15. Антивітаміни та їх загальна характеристика

Відкриття вітамінів відіграло виключно велику роль у профілактиці та лікуванні багатьох захворювань. Деякі бактерії для свого росту і розвитку потребують наявності багатьох вітамінів для синтезу коензимів. При цьому введення в організм структурних аналогів вітамінів, які ще називаються антивітамінами, призводить до загибелі мікроорганізмів. Антивітаміни зазвичай блокують активні центри ензимів, витісняючи з них відповідні похідні вітамінів (коензим) і викликають конкурентне пригнічення активності даних ензимів. До антивітамінів відносять речовини, що здатні після їх введення в організм тварин викликати класичну картину гіпо- чи авітамінозу. Антивітаміни – це речовини, що викликають зниження чи повну втрату біологічної активності вітамінів. За механізмом дії антивітаміни поділяються на дві групи: 1. Антивітаміни, що мають структуру подібну до нативного вітаміну і тому можуть включатись замість вітаміну в каталітичну ділянку активного центру ферменту, що призводить до зниження або втрати вітаміном їх коензимних функцій. Приклади: • протитуберкульозні препарати – гідразиди ізонікотинової кислоти – здатні знижувати активність піридинзалежних ферментів; • протипухлинні препарати – метотрексат знижує активність фолатзалежних ензимів, блокуючи тим самим синтез нуклеїнових кислот і розмноження клітин; • сульфаніламіди включаються замість параамінобензойної кисалоти (ПАБК) у структуру фолієвої кислоти і тому порушують функцію останньої; • кумарини (дикумарол, варфарин) заміщають вітамін К в реакціях перетворення неактивних факторів згортання крові в активні; завдяки цим властивостям кумарини застосовуються для лікування гіперкоагуляційних станів. 2. Антивітаміни, що викликають зміну структури вітамінів, порушують всмоктування, транспорт та, відповідно, знижують їх біологічну активність. Прикладами є тіаміназа, що руйнує вітамін В1, протеїн авідин, який зв'язує біотин (віт.В8) з утворенням неактивного комплексу.

18. Чим відрізняється авітоміноз від гіповітамінозу.

Гіповітаміноз - стан часткової нестачі певного вітаміну, що може мати як стерту так й яскраво виражену клінічну картину. Недостатня вітамінна забезпеченість погіршує лікування хвороб і знижує його ефективність, що зрештою сприяє хронізації захворювань. Вітамінний дефіцит знижує активність імунної системи, прискорює старіння організму, збільшує частоту виникнення злоякісних пухлин, скорочує тривалість життя

Авітаміноз – стан, що виникає за повної відсутності або повному порушенні засвоювання певного вітаміну, що завжди проявляється яскраво вираженою клінічною картиною. В деяких випадках може призводити до смерті.

Гіповітамінози – обумовлені недостатнім надходженням вітамінів або неповним їх засвоєнням. Більшість вітамінів не може накопичуватись в організмі тварин та людини, тому потрібно постійно поповнювати їх дефіцит. Явища гіпо- і авітамінозів можуть бути викликані наявністю в кормах антивітамінів – структурних аналогів вітамінів, що витісняють вітаміни з відповідних реакцій обміну речовин і не здатні виконувати їх функції