- •6. Математика в іт
- •6.1. Застосування методів математичного аналізу, аналітичної геометрії, лінійної алгебри в іт
- •6.1.1. Числова послідовність та її границя. Нескінченно малі та великі величини. Порівняння нескінченно малих і великих величин
- •3.7. Зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими
- •6.1.2. Похідна та її застосування для дослідження функцій однієї змінної
- •1.4.2 Застосування похідних для дослідження функцій
- •6.1.4. Невизначені, визначені інтеграли: поняття та застосування
- •6.1.5. Функції багатьох змінних. Частинні похідні. Необхідні і достатні умови екстремуму, умовного екстремуму
- •6.1.6. Метод найменших квадратів (лінійна залежність)
- •6.1.7. Числові ряди. Поняття їх збіжності
- •6.1.8. Основні означення теорії диференціальних рівнянь: порядок диференціального рівняння, частинний розв’язок, загальний розв'язок, загальний інтеграл, задача Коші
- •6.2. Елементи аналітичної геометрії
- •6.2.1. Пряма і площина в просторі. Поняття гіперплощини
- •6.2.2. Криві другого порядку. Еліпс, гіпербола, парабола та їх властивості
- •Еліпс перетинає кожну із своїх осей координат у двох точках.
- •Еліпс має дві взаємно перпендикулярні осі симетрії.
- •Еліпс має центр симетрії.
- •Еліпс можна дістати рівномірним стисканням кола.
- •Еліпс може бути заданий параметричними рівняннями.
- •6.2.3. Поняття поверхні, її типи
- •6.3. Елементи лінійної алгебри
- •6.3.1. Матриці. Дії з матрицями. Визначники. Обернена матриця
- •6.3.2. Власнi вектори та власнi числа матриці
- •6.3.3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь, умови їх розв’язуваності. Методи їх розв’язання
- •6.3.4. Лінійний векторний простір та його основні властивості. Розмірність і базис простору
- •6.4. Методи оптимізації
- •6.4.1. Основні поняття та цілі в задачах лінійного та нелінійного програмування. Градієнтний метод: ідея та алгоритм
- •6.5. Дискретна математика
- •6.5.1. Множини. Поняття чітких та нечітких множин. Операції над чіткими множинами: об’єднання, перетин, різниця, доповнення, булеан множини, декартів добуток
- •6.5.2. Бінарні вiдношення та їх властивості: рефлексивність, симетричність, транзитивність
- •6.5.3. Комбінаторний аналіз. Правило суми та добутку. Сполуки, перестановки, розміщення: без повторень та з повтореннями. Принцип включень і виключень
- •6. Комбінації без повторень: означення, обчислення, приклади. Властивості числа комбінацій.
- •6.5.4. Елементи математичної логіки. Пропозиційна логіка. Логіка висловлювань. Логічні сполучники. Атомарні формули. Таблиці істинності
- •Основні еквівалентності.
- •6.5.6. Маршрути, ланцюги, цикли та їх різновиди у графах
- •6.5.7. Зв’язність графів, компоненти зв’язності неорієнтованих графів. Відстань між вершинами
- •6.5.8. Дерева, ліси: основні поняття
- •6.6. Основний понятійний апарат теорії ймовірностей та математичної статистики
- •6.6.1. Стохастичний експеримент. Простір елементарних подій. Операції над подіями. Класична, геометрична, статистична, аксіоматична ймовірність. Умовні ймовірності
- •1.3. Класичне визначення ймовірності
- •§ 4. Умовна ймовірність
- •6.6.2. Формула повної ймовірності. Формула Байєса. Схема незалежних випробувань Бернуллі. Закон великих чисел
- •4. Повторні незалежні випробування. Схема Бернуллі.
- •63. Закони великих чисел. Приклади.
- •64. Закони великих чисел та їх застосування в математичній статистиці.
- •6.6.3. Одновимірні дискретні випадкові величини. Числові характеристики дискретних випадкових величин. Моменти дискретних випадкових величин
- •Тема 1. Дискретна випадкова величина та закон її розподілу
- •Способи задання дискретних випадкових величин
- •Тема 2. Числові характеристики дискретних випадкових величин та їх властивості
- •Математичне сподівання та його основні властивості.
- •Основні властивості математичного сподівання
- •1) Математичне сподівання постійної величини дорівнює самій постійній
- •2) Постійний множник можна виносити за знак математичного сподівання
- •3) Математичне сподівання добутку декількох взаємно незалежних дискретних випадкових величин дорівнює добутку їх математичних сподівань, тобто
- •4) Математичне сподівання суми випадкових величин дорівнює сумі їх математичних сподівань, тобто
- •Дисперсія та її властивості.
- •Основні властивості d(X).
- •Середнє квадратичне відхилення дискретної випадкової величини.
- •Тема 3. Уявлення про закон великих чисел
4. Повторні незалежні випробування. Схема Бернуллі.
Схема Бернуллі або схема повторних незалежних випробувань:
Розглянемо випадки, коли у дослідах одні і ті ж випробування повторюються декілька разів. (Наприклад: підкидання монети; схожість насіння; наявність бракованих виробів у партії і т.д.). Тоді в результаті кожного випробування може з’явитись або не з’явитись подія, яка нас цікавить. (Наприклад: поява герба або решки; проросло зерно чи не проросло; деталь бракована чи стандартна і т.д.). Але цікавим для нас є не результат окремого випробування у серії проведених дослідів, а ймовірність появи тієї чи іншої кількості подій у серії випробувань.
У
схемі Якоба Бернуллі (1654-1705р.) розглядається
серія з n
повторних незалежних випробувань, кожне
з яких має лише два наслідки: поява
деякої події А
(успіх)
або поява протилежної події
(невдача),
причому ймовiрність успіху однакова в
усіх випробуваннях і дорівнює р.
Числа n
і р
називаються параметрами
схеми Бернуллі. Тоді узагальнимо вище
сказане у вигляді схеми:
1. Проводится n незалежних випробувань.
2. Ймовірність
успіху стала і дорівнює p,
де
.
3. Ймовірність
невдачі
.
4. Кожне випробування має два наслідки: успіх або невдача.
Формула Бернуллі.
Схожість зерна
дорівнює
.
Знайти ймовірність, що з n
посіяних зернин проросте k
насінин.
Подія А-успіх полягає у тому, що зернина проросте.
Ймовірність того,
що в n незалежних
випробуваннях, у кожному з яких ймовірність
появи події дорівнює p
(
),
подія настане рівно k
разів (без
різниці, в якій послідовності), обчислюється
за формулою Бернуллі:
,
де
.
(Для прикладу з насінням, задача
формулюється наступним чином: ймовірність
того, що з
насінин проросте рівно
,
якщо ймовірність проростання для кожної
насінини дорівнює
,
обчислюємо за формулою Бернуллі).
Примітка: формула Бернуллі
застосовується у випадку, коли кількість
випробувань відносно невелика (як
правило, при
,
де р не може бути набагато меншим
0,1, оскільки при піднесенні до степеня,
результат прямуватиме до 0).
Приклад №1. У корзині 30 білих і 10 чорних куль. Взяли підряд п’ять куль, причому кожну взяту кулю повертають у корзину назад перед тим, як брати наступну. Яка ймовірність того, що з п’яти взятих куль три будуть білими?
Розв’язання. Ймовірність взяти білу
кулю можна вважати однаковою (сталою в
усіх п’яти випробуваннях і рівною:
),
тоді ймовірність витягти чорну (не
білу):
,
або
.
Скориставшись формулою Бернуллі,
матимемо:
Відповідь: 26,4%.
Частіше на практиці цікавить ймовірність того, що у випробуваннях подія А з’явиться: а) менше k разів; б) більше k разів; в) не менше k разів; г) не більше k разів, тоді її визначають відповідно за формулою:
,
або:
Приклад №2. Ймовірність того, що витрати води протягом дня не перевищуватимуть норму, дорівнює 0,8. Знайти ймовірність того, що витрати води будуть у нормі у найближчі шість днів протягом: 1) п’яти; 2) не менше чотирьох.
Розв’язання. Будемо вважати, що
випробування – це перевірка норм витрат
води. Кількість випробувань за умовою
n = 6. Подія А – успіх витрати води
в нормі, тоді
,
не відповідають нормам витрати води
.
За формулою Бернуллі маємо:
Відповідь: 1) 39,3%; 2) 90,1%.
Закон великих чисел в теорії імовірностей стверджує, що емпіричне середнє (арифметичне середнє) великої вибірки із фіксованого розподілу близьке до теоретичного середнього (математичного сподівання) цього розподілу. В залежності від виду збіжності розрізняють слабкий закон великих чисел, коли маємо збіжність за ймовірністю, і посилений закон великих чисел, коли маємо збіжність майже скрізь.
Завжди знайдеться така кількість випробувань, при якій з будь-якою заданою наперед імовірністю частота появи деякої події буде як завгодно мало відрізнятися від її імовірності.
