ФНДР / ТЗ_Стаття(1)_

витрати на НДДКР здійснюються не лише бюджетними коштами, але і видатками китайських корпорацій. Приватний сектор НДДКР грає ключову роль, що становить 77,3% від загального обсягу витрат.

Інтеграція до глобальної інноваційної мережі здійснюється під егідою двосторонніх Комісій з науки і техніки, що відбувається між міністерствами науки Китаю та іншої країни світу. Такі комісії узгоджують пріоритети для спільної роботи на дворічний термін. Найбільшим партнером КНР у спільних публікаціях є США, на другому місці – Великобританія, на третьому – Японія. При цьому між країнами створюються Фонди двостороннього партнерства у галузі досліджень і інновацій, які спільно працюють в партнерстві для вирішення глобальних проблем людства. Є перспективи науково-технологічного співробітництва Україна-Китай. «У рамках торговельно-економічних відносин України з КНР є виробничо-інвестиційна співпраця, зокрема, у формі залучення до економіки України прямих інвестицій та розвитку спільного виробництва (на території як нашої держави, так і іноземного партнера) із залученням українських технологій» [1].

Державна стратегія КНР спрямована на стимулювання високотехнологічного виробництва та системи формування знань, яка тісно пов’язана з бізнесом і здатна залучити інвестиції для перспективних ідей. Особливістю застосування інституційно-регулятивних чинників є суворий державний контроль пропорцій між природно-технічними і гуманітарними дисциплінами (60% природно-технічних дисциплін) та змістом програм навчання. Вищу освіту мають менше 10% населення. До 2020 року в рамках «Проекту реформи освіти Китаю в середньостроковій і довгостроковій перспективі» число китайських громадян з вищою освітою має досягти 200 млн осіб

[9].

Важливим регулятивним інструментом стало запровадження технологічних парків. Наприклад, технологічний і науковий центр Чжунгуаньцунь в північно-західній частині Пекіна за впливом на інноваційну сферу КНР називають «китайською кремнієвою долиною». Наукову складову розвитку забезпечують близько 200 розташованих у Чжунгуаньцунь науково-дослідних інститутів, Академія наук Китаю, а також Пекінський університет та Університет Цінхуа. Зазначимо, що ініціатива створення Чжунгуаньцунь об’єднала приватні, муніципальні та загальнодержавні інтереси. Заснований в 1988 році спеціальним рішенням Держради КНР як науковий парк Хайдянь (Haidian) на північному заході Пекіна, де знаходиться велика частина столичних вузів і підрозділи Академії наук КНР (138 академічних інститутів і 56 провідних вузів, включаючи Пекінський університет та Університет Цінхуа). Сьогодні на базі парку існує Zhongguancun Software Park Development Co, Ltd (ZPark) [10] в межах якого функціонують відомі технологічні компанії, такі як Lenovo, розташовуються представництва і розроблювальні бази таких компаній, як IBM, HP, Dell, Acer, Motorola, Cisco і ін., інноваційний центр FinChi, який є платформою для інноваційного співробітництва між Китаєм і Фінляндією, близко 23 тисяч підприємств (серед них 6 тисяч високотехнологічних компаній, близько 70% з яких працювало в ІТ-індустрії). ZPark створювався з початковим капіталом 62,5 млн дол. США, а зараз компанії генерують близько 400 млрд дол. США доходу. Представництва «Чжунгуаньцунь» є в Силіконовій долині, в Німеччині, Вашингтоні, Токіо, Торонто і Лондоні.

Інтеграції до глобальної інноваційної мережі сприяє навчання студентів за кордоном та висока мобільність спеціалістів. З метою стимулювання повернення молодих спеціалісті у 2011 році запроваджена в дію програма «Тисяча молодих», яка передбачає фінансування науково-дослідної діяльності 2000 китайців в розмірі 500 тис. юанів (більше 77 тис. доларів) на особу [8]. Дана програма спрямована на залучення фахівців, які отримали освіту за кордоном до активної професійної діяльності в КНР.

Система навчальних закладів КНР є базою інтеграції до глобальної інноваційної мережі. До світового рейтингу ТОП-500 вищих навчальних закладів світу у 2014 році потрапили 44 китайських виші [9]. Слід відмітити, що в країні розвивається мережа недержавних вищих навчальних закладів, які забезпечують якість підготовки на рівні кращих державних університетів. Недержавні заклади розглядаються насамперед як інституції, що мають частково вирішити проблему бюджетного фінансування розвитку вищої освіти.

Висновки і пропозиції. Такими чином, КНР впевнено інтегрується до глобальної інноваційної мережі завдяки застосуванню випробуваних західними країнами та національних

19

специфічних інституційно-регулятивних механізмів. Позитивний вплив мала деполітизація регулятивних інститутів, впровадження «реформ відкритості», стратегії «наздоганяючої модернізації». Завдяки планово-централізованій моделі управління економікою КНР мали можливості акумулювати значні матеріальні, сировинні, фінансові та людські ресурси для реалізації стратегію «наздоганяючої модернізації» із застосуванням таких інструментів, як створення вільних економічних зон, науково-технологічних парків, підтримки високотехнологічних підприємств, диференціації джерел фінансування НДДКР та освіти.

Державна стратегія КНР спрямована на стимулювання високотехнологічного виробництва та інтегрованої з бізнесом системи формування знань. Інтеграція до глобальної інноваційної мережі здійснюється під егідою двосторонніх Комісій з науки і техніки, що відбувається між міністерствами науки Китаю та іншої країни світу. Фонди двостороннього партнерства у галузі досліджень і інновацій спільно працюють для вирішення глобальних проблем людства. Найбільшими партнерами КНР у НДДКР є США, Великобританія та Японія. При цьому між країнами створюються Фонди двостороннього партнерства у галузі досліджень і інновацій, які спільно працюють в партнерстві для вирішення глобальних проблем людства.

Подальші дослідження спрямовані на отримання кількісних оцінок впливу інституційно регулятивні чинники сприяли стрімкої інтеграції КНР до глобальної інноваційної мережі.

Список використаних джерел

1.Гальперіна Л. П. Стратегічні напрями торговельно-економічних відносин України з Китаєм / Л. П. Гальперіна, А. В. Шаповал // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Науковий журнал. – К.: НАУ, 2013. – № 4. – С.31–35.

2.Го Сібао. Почему экономика Китая растет так быстро: анализ, основанный на теории преимуществ запаздывающего развития / Го Сибао [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opec.ru/1303650.html

3.Захарін С. В. Особливості розвитку вищої освіти в контексті сучасних викликів // Економіка і управління.– 2011.– №4. – С. 25–29.

4.Xielin L. China’s Innovation System in Transition – BRICS National Innovation Systems // Comparative and Summary Report on BRICKS National Innovation Systems/ L. Xielin , Lv. Ping, Tie Pen, Zh. Tingting, J. Mingjue, D. Hongyi, [Electronic resource]. RedeSist – Economics Institute, Federal Universitety of Rio de Janeiro, Brasil, 2009. – 206 p.

5.Трофимова В.В. Економічна самодостатність країн в епоху глобальної інтеграції/ Монографія. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 450 с.

6.Хоменко О.В. Инновационная политика Китайской Народной Республики / О.В. Хоменко // Экономика и предпринимательство. – 2013. – № 11. –С.159 162 (0,4 д.а)

7.Research on the road of innovation with Chinese characteristics [Пер. изд. : Шень Чжиюй та ін. Шлях самостійних інновацій з китайськими особливостями: оцінка стану справ у країні, вибір шляху розвитку і структурні перетворення]. – Пекін, 2011.

8.World Bank http://data.worldbank.org/indicator

9. Успехи КНР за последние 10 лет// Китай - http://www.kitaichina.com/index.htm 10. Zhongguancun Software Park Development Co, Ltd (ZPark) http://www.zpark.com.cn/en/company.aspx

11.Academic Ranking of World Universities 2014 http://www.shanghairanking.com/ARWU2014.html

References

1.Galperina L. P. (2013). Stratehichni napryamy torovel'no-ekonomichnykh vidnosyn Ukrayiny z Kytayem / L. P. Galperina, A. V. Shapoval // Stratehiya rozvytku Ukrayiny (ekonomika, sotsiolohiya, pravo): Naukovyy zhurnal. – K.: NAU, 2013. – № 4. – S.31-35.

2.Guo Sіbao (2010). Why China's economy is growing so fast: an analysis based on the theory of the advantages of delayed development / Guo Cibao. - available at: http://www.opec.ru/1303650.html 3.

Zaxarin S. V. (2011) Osobly`vosti rozvy`tku vy`shhoyi osvity` v konteksti suchasny`x vy`kly`kiv [Features of higher education in the context of current challenges // Economics and Management]. //

Ekonomika i upravlinnya, 2011, 4, pp. 25–29.

4. Xielin L. et al. (2009) China’s Innovation System in Transition – BRICS National Innovation Systems. Comparative and Summary Report on BRICKS National Innovation Systems/ L. Xielin ,

20

Lv. Ping, Tie Pen, Zh. Tingting, J. Mingjue, D. Hongyi,– Economics Institute, Federal Universitety of Rio de Janeiro, Brasil, 206 p.

5.Trofy`mova V.V. (2010) Ekonomichna samodostatnist` krayin v epoxu global`noyi integraciyi/ Monografiya. [Economic self-sufficiency in the era of global integration], Monograph. Simferopol: ViTroPrynt, 2010. 450 p.

6.Homenko O.V. (2013) Innovatsionnaya politika Kitayskoy Narodnoy Respubliki / O.V. Homenko [Innovation policy of the People's Republic of China] Ekonomika i predprinimatelstvo, 2013, № 11, pp. 159-162.

7.Shen' Chzhyyuy (2011). Research on the road of innovation with Chinese characteristics [Per. yzd. : Shlyakh samostiynykh innovatsiy z kytays'kymy osoblyvostyamy: otsinka stanu sprav u krayini, vybir shlyakhu rozvytku i strukturni peretvorennya] Shen' Chzhyyuy [ta in.]. – Pekin, 2011.

8.Website of the World Bank. [Electronic resource]. available at: http://data.worldbank.org/indicator 9. Успехи КНР за последние 10 лет// Китай - http://www.kitaichina.com/index.htm 10. ARWU (2014). Academic Ranking of World Universities 2014 available at: http://www.shanghairanking.com/ARWU2014.html

11.ZPark (2015) Zhongguancun Software Park Development Co, Ltd (ZPark) http://www.zpark.com.cn/en/company.aspx

21

УДК 339.97

CHINA-CENTRIC GLOBALIZATION Olga Goncharova, PhD in economics

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

Анотація. Глобалізація завжди була складним процесом, але китайський глобалізм одним з найскладніших її проявів. Прогнозовано, що нинішній шлях китайської глобалізації ставить під загрозу як відновлення економіки США, так і глобальний зріст та розвиток. Китайсько-орієнтована глобалізація являє собою еволюційну форму корпоративної глобалізації, а саме, вільної торгівлі в період після Другої світової війни.

Ключові слова: економічна глобалізація, міжнародні відносини, китайський глобалізм.

Аннотация. Глобализация всегда была многокомпонентным процессом, но китайский глобализм является одним из сложнейших ее проявлений. Прогнозируемо, что нынешний путь китайской глобализации ставит под угрозу как восстановление экономики США, так и глобальный

рост и развитие. Китайско-ориентированная глобализация представляет собой эволюционное равитие корпоративной глобализации, а именно, свободной торговли в период после Второй мировой войны.

Ключевые слова: экономическая глобализация, международные отношения, китайский глобализм.

Abstract. Globalization has always been controversial but China-centric globalization has made it even more so. Looking into the future, the current path of China-centric globalization poses a threat to both U.S. economic recovery and global growth and development. It has not only hindered American attempts to escape from the post-bubble recession that began in December 2007 but it has also threatened to block future attempts to recalibrate and improve the globalization process.

China-centric globalization constitutes an evolution of corporate globalization, which itself evolved out of the post-World War II free trade era.

Structural changes are further leveraged by China’s political system, which enables it to use state control over companies to leverage its commercial power. For instance, in dealings with developing countries, Chinese state-owned companies can pursue projects that are not bound by standard commercial constraints (e.g. profitability) or public disclosure requirements. In dealings with advanced countries, it can pressure companies to agree to “offsets” involving the transfer of technology and production. Power is intrinsically relative. Other things being equal, an increase in the strength of a rival diminishes one’s own power. That holds for military strength, and it also holds for economic strength in a world of geo-economic rivalry.

Key words: economic globalization, international affairs, Chinese globalism.

Problematic. The issue of China-centric globalization is difficult to define because it inevitably raises a broader debate about globalization. In effect, there are three positions on globalization and China. The first position is that both globalization and China-centric globalization are good, and policy needs little or no change.

The second position is that globalization is good but China-centric globalization has caused problems. This second position is itself divisible. At one end there is an argument that globalization should have proceeded without China’s formal participation (i.e. in bodies like the WTO because China is a non market economy and operates with rules that would inevitably cause conflict and problems).

A third position is that globalization is bad and China-centric globalization has profoundly worsened its effects.

These different positions show how easy it is for discussion of China-centric globalization to spiral into debate about the broader issues of globalization and free trade that lurk in the background.

Analysis of the current researches. This article is based on scientific researches of following scientists: Jianyong Yue, Lee Branstetter, Nicholas Lardy, Palley T.I., Osnos, E., Kalchenko T., Sujian Guo, Baogang Guo etc.

22

Methodology of the research. The research is based on the methods of prediction, systematization and generalization, expert assessments and forecasts.

The results of the research. China-centric globalization is characterized by three features: 1. The emergence of China as the global center of manufacturing, with China playing the role of factory for the world;

2.The creation of a new dollar zone shared by the U.S. and China and enforced by China’s adoption of an exchange rate pegged to the dollar;

3.The development of China as the fulcrum of U.S. engagement with the global economy, with the U.S. having a massive trade deficit with China and transferring significant chunks of manufacturing capacity to China.

The issue of China-centric globalization is difficult to define because it inevitably raises a broader

debate about globalization. In effect, there are three positions on globalization and China. The first position is that both globalization and China-centric globalization are good, and policy needs little or no change.

The second position is that globalization is good but China-centric globalization has caused problems. This second position is itself divisible. At one end there is an argument that globalization should have proceeded without China’s formal participation (i.e. in bodies like the WTO because China is a non market economy and operates with rules that would inevitably cause conflict and problems).

A third position is that globalization is bad and China-centric globalization has profoundly worsened its effects. These different positions show how easy it is for discussion of China-centric globalization to spiral into debate about the broader issues of globalization and free trade that lurk in the background.

The growth of China’s manufacturing capacity and financial strength increases China’s geo economic power in ways that are immediate and significant. First, China’s newfound manufacturing capacity gives it commercial power that binds other countries’ economic interests to China. Second, China-centric globalization gives China power by reshaping the global organization of manufacturing and placing China at the center of the global supply chain. Third, China’s increased financial wealth enables it to buy support and create financial dependency.

The new resource diplomacy is the direct consequence of China-centric globalization, which explains both why China needs the resources and how it is able to secure them. China’s need for resources stems from its manufacturing advance, and these advances in turn give China the wherewithal in the form of manufacturing exports and foreign exchange holdings to invest in resource acquisition and to buy political influence in resource rich countries.

All of these concerns are visible in Africa where China’s rise has produced both positive and negative effects. With regard to the positive, China’s rise has had three major economic benefits for Africa. First, China has increased demand for African commodity exports, which has contributed to higher commodity prices. Second, China’s rise has triggered a surge in FDI in Africa, particularly in the commodity production sector, to which China has contributed. Third, China’s rise has increased the global supply of manufactured goods that Africa imports and consumes, which has lowered the price of manufactured goods. These developments have raised Africa’s national income, loosened the external financial constraint on development, and increased economic growth [1]. In political environments where rule of law and democracy are weak, natural resource wealth tends to trigger corruption and internal conflict as groups fight for control over the spoils. That has a devastating effect on economic development and social stability. The global commodity boom, to which China has contributed, plays into the problem of the natural resource curse. While China cannot be blamed for the natural resource curse, its political system amplifies the problem. China is not a democracy and has significant corruption problems of its own. Additionally, it takes an extremely nationalistic perspective in its dealings with the global economy. Consequently, it puts its access to resources above all other considerations, aggravating the natural resource curse problem in the process. The best example of this is Sudan, where China has disregarded the problem of genocide in Darfur and given significant economic help to the Sudanese regime in exchange for oil. Third, China obstructs the development of human rights and labor standards. Labor standards promote economic development, making them both a means and end of development [2]. However, China resists complying with both international human rights and labor standards because of its authoritarian political system. Consequently, it also disregards human rights and labor standards in Africa, which is bad for African social, political, and economic development. An example of this is China’s continued investment in the Zambian copper mines in spite of reports of major labor abuses over the years [3].

23

The key problem is China’s export-led growth policy centered on an under-valued exchange rate pegged to the dollar. Export-led growth has been the principal avenue of development over the past 25 years for developing economies, but that strategy now appears exhausted largely because of the rise of China [4]. China’s adoption of the strategy means China now occupies the bottom rung of the ladder of industrialization, leaving no room for other countries. China has too large a labor force, too low wages, and too many advantages in terms of the attractiveness of having access to its potentially massive domestic market [5].

Finally, as noted earlier in the discussion of the effects of China-centric globalization on Africa and

Latin America, China’s opposition to global labor and environmental standards adversely affects the possibility for equitable and sustainable global development. It does so by promoting a “race to the bottom” whereby countries try to gain international competitiveness by lowering standards in an attempt to reduce costs and become more attractive to FDI. China also undermines democratic development owing to its willingness to disregard concerns about democracy. This has been most evident in China’s attempts to secure natural resource supplies within Africa [5].

Conclusion. To sum up, the influence of China on global economy increases through China’s economic expansion in all spheres: production, finance, IT services, etc. The main factors of it are cheap factors of production, which attract foreign companies to locate their production facilities here, the availability of financial resources. The increasing influence of China is threatening for developed countries, because they don’t want to lose their capacity to have an effect on global development.

References.

1. Palley, T.I. (2003) “Lifting the Natural Resource Curse,” Foreign Service Journal, 80 (December 2003), 54 – 61, available at: https://www.oxfam.org/sites/www.oxfam.org/files/bp134-lifting-the resource-curse-011209.pdf

2.Palley, T.I. (2004) “The Economic Case for International Labor Standards,” Cambridge Journal of Economics, 28 (January 2004), 21 – 36 and “Labor Standards, Democracy and Wages: Some Cross-country Evidence,” Journal of International Development, 17 (2005), 1 – 16, available at: http://www.thomaspalley.com/docs/articles/economic_development/international_labor_standards.pdf

3.Osnos, E. (2011) “Letter from China: the Chinese Navy, Zambia, and Libya,” The New Yorker, February 28, 2011, available at: http://www.newyorker.com/online/blogs/evanosnos/2011/02/china zambia-libya.html

4.Palley, T.I. (2011) “The End of Export-led Growth: Implications for Emerging Markets and the Global Economy,” Briefing Paper No. 6, Shanghai Office of the Friedrich Ebert Stiftung, March 2011, available at: http://www.feschina.net/Files/FES%20Briefing%20Paper%20-%20No.%206.pdf

5.Palley, T.I. (2012) “The Perils of China-centric Globalization”. The Journal of International Security Affairs, February 2012, available at: http://www.thomaspalley.com/docs/articles/economic_development/china-centric-globalization.pdf

6.Jianyong Yue (2012) “What does globalization mean for China’s Economic Development?”, available at: http://www.globalpolicyjournal.com/blog/24/05/2012/what-does-globalization-mean china%E2%80%99s-economic-development

7.Lee Branstetter, Nicholas Lardy (2006) “China's Embrace of Globalization”, July 2006, available at: http://www.nber.org/papers/w12373.pdf

24

УДК 339.9 (477 + 510)

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА КИТАЮ Гук О.В., доцент, кандидат економічних наук

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний інститут»

features and national interests of Ukraine in an unstable environment and historical development of China. The author analyzes the role of modern Ukraine's cooperation with China in the context of the domestic economy, analyses the main areas of cooperation; studied Ukraine's place in the politics of China; defined priority directions of cooperation between the two countries; analysed the profitability and prospects of such cooperation in the framework agreement on trade and economic cooperation.

The main areas of bilateral cooperation between Ukraine and the People's Republic defined: to establish a dialogue between countries; investment in agriculture; joint ventures in the chemical, metallurgical and machine-building and aircraft building industry, solar energy; the development of scientific and technical sphere; the development of Ukraine-China scientific basic research and scientific and technical cooperation in the field of space exploration, agriculture and the military-industrial complex; bilateral creating innovative IT technology parks; investment in infrastructure projects; development of foreign economic activity towards the construction of "Economic Zone" Silk Road ".

The prospects of cooperation between Ukraine and the People's Republic of China in the context of establishing economic relationships; deepening trade and economic cooperation; preparation and implementation of investment projects; overcoming internal economic and political problems. The author suggested the implementation of the strategic directions of cooperation between the two countries.

Key words: trade and economic cooperation, bidirectional cooperation and economic relationships.

Постановка проблеми. Одна із найстаріших цивілізацій – Китай свій культурно-історичний спадок адаптує на теренах інших країн. Його стрімкий економічний розвиток має вплив на світову економіку та економіку України зокрема.

В період незалежності України співпраця між цими двома країнами набула міждержавних масштабів в рамках здійснення культурно-мистецьких заходів та укладання угод. [1]. Багаторічний досвід Китаю дозволить зміцнити економіку України, використовуючи власний потенціал та природні можливості. З урахуванням вищевикладеного, небезпідставно відзначається необхідність дослідження даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень. Проблематику досліджень китайсько-українського співробітництва досліджували вітчизняні вчені, зокрема: Л.О. Гайдуков, В. Гейць, А. Гончарук, В.О. Кіктенко, Д.Г. Лук’яненко, Т.В. Орлова. Попри численність публікацій, присвячених дослідженню історичного та економічного розвитку України та Китаю, механізм регулювання відносин, які виникають між ними, обґрунтований недостатньо. Зважаючи на високий інтелектуальний потенціал України, можливість формування двосторонніх партнерських стосунків і механізму їх регулювання є необхідними та актуальними питаннями, що й обумовило вибір теми дослідження.

Мета і методика дослідження. Для виконання поставлених завдань у тезах використано такі загальні та спеціальні методи наукового пізнання: теоретичного порівняння і узагальнення (при порівнянні історичного досвіду України та Китаю); абстрактно-логічний (для формулювання основних положень, висновків та пропозицій).

Результати досліджень. Китай – країна з унікальним історичним розвитком, що кардинально відрізняється від західної культури. Стрімкий економічний розвиток, жорстка зовнішня політика, багаторічні традиції створюють перспективи для економічного розвитку країни.

Діяльність українських підприємств значною мірою піддається негативному впливу зовнішнього середовища, що призводить до низки дестабілізуючих факторів, ускладнення економічних, соціальних, екологічних, політичних конфліктів.

Україні доцільно адаптувати досвід Китаю в напрямку зростання ВВП, який займає 3 місце в світі по його обсягу, перше місце – по величині золотовалютних резервів та має можливості інвестувати в проекти закордонних країн, які в перспективі приносять великі прибутки [5].

Між Україною та Китаєм в 1992 році було укладено угоду про торговельно-економічне співробітництво, основною метою якої є створювати сприятливі умови для стягнення мита з експортних та імпортних товарів, податків та інших внутрішніх зборів. В 2014 році китайський імпорт включав: механічне обладнання, машини, устаткування та механізми, текстиль та текстильні вироби, недорогоцінні метали та вироби з них, полімерні матеріали, пластмаси та каучук. Україна в 2014 році експортувала в Китай мінеральні продукти: жири і олії тваринного або рослинного походження; продукти рослинного походження, деревина та вироби з неї, механічне обладнання,