ФНДР / Могографія-повний_варіант

обмежених ресурсів та здатне до адекватних дій у відповідь на непередбачувані

зміни.

Таблиця 1 – Опис нової реальності BANI-світу

Джерело: Сформовано автором за101

В умовах BANI-світу разом із зазначеними вище аспектами може стати в пригоді сценарне планування. Сценарне планування призначене для моделювання поведінки об'єкта, який досліджується за різних початкових або додаткових умов. Сутність сценарного планування полягає у дослідженні чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, які впливають на розвиток,

та побудові можливих варіантів перебігу подій – оптимістичного, базового

(реалістичного) та песимістичного сценаріїв.

Оптимістичний сценарій ґрунтується на припущенні, що у майбутньому відбудуться якісні зміни у розвитку вітчизняного морегосподарського комплексу, які забезпечать значне зростання обсягу продукції та послуг,

продуктивності праці на інноваційних засадах.

101 Завтра может быть уже поздно — читайте прямо сейчас про VUCA-мир, в котором вы живете. Про бізнес :

вебсайт. URL: https://probusiness.io/strategy/6823-zavtra-mozhet-byt-uzhe-pozdno-chitayte-pryamo-seychas-pro-vuca- mir-v-kotorom-zhivete.html (дата звернення: 10.11.2021)

91

Базовий варіант передбачає збереження основних умов розвитку із деякими якісними інноваційними змінними, які забезпечать сталість тенденцій, що мали місце в минулому.

За песимістичним сценарієм очікується деяке зниження темпів зростання внаслідок впливу негативних чинників, що були відсутні у минулому

(наприклад, зростання цін на паливно-мастильні матеріали, зменшення інвестицій тощо).

За всіх умов оптимістичний і песимістичний сценарії апроксимують практичні варіанти максимальних і мінімальних темпів розвитку підприємств МГК.

Між оптимістичним і песимістичним варіантами знаходиться варіант поміркованого розвитку, в котрому враховуються деякі зміни економічних факторів, які стримують очікувані темпи зростання. Можливо цей сценарій зростання у багатьох аспектах є найбільш реалістичним. Справжній шлях подальшого розвитку підприємств МГК залежатиме від державної промислової політики, стану інвестиційного і ресурсного забезпечення промисловості тощо.

Прогнозування розвитку галузі дає змогу встановити фактори, від яких залежить розвиток, припустити, яким він буде та відповісти на питання сценарного аналізу «що буде, якщо...».

Оптимістичний сценарій розвитку підприємств МГК ґрунтується на визнанні їх важливості для держави з урахуванням того, як показує досвід багатьох країн світу, комплекс стане джерелом накопичення коштів для розвитку вітчизняних високих технологій, прогресивних соціальних перетворень. Так,

стан економіки таких країн, як Греція та Норвегія багато в чому залежить від доходів, що надходять від перевезення іноземних вантажів на їх суднах.

В умовах глобалізації економіки розвиток морегосподарського комплексу має ґрунтуватись на прогнозуванні вантажопотоків. Прогнозні оцінки функціонування і розвитку транспорту здійснювати надзвичайно складно через те, що обсяги попиту на його послуги формуються поза межами діяльності галузі і визначаються обсягами матеріального виробництва. В процесі прогнозування

92

слід враховувати зсуви у світогосподарських зв’язках, що спричиняють зміни обсягів, структури і напрямків вантажопотоків, а також розвиток і конкурентоспроможність підприємницької діяльності.

Пріоритетність морегосподарського комплексу для економіки України визначається великим природним потенціалом, значною ємністю внутрішнього ринку промислової продукції, високим рівнем доданої вартості, забезпеченням значної кількості робочих місць.

Завдяки відродженню морегосподарського комплексу спостерігатиметься наповнення держбюджету, зростання зайнятості населення (створення одного робочого місця у галузі спонукає до створення 4-5 місць у суміжних областях),

скорочення витрат на виплату допомоги з безробіття, задоволення потреб населення у різноманітних товарах, що сприятиме соціальній стабілізації,

підвищенню життєвого рівня населення, збільшенню попиту на споживчі товари та послуги, відбуватиметься збільшення надходжень до держбюджету.

Найоптимістичніші прогнози ґрунтуються на припущенні, що галузева наука матиме відповідний рівень фінансування з боку держави. За таких сприятливих умов інноваційна політика підприємств МГК буде спрямована на побудову сучасного, конкурентоспроможного, інтегрованого у світове співтовариство бізнесу.

Визначені основні тренди інноваційного розвитку морського транспорту у світі: збільшення лінійних розмірів морських суден (контейнеровозів з метою зменшення експлуатаційних витрат судна та круїзних суден – для підвищення рівня комфортабельності при наданні послуг мандрівникам); використання паливно-економічних та екологічних морських суден для забезпечення зменшення шкідливих викидів з суден; використання скрапленого природного газу в якості суднового палива з метою скорочення шкідливих викидів з суден;

застосування альтернативних джерел енергії – аміаку, водню, біопалива,

метанолу, сонця, вітру, води; використання «повітряних мастил», нанопокриттів для зменшення тертя підводної частини корпусу судна та витрат палива у процесі транспортування вантажів; покращення аеродинаміки завдяки конструктивним

93

трансформаціям судна (сферична форма носу судна, плавні обводи корпусу тощо); для прискорення розвантаження вивантажуватимуться спеціально розроблені водонепроникні контейнери–резервуари, які викидатимуться за борт вантажного судна на рейді, а далі буксири доставлятимуть їх до пірсу;

застосування композитних матеріалів, зниження металоємності суден;

спорудження підводних суден; використання високотехнологічних та ергономічних транспортних засобів, інтелектуальних транспортних систем,

інформаційних технологій, електронного документообігу, перетворення суден на плаваючі центри обробки даних; підвищення безпеки транспортних засобів завдяки впровадженню безпілотного управління судном та ін.102

Розвитку національного морського транспорту сприятимуть такі заходи: вибір оптимальної спеціалізації флоту відповідно до стратегії соціального та економічного розвитку держави, оптимізація структурної політики судноплавних компаній,

введення в експлуатацію нових суден з урахуванням світових трендів інноваційного розвитку суден, оптимізація середньої вантажопідйомності судна, зниження матеріалота енергоємності перевезення вантажів, удосконалення механізму управління і ухвалення спільних рішень на фрахтовому ринку.

Морські порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури України. Портова галузь України має значний потенціал для розвитку транспортних шляхів і вантажопотоку з урахуванням світової кон’юнктури ринку, вигідне розташування на перетині міжнародних транспортних коридорів для забезпечення транзитних вантажопотоків.

Наразі світ активно працює над створенням інтелектуальних морських портів. Інвестиції у днопоглиблювальні роботи, сучасне потужне підйомно-

транспортне обладнання, розширення акваторії порту для заходу та обробки великих суден, штучний інтелект та блокчейн для удосконалення обміну інформацією між різними учасниками процесу транспортування, цифровізація та

102 Стовба Т.А. Інноваційний розвиток морських суден: нова реальність та візія майбутнього. “MODERNÍ ASPEKTY VĚDY” («Сучасні аспекти науки») : ХІІІ том міжнародної колективної монографії /Т.А. Стовба та ін. Czech Republic, 2021. С. 131-162.

94

створення сайтів для портових логістичних та виробничих операцій у портовій зоні дозволить збільшити трафік та кількість заходів суден, автоматизація процесу управління, збільшення пропускної здатності портів, розробка і впровадження сучасних засобів для бункерування, а також використання скрапленого природного газу в якості суднового палива, електрифікація та ін.

сприятимуть поліпшенню екології, зменшенню рівня корупції та кількості помилок і, таким чином, підвищенню конкурентоздатності портової галузі103.

За реалістичним сценарієм технічний рівень залишається низьким.

Продовжуватиметься скорочення торговельного флоту. Проблеми вітчизняного морського транспорту пов'язані, перш за все, із значним моральним і фізичним зносом суден (тобто морехідні якості судна знаходяться на мінімальному рівні) і

портового устаткування (особливо засобів обробки вантажів).

Портова інфраструктура не розрахована на нові технології обробки суден,

що істотно знижує продуктивність як портів (до 50 % від продуктивності портів західних країн), так і інших видів транспорту (особливо залізничного),

пов'язаних з обробкою вантажів.

У разі будівництва захисних гідротехнічних споруд і великого об'єму днопоглиблювальних робіт морські порти зможуть лише мінімально відповідати вимогам ринку, оскільки існуючий стан основних засобів портів викликає занепокоєння. Сьогодні у галузі більшість портальних кранів відпрацювали термін корисної експлуатації, їх ремонти відбуваються не за планово-

запобіжним режимом, а через аварійні відмови. Такий сценарій є вірогідним за умови реалізації інноваційної моделі розвитку держави, політичної стабільності,

поліпшення інвестиційного клімату.

Песимістичний сценарій є вірогідним, якщо не відбудуться кардинальні зміни у масштабах та формах державної підтримки МГК.

Основними проблемами морського транспорту у світі є: збільшення експлуатаційних витрат суден на перевезення вантажів через зростання цін на

103 Стовба Т.А. Стратегічні імперативи інноваційного розвитку морських портів України. Наукові перспективи. 2021. №8 (14). С. 222–235.

95

паливно-мастильні матеріали; пріоритетність потреб охорони навколишнього природного середовища та збереження цінних природоохоронних територій;

велика кількість морських аварій та катастроф через неправильні або несвоєчасні дії екіпажу. До зазначених вище, слід додати також проблеми, притаманні вітчизняному морегосподарському комплексу: використання зношених суден,

високі портові збори, що роблять підприємства МГК неконкурентоспроможними.

На даний час основними стримуючими чинниками інтенсивного використання річкового транспорту щодо європейської інтеграції є застаріла матеріально-технічна база, невисокий рівень механізації перевантажувальних робіт, значний фізичний і моральний знос суден, мала частка вантажів, що пакетуються, та загалом їх об'єми, недостатні обсяги перевезень з використанням системи «буксир–штовкач/баржа». Річковий транспорт держави має допоміжний характер, орієнтований на великі партії вантажів (в основному будівельних матеріалів). Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижче (близько 20 %) порівняно з розвиненими країнами, що мають подібні ресурси цього виду транспорту.

Занепад підприємств МГК викличе або зростання безробіття, або змусить вітчизняних фахівців шукати роботи на суднах іноземних судноплавних компаній. Безробіття з точки зору національної економіки являє собою невикористання одного з факторів виробництва – трудового потенціалу, що призводить до його старіння та втрати якості (дискваліфікацію) або міграції людських ресурсів.

Зростання безробіття викличе збільшення витрат на виплату допомоги з безробіття, виникнуть проблеми з наповненням бюджету, оскільки галузь буде остаточно зруйновано.

З точки зору людини збільшення рівня безробіття спричинить соціальну дестабілізацію, збільшення злочинності, погіршення стану здоров’я населення.

96

У разі реалізації песимістичного сценарію буде остаточно зруйнований морегосподарський комплекс України. Відбудеться розбалансування структури національної економіки.

Можливе зниження конкурентоспроможності України, зростання імпорту,

що приведе до зовнішньоекономічної залежності держави та негативно вплине на обороноздатність країни через створення проблем із забезпечення продукцією стратегічно важливих підприємств.

Отже, морегосподарський комплекс України потребує негайної модернізації, упровадження нових технологій, оновлення суден і техніки,

забезпечення швидкої роботи самого порту (вирішення формальностей,

виконання вантажних робіт, зберігання і обробка вантажу), надання можливості без затримки переправляти транзитні вантажі. Якщо спробувати упровадити хоча б зазначені аспекти, то через кілька років вітчизняний флот приносив би дохід, забезпечуючи наповнення держбюджету та зростання економіки країни.

Для досягнення таких цілей, звичайно, потрібно створювати спеціальні програми, які б заохочували як іноземних інвесторів, так і вітчизняних громадян,

оскільки український бюджет не здатний підняти морський флот на рівень світової торгівлі.

Stovba Tetyana, candidate of Economic Sciences, Associate Professor of Economics and Maritime Law Department of Kherson State Maritime Academy, Ukraine, https://orcid.org/0000-0003-2433-1122

Стовба Тетяна Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та морського права Херсонської державної морської академії, Україна, https://orcid.org/0000- 0003-2433-1122

97

СТРАТЕГІЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ АГРОБІЗНЕСОМ

Дем’яненко С.І.

Управління сільськогосподарським підприємством передбачає набагато більше, ніж оптимізація технічних процесів, а технічна ефективність - це лише один із багатьох чинників, що сприяють роботі підприємства. У міру збільшення розмірів аграрних підприємств виникають нові вимоги до управління загалом та менеджменту зокрема, які пов’язані не лише з масштабами виробництва, але і з запровадженням сучасних форм і методів менеджменту та його функцій,

особливо, що стосується функцій планування і контролю 104.

В системі основних виробничих ресурсів підприємства (земля, праця,

капітал, підприємництво, інформація), менеджмент є складовим елементом ресурсу «праця». Однак це інтелектуальна праця і є за своєю природою активом підприємства, на противагу фізичній праці яку відносять до витрат. Менеджмент не є підприємництвом, хоча підприємець, як правило, виконує функції менеджера.

На рис. 1 показано формування прибутку (віддачі на ресурси) основними ресурсами підприємства – природними (землею), капіталом, працею,

підприємництвом та інформацією. Прибуток, що генерується ресурсами,

пов’язаний з економічною та фізичною специфікою ресурсів і базується на власності на них. Так, прибутком, або віддачею на землю є орендна плата або рента. Орендну плату (ренту) отримує власник землі. Джерелом цього виду прибутку є природна родючість землі. Звичайно ж чорноземи забезпечують значно вищу орендну плату власникам такої землі, порівняно з іншими типами ґрунтів. Як приклад можна навести рівень орендної плати, що отримують колишні члени колективних господарств за передану в оренду своїх земельних ділянок, отриманих в результаті паювання та приватизації землі підприємства.

104 Дем’яненко С.І., Сас О.О. Управління великотоварними агропромисловими формуваннями: монографія / С.І.Дем’яненко, О.О.Сас. Київ: КНЕУ, 2018. 216 с.

98

Орендарі центральних і південних регіонів України, де знаходяться найродючіші

землі, виплачують у 2-3 рази вищу орендну плату, порівняно з іншими регіонами

країни.

РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Прибуток, що генерується ресурсами

Джерела прибутку

Рисунок 1. Ресурси підприємства, як джерела його прибутку

Джерело: Сформовано автором

Прибутком, що генерується власником капіталу є процент на капітал, або та сума коштів, яку власник капіталу може отримати поклавши гроші в банк на депозит. Слід зазначити, що тут під капіталом розуміється його грошова вартість.

Згідно з економічною теорією, капітал – це засоби виробництва, що створюють додаткову вартість, а гроші не є капіталом. Однак на практиці під капіталом

99

розуміють грошову вартість засобів виробництва, а також грошові кошти.

Джерелом генерування прибутку капіталом у вигляді грошових коштів є зміна вартості грошей у часі, тобто інфляція. На підставі цього чинника формуються депозитні та кредитні ставки банків. У власника грошей є вибір - вкласти гроші в бізнес, або покласти в банк на депозит чи купити цінні папери, акції тощо.

Якщо гроші вкладаються в бізнес, то власник грошей порівнює прибуток, що приносять ці гроші в бізнесі, з можливим прибутком від розміщення цих грошей за іншими напрямками і таким чином приймається рішення про доцільність то чи іншого варіанту використання грошей.

Прибуток (віддачу) від ресурсу “праця” визначають як різницю між можливою (потенційною) і фактичною заробітною платою. В цьому випадку використовується концепція упущеної вигоди, тобто, різниця між тим, що може заробляти працівник враховуючи його кваліфікацію, досвід, набуті компетенції та відповідні пропозиції на ринку праці, у порівнянні з фактичною зарплатою,

яку він отримує. Джерелами тут є розумові та фізичні здібності людини.

Підприємництво, як ресурс, генерує економічний або нормальний прибуток,

який визначається як різниця між бухгалтерським (балансовим) прибутком і прибутком, що генерують три інші основні ресурси - земля, капітал і праця.

Економічний прибуток показує доцільність для підприємця займатися конкретною справою - якщо він позитивний, то доцільно, а негативний - не доцільно. Джерелами економічного прибутку є ризики, що не страхуються та монопольна влада.

І нарешті останній ресурс – це інформація. Відомий афоризм стверджує

“Хто володіє інформацією, той володіє світом”. І це дійсно так. Від рівня інформованості менеджера залежить коректність прийнятих управлінських рішень та уникнення помилок при їх реалізації. Інформація як і підприємництво,

це специфічний ресурс. Власність на інформацію також є чинником, що генерує прибуток. В умовах сучасної цифрової епохи інформація є набагато доступнішою ніж у минулому. Інформація отримується через її носії – електронні, друковані, а джерела інформації поділяються на первинні, вторинні,

100