6. Синектика

Синектика - найбільш сильна зі створених закордоном методик психологічної активізації творчості - є подальшим розвитком і удосконаленням мозкового штурму. Вона запропонована американським винахідником і дослідником методології творчості В. Дж. Гордоном. Роботи в цьому напрямку він почав у 1944 р., аналізуючи діяльність однієї винахідницької групи, що відрізнялася високою продуктивністю, а потім (у 1952-1959 р.) запропонував свою методику .

У 1960 р. В. Дж. Гордон організував фірму, що набирає на навчання групи фахівців з різних фірм для участі в рішенні технічних, організаційних і інших проблем. З 1965 р. президентом фірми став Дж. М. Принс, який вніс ряд удосконалень у методику.

Саме слово "синектика" у перекладі з грецького означає "сполучення різнорідних елементів". У повному словнику англійської мови таке визначення: "Синектичні групи - групи людей різних спеціальностей, що зустрічаються з метою спроби творчих рішень, проблем шляхом необмеженого тренування уяви й об'єднання несумісних елементів".

При використанні синектики формуються постійні групи (оптимальний склад 5-7 чоловік) людей різних спеціальностей, яких навчають винахідницьким прийомам. Бажано навіть, щоб кожний з них мав кілька різних професій.

Теоретичною основою синектики стали твердження, що творчий процес може бути вивчений та раціонально організований, у схованому стані знаходиться дуже багато творчих здібностей, які можна виявляти і стимулювати.

Організація проведення сесії синекторів запозичина з мозкового штурму, однак відрізняється від нього використанням деяких прийомів психологічного настроювання, у тому числі дуже активним застосуванням аналогій.

Повний курс навчання методиці розрахований на один рік. 1-й місяць члени навчальної групи живуть разом та займаються лише синектикою. Потім проводять разом тиждень на місяць, а інший час працюють у своїх фірмах. Із сьомого місяця і до кінця навчання для членів синектичної групи організовують зустрічі лише для вирішення задач.

Структура сучасного синектичного процесу така.

1. Формулюють проблему в загальному виді.

Особливістю цього етапу є те, що в ряді випадків нікого із синекторів, окрім керівника сесії, не присвячують у конкретні умови винахідницької задачі.

Сесія починається з обговорення деяких ознак задачі, наприклад з розгляду фізичного принципу процесу. Що охоплює широкий діапазон загальних проблем і поступово звужується під впливом питань керівника сесії, що повинна направляти обговорення в бажане русло.

На засідання запрошуються експерти (фахівці в області даних проблем), що пояснюють проблемну ситуацію. Експерт також підготовлений до обговорення і знайомий з основами синектики. Він є помічником керівника, може давати пояснення в області технічної політики в даній галузі, задавати навідні запитання. Головна задача експерта - виявлення корисних і конструктивних ідей шляхом оперативного аналізу висловлень, показати їх слабкі сторони (перші ідеї найчастіше гальмують творче мислення учасників).

Синектори називають цей етап формулюванням "проблеми як вона дана".

2. Починають аналіз проблеми.

У більшості випадків цей етап означає дроблення проблеми на частини, на підпроблеми. Одну з найбільш вдалих формулювань вибирає експерт чи керівник. Проблема формулюється так, як розуміють, як вона представляється. Тут виявляються звичні напрямки (концепції), за якими можна здійснити пошук рішення задачі.

3. Ведуть генерування ідей рішень проблеми в тій формуліровці, на котрій зупинений вибір.

Проводять екскурсію по різним областям техніки, живої природи, політики, психології, релігії і т. п., для виявлення, як подібні (аналогічні) проблеми могли б бути вирішені в цих далеких від даної областях. Основна мета екскурсії - знайти нову точку зору на дану проблему. Такий підхід дозволяє думці піти далеко убік від обговорюваної теми і, на думку синекторів, сприяє активізації творчого мислення.

У цьому процесі використовують чотири види аналогій: пряму, особисту, символічну, фантастичну.

При прямій аналогії об'єкт порівнюється з більш-менш аналогічним з іншої галузі чи техніки, з живої природи. Робиться спроба використання готових рішень.

Наприклад, якщо ми хочемо удосконалити процес фарбування меблів, то застосування прямої аналогії буде полягати в тому, щоб розглянути, як фарбуються мінерали, квіти, папір і т.д.

Особиста аналогія, персональна аналогія - це ототожнення себе з технічним об'єктом. Застосовуючи її, дослідник зможе краще зрозуміти задачу, визначити умови її здійснення, виявити ряд факторів, зв'язаних з рішенням проблеми, які зазвичай залишаються поза увагою. У деяких випадках саме цей прийом дозволяє знайти гарне рішення.

Символічна аналогія - деяка узагальнена, абстрактна аналогія. Потрібно в парадоксальній формі сформулювати фразу, що відображає суть явища. Вона повинна виражати зв'язок між словами, що ніяк один з одним не зіставляються, і містити в собі щось несподіване, дивне.

Такий прийом дозволяє зробити перехід у далекі від обговорюваної проблеми сфери людської діяльності: політику, мистецтво, релігію. Це збільшує можливості досягнення успіху в рішенні задачі.

При фантастичній аналогії вводяться фантастичні засоби чи персонажі, що виконують те, що потрібно за умовами задачі. Наприклад, “Як зміниться проблема, якщо перестане діяти тяжіння?”

4. Далі роблять перенос (чи переміщення) виявлених у процесі генерації нових ідей до “проблеми як дана” чи “проблеми як розуміють” та виявляє їх можливості.

Важливим елементом цієї стадії є критична оцінка експертів. Якщо отриманий погляд на рішення проблеми виявляється практично не реалізованим, можна повторити для розбору інших ідей.

5. Заключна частина синектичного засідання – розвиток та максимальна конкретизація ідеї, визнаної найбільш вдалою, ведеться вже на спеціальній технічній мові.

Синектичні засідання, що проводяться звичайно кілька годин, займають лише незначну частину загального часу рішення поставленої задачі. Інший час синектори присвячують інженерному аналізу, вивчають та обговорюють отриманні результати, консультуються з фахівцями, експериментують.