Не вступають в антонімічні зв’язки:

​ назва ознаки, властивості – на її носія: тенор виконав партію.

​ іменники з конкретним значенням: щука, хата, папір, сопілка (але: у переносному значенні такі іменники можуть творити пари У душі моїй місця немає туманам. У душі моїй Сонце червоне буя (сонце вступає в протиставлення туману);

​ відносні прикметники: мідний, дерев’яний, шкільний;

​ назви кольорів: зелений, фіолетовий;

​ власні назви (Україна, Львів);

​ деякі дієслова: читати, копати, стояти;

​ майже усі числівники (за винятком багато - мало);

​ несамостійні частини мови.

Антонімія притаманна таким частинам мови:

​ іменнику: молодість - старість, схід - захід;

​ прикметнику: щедрий - скупий, далекий - близький;

​ дієслову: радіти - сумувати;

​ прислівнику: випадково - закономірно, нарізно - вкупі, ясно - темно;

​ займеннику (поодинокі випадки): усі - ніхто, усякий - ніякий, чийсь - нічий.

Зв'язок антонімії з полісемією.

Серед слів антонімів можна подекуди спостерігати повний паралелізм у всіх значеннях, тобто семантична структура одного слова майже тотожна се​мантичній структурі антоніма. Наприклад, будувати – руйнувати, корисно – шкідливо:

будувати: 1) споруджувати, зводити; 2) перен. створювати, організовувати; 3) ґрунтувати; 4) креслити	руйнувати: 1) ламати, знищувати, розвалювати; 2) спустошувати; 3) розпадатися
корисно: 1) сприяючи добрим наслідкам; 2) даючи вигоду	шкідливо: 1) завдаючи шкоди, збитків; 2) негативно впливаючи

Часто семантична структура одного слова не відповідає семантичній струк​турі антоніма, тому багатозначні слова вступають в антонімні відношення своїми окремими значеннями. Наприклад:

грубий (зошит) – тонкий

грубий (тон) – лагідний, ввічливий

грубий (у поводженні) – культурний, ввічливий, делікатний

грубий (у розрахунках) – точний

грубий (вчинок) – люб 'язний

сухий (виклад) – емоційний, насичений, образний, поетичний

сухий (день) – дощовитий

сухий (листок) – зелений, свіжий

суха (мова) – емоційна, насичена, образна, барвиста мокрий

сухий (прийом) – теплий, дружній

сухий (хліб) – свіжий.

В українській мові існують антоніми:

​ постійні (загальномовні) (стала категорія в лексичній системі мови): твер​дий - рідкий, холодно - тепло, вздовж - впоперек;

​ контекстуальні (є в певному тексті, внаслідок переносного вживання сло​ва): Краще солом'яназгода, ніж золота звада (Нар. тв.); Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! - На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми (В. Симоненко).

Стилістична роль антонімів полягає у увиразненні мови, в більш повній, експресивнішій передачі думок.

Антоніми як засіб увиразнення мови часто вживають у народній творчості, зокрема в прислів'ях та приказках: Стоїш високо – не будь гордий, стоїш низь​ко - не гнись; Брехня стоїть на одній нозі, а правда –на двох; Краще з мудрим загубити, як з дурним знайти; Ситий голодному не товариш; Говорить прямо,а робить криво; Прийшов непроханий - підеш недякуваний.

Яскрава образність антонімів лежить в основі назв художніх творів (Т. Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим»; І. Франко «З вершин і низин»; О. Олесь «З журбою радість обня​лась») та низки фразеологізмів: хоч стій хоч падай, ні холодно ні жарко, ні туди ні сюди, уздовж і впоперек.

Антоніми творять такі фігури:

​ антитеза – стилістична фігура, що полягає в зіставленні протилежних явищ, образів, думок для підсилення виразності: Щебече як соловейко, а кусає як гадина (Нар. тв.);

​ оксиморон – стилістична фігура, у які поєднано контрастні непоєднувані поняття: рідна чужина, солодка мука, смілива боягузка, жахливо гарно, раби волі, крижаний вогонь;

​ іронія – стилістична фігура, що надає висловлюванню протилежного значення з метою насмішки, глузування: Давали, та з рук не пускали; Така тепла хата, що спотієш, дрижачи.

Близькими до омонімів, але не тотожними з ними є пароніми. Паронімічні відношення, на відміну від омонімічних, ґрунтуються не на одній, а на двох ознаках – формальній і змістовій. Слова які перебувають у таких відношеннях, називаються паронімами.