ФНДР / Могографія-повний_варіант

нових і все більш досконалих комунікаційних систем (інтернету, банківських мереж, SWIFT-систем, мобільного і супутникового зв’язку тощо) та сучасне програмне забезпечення дають компаніям широкі можливості щодо миттєвої реалізації на великій відстані різного роду фінансових трансакцій на величезні суми по усьому світу 52.

Глобалізаційні процеси проявляються у таких напрямках, як політична глобалізація; фінансово-економічна глобалізація; територіально-демографічна глобалізація; інформаційно-комунікаційна глобалізація. Кожен з цих напрямків глобалізації впливає на форми ведення та організації міжнародного бізнесу. В

свою чергу, політична глобалізація знижує жорсткість державних кордонів, що полегшує пересування капіталів, товарів та послуг, робочої сили, перетворює мультинаціональні та інші організації, як приватні, так і державні, в основних гравців глобальної економіки, посилює роль ТНК на міжнародних ринках 53.

В різних напрямах економічної діяльності бізнес-структури проводять діагностику глобального середовища:

-при обґрунтуванні обсягів майбутньої міжнародної діяльності та визначенні доцільності виходу на міжнародні ринки;

-в напрямі формування міжнародної інноваційної діяльності доцільно проводити оцінювання результативності використання технологій, інновацій,

ноу-хау; складності процедур отримання ліцензій, патентів тощо;

-в напрямі правового забезпечення міжнародної діяльності здійснюється моніторинг використання міжнародних норм, правил та принципів ведення зовнішньоекономічної діяльності;

-в політичному аспекті діагностуються процеси взаємодії інституційних органів влади та бізнес-систем;

52Столярчук Я. Імперативи трансформації глобального бізнес-офшорингу. Міжнародна економічна політика.

2021. №1 (34). С. 23-54. URL: http://iepjournal.com/journals/34/2021_34_2_Stoliarchuk_et_al.pdf

53Довгаль О.А., Панкова О.М. Особливості змісту й форм міжнародного бізнесу в умовах глобалізації.

БІЗНЕСІНФОРМ. 2016.№6. С. 25-30.

61

- в напрямі культурного взаємозв’язку досліджується стан поєднання декількох форм ведення бізнесу 54..

Завдяки міжнародним рейтингам можна оцінити стан розвитку глобального середовища через дослідження позицій країн світу. В табл. 3 наведено рейтинг країн світу за індексом глобалізації у 2015-2020 роках. Рейтингові позиції країн вказують на те, що найбільш глобалізованими країнами є Швейцарія, Нідерланди,

Бельгія, дещо погіршилися позиції Ірландії, Сінгапуру, Угорщини. Сінгапур, який у 2015-2016 роках вийшов з числа лідерів. З 2018 року спостерігається в динаміці покращення позицій Німеччини та Великобританії. Враховуючи те, що індекс глобалізації є комбінованим показником, він надає можливість провести оцінювання позиції країни у глобальному середовищі, визначити її масштаби інтеграції, порівняти країни за складовими розвитку глобального простора, а саме

економічними, політичними та соціальними компонентами.

Таблиця 3 – Рейтинг країн світу за індексом глобалізації за 2015-2020 рр.

Джерело: Складено автором за даними 55

54Пархоменко Н.О. Вплив тенденцій розвитку глобального середовища на діяльність бізнес-систем. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія «Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм». 2020. Вип. 12. С. 59-68.

55Офіційний сайт KOF Swiss Economic Institute. Рейтинг країн світу за індексом глобалізації

URL: https://kof.ethz.ch/en/forecasts-and-indicators/indicators/kof-globalisation-index.html (дата звернення: 19.11.2021).

62

За індексом легкості ведення бізнесу, що представлений в табл. 4,

здійснюється характеристика простоти здійснення підприємницької діяльності у країнах світу. Лідерство країн вказує про рівень регулювання бізнесу, захист прав власності. Значення індексу встановлюють сильний взаємозв’язок між умовами розвитку бізнесу та зростанням економіки країни. Індекс легкості ведення бізнесу складається з наступних елементів: розпочинання бізнесу,

отримання дозволів, реєстрація майна, отримання електропостачання,

отримання кредиту, захищеність інвесторів, сплата податків, міжнародна торгівля, забезпечення контрактної діяльності та закриття підприємства 56.

Таблиця 4 – Рейтинг країн світу за легкістю ведення бізнесу у 2015-2020 рр.

Джерело: Складено автором за даними 57

56Разінькова М.Ю. Міжнародний розвиток бізнесу: проблеми та шляхи їх вирішення. Економічний простір. 2019.

№ 151. С. 91-100. URL: http://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/410/400

57Офіційний сайт The World Bank Group. Рейтинг країн за рівнем легкості ведення бізнесу. URL: https://www.doingbusiness.org/ (дата звернення: 19.11.2021).

63

Розглядаючи динаміку зміни позицій країн у рейтингу за рівнем легкості ведення бізнесу (табл. 4), топ країн-лідерів очолюють рейтинг п’ять країн, які майже не змінюються протягом 2015-2020 років. Сінгапур, Гонконг, Данія Південна Корея та Нова Зеландія залишаються динамічними лідерами, за якими слідують Грузія та Малайзія. Для цих країн притаманні найкращі умови для відкриття та ведення бізнесу. Тому державна політика урядів даних країн визначає, законодавчо закріплює та постійно коригує всі складові бізнес-

середовища в контексті найбільшої ефективності для його учасників. Україна в цьому рейтингу піднялася із 96 позиції у 2015 році до 64 позиції у 2020 році, що відображає доволі позитивні тенденції.

В умовах стратегічних трансформацій бізнес процесів під час глобальної пандемії COVID-19 країни переглядають свої національні політики, зокрема щодо продовольчої безпеки через імпортозаміщення, місцеве та локальне виробництво продуктів харчування першої необхідності. Також за сучасних умов потребуватимуть технологічних змін та інновацій різні сфери:

виробництво, охорона здоров’я, сфера послуг, фінансові операції, операції з нерухомістю, туризм тощо. В цьому напрямку можливостями для активних трансформацій стане світовий ринок інформаційних технологій та його структурні сегменти: світовий ринок цифрового контенту, світовий ринок банківських та фінансових чат бот-послуг, 3 D зображення, світовий ринок туризму 58. Сучасні концепції свідомого споживання та піклування про довкілля все ж таки мають емоційний компонент, який необхідно враховувати бізнес системам в процесі їх динамічного розвитку. Тому в даному контексті результатом ефективного дослідження міжнародного бізнес-середовища є:

більш ефективне стратегічне планування і прийняття рішень; створення можливостей швидкого реагування та поінформованості менеджера про зміни в різних сферах господарювання; підвищення ефективності у справах, що стосуються урядових і законодавчих питань; більш обґрунтований і глибокий

58 Пархоменко Н.О. Вплив тенденцій розвитку глобального середовища на діяльність бізнес-систем. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія «Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм». 2020. Вип. 12. С. 59-68.

64

аналіз інфраструктури ринку; поліпшення результатів бізнесу фірми за кордоном та розподілу ресурсів.

Проведення факторного та структурно-компонентного аналізу трансформацій бізнес середовища дозволяє виокремити певні проблеми, що мають певний вплив на тенденції розвитку 59:

1) проблеми компаній пов’язані із міжнародним баченням культур в рамках довгострокової перспективи та інтроперспективних поглядів. Таким чином,

існує багато можливостей досягнення кращих результатів діяльності, які базуються на врахуванні різних аспектів, зокрема культурного фактору не лише під час побудови відносин з потенційними бізнес-партнерами, але й при виборі цільового ринку, розробці, плануванні та реалізації маркетингових заходів,

створенні нового продукту, тощо;

2) проблема витрати, за якої зростаюча конкуренція вимагає постійного підвищення якості товарів, і при цьому можливе зростання цін: якщо ціни занадто високі ‒ ринок відкидає товар. Це базовий принцип сучасного бізнес-

середовища спонукає великі компанії постійно скорочувати витрати з метою зниження ціни продукції задля утримання існуючих позицій на ринку і навіть їх збільшення в перспективі. Так звана політика «costsavings» (англ. «скорочення витрат») має і свої певні негативні сторони: з одного боку вона допомагає компанії досягнути поставлених бізнес цілей, а з іншого – це може негативно вплинути на якість продукції, продуктивність праці, тощо 60;

3)загострення конкуренції в приймаючій країні, що може призвести до зупинки роботи деяких компаній. Задля стабілізації бізнес середовища влада застосовує протекціоністські заходи щодо захисту внутрішнього ринку та підтримання малого та середнього бізнесу, не дозволяючи ТНК поглинути його;

4)державний контроль у сфері міжнародного бізнесу, яким держава будує

бар'єри для зовнішніх виробників і продавців за рахунок торговельних

59Разінькова М.Ю. Міжнародний розвиток бізнесу: проблеми та шляхи їх вирішення. Економічний простір. 2019. № 151. С. 91-100. URL: http://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/410/400

60Разінькова М.Ю. Міжнародний розвиток бізнесу: проблеми та шляхи їх вирішення. Економічний простір. 2019.

№ 151. С. 91-100. URL: http://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/410/400

65

протекціоністських заходів: шляхом введення високих митних зборів; процедури ліцензування, системи квотування, інспекції та документарної роботи. При застосуванні торговельних бар’єрів може відбуватися зниження попиту на товари внутрішнього виробництва тощо;

5)певною проблемою розвитку міжнародного бізнесу може бути націоналізація. Яскравим прикладом даної ситуації є практично повне припинення економічної співпраці України та Російської Федерації в умовах військового протистояння на Сході України;

6)війни, тероризм, міжнародні економічні кризи, що породжують політичну нестабільність і можуть блокувати розвиток бізнесу;

7)недосконалість управлінських інструментів та менеджменту, що пов’язані із ризиками банкрутства через недосягнення очікуваних результатів;

8)наявність негативних внутрішніх чинників: уряд або соціальні обмеження щодо торгівлі та промисловості можуть стати перешкодою для виходу компанії на міжнародний рівень та інтенсифікації міжнародного бізнесу.

Відповідна ситуація також пов’язана із бюрократичним тягарем, складним національним законодавство країни, що значно стримує компанії під час планування розвитку своєї діяльності вихід за межі країни базування;

9) наявність іноземної робочої сили в країні, рівень і кваліфікація в деяких випадках таких працівників не відповідає вимогам законодавства про працю;

загроза нелегального використання праці та експлуатація;

10) питання екологічної безпеки у міжнародному бізнес-середовищі відіграють важливу роль для його, оскільки компанії повинні здійснювати свою діяльність на регламентованих засадах екологічних стандартів, принципах стійкого розвитку, не допускаючи шкоди навколишньому середовищу. В даному напрямі компанії все більше уваги приділяють інноваціям та співпраці у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Через ступеневість відбувається входження фірми в міжнародний бізнес. Як правило, цей процес починається з простих форм звичайної міжнародної торгівлі і в міру розвитку досягає вищої форми – багатонаціональних корпорацій. Проте

66

подальші досягнення в процесі входження в міжнародний бізнес пов'язані з подоланням певних перешкод: якості товару, дистриб'юції, ефективного використання міжнародних ринків капіталів і робочої сили, роботи з міжнародними транспортними мережами і т. ін. Такі мотиваційні аспекти здійснення ділових операцій за межами національних кордонів формують структуру міжнародного бізнесу, що представляє собою систему взаємозв’язків,

типів, форм та методів реалізації міжнародного бізнесу. Таким чином середовище міжнародного бізнесу функціонує у напрямі міжнародних торговельних відносин, руху та раціонального використання фінансових і трудових ресурсів, фінансового й інтелектуального капіталів у межах глобальної економічної системи 61.

Поглиблення інтернаціоналізації виробництва диверсифікує форми ведення міжнародного бізнесу, які зазнають певних змін у результаті нових викликів глобалізації. Здійснення експортно-імпортних операцій, лізингу, різних посередницьких, консультаційних та маркетингових послуг стають найбільш поширеними формами міжнародного бізнесу. Такі форми міжнародного бізнесу можуть здійснюватися навіть при обмеженості конвертації національних валют у валюти інших країн і недостатній кількості валютних ресурсів на імпорт зарубіжних товарів. Розширюються можливості для кооперації в галузі науково-

технічної, виробничої, збутової і сервісної діяльності, способи збуту продукції та післяпродажного технічного обслуговування та ремонту.

Якісна трансформація форм міжнародного бізнесу відбувається під впливом певних попитових позицій учасників ринку. Варто зауважити, що активізація процедур міжнародного ліцензування означає передачу прав інтелектуальної власності партнеру з іншої країни на умовах отримання певних доходів. Тому саме цей спосіб організації міжнародного виробництва за кордоном мінімізує

61 Жиленко К.М. Основні аспекти трансформаційних перетворень сучасного міжнародного бізнесу. Економічний вісник університету. 2017. Вип. 35(1). С. 121-129. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2017_35(1)__20.

67

капітальні витрати, забезпечує отримання активів інших фірм в обмін на ліцензію 62.

Сучасний формат ліцензування в більшості випадків поєднується із франчайзинговими угодами, за яких франшизер (продавець) передає франшизі

(покупцеві) право на використання своєї торговельної марки, яка є для бізнесу покупця найбільш важливим активом, і за допомогою якої продавець надає постійну допомогу покупцеві в його бізнесі 63.

Сучасні виклики глобалізації активують використання управлінських контрактів як способу направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом встановленого періоду за певну плату. Сучасні форми управлінських контрактів застосовуються за таких умов 64:

-експропріація країною-реципієнтом іноземних інвестицій, коли колишньому власнику пропонують подовжити управління підприємством до підготовки кадрів місцевих менеджерів;

-створення нового комерційного проєкту, у якому країна-реципієнт не має належного управлінського досвіду, але має необхідне устаткування;

-підвищення ефективності функціонування підприємства завдяки залученню управлінського персоналу авторитетних іноземних фірм.

Спільні підприємства як важливий суб’єкт міжнародного бізнесу забезпечують спільну, але не обов’язково рівну власність і контроль над використанням активів. За такої форми господарювання здійснюється володіння на пайових засадах, коли акціонерний капітал належить не численності дрібних акціонерів, а декільком співвласникам, кожен з яких має певну частку власності й поділяє ризик 65.

62Гуцалюк О.М. Розвиток міжнародного бізнесу в контексті міжнародного менеджменту. Держава та регіони.

Серія: Економіка та підприємництво. 2015. № 6 (87). С. 8-13.

63Там само.

64Там само.

65Там само.

68

Основними передумовами для створення спільних підприємств є:

-законодавча заборона створення філій іноземних компаній без участі в них місцевих партнерів і дискримінаційні дії уряду країни, що їх приймає;

-можливість отримати певні пільги з боку місцевої держави або використати наявні переваги місцевого партнера (ресурси, зокрема дешева робоча сила);

-у тих випадках, коли здійснення капіталовкладень у конкретній країні пов’язане з певними економічними або політичними ризиками, доцільніше залучати до цієї справи місцевого партнера;

-істотним спонукальним мотивом спільного підприємництва є зростання витрат, пов’язаних із розвитком підприємництва та загостренням конкуренції на світовому рику 66.

Сучасне міжнародне бізнес-середовище знаходиться на етапі поступового поліпшення. Проте зумовлена несприятлива макроекономічна ситуація у світі,

що пов’язана з пандемією, відобразилася на світовій підприємницькій активності, а саме:

-обмежена доступність до фінансових ресурсів, низький рівень розвитку біржової торгівлі, недосконале та неефективне законодавство у сфері підприємництва, недостатній рівень прозорості та послідовності державної політики щодо стимулювання бізнесу;

-складнощі, пов’язані з процесами ліцензування, реєстрації, сертифікації підприємницької діяльності, зумовлені бюрократизацією та непослідовністю державної регуляторної політики;

-значний рівень корумпованості органів державної влади та розширення обсягів тіньової економіки; низька ділова культура;

-недостатній рівень правової обізнаності; незадовільне забезпечення комунікаційної, інформаційної, консультативної сфери підприємницької діяльності;

66 Гуцалюк О.М. Розвиток міжнародного бізнесу в контексті міжнародного менеджменту. Держава та регіони.

Серія: Економіка та підприємництво. 2015. № 6 (87). С. 8-13.

69

- відсутність стимулів щодо впровадження та застосування інноваційних технологій ведення бізнесу 67.

Таким чином, надана характеристика трансформації міжнародного бізнес-

середовища та зміна парадигми управління компанією дозволяє провести його оцінювання з різних сторін та точок зору, визначити пріоритетні чинники формування залежно від напрямків, сфер діяльності, видів та форм ведення бізнесу. В сучасних умовах нестабільності розвитку глобального середовища значимими пріоритетними процесами є моніторинг складових глобального середовища, оцінювання чинників, що суттєво впливають на зміни та виявлення тенденцій розвитку. Управлінські бізнес-системи на міжнародних ринках постійно потребують збору та узагальнення інформації про стан глобального середовища, комплексного оцінювання параметрів бізнес-середовища,

визначення зміни тренду з метою формування та реалізації більш ефективної та менш ризикованої бізнес-стратегії. Дослідження міжнародних рейтингів та позицій країн в глобальному середовищі, дозволило виявити можливі зміни в бізнес-середовищі та виявити сприятливі форми ведення бізнесу за певних економічних умов бізнес-клімату.

Samoilenko Alla, PhD in economics, doctoral student of SHEE «Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman», Ukraine. https://orcid.org/0000-0001-9696-985X

Самойленко Алла Олександрівна кандидат економічних наук, докторант ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна, https://orcid.org/0000-0001-9696-985X

67 Пікулик О.І. Бізнес-середовище в Україні: проблеми та перспективи розвитку. Держава та регіони. Серія:

Економіка та підприємництво, 2021. № 2 (119). С. 23-26.

70