Гігієна.Тема 4:Методика визначення та гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення

Гигиена

Днепропетровская медицинская академия (ДМА)

12 pag.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)

Тема 4. Методика визначення та гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщення

Клікай на потрібне питання

1. Фізична сутність і гігієнічне значення природного освітлення приміщень різного призначення (житлових, навчальних, виробничих, лікарняних та інших).

Природне освітлення може бути боковим, верхнім і комбінованим.

природне освітлення (однобічне і двобічне) – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через вікна в стінах будівлі або через прозорі частини стін.

освітлення – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через ліхтарі та прозору покрівлю будівлі.

природне освітлення – це поєднання бокового і верхнього освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно позитивно

впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природнє освітлення у житлових кімнат залежить від площі і форми світлових прорізів, орієнтації будинків по відношенню до сторін горизонту, стану небосхилу, відстані від інших будинків та зелених насаджень. Оптимальною орієнтацією для помірних широт вважається південна та південно-східна.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)

Усі навчальні приміщення навчальних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в навчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця зліва. Оптимальний рівень природного освітлення забезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Забороняється облаштовувати навчальні приміщення так, щоб світловий потік був спрямований праворуч, спереду від учнів, крім майстерень з обробки металу, де повинен переважати правосторонній або прямий світлорозподіл.

Освітлення виробничих приміщень впливає на стан здоров’я, продуктивність праці, якість продукції і рівень виробничого травматизму. Організація правильного освітлення робочих місць, зон обробки і виробничих приміщень має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності

праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції. І навпаки, недостатнє освітлення утруднює виконання технологічного процесу і може бути причиною нещасного випадку та захворювання органів зору. Недостатня освітленість робочих місць може бути непрямою причиною нещасних випадків на виробництві.

Лікарняні заклади. Для створення правильного природного освітлення глибина палат і терапевтично-діагностичних приміщень не повинна перевищувати 6 м, а глибина кабінетів лікарів - 4

м. Співвідношення довжини і ширини таких приміщень має бути менше або дорівнює 2. У коридорах, що з'єднують палати відділення, також потрібно природне освітлення . Вікна палат лікарень слід орієнтувати на південь або південний схід, а операційних і реанімаційних залів - на північ, північний

схід або північний захід. На превеликий жаль, природне освітлення через недостатню яскравість та спрямованость неможливо використовувати всередині кабінетів безпосередньо у моменти лікування, однак для решти дозвілля хворих воно вкрай важливе.

2. Основні світлотехнічні величини (сила світла, світловий потік, спектр, освітленість, яскравість, блескость, коефіцієнт світлопропускання) та одиниці їх виміру.

Свiтло - це видима частина спектру електромагнiтного випромiнювання з довжиною хвилi вiд 380-760

нм.. Попадаючи на сітчату оболонку очей, воно викликає зорове вiдчуття.

Свiтлотехнiчнi величини - показники, що визначають виробниче освiтлення, основане на оцiнцi

вiдчуттiв, виникаючих вiд впливу свiтлового випромiнювання на очi.

Розрiзнюють кiлькiснi та якiснi показники, що характеризують освiтлення виробничих примiщень.

Основнi кiлькiснi світлотехнічні показники:

1. (I, кд) - відношення свiтлового потоку до тiлесного кута w, у межах якого вiн

розповсюджується рiвномiрно. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

2. (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що

оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

3. (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні

в даному напрямку, до площі поверх І, що світиться:

де I —сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку;

S — площа поверхні; а — кут між нормаллю до елемента поверхні S і напрямком,

для якого визначається яскравість.

Одиницею яскравості є ніт (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.

4. (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S): За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень

освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

Основнi якісні світлотехнічні показники:

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)

1. — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається.

Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.

2. характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта, що

розглядається (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою:

де Во та Вф— відповідно яскравості об'єкта і фону, нт.

Контраст рахується великим при k>0,5, середнім — при k=0,2—0,5 та малим — при k<0,2.

рівна відношенню потоку випромінювання, який пройшов крізь речовину, до потоку випромінювання, який падає на поверхню даної речовини. Коефіцієнт пропускання часто позначають буквами T. Це безрозмірна величина. Іноді він виражається у відсотках. Наприклад - коефіцієнт світлопропускання являє собою відношення інтенсивності

світлового потоку, що пройшов через скло, до інтенсивності світлового потоку, що падає на скло, виражене у відсотках. Коефіцієнт світлопропускання стекол повинен бути не менше 87%.

3. Зовнішні на внутрішні фактори, які впливають на рівень природної освітленості приміщень.

Зовнішні фактори: Географічна широта, клімат місцевості, сезон року, години дня, затінюючі об’єкти (будинки, дерева)

Внутрішні фактори: Орієнтація вікон, кількість вікон, їх конструкція, якість та чистота скла, наявність квітів, фіранок, яскравість (відбиваюча здатність стін, стелі, меблі, висота підвіконня, висота вікна.

4. Функції зору. Вплив освітлення на функціональний стан зорового аналізатора, центральну нервову систему, працездатність.

– це складна система, що виконує кілька функцій: світловідчуття, кольорове відчуття,

сприйняття форми предметів (кількісною мірою цієї функції є гострота зору), здатність бачити великий простір при нерухомому погляді (поле зору), здатність поєднувати зображення двох очей в одне (бінокулярність зору).

– складний процес трансформації фізичної енергії світла в біологічну; пов’язане зі сприйняттям ахроматичних сірих кольорів, розташованих між білим і чорним. Світловідчуття дає можливість орієнтуватися в умовах незначної освітленості в сутінках і в нічний час.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)

Чутливість зорового аналізатора до світла визначають за допомогою рівнів порогів світловідчуття. Найслабше світлове подразнення, що викликає відчуття світла,

називають абсолютним світловим порогом (J). Величина, обернена світловому порогу, характеризує світлову чутливість (Е):

Контрастна, або розпізнавальна, світлова чутливість дозволяє визначити різницю яскравості двох чи декількох об’єктів. Око людини розрізняє зміну яскравості відносно

початкової в межах 0,5 %.

зору – міра здатності ока виявляти, розрізняти і впізнавати об’єкти на навколишньому фоні. Гострота зору визначається величиною, оберненою куту зору, під яким сприймається найменший видимий предмет.

– простір, який одночасно сприймається оком при нерухомому погляді і фіксованому положенні голови.

У полі зору можна виділити периферичні та центральні відділи.

Периферичні відділи характеризують периферичний зір і дозволяють бачити об’єкти на периферії поля зору, приблизно визначити його розміри і форму.

Центральні відділи належать до центрального зору і дають можливість не приблизно, а точно встановити форму, розмір і колір об’єкта. У центральній частині поля зору ми найбільш чітко розрізняємо колір і форму предмета. У міру наближення до периферії поля зору відчуття світлоти і виразність зорового образу, а також здатність розрізняти кольори зменшуються.

Червоний колір, що яскраво світиться і збуджує увагу в центрі поля зору, на периферії втрачає свою силу і здається сірим. Жовтий колір і на периферії поля зору сприймається як діючий (жовтий) колір. Тому його використовують як попереджувальний колір. Синій колір також на периферії сприймається як діючий, але, будучи пасивним кольором, він не здатний привертати до себе увагу.

Завдяки різниці кутів, під якими розглядається той самий об’єкт обома очима, бінокулярність зумовлює стереоскопічність сприйняття, що є одним із засобів оцінки об’ємності предметів і відстані до них.

– здатність ока людини розрізняти кольори, тобто відчувати відмінності у спектральному складі видимих випромінювань і забарвленні предметів. Кольоровий зір обумовлений спільною роботою декількох світлоприймачів.

Недостатнє та нераціональне освітлення веде до стомлення очей, до зниження зорової

працездатності, розладу центральної нервової системи (дратівливість, втомлюваність, гальмування, зниження активності, лабільності), зниженню розумової та фізичної працездатності, підвищується ймовірність помилок, травматизму, створюються умови для

виникнення захворювань органа зору.

Зорова втома прискорює розвиток загальної втоми в організмі працівника і значною мірою відображається на якісних і кількісних виробничих показниках. Найважливішими факторами, що зумовлюють зниження зорової працездатності, є: недостатні рівні освітленості, нерівномірність розподілу яскравості на робочому місці та в приміщенні загалом, наявність у полі зору сліпучої яскравості.

5. Гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень. Показники та нормативи природного освітлення приміщень різного призначення.

Освітлення повинно відповідати ряду гігієнічних вимог: – освітлення повинно бути достатнім за своєю інтенсивністю; – воно має бути рівномірним; – не повинно створювати різких тіней; – не повинно засліплювати очі.

Природне освітлення приміщень створюється за рахунок прямого, розсіяного і відбитого сонячного світла. Воно може бути бічним, верхнім, комбінованим. Бічне освітлення - через світлові прорізи в зовнішніх стінах, верхнє - через світлові прорізи в покритті і ліхтарі, а комбіноване - у зовнішніх стінах

і в покриттях.

Найбільш гігієнічно бічне освітлення, проникаюче через вікна, оскільки верхнє світло при одній і тій же площі скління створює меншу освітленість приміщення;

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)

При проектування природного освітлення будівель враховують:

-характеристику зорової роботи; місцезнаходження будівлі на карті світового клімату;

-необхідну рівномірність природного освітлення;

-розташування устаткування;

-бажане напрямок падіння світлового потоку на робочу поверхню;

-тривалість використання природного освітлення протягом доби;

-необхідність захисту від сліпучої дії прямого сонячного світла.

В якості гігієнічних показників природної освітленості приміщень застосовують: Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення природної освітленості всередині

приміщення в контрольних точках виміру (не менше 5) до освітленості зовні будівлі (%). Існує дві групи методів визначення КПО - інструментальні та розрахункові.

У приміщеннях з боковим освітленням нормується мінімальне значення коефіцієнта, а в приміщеннях з верхнім і комбінованим освітленням - середнє. Наприклад, КПО в торгових залах при бічному освітленні повинен бути рівний 0,4-0,5%, при верхньому - 2%.

Для підприємств громадського харчування при проектуванні бокового природного освітлення КПО повинен бути: для залів, буфетів - 0,4-0,5%; гарячих, холодних, кондитерських, доготовочних і заготівельних цехів - 0,8 -1%; мийних кухонного та столового посуду - 0,4-0,5%.

Світловий коефіцієнт - відношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги. У виробничих, торгових та адміністративних приміщеннях він повинен становити не менше -1:8, в побутових - 1:10.

Однак цей коефіцієнт не враховує кліматичні умови, архітектурні особливості будівлі та інші фактори, що впливають на інтенсивність освітлення. Так, інтенсивність природного освітлення в чому залежить від розташування вікон, орієнтації їх по сторонах світу, затіненості вікон довколишніми будівлями, зеленими насадженнями.

Кут падіння - кут, утворений двома лініями, одна з яких проходить від робочого місця до верхнього краю заскленої частини віконного отвору, інша - горизонтально від робочого місця до вікна. Кут

падіння зменшується в міру віддалення від вікна. Вважається, що для нормальної освітленості природним світлом кут падіння повинен бути не менше 27о. Чим вище вікно, тим більше кут падіння.

Кут отвору - кут, утворений двома лініями, одна з яких сполучає робоче місце з верхнім краєм вікна, інша - з найвищою точкою затемнює світло об'єкта, розташованого перед вікном (конфронтуюче

будівля, дерево і т.п.). При такому затемненні освітленість в приміщенні може бути незадовільною, хоча кут падіння і світловий коефіцієнт цілком достатні. Кут отвору повинен бути не менше 5о.

Освітленість приміщень знаходиться в прямій залежності від числа, форми і розміру вікон, а також від якості і чистоти стекол.

Забруднені скла при подвійному склінні знижують природну освітленість до 50-70%, гладке

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiyena-tema-4-metodika-viznachennya-ta-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya/8604329/

Downloaded by: olena-krasnoshokova-1 (elenakrasnosokova@gmail.com)