, що зумовлює антигенний шифт і призводить до виникнення пандемічних штамів. Частота рекомбінацій для РНК-вмісних вірусів із фрагментованим геномом становить від 18 до 50 %.
Механізм рекомбінації у РНК-вмісних ретровірусів полягає в обміні не генетичним матеріалом, а спадковою інформацією (механізм вибіркового копіювання зі зміною матриці). Геном ретровірусів диплоїдний, утворений двома ідентичними плюс нитками РНК і підлягає зворотній транскрипції. У ході цього процесу ревертаза може «перескакувати» з однієї нитки РНК на іншу, утворюючи гібридну матрицю ДНК. Якщо обидві молекули РНК ідентичні, це не призводить до наслідків. Однак за наявності вірусів мутантів, які несуть різні молекули РНК, можлива поява рекомбінантів з іншими геномами. Подібний механізм опосередковує генетичну нестабільність у вірусу імунодефіциту людини. Для ретровірусів характерна висока частота рекомбінацій – 10-50%.
Генетична реактивація с окремим випадком рекомбінації, коли один або обидва партнери неінфекційні внаслідок пошкодження геному, але при змішаній інфекції дають повноцінне потомство з ознаками обох батьків. Це потомство є рекомбінантами, в яких інактивувальні пошкодження геному неінфекційного батьківського вірусу еліміновані. Розрізняють множинну і перехресну реактивації.
Множинна реактивація виникає між неінфекційними партнерами, коли клітина заражається кількома віріонами з пошкодженими геномами. Якщо інактивувальні пошкодження локалізовані в різних ділянках вірусного геному, відбувається рекомбінація, внаслідок чого відновлюється повний генетичний набір, необхідний для утворення повноцінного потомства. Зазвичай множинна реактивація відбувається між вірусами, інактивованими УФ-променями. Ефективність множинної реактивації залежить від багатьох факторів: ступеня пошкодження вірусного геному, множинності зараження, аутоінтерференції.
Перехресна реактивація (крос-реактивація) виникає між інфекційним та інактивованим вірусами. При змішаній інфекції відбувається рекомбінація непошкоджених ділянок геному інактивованого вірусу з геномом повноцінного вірусу, внаслідок чого з’являються штами з властивостями обох батьків.
Гетерозиготність полягає в тому, що при змішаній інфекції різними штамами вірусу утворюються віріони потомства, які містять у своєму складі два батьківські геноми (повні гетерозиготи) або принаймні один повний геном і частину іншого (неповні гетерозиготи). Це явище зумовлене неправильним упакуванням геномів при формуванні віріонів складно організованих вірусів. Наприклад, потомство вірусу ньюкаслської хвороби може містити більше 10 % повних гетерозигот. Вони нестабільні та при наступній реплікації розділяються на батьківські форми, на одну з батьківських форм і певний рекомбінант або на два рекомбінанти. Феномен гетерозиготності не властивий просто організованим вірусам, у яких структурні обмеження при упакуванні роблять малоймовірним потрапляння двох геномів у один капсид.
Комплементація (генетична реактивація) це взаємодія генних продуктів двох вірусів, що стимулює їхнє розмноження, але не змінює генотипи. При цьому один вірус постачає іншому компоненти, яких бракує для здійснення повного циклу репродукції, зазвичай структурні або неструктурні білки. Комплементація може бути дво- та односторонньою.
Двостороння комплементація виникає між дефектними вірусами, кожен з яких не здатний до самостійної репродукції. Обидва партнери забезпечують один одного потрібними генними продуктами.
За односторонньої комплементації повноцінний вірус-помічник стимулює репродукцію залежного від нього дефектного вірусу-сателіта, надаючи йому потрібні білки. Наприклад, вірус гепатиту В є помічником для дефектного РНК-вмісного вірусу гепатиту дельта, надаючи йому свій поверхневий HBs-антиген для формування оболонки.
Комплементація поширена серед вірусів і тісно пов'язана з їхньою дефектністю, оскільки у вірусних популяціях завжди присутні ДІ частки, які втратили частину генетичного матеріалу.
Фенотипове змішування – це явище, при якому геном одного вірусу упаковується в капсид або суперкапсид, що складається повністю чи частково зі структурних білків іншого вірусу. При цьому об'єднуються тільки вірусні білки, генетичної взаємодії між нуклеїновими кислотами не відбувається.
Фенотипове змішування досить поширене серед просто організованих вірусів, у яких спостерігається транскапсидація при вбудуванні дочірнього геному в гетерологічний капсид. Це виявлено, зокрема, у вірусу ящуру та ентеровірусу Е.
У деяких складно організованих вірусів може утворитися псевдотип, якщо нуклеокапсид одного вірусу оточує суперкапсидна оболонка іншого. Наприклад, вірус везикулярного стоматиту утворює псевдотипи з пташиними штамами вірусу, грипу А, герпесвірусами людини 1 і 2, онкогенними ретровірусами птиці та мишей.
Фенотипове змішування є тимчасовим феноменом: у наступному поколінні віріони відтворюють ознаки того вірусу, чию нуклеїнову кислоту вони містять.
Інтерференція полягає в здатності одного вірусу пригнічувати розмноження іншого. Залежно від спорідненості між вірусами-партнерами розрізняють гомологічну і гетерологічну інтерференції.
Гомологічна інтерференція проявляється тільки стосовно гомологічного, або близькоспорідненого вірусу.
Гетерологічна інтерференція виникає між вірусами різних таксономічних груп.
Інтерференція між вірусами може виявлятися на різних стадіях репродукції внаслідок конкуренції за синтезовані вірусоспецифічні макромолекули, а також за рахунок утворення особливого білка – інтерферону, який виробляється клітинами у відповідь на вірусну інфекцію та має виражену противірусну активність.
Однією з форм гомологічної інтерференції є аутоінтерференція, що виникає в процесі серійного пасажування вірусу за високої множинності зараження. У цих умовах сумарний урожай віріонів залишається відносно постійним, проте вміст інфекційного вірусу знижується. Отже, спостерігається інтерференція щодо зростання інфекційної частини вірусної популяції. Такі вірусні популяції містять значну частину ДІ-часток. Ці дeлeційні мутанти інтерферують із розмноженням інфекційного вірусу, ефективно конкуруючи, наприклад, за полімеразу, що призводить до утворення всезростаючої частини ДО-часток.