ФНДР / Могографія-повний_варіант

Сучасна ситуація з ПІІ характеризується волативністю та тенденцією до скорочення через низку кризових явищ. Новітня економічна криза викликана не рухом по спіралі економічних циклів, що було причиною попередніх економічних депресій, а зовнішніми по відношенню до економіки фактором – пандемією. Держави протягом останніх століть вже накопичили достатньо досвіду та сформували інструменти підтримки національних економічних систем в періоди сповільнення економіки, але сучасна ситуація потребує нових підходів, пошук і впровадження яких має відбуватись дуже швидко.

Прогнозоване скорочення обсягів інвестування у 2020-2021 роках викликає серйозне занепокоєння своїми можливими наслідками. Обсяги ПІІ у 2017 р. та

2018 р. показували негативну динаміку у більшості регіонів та світі загалом,

лише 2019 р. відзначився зростанням інвестиційного оптимізму на загальносвітовому рівні у розмірі 3 % (див. рис. 1). Падіння інвестування на

30 %, а подекуди і 40 %, нанесе надзвичайно сильний удар по глобальному добробуту та перспективам розвитку.

Загально-світовий інвестиційний пул 2020 р. - 36 трлн.дол.

Рисунок 1. Динаміка ПІІ в умовах пандемії

Джерело: Сформовано автором3

3 INTERNATIONAL PRODUCTION BEYOND THE PANDEMIC, KEY MESSAGES AND OVERVIEW / arr. by J. X. Zhan. UNCTAD, 2020. 43 p.

11

Пожвавлення 2019 року було викликане зростанням оцінок на глобальному ринку капіталу та значними прибутками ТНК. Більшість експертів очікувала розширення інвестиційних проектів ТНК у наступному десятилітті, що мало позитивно вплинути на динаміку глобальної економіки.

До традиційних політичних та фінансових ризиків інвестиційної діяльності ТНК додались нові типи ризиків, такі як ймовірність локдауну, мораторію на міжнародні переміщення та транспортування, заборона певних видів бізнес-

діяльності в окремих країнах світу або, навіть, одразу у цілих регіонах.

Зменшення доходів 5 000 найбільших міжнародних компаній на 40 % у 2020 році сприяє відповідному скороченню реінвестованого доходу. Половина запланованих нових інвестиційних проектів заморожені, переговори щодо злиття та поглинання поставлені на паузу, у два рази менше нових угод укладається у глобальному проектному фінансуванні. Понижуючий тиск на інвестиційні настрої справляють тенденції до раціоналізації міжнародних операцій, решоринг, неаршоринг та регіоналіація. Найбільш вразливими до сучасної економічної кризи виявились економіки, що розвиваються, через їх глибоку залученість у глобальні ланцюги створення вартості та залежність від зовнішнього фінансування. Крім того, ця група країн накопичили недостатню кількість резервних фондів, які можуть бути направлені на допомогу бізнесу та економіці.

Глобальні стратегії поч. ХХІ століття мають ґрунтуватись на таких довгострокових тенденціях національних політик різних країн світу, як зростання інтервенціоналізму, повернення до протекціонізму, як засобу захисту національних ринків та бізнесу, переваги двосторонніх та регіональних рамкових угод над глобальними, акцент на розвитку стійких економічних відносин,

розбудові «зеленої» та «блакитної» економік (див. рис. 2). Шоки в глобальній економіці будуть виникати все частіше, тому ТНК мають обов’язково опрацьовувати питання стресостійкості та управління ризиками як одне з першочергових завдань глобального стратегічного планування. Наприклад,

непередбачувана пандемія, руйнуючи усталені норми та правила, з однієї

12

сторони, посилює конкуренцію за інвестиції з боку держав, які потребують допомоги у порятунку постраждалого від кризи бізнесу, з іншої. Міжнародні компанії у такій ситуації в обмін на інвестиції мають можливість домогтися значних поступок від національних урядів у сфері захисту навколишнього середовища, норм найму та оплати праці, оподаткування, вибору локацій.

Імперативи

Декларація щодо підтримки міжнародного інвестування

Рисунок 2. Імперативи міжнародного прямого інвестування в умовах пандемії

Джерело: Сформовано автором

Вагомим фактором глобального бізнес середовища залишаються пріоритети стійкого розвитку. Наступні роки мають стати роками реалізації ЦСР ООН, а

міжнародні ринки капіталу забезпечити його необхідними фінансовими

13

ресурсами. Більш ніж 150 країн світу розробили національні стратегії стійкого розвитку, які мають стимулювати та направляти інвестиції у пріоритетні сектори економіки. Постійно збільшується кількість міжнародних та національних фондів стійкого розвитку, зростають акумульовані ними резерви, розширюється спеціалізація. За підрахунками ООН, загальний обсяг виділених на реалізацію ЦСР грошей у 2020 році досягнув 1,3 трлн. дол., хоча їх розподіл серед країн світу досі залишається нерівномірним, оскільки левову їх частку інвестують розвинені країни4.. Тому важливим викликом для міжнародної спільноти і завданням для національних держав-учасниць є розширення діяльності фондів на країни, що розвиваються та найменш розвинені країни. Адже досягнення загального добробуту в умовах глобалізації неможливе, поки багато країн потерпають від соціальних, екологічних та економічних проблем.

Цілі стійкого розвитку останнім часом привертають увагу і представників бізнесу, зростає кількість компаній, які почали звітувати не лише про свої фінансові показники, а й про результати своєї корпоративної екологічної та соціальної політики.

Але ЦСР ООН не лише про екологію. Багато уваги приділяється вирішенню соціальних проблем, наприклад, досягненню гендерної рівності. 70 % з

5 000 найбільших ТНК вважають за необхідне звітувати про свої досягнення у цьому напрямку. Завдяки нормативному та суспільному тиску вдалось досягти гендерного балансу у радах директорів більшості великих ТНК, чого не можна сказати про управлінський рівень. Слабкими місцями гендерної політики ТНК залишаються можливості надання гнучкого графіку роботи жінкам з дітьми та створення сприятливих умов поєднання материнства з виконанням службових обов’язків. На нашу думку, дотримання ЦСР у бізнес діяльності має стати невід’ємним компонентом сучасного стратегічного планування, оскільки їх роль та вплив будуть тільки зростати.

14

Рисунок 4. Показники міжнародного виробництва

Джерело: Сформовано автором 5

Не зважаючи на те, що абсолютна кількість технологічних компаній у топ-

100 інтернаціоналізованих компаній світу зменшилась, їх сумарні закордонні продажі та активи продовжують зростати. Це відбувається завдяки бажанню ТНК посилити свої позиції на ринку нових технологій, через що активізуються процеси придбання молодих стартапів. Крім того, технологічні ТНК дотримуються політики вертикальної інтеграції, намагаючись охопити нові ніші від розробки програмного забезпечення, виробництва готових товарів до надання послуг з доставки та післяпродажного обслуговування.

Зростає кількість інтернаціоналізованих компаній з країн, що розвиваються.

У 2019 році їх сумарна кількість досягла 5 %. Найшвидше інтернаціоналізуються нові члени рейтингу з Китаю та Південної Кореї. Річні темпи інтернаціоналізації компаній з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою становлять в середньому 2 % за рік. Наприклад, Huawei у 2018-2019 роках наростили свої закордонні активи у три рази, Tencent та Lagend розширили мережу закордонних активів на 50 % порівняно з 2016 та 2017 роками. В рейтингу Китай крім технологічних ТНК також представлений індустріальними гігантами.

5 INTERNATIONAL PRODUCTION BEYOND THE PANDEMIC, KEY MESSAGES AND OVERVIEW / arr. by J. X. Zhan. UNCTAD, 2020. 43 p.

16

Зовнішньоекономічна активність китайських компаній свідчить про перехід від звичної моделі здійснення операцій до самостійного управління та посилення впливу і взаємозалежності Китаю та глобальної економіки. Інші представлені в рейтингу ТНК з країн, що розвиваються, належать до відмінних галузей економіки. Від Південно-Африканської Республіки присутня продуктова ТНК

BRF, Бразилія представлена нафтодобувною Petrobras, з Малайзії – конгломерат

Sime Party.

Інтенсифікація процесів інтернаціоналізації бізнесу в сучасних умовах викликана рядом чинників, серед яких висока напруженість у міжнародній торгівлі, яка виникла всупереч встановленим правилам СОТ, зниження попиту у країнах, що розвиваються, збільшення витрат на оплату праці через підняття стандартів життя у більшості країнах, зростання ризиків надмірної централізації міжнародного виробництва у певних локаціях. Перші наслідки економічного шоку від пандемії показали, що найуразливішою групою є ТНК з надмірною залежністю від ключових постачальників, зокрема видобувні та автомобілебудівні компанії. У складній фінансовій ситуації опинились Ford (США), Honda (Японія), які навіть відклали публікацію щорічних звітів. З іншої сторони пандемія посилила позиції технологічних та цифрових компанії,

наприклад Microsoft (США), завдяки стрімкому зростанню попиту на нові телекомунікаційні рішення. Очікувано підйом переживає фармацевтична галузь і такі її представники як Takeda Pharma та NTT з Японії.

Країни африканського континенту є найбільш недооціненими серед міжнародних інвесторів. Обсяг ПІІ у 2019 році склав 45,4 млрд. дол. або 3 %

загальносвітового обсягу, що є непропорційно мало у порівнянні з розмірами материку, кількістю країн та розміром їх населення. Незважаючи на значний економічний потенціал та перспективи регіону, останніми роками прослідковується тенденція до скорочення обсягів вкладених капіталів.

Найбільшими реципієнтами міжнародних інвестицій в Африці є Єгипет,

Південна Африка, Конго, Ефіопія. Незважаючи на майже 50 % падіння інвестицій у 2019 році в п’ятірці залишилась Нігерія. У порівнянні з 2014 роком

17

свою присутність в регіоні наростили компанії з Нідерландів, Китаю, Південної Африка, Італії, Сінгапуру. Кількість нових інвестиційних проектів «з нуля» постійно падає. Частково це пояснюється новими викликами, які постали перед регіоном: ціни на нафту падають, зростання регіонального ВВП уповільнилось,

попит на сировину на світовому ринку скорочується. Зміцнити позиції африканських країн у глобальній економіці змогла б імплементація Зони вільної торгівлі, але робота у цьому напрямку постійно блокується суперечками та непорозуміннями.

Рисунок 5. Динаміка ПІІ за регіонами світу, 2020 р.

Джерело: Сформовано автором6

6 INTERNATIONAL PRODUCTION BEYOND THE PANDEMIC, KEY MESSAGES AND OVERVIEW / arr. by J. X. Zhan. UNCTAD, 2020. 43 p.

18

Конкурентні переваги Африки, як об’єкта приваблення інвестиції, лежать у площині видобутку природних ресурсів, будівництва інфраструктури, створення виробничих потужностей. Проєкти у цих галузях реалізують компанії з США,

Китаю, Російської Федерації, Великобританії, Франції. Наприклад, Франція розгорнула ефективну програму «Вибери Африку», яка надає підтримку малим та середнім інвестиційним проєктам. Американський фонд Prosper Africa

акумулював 60 млрд. дол., які планується вкласти у телекомунікації,

геотермальну енергетику, логістику та виробництво цукру в Ефіопії.

Вже протягом тривалого часу як за відносними, так і за абсолютними показниками ПІІ, лідерство утримують країни Азії. Хоча їх сумарний інвестиційний пул демонструє тенденцію до скорочення: наприклад, у 2019 році на 5 %. Найбільшими реципієнтами міжнародних інвестиції є Китай (141,2 млрд.

дол.), Сінгапур (92,1 млрд. дол.), Гонконг (68,4 млрд. дол.), Індія (50,6 млрд.

дол.), Індонезія (23,4 млрд. дол.). Найбільші економіки регіону продовжують накопичувати іноземні інвестиції, в той час як тенденція відтоку ПІІ спостерігається лише серед малих економік. Традиційно свою присутність в регіону нарощують компанії з Китаю, Гонконгу, Сінгапуру, Японії. Основним не азійським інвестором є США.

Починаючи з ІІ половини ХХ ст. азійські країни поступово стали світовими центрами виробництва. Початок був закладений Китаєм, звідки виробничі потужності поступово переносились до більш дешевих сусідів. Таким чином,

сформувалась залежність всього світу від економічного благополуччя країн регіону та від їх здатності організувати роботу заводів на своїй території.

Глобальна економічна криза викликана пандемією всього за декілька тижнів показала всю вразливість ситуації із сформованими ланцюгами постачання та змусила ТНК вдатись до нових стратегій диверсифікації та переорієнтації. В

умовах, коли компанії повністю залежать від обмеженої кількості постачальників послуг з виробництва, які сконцентровані в одному регіоні,

порушення звичного плину речей спричинило величезні збитки та паралізувало всі пов’язані з виробництвом функції бізнесу. Новітня соціальна криза виступила

19

каталізатором стратегічних змін, необхідність яких давно обговорювалась.

Компанії активніше почали застосовувати стратегії ніаршорингу та бекшорингу.

Міжнародний бізнес, який вирішив зберегти свою операційну присутність в азійському регіону, розпочав диверсифікацію інвестицій та перерозподіл виробничих потужностей. Індонезія та В’єтнам стали наступними виробничими локаціями, завдяки яким ТНК диверсифікують ризики та інвестують в побудову стійких ланцюгів постачання. Торгівельна напруга між Китаєм та США є ще одним драйвером для перенесення виробництва до країн Східної Азії.

Додатковими дестабілізуючими факторами в регіоні стали соціальна напруга в Гонконзі та скорочення корпоративних доходів найбільших азійських ТНК.

Південна Корея переживає етап зменшення вкладених в країну ПІІ, що пов’язано, з однієї сторони, зі скороченням доходів населення та обмеженими інвестиційними можливостями глобальних інвесторів із США та Європи, з іншої сторони. Найбільш стійкою економікою регіону в умовах глобальної кризи виявилась Індія, яка зберегла завдяки цьому тенденцію до зростання кількості вкладених ПІІ. Значний інтерес інвестори проявляють до цифрової економіки Індії, а сфери нерухомості та девелопмент демонструють зниження попиту та тенденцію до фінансових обмежень. Через зниження цін на нафту скорочуються доходи західно-азійських ТНК. В результаті кількість вкладених ПІІ зменшується, хоча і у попередні десятиліття рівень іноземного інвестування не відповідав потенціалу регіону. Тому рядом західно-азійських країн були запроваджені програми та пакети різного роду інвестиційних стимулів. Одним з найбільших послаблень став дозвіл на 100% володіння новоствореними проєктами іноземними інвесторами, що були прийняті в ОАЕ, Саудівській Аравії. В результаті було закладено рід крупних інвестиційних проєктів:

японський гігант Marubeni запланував інвестицію у розмірі 1,5 млрд. дол. у

будівництво газотурбінної станції в ОАЕ; Air Products сповістили про наміри інвестувати 800 млн. дол. у будівництво газотурбінного комплексу в саудівській Аравії.

20