14. Вітамін d і загальна характеристика за його надлишку чи нестачі.

Вітамін D – це жиророзчинні вітаміни групи D (D2 , D3 , D4 , D5 , D6 , D7 ), які відрізняються між собою лише за будовою бокового ланцюга. Вітамін D регулює всмоктування Са2+ з кишечнику і мобілізацію Са2+ з кісток, сприяє підтримці фосфорно-кальцієвого гомеостазу, регулює проліферацію і диференціацію клітин усіх органів і тканин, зокрема клітин крові, імунокомпетентних клітин, тощо.

Надлишок вітаміну D характеризується демінералізацією кісток, внаслідок чого кістки ламаються, у сироватці крові значно підвищується концентрація Са2+ і фосфату (це призводить до кальцифікації багатьох м’яких тканин і утворення каменів у нирках).

Нестача вітаміну D спричиняє такі захворювання як рахіт (розлад правильного утворення скелета та функцій внутрішніх органів і систем), остеомаляція (розм'якшення кісток внаслідок недостатньої мінералізації кісткових тканин), остеопороз (ураження скелету, зниження щільності і порушення структури кісткової тканини).

17. Дати пояснення гіповітамінозам. Навести приклади.

Гіповітаміноз – стан часткової нестачі певного вітаміну, обумовлений недостатнім надходженням вітаміну або неповним його засвоєнням. Недостатня вітамінна забезпеченість погіршує лікування хвороб і сприяє хронізації захворювань. Вітамінний дефіцит знижує активність імунної системи, прискорює старіння організму, збільшує частоту виникнення злоякісних пухлин, скорочує тривалість життя. Явища гіповітамінозу може бути викликане наявністю в кормах антивітамінів.

Приклади гіповітамінозів:

А-гіповітаміноз – спостерігають кон'юнктивіт, ксерофтальмію, кератомаляцію, ослаблення зору, ентероколіт, ураження дихальних шляхів;

D-гіповітаміноз – рахіт, остеомаляція, остеопороз;

Е-гіповітаміноз у самців – зниження статевої активності, у самиць – порушення овуляції, у молодняку – розлад функції кори головного мозку через розм'якшення мозку (енцефаломаляції);

К-гіповітаміноз – зниження згортання крові й геморагічний діатез;

Гіповітамінози вітамінів групи В – спостерігають ураження центрального й периферичного відділів нервової системи (паралічі, парези, конвульсії, судоми), дерматити, екземи, анемії, ураження внутрішніх органів.

20. Коензими та їх роль у каталітичних процесах за дії ензимів.

Коензими – це непротеїнові компоненти складних ензимів, яким властива висока хімічна активність; вони вільно входять до складу активних центрів складних ензимів і є важливими для їх каталітичної активності. 

Багато коферментів легко відділяються від ферментного білка і служать переносниками електронів, окремих атомів або груп атомів субстрату, перетворення якого каталізує даний фермент, тобто функціонують як проміжні акцептори.

У обміні речовин коферменти найчастіше залучені як до реакцій передачі групи, наприклад кофермент A і аденозинтрифосфат (АТФ), так і до окислювально-відновлювальних реакцій, наприклад кофермент Q10 і нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД+). Коферменти постійно споживаються і переробляються в процесі обміну речовин.