скло затримує 6-10% світла, матове - 60, замерзле - до 80%.
На освітленість приміщень впливає колір стін: білий відбиває до 80% сонячних променів, сірий і жовтий - 40%, а синій і зелений - 10-17%.
Для кращого використання надходить в приміщення світлового потоку стіни, стелі, та обладнання повинні бути пофарбовані у світлі тони.
Різко знижує природну освітленість приміщень захаращення світлових прорізів. Тому на підприємствах забороняється заставляти вікна обладнанням, продукцією, тарою як всередині, так і поза будівлею, а також замінювати скла фанерою, картоном і ін У складських приміщеннях освітлення зазвичай не передбачається, а в деяких випадках небажано
(наприклад, у коморах для зберігання овочів), і не допускається (в холодильних камерах). Однак для зберігання борошна, крупи, макаронних виробів, харчоконцентратів, сухофруктів доцільно природне освітлення.
При недостатньому природному освітленні допускається комбіноване освітлення, при якому одночасно використовується природний і штучне світло.
6. Гігієнічні значення штучного освітлення як фактору навколишнього середовища в сучасних умовах.
Вимоги до штучного освітлення:
– освітлення повинно забезпечувати необхідний за технологічними і гігієнічними нормативами рівень загальної та локальної (місцевої) освітленості в побутових, робочих та інших умовах, тобто бути достатнім;
– максимально наближатися до спектру природного освітлення;
– не створювати великої яскравості, не засліплювати і не спотворювати кольори;
– забезпечувати правильне тіньо утворення;
– забезпечувати потрібну рівномірність;
– не змінювати фізико-хімічні властивості повітря;
– не бути джерелом пожежної небезпеки, додаткового шуму і теплового випромінювання;
– бути компактним, естетичним, доступним для огляду та підтримки чистоти.
Види штучного освітлення:
а) за призначенням: робоче, аварійне, охоронне, чергове;
б) за способам подачі: загальне, місцеве, комбіноване.
Лампи розжарювання (ЛР), наповнені інертним газом, в яких світлова енергія утворюється за рахунок розжарення вольфрамової нитки при проходженні через неї електричного струму. Недопіками ламп розжарювання є перевага червоно-жовтих відтінків у своєму
спектральному складі, відносно низький коефіцієнт корисної дії (2–3,5%), відносно низька світловіддача (8-18 лм на 1 Вт енергії) та велика яскравість (5* 10s Кд і більше).
Лампи люмінесцентні (ЛЛ) – матові скляні трубки, усередині яких знаходяться пари ртуті; в кінці трубок упаяні електроди, а внутрішня поверхня їх вкрита люмінофорами – речовинами, які здатні світитися. Після включення електричного струму та нагріву електродів між ними утворюється дуга ртутного спектру з великою кількістю ультрафіолетових невидимих променів, які за рахунок люмінофорів перетворюються у видиме випромінювання світла. В залежності від складу люмінофора розрізняють такі види ЛЛ; лампи денного світла, білого світла, холодно-білого світла, тепло-білого
світла, лампи з поліпшеною передачею кольору. Люмінесцентні лампи мають певні переваги перед лампами розжарювання. По своєму спектру вони наближаються до сонячного, дають м'яке, розсіяне світло з майже повною відсутністю тіней і відблисків на освітлюваній поверхні; мають посилену світловіддачу (35–80 лм на 1 Вт енергії), що дозволяє застосовувати їх без абажурів, а також вони відносно економічні. Недоліками люмінесцентних ламп є невеликий шум і стробоскопічний ефект, який виражається в пульсації світлового потоку.
Типи освітлювальної арматури:
являють собою звичайну лампу розжарювання, яка захищена з боків люцетою, відкритою знизу. Майже весь світловий потік (понад 90%) прямує вниз, дає різкі тіні і не
Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/
Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)
забезпечує рівномірного розподілу світла в приміщенні. Блискучі нитки лампи мають засліплюючу дію, яскраве джерело світла викликає стомлення очей, несприятливо впливає на нервову систему, в результаті чого знижується працездатність.
направляють більшу частину світлового потоку до стелі завдяки непроникному абажуру, розташованому під лампою; звідти вже світло відбивається вниз. Це
найбільш придатний в гігієнічному відношенні тип світильника, який дає рівномірне, м'яке,
приємне для зору освітлення.
, являють собою лампи, розміщені у кулі з матового скла.
Вони найбільш відповідають гігієнічним і економічним вимогам, так як забезпечують захист очей від яскравого світла і досить рівномірний напрямок його на всі боки. Люмінесцентні лампи також служать джерелами розсіяного світла, їх застосовують у вигляді збірних установок різного типу.
– основний світловий потік направляється в нижню півсферу через отвір в абажурі, а частина його розсіюється в верхню півсферу через абажур з матового або молочно-білого скла чи пластику;
– основний світловий потік направляється у верхню півсферу і відбивається від стелі, а частина розсіюється у нижню півсферу через абажур з матового або молочно-білого скла чи пластику.
Слід підкреслити, що в певні періоди року штучна світлове середовище повинна в можливій мірі компенсувати недолік перебування хворих під відкритим небом і обмежений доступ в приміщення прямих сонячних променів. Тому штучні джерела освітлення повинні служити не тільки засобом власне освітлення, але і забезпечувати загальнобіологічну дію світла, особливо для хворих з тривалим перебуванням в стаціонарі. Додатково цьому сприяють використовувані в стаціонарах опромінювачі з УФ-випромінюванням (для профілактики світлового голодування і підвищення імунної
реактивності) і бактерицидним випромінюванням (для боротьби з внутрішньолікарняної інфекцією).
7. Методика оцінки геометричними методами непрямих показників: світлового коефіцієнта, кута падіння, кута отвору, глибини залягання, коефіцієнта глибини закладення приміщення.
1.1. Визначення 
Світловий коефіцієнт (СК) — це відношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги. Для
його визначення вимірюють, використовуючи рулетку, площу заскленої поверхні усіх вікон у приміщенні (не враховуючи віконні рами) і площу підлоги. Світловий коефіцієнт виражають у вигляді простого дробу, у чисельнику 3 якого одиниця, а в знаменнику частка від ділення площі підлоги на площу заскленої поверхні.
Гігієнічний норматив у приміщення з напруженою зоровою роботою СК повинний складати не менше 1/4, в інших приміщеннях — 1/6. Отримані дані порівнюють з нормативними значеннями та складають гігієнічний висновок.
1.2.
Цей показник характеризує кут, під яким світлові промені падають на робочу горизонтальну поверхню в приміщенні. Кут падіння Z АВС утворюється двома лініями, що виходять з однієї точки (робоче місце) до верхнього (АВ) і нижнього (АС) краю вікна. Оскільки трикутник АВС є прямокутним, то кут падіння можна визначити по тангенсу: tg Z ABC = ВС/АС Для його визначення вимірюють висоту вікна (ВС) і відстань від центральної точки поверхні робочого столу до вікна (АС) Z АВС — кут падіння;
З таблиці натуральних значень z АВС - кут отвору тангенсів
знаходять відповідний кут падіння.
Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/
Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)
Гігієнічний норматив у приміщеннях - кут падіння світлових променів на робочому місці повинен бути
не менше 27 0С. Отримані дані порівнюють з нормативними значеннями та складають гігієнічний висновок.
1.3. Визначення кута отвору
Кут отвору (ZABD) характеризує величину ділянки небосхилу, що безпосередньо освітлює досліджуване робоче місце. Чим більше видима через вікно ділянка небосхилу, тим вищий рівень освітленості. Для його визначення проводять подумки лінію від поверхні столу до вищої точки протилежного будинку (або А С В D 4 дерева) і відмічають на склі точку, через яку вона проходить (D). Вимірюють катети DС і СВ, знаходять з їхнього співвідношення tg Z DBC, потім з таблиці — натуральні
значення tg Z ABC і tg Z DBC. Кут отвору ( Z ABD) дорівнює різниці кутів Z ABC і Z DBC. Гігієнічний норматив у приміщеннях - кут отвору повинний бути не менше 5 0С. Отримані дані порівнюють з нормативними значеннями та складають гігієнічний висновок.
1.4 Глибина закладення приміщення або коефіцієнт закладення - це відношення глибини приміщення
(відстань від зовнішньої до внутрішньої стіни) до віддалі від верхнього краю до підлоги. Хороше освітлення забезпечується при коефіцієнті закладення або глибині закладення приміщення коли вонон не перевищує 2,5.
8. Методика оцінки освітленості приміщень світлотехнічним методом (визначення коефіцієнта природної освітленості).
Коефіцієнт природного освітлення характеризує освітлення всередині приміщення в порівнянні з освітленням зовні. Середній КПО говорить про те, наскільки добре в середньому освітлено природним світлом все приміщення або, наприклад, робоча зона.
Люксметром визначають коефіцієнт природної освітленості (КПО), як відношення горизонтальної освітленості у середині приміщення до одночасної освітленості під відкритим небом, виражено в процентах:
КПО = Еп /Ез *100 де Еп - освітленість в середині приміщення ЛК;
Ез - освітленість під відкритим небом; 100 - для переведення в проценти.
Для визначення природної освітленості в люксах використовують об’єктивний люксметр Ю-116.
Він складається з фотоелемента і приєднаного до нього стрілкового гальванометра і світофільтрів При потраплянні світлових променів на фотоелемент у його активному шарі (селені) світлова енергія трансформується в електричну, яка реєструється гальванометром.
При вимірюванні освітлення фотоелемент встановлюють горизонтально, підключають його до клем гальванометра й натискають на кнопку перемикача, розташованого на вимірювальній панелі. При натисканні правої кнопки вимірювання показань здійснюють за верхньою шкалою (0-100 лк), лівої — за нижньою (0-30 лк). Якщо стрілка гальванометра виходить за рамки шкали — у разі високого рівня
освітлення, використовують один із світлофільтрів, на якому відзначений коефіцієнт ослаблення світла. При оцінці рівня освітлення кількість поділок, на які відхилилася стрілка приладу, множать на коефіцієнт ослаблення світла, тим самим визначаючи освітлення в люксах.
Гігієнічний норматив у приміщення з напруженою зоровою роботою КПО повинен дорівнювати 2 %, в інших приміщеннях 1-1,5 %. Отримані дані порівнюють з нормативними значеннями та складають
гігієнічний висновок. КПО залежить від:
•площі вікна
•площі підлоги
•конфігурації приміщення
•розташування вікон
•можливих затінень
•характеристик склопакета
•площі непрозорих частин вікна
Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/
Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)
Якщо в приміщенні постійно перебувають люди (квартира, офіс), то здорова обстановка буде при КПО > 5%.
Для місць постійного перебування мінімально допустиме значення КПО — 2-3%.
Для коридорів і допоміжних приміщень — не менше 1%.
ПО в приміщеннях аптек, в яких здійснюється напружена зорова робота (асистентська, асептична, кімната провізора-аналітика, фасувальна) повинен дорівнювати 2 %, в інших приміщеннях 1-1,5 %.
9. Методика оцінки природної освітленості приміщень описовим методом.
Дані описового характеру:
1.Зовнішні фактори, від яких залежить природне освітлення приміщень:
-географічна широта місцевості, клімат (кількість хмарних днів та світловийклімат) місцевості;
-сезон року та години дня, коли експлуатується приміщення, наявність затінюючих об’єктів (будівель, дерев, гір).
2. Внутрішні фактори:
-наименування̆ та призначення приміщень;
-орієнтація вікон по сторонах горизонту, поверх;
-вид природного освітлення, тобто розміщення світлових пройомів, (одностороннє, двостороннє,
верхнє, комбіноване);
-кількість вікон, іх̈ конструкція (однорамні, дворамні, спарені);
-якість та чистота скла, наявність затінюючих предметів (квітів, фіранок);
-висота підвіконня, відстань від верхнього краю вікна до стелі;
-яскравість (відбиваюча здатність) стелі, стін, облад- нання та меблів.
Від перелічених факторів залежить також інсоляціиний ̆режим приміщень, тобто тривалість прямого сонячного освітлення і орієнтація вікон за сторонами горизонту.
За гігієнічними нормативами тривалість інсоляціїжи- лих, навчальних та ім̈ подібних за призначенням
приміщень повинна бути не меншою 3 годин.
Світлотехнічнийметод дослідження природного освіт- лення приміщень – визначення коефіцієнта природноїосвіт- леності (КПО).
Коефіцієнт природноїосвітленості (КПО) – виражене у відсотках відношення освітленості горизонтальноїповерхні (на рівні підлоги чи робочого місця) в приміщенні до виміря- ноїодночасно освітленості розсіяним світлом горизонталь- ноїповерхні під відкритим небосхилом: КПО = .
Коефіцієнт природноїосвітленості (КПО) нормується:
-при односторонньому боковому освітленні – на відстані 1 м від протилежноїстіни;
-при двосторонньому боковому освітленні – посередині цеху;
-при верхньому і комбінованому освітленні нормується середнє освітлення на підставі замірів в кількох точках методом “конверту”.
10. Основні світлотехнічні поняття та ïх виміру.
Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.
Освітлення характеризується кількісними і якісними показниками.
До кількісних показників відносяться: світловийпотік, сила світла, освітленість, яскравість.
Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/
Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)