Пояснювальна записка Православний церковний компекс Руденко О. АРХ-54б

2

І Завдання

Тема: Православний храмовий комплекс на 400 парафіян Мета: розробити проект храмового компексу у с. Великий Кучурів Ділянка забудови:

Склад проекту:

Можливо додавати приміщення (кінозал, зал багатофункціонального призначення,

спортивні майданчики та ін.) згідно авторської ідеї та з погодженням з викладачами

ІІ Теоретичні відомості

Православний храм – релігійна споруда Православної церкви, що призначається для здійснення спільного богослужіння громадою віруючих. Найвідоміші комплекси Києво-Печерська лавра та Почаївська лавра на Західній Україні.

2.1. Устрій православного храму

Храм будується алтарною частиною на Схід, при цьому вісь храму чітко визначається щодо сходу сонця у день, в честь якого святого він будується.

Увесь простір цієї культової споруди розбитий на три частини: 1) алтар, де знаходиться престол з жертовником; 2) середня частина, де збирається паства для молитов; 3) притвор, у якому в стародавні часи знаходилися ті, хто готувався до вступу у Церкву (оглашенні), хто проходив каяття та відлучені від причастя, він відповідає устрою старозавітної скинії, котра теж мала три частини: святеє святих, святилище і двір.

рис.1. Схема храму, рис.2. Схема алтаря

4

Алтар, як найважливішу частину храму, відділяє від інших його частин так званий іконостас, який містить ікони храмові (на честь Бога, матері Божої чи святих - кому він присвячений), ікони дванадцяти великих свят, зображення Таємної вечері тощо. Перед іконами запалюють лампади та свічки. Найголовніше - перед ними здійснюють молитви. Іконошанування є одним з найважливіших елементів культу, яке остаточно встановлене на VII Вселенському соборі (787 р.).

На вході в храм розташований ґанок або паперть. Він може бути відкритим або закритим. Далі в храмі має бути розташований притвор. Це частина храму, де парафіяни можуть підготуватися до богослужіння. Тут є лавочки для відпочинку та баки з водою. За притвором знаходиться молитовний зал - це частина церкви, де віруючі збираються на службу. І головна частина церкви - вівтар. Це священне місце, входити в нього можуть тільки служителі церкви. Крім того, в деяких храмах є облаштована дзвіниця, розміщується вона в основному над входом. Також є окремий майданчик для співів - хори, де розміщується церковний хор під час служби. Хори в основному розташовані на другому поверсі.

Рис.3. схема храму

5

Крім різної форми, в храмі може бути й різна кількість куполів. Їх може бути від 1 до 13. Один купол - символізує єдність Бога. Якщо їх три, що є особливістю українського стилю у будівництві церков, то це вказує на найбільше таїнство віри

— таїнство Бога в Тройці.

Інколи Церква має 5 куполів — один центральний і чотири з боків — це символ Христа і чотирьох євангелистів. Якщо ж храм має сім куполів, то вони символізують 7 святих Тайн, які встановив Ісус Христос. Дев’ять куполів — 9 плодів Святого Духа. Тринадцять куполів — символ Ісуса Христа і 12 апостолів. Є храми, в яких налічується більша кількість куполів. Наприклад 33, що символізують вік Ісуса.

Як правило, купол вінчає хрест. Але хрестів має бути не більше 13, тому якщо куполів більше використовують інші типи верхівок – луни, сонця тощо. Золотом покривають купола в головних храмах, які присвячуються Христу і двунадесятим святам. Сині куполи будують на храмах, присвячених Богородиці, а в Троїцьких храмах або храмах, присвячених святим, встановлюють купола зеленого кольору. Буває, що на храмах, присвячених святим, встановлюють купола сріблястого кольору. У монастирях можна зустріти купола чорного кольору, який символізує чернецтво.

2.2. Дзвіниця

До храму входить також дзвіниця. Розміщені тут дзвони "оголошують" навкруги про початок богослужіння, про найважливіші місця у самому богослужінні (наприклад, час, коли читають Євангеліє), про піст чи свята. На всякий випадок у православній Церкві існує свій дзвін.

Прорізи у дзвіницях, як правило, мають огородження заввишки 1,0-1,2 м, які слугують для безпеки, а також для кріплен­ня дзвонових тяг (гуртів). Підлогу дзвіниці передбачають з уклонами до прорізів в межах 3-5°, які влаштовують для відбиття звуку і стікання води. Поверхню підлоги для запобігання ковзання передбачають шорсткою. У шатрових завершеннях дзвіниці влаштовують відкриті прорізи - “слухи", які мають, в основному, декора­тивне значення, а також, у цілях зниження вітрового навантаження, сприяють турбу­лентності обтічного повітряного потоку.

Для керування дзвінницею і скорочення (компенсації) висоти до дзвонів передбачають поміст розміром у плані до 1,5x1,5 м з поручнем, стійкою і педалями для кріплення тяг (гуртів) дзвонів. На верхніх закритих ярусах дзвіниць можливе встановлення курантів з механічною передачею до тяг (гуртів) дзвонів. Застосування технічних засобів звукопідсилювання дзвону та використання замість дзвону технічних засобів звуко­відтворення вирішують у завданні на проектування.

6

2.3. Хори

Хо́ри (від грец. χορός — «місце співаків») — відкрита верхня галерея всередині православної церкви, що розташовувалася над її західною частиною, іноді над боковими нефами (порівн. емпори у західноєвропейських церквах). Огороджувалася перилами і спочатку призначалася для вищих верств суспільства, пізніше – музикантів і півчих. Піднесення цього місця над прихожанами майже обов'язково, оскільки воно разом з співаючими на ньому символізує хори ангелів, але іноді співочих всього лише відгороджують спеціальною огорожею

2.5. Система розписів

Внутрішнє оздоблення православних храмів, що склалося в мистецтві Візантійської імперії, отримало свою струнку систему, тому розпис православних храмів здійснюється відповідно до християнським каноном. Проте кожен храм може бути розписаний унікально, виходячи з його архітектурних частин. Кожна частина дому має своє символічне значення, яке і визначає тему зображуваного біблійного сюжету. Для одного і того ж місця передбачається кілька священних сцен.

На вхідних воротах в храм часто зображують образ Богоматері. На схилах порталів присутні Ангели, що охороняє Дім Господній.

У найвищій точці храму - куполі, зображується Христос.

Центральне місце в апсиді займає зображення Богоматері «Знамення» або «Незламна стіна». Нижче цієї композиції у вівтарі зображується сюжет «Євхаристії», в якому Ісус передає Хліб і Чашу апостолам для Причастя. Ще нижче в повний зріст пишуться святителі і вчителі Церкви - наступники апостолів, на підставі вчення яких відбулося затвердження Церкви.

Розпис жертовника і диаконника не має стійких канонів і втілює призначення конкретного храму. Найчастіші сюжети на жертовнику - зображення Богородиці, пов'язані з Різдвом Христовим. У дияконнику пишуть образи святих архідияконів або композиції з житія Святого Іоанна Предтечі.

У середній частині храму знаходяться стовпи або стіни як символ опори небесної церкви на справи людей. Тому на них завжди зображуються мученики за зразок святості християнського подвигу.

Канонічність розпису центральній частині передбачає створення сюжетів з Священної Історії Старого і Нового Завіту: «Свят», зображення житія Богоматері, святих і інші картини.

Східна і західна частина храму протиставляються один одному. Якщо на західній стіні зображений сюжет «Страшного суду», тоді східна стіна розписана зображенням Горішнього світу.

7

2.3. Хрещальний басейн

Баптисте́рій (лат. baptisterium < грец. βαπτιστήριον — «хрестильня»; від βαπτίζω — «хрещу») — прибудова до храму або окрема будівля, призначена для здійснення хрещення. Всередині баптистерію розташовується хрестильна купіль, як правило, досить великого розміру, щоб у ній могла розміститися доросла людина, або навіть кілька людей.

Рис.4. План Баптистерію православних, Равенна, Італія

Ку́піль (хрещальний басейн) — посудина зі святою водою, яка використовується під час звершення таїнства хрещення. В залежності від історичної епохи, в яку створювалися купелі, вони можуть мати різні розміри і форму, можуть бути рухомими або стаціонарними (тобто вбудованими в підлогу баптистерію чи церкви).

Впродовж історії християнства, з практичних міркувань, принципи спорудження і розмір хрещальної купелі змінювався: протягом перших століть існування християнства хрещення здійснювали всюди, де було достатньо води для повного занурення, — у природних водоймах або в приватних купелях. Практика спорудження баптистеріїв набула широкого поширення після проголошення християнства державною релігією Римської імперії на початку IV сторіччя. Той факт, що хрещення приймали, переважно, дорослі люди, а також масовий характер звершення обряду, визначали досить великі розміри басейну, який здатний був вмістити одночасно кількох людей і був достатньо глибокий для занурення дорослої людини. Купіль найчастіше була вмурована в підлогу баптистерію, який, в свою чергу, споруджували окремо від основної будівлі церкви, за формою хрещальні басейни могли бути квадратними, прямокутними, круглими або набувати форму шестигранника, восьмигранника чи хреста. Починаючи з IX сторіччя н. е. в

8

результаті християнизації основної маси населення, великі розміри хрещальних басейнів почали втрачати своє практичне значення, позаяк більшість людей приймали хрещення ще в дитячому віці. Купіль більше не потребувала великої площі і розташовувалась в межах церкви (переважно ближче до входу).

Причини закладення баптистерію у проєкт: ріст статистики приходу в релігію людей у зрілому віці, запобігання нещасним випадкам під час Водохреща. У хрещальнях для дорослих, яких хрестять, за можливості влаштовується купель з підведенням гарячої та холодної води і спусканням освяченої води до дренажного колодязя, що розташовується на храмовій території. Однак може бути передбачена і переносна купель.

Розмір купелі для дорослих приймається, як правило, не менше 1x1 м, за умови, що її глибина не менше 0,9 м для забезпечення повного занурювання.

Над рівнем підлоги хрещальні борти стаціонарної купелі піднімають на висоту на 0,6-0,9 м із забезпеченням рівня води на висоті 0,3-0,6 м від рівня підлоги, якщо дно купелі не заглиблене нижче рівня підлоги приміщення. Борти купелі можуть виконуватися з цегли або бетону і бути облицьовані мармуром, керамічною глазурованою плиткою чи іншим матеріалом, який допускає вологе прибирання. Ванна купелі може бути виконана з нержавіючої сталі або пластика.

ІІІОсновні ідеї. Клаузура та ескіз

1.Умовно територія поділена на спільну, зону відвідувачів та зону церковного причту і персоналу.

2.Головні ворота поєднані з дзвіницею, недільною школою та магазинами. А також виконують функцію бомбосховища.

3.Поєднання функції баптистерію з оранжереєю.

9

Рис.5. Клаузура

10