3. Значення бур’янів у природі та житті людини

Бур’яни завдають величезної шкоди сільському господарству. Менш вимогливі до умов проростання, вони випереджають культурні рослини в рості і розвитку. Поглинаючи вологу, поживні речовини, сонячне світло, бур’яни різко знижують урожай, утруднюють прибирання польових культур, погіршують якість продукції. Вони сприяють розмноженню шкідників і поширенню хвороб сільськогосподарських рослин. Багато бур’янів є шкідливими і навіть отруйними для сільськогосподарських тварин і людини. Пилок амброзії і полину викликає алергічні захворювання. Домішки гірчака повзучого, жовтецю їдкого, хвоща польового в сіні і в пасовищному кормі можуть викликати отруєння тварин. Зерно з домішкою насіння блекоти, кукілю, гірчака отруйного роблять продукти переробки зерна і корму непридатними для людини і тварин. З бур’янами важко боротися, оскільки від культурних рослин вони відрізняються дуже високою плодючістю, тривалим збереженням насіння, різноманітністю способів розповсюдження, здібністю до вегетативного розмноження, більш раннім дозріванням насіння.

Встановлено, що збитки від бур’янів залежать не від їх різноманітності на полях, а від виду бур’яну. При масовому розростанні бур’янів ускладнюється догляд за посівами, підвищуються витрати енергії і матеріальних ресурсів, збільшується собівартість продукції та дорожчає весь виробничий цикл, пошкоджуються при проведенні заходів боротьби з бур’янами культурні рослини та порушується структура грунту, а при використанні пестицидів для хімічних прополок забруднюється природне середовище їхніми залишковими кількостями, внаслідок чого знижується якість сільськогосподарської продукції.

Шкодочинна дія бур'янів на культурні рослини виявляється по-різному:

1. Затіняють культурні рослини, особливо високорослі, що призводить до недорозвинення у них механічних тканин і вилягання. Це знижує врожай і утруднює його збирання.

2. Забирають із грунту багато вологи, висушуючи не тільки його верхній шар, але й підгрунтя, що дуже погіршує умови росту культурних рослин, особливо у посушливих районах.

3. Знижують ефективність добрив. Разом з вологою вони забирають велику кількість поживних речовин. Зокрема, свиріпа використовує азоту й фосфору вдвічі більше, ніж овес.

4. Виділяють у грунт метаболіти (березка польова, осот рожевий та інші) — хімічні сполуки, що негативно впливають на ріст і розвиток рослин.

5. Сприяють поширенню шкідників сільськогосподарських культур. Багато з них живляться і розвиваються спочатку на бур'янах, а потім переходять на культурні рослини. Зокрема, озима совка відкладає яйця на березці, осоті та лободі, а гусінь, що відроджується з них, ушкоджує озимі посіви.

6. Сприяють поширенню мишоподібних гризунів.

7. Сприяють розвитку багатьох хвороб. Крім того, бур'яни є резерваторами багатьох хвороб, особливо вірусних і фітоплазмових.

8. Утруднюють обробіток грунту, догляд за посівами та збирання врожаю. На забур'янених полях важко провести якісний міжрядний обробіток просапних культур.

9. Погіршують якість врожаю. Деякі з них (кукіль, дурійка та ін.) містять отруйні речовини, навіть незначні домішки яких у борошні роблять хліб непридатним для споживання. Зерно із домішками бур'янів гірше зберігається,. У зерні пшениці із забур'янених посівів зменшується вміст білка, у соняшнику — олії, у коренеплодах цукрових буряків — цукру.

10. Знижують якість продукції тваринництва. Від згодовування забур'янених кормів худобі знижується якість продуктів тваринництва. Зокрема, грчак спричиняє небезпечні захворювання тварин. При згодовуванні вівса з нерозмеленим насінням вівсюга коням вони хворіють на запалення стравоходу та дихальних органів.

11. Приводять до небезпечних захворювань людини. Деякі бур'яни є причиною небезпечних захворювань. Зокрема, пилок амброзії полинолистої, коноплі дикої, полину звичайного в період цвітіння спричиняють алергію, яка важко піддається лікуванню. Вважають, що бур’яни не є однозначно шкідливими рослинами. За невеликої їх чисельності на полях вони виявляють і деякі корисні властивості: 1. Перешкоджають проникненню в посіви більш злісних бур’янів, що виявилися б шкідливішими, ніж місцеві види. 2. Захищають грунт від вітрової і водної ерозії, зберігаючи тим самим гумус і мінеральні речовини в межах екосистеми. 3. Сприяють мобілізації і переміщенню мінеральних речовин із глибоких шарів грунту в орний шар. 4. Беруть участь (деякі види) у біологічній фіксації азоту з повітря. 5. Знижують у посівах (у деяких випадках) пошкодження культурних рослин грибковими хворобами та шкідниками. 6. Сприяють прогнозуванню ступеня родючості грунту, його кислотності і режиму зволоження. Тому бур’янисті рослини з успіхом використовують для бонітування грунту.

Багато сміттєвих рослини володіють лікарськими властивостями завдяки вмісту в них певних хімічних речовин і давно використовують у для лікування найрізноманітніших хвороб. На відміну від культивованих рослин, бур'яни не вимагають жодного догляду, що є вигідним для використання їх у медицині.

Як лікарські використовують, які містять у якості діючих речовин полісахариди, вітаміни, ефірні олії, гіркоти, алкалоїди, глікозиди, сапоніни та ін.. (підбіл звичайний, подорожник великий, кропива дводомна, грицики звичайні, м’ята перцева, полин звичайний, блекота чорна, собача кропива п’ятилопатева, хвощ польовий, лутига садова, зірочник середній, перстач гусячий, лопух великий, пижмо звичайне, кульбаба лікарська, щавель кінський та ін..).

Деякі бур'яни використовують у господарських цілях. З листя і квіток перстачу гусячого можна отримати барвники для тканин. Ромашка лікарська використовується не лише в медицині, а й у парфумерії.