
- •6. Математика в іт
- •6.1. Застосування методів математичного аналізу, аналітичної геометрії, лінійної алгебри в іт
- •6.1.1. Числова послідовність та її границя. Нескінченно малі та великі величини. Порівняння нескінченно малих і великих величин
- •3.7. Зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими
- •6.1.2. Похідна та її застосування для дослідження функцій однієї змінної
- •1.4.2 Застосування похідних для дослідження функцій
- •6.1.4. Невизначені, визначені інтеграли: поняття та застосування
- •6.1.5. Функції багатьох змінних. Частинні похідні. Необхідні і достатні умови екстремуму, умовного екстремуму
- •6.1.6. Метод найменших квадратів (лінійна залежність)
- •6.1.7. Числові ряди. Поняття їх збіжності
- •6.1.8. Основні означення теорії диференціальних рівнянь: порядок диференціального рівняння, частинний розв’язок, загальний розв'язок, загальний інтеграл, задача Коші
- •6.2. Елементи аналітичної геометрії
- •6.2.1. Пряма і площина в просторі. Поняття гіперплощини
- •6.2.2. Криві другого порядку. Еліпс, гіпербола, парабола та їх властивості
- •Еліпс перетинає кожну із своїх осей координат у двох точках.
- •Еліпс має дві взаємно перпендикулярні осі симетрії.
- •Еліпс має центр симетрії.
- •Еліпс можна дістати рівномірним стисканням кола.
- •Еліпс може бути заданий параметричними рівняннями.
- •6.2.3. Поняття поверхні, її типи
- •6.3. Елементи лінійної алгебри
- •6.3.1. Матриці. Дії з матрицями. Визначники. Обернена матриця
- •6.3.2. Власнi вектори та власнi числа матриці
- •6.3.3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь, умови їх розв’язуваності. Методи їх розв’язання
- •6.3.4. Лінійний векторний простір та його основні властивості. Розмірність і базис простору
- •6.4. Методи оптимізації
- •6.4.1. Основні поняття та цілі в задачах лінійного та нелінійного програмування. Градієнтний метод: ідея та алгоритм
- •6.5. Дискретна математика
- •6.5.1. Множини. Поняття чітких та нечітких множин. Операції над чіткими множинами: об’єднання, перетин, різниця, доповнення, булеан множини, декартів добуток
- •6.5.2. Бінарні вiдношення та їх властивості: рефлексивність, симетричність, транзитивність
- •6.5.3. Комбінаторний аналіз. Правило суми та добутку. Сполуки, перестановки, розміщення: без повторень та з повтореннями. Принцип включень і виключень
- •6. Комбінації без повторень: означення, обчислення, приклади. Властивості числа комбінацій.
- •6.5.4. Елементи математичної логіки. Пропозиційна логіка. Логіка висловлювань. Логічні сполучники. Атомарні формули. Таблиці істинності
- •Основні еквівалентності.
- •6.5.6. Маршрути, ланцюги, цикли та їх різновиди у графах
- •6.5.7. Зв’язність графів, компоненти зв’язності неорієнтованих графів. Відстань між вершинами
- •6.5.8. Дерева, ліси: основні поняття
- •6.6. Основний понятійний апарат теорії ймовірностей та математичної статистики
- •6.6.1. Стохастичний експеримент. Простір елементарних подій. Операції над подіями. Класична, геометрична, статистична, аксіоматична ймовірність. Умовні ймовірності
- •1.3. Класичне визначення ймовірності
- •§ 4. Умовна ймовірність
- •6.6.2. Формула повної ймовірності. Формула Байєса. Схема незалежних випробувань Бернуллі. Закон великих чисел
- •4. Повторні незалежні випробування. Схема Бернуллі.
- •63. Закони великих чисел. Приклади.
- •64. Закони великих чисел та їх застосування в математичній статистиці.
- •6.6.3. Одновимірні дискретні випадкові величини. Числові характеристики дискретних випадкових величин. Моменти дискретних випадкових величин
- •Тема 1. Дискретна випадкова величина та закон її розподілу
- •Способи задання дискретних випадкових величин
- •Тема 2. Числові характеристики дискретних випадкових величин та їх властивості
- •Математичне сподівання та його основні властивості.
- •Основні властивості математичного сподівання
- •1) Математичне сподівання постійної величини дорівнює самій постійній
- •2) Постійний множник можна виносити за знак математичного сподівання
- •3) Математичне сподівання добутку декількох взаємно незалежних дискретних випадкових величин дорівнює добутку їх математичних сподівань, тобто
- •4) Математичне сподівання суми випадкових величин дорівнює сумі їх математичних сподівань, тобто
- •Дисперсія та її властивості.
- •Основні властивості d(X).
- •Середнє квадратичне відхилення дискретної випадкової величини.
- •Тема 3. Уявлення про закон великих чисел
§ 4. Умовна ймовірність
Ймовірність події може змінитися, якщо відбулась деяка інша подія. Розглянемо приклад.
Нехай в урні 10 куль, з них 3 білих і 7 чорних. Навмання беруть дві кулі. Подія А - взята біла куля, подія В - взята чорна куля.
Якщо кулю, взяту першою, повертають до урни, то ймовірність появи другої кулі не залежить від того, яка взята перша куля.
Якщо перша куля не повертається до урни, то ймовірність другої події залежить від результату першого випробування. Якщо першою взяли білу кулю, то в урні залишилося 2 білих кулі та 7 чорних, тому ймовірність взяти чорну кулю дорівнює 7/9.
Якщо першою взяли чорну кулю, то в урні залишилось 3 білих та 6 чорних куль, тому ймовірність взяти чорну кулю дорівнює 6/9.
Отже, ймовірність події В залежить від появи або не появи події А.
Означення 10.13. Імовірність події В, обчислена при умові появи події А, називається умовною ймовірністю події В і позначається Р(В\А) або РА(В).
Теорема 10.5. Імовірність добутку двох подій А і В дорівнює добутку ймовірності події А на умовну ймовірність події В за умови, що подія А відбулася, тобто
Р(АВ) = Р(А)-Р(В\А). (7)
Доведення. Позначимо через п кількість усіх можливих випадків, через т - кількість випадків, що сприяють події А, через k - кількість випадків, що сприяють події АВ. Тоді
що і доводить формулу (7). Теорему доведено.
Теорема 10.6. Умовна ймовірність обчислюється за формулою
Теорема 10.7. Для двох подій А і В має місце рівність
Р(А)Р(В \ А) = Р(В)Р(А \ В). (9)
Доведення теореми 10.7 випливає з рівності АВ=ВА і формули (7).
Означення 10.14. Дві події А і В називаються незалежними, якщо припущення, що відбулась одна з них, не змінює ймовірності другої.
З означення 10.14 випливає, що для незалежних подій виконуються такі рівності
Р(В\А) = Р(В), Р(А \ В) = Р(А). (10)
Для встановлення незалежності подій А і В досить переконатися у виконанні однієї з рівностей (10), оскільки друга випливає як наслідок. Нехай виконується перша рівність (10). Поділивши обидві частини рівності (9) на Р(В) = Р(В\А), дістанемо другу рівність (10).
Аналогічно з другої рівності (10) виводимо, як наслідок, першу рівність.
Означення 10.15. Події А1, А2,..., Ап називаються незалежними у сукупності, коли вони попарно незалежні і будь-який добуток цих подій (що містить у собі не всі їх) з кожною подією, що не ввійшла до цього добутку, незалежний.
Теорема 10.8. Імовірність добутку двох незалежних подій дорівнює добутку їх імовірностей - тобто коли події А і В незалежні, то
Р(АВ) = Р(А)Р(В). (11)
Доведення. З рівностей (7) і (10) маємо:
Р(АВ) = Р(А) • Р{В \ А) = Р(А) • Р(В),
що і треба було довести. Наслідком цієї теореми є наступна теорема.
Теорема 10.9. Якщо події А1, А2,..., Ап незалежні у сукупності, то
Р(А1А2...Ап) = Р(А1).Р(А2),...,Р(Ап). (12)
Приклад 10.7. Яка ймовірність того, що при киданні трьох гральних кубиків число 5 випаде хоч на одному з них?
Розв'язання. Для кожного грального кубика ймовірність випадання п'ятірки дорівнює 1/6. Тоді ймовірність не випадання п'ятірки дорівнює 1 — 1/6 = 5/6. Невипадання п'ятірки для трьох гральних кубиків є події, незалежні в сукупності, тому за формулою (12) ймовірність невипадання жодної п'ятірки
Теорема 10.10. Нехай випадкова подія А може з'явитися лише сумісно з однією із несумісних між: собою подій В1, В2,..., Вп, які утворюють повну систему подій. Тоді має місце формула
Доведення. За умовою теореми поява події А означає появу однієї з подій АВ1, АВ2,..., АВп, тобто А = АВ1 + АВ2 +...+ АВп.
Події В1, В2,..., Вп несумісні, тому і події АВ1, АВ2,..., АВп також несумісні. За теоремою додавання ймовірностей несумісних подій маємо
Події В1, В2,..., Вп називають гіпотезами для події А.
Приклад 10.8. У магазин привезли сорочки з трьох фабрик: 50% - з першої фабрики, 30% - з другої і 20% - з третьої. Брак першої фабрики складає 2%, другої - 3%, третьої - 5%. Яка ймовірність того, що куплена в магазині сорочка якісна?
Розв'язання. Нехай подія А - куплена сорочка якісна. Можливі три гіпотези Вь В2, В3 - куплена сорочка відповідно першої, другої або третьої фабрики. Вони утворюють повну систему подій, причому Р(В]) = 0,5, Р(В2) = 0,3, Р(В3) = 0,2.
Відповідні умовні ймовірності події А дорівнюють
В умовах теореми 10.10 невідомо, з якою подією із несумісних подій В1, В2,..., В„ з'явиться подія А. Тому кожну з цих подій вважають гіпотезою, а Р(Вк) - ймовірність k - ої
гіпотези, k = 1,п.
Якщо випробування проведено і в результаті того подія А з'явилася, то умовна ймовірність Р(Вк \А) може не дорівнювати Р{Вк). Для одержання умовної ймовірності Р(Вк\А) використаємо теорему множення ймовірностей залежних подій:
Підставивши у рівність (15) замість Р(А) її значення з формули (13), одержимо
Формули (16) називають формулами Байєса (Т. Байєс (1702-1761) - англійський математик). Вони дозволяють переоцінювати ймовірність гіпотез. Це важливо при контролі або ревізіях.
Приклад 10.9. Виготовлені цехом заводу деталі потрапляють на перевірку їх стандартності до одного з двох контролерів. Ймовірність того, що деталь потрапить до першого контролера, дорівнює 0,6, а до другого - 0,4. Ймовірність того, що деталь буде визнана стандартною першим контролером, дорівнює 0,94, а другим - 0,98.
При перевірці деталь визнана стандартною. Яка ймовірність того, що цю деталь перевіряв перший контролер?
Розв'язання. Позначимо А подію: деталь визнана стандартною; Вх - деталь перевіряв перший контролер; В2 -деталь перевіряв другий контролер. За умовою
Зауважимо, що до появи події А імовірність P(Bl) = 0,6, a після появи події А імовірність перевірки деталі першим контролером Р(В[ \ А) = 0,59, тобто зменшилась.