14 Серпня 1511 року відбулося відкриття готової на той час частини розпису. Початок 1512 року — завершення роботи Мікеланджело. Урочисте відкриття — 31 жовтня 1512 року.

Мойсей

Характерною особливістю Мойсея Мікеланджело є наявність «рогів» — променів світла, що було спричинено помилкою у перекладі Біблії латинською мовою (т. зв. «Вульґата»).

Мойсей дивиться вліво, як і Давид; у ньому немов закипає обурення, побачивши поклоніння золотому тільцю. Права частина його тіла напружена, до боку притиснуті скрижалі, а різкий рух правої ноги підкреслено перекинутою через неї драперією. Цей гігант, один із пророків, втілює terribilita, «загрозливу силу». Остаточно статуя була дороблена значно пізніше, у 1542 році.

Раби

Вмираючий раб — знесилений, він немов намагається піднятися, але в безсиллі завмирає, схиливши голову під заламаною назад рукою. Раб, що рве пута зображений в різкому повороті, подібно до Євангеліста Матвея.

Раби не ввійшли до остаточного варіанту гробниці — і Мікеланджело подарував їх Роберто Строцці.

Повернення до Флоренції

Роки між 1515 та 1520 були часом пригніченості Мікеланджело. На нього чинили тиск спадкоємці Юлія ІІ, й одночасно він служив новому папі з роду Медичі. У 1516 він одержав замовлення на оздоблення фасаду родинної церкви Медичі у Флоренції, Сан Лоренцо. У 1517 році Мікеланджело провів багато часу у Каррарі, розробив модель фасаду церкви. 19 січня 1518 року договір було підписано, але уже через два роки, 10 травня 1520 р., договір скасували. У 1519 році він розпочав роботу над Христом із хрестом (Санта Марія сопра Мінерва, Рим), яку закінчив 1520. Можливо, саме в цей же час скульптор почав роботу над статуями чотирьох рабів (Академія, Флоренція), що так і залишилися незавершеними.

25 вересня 1520 року народився племінник Ліонардо (син Буонаррото)^[56].

1525 роком датовано четвертий проект гробниці Юлія ІІ^[56]. З 1526 року Мікеланджело перестав підписуватися «Мікеланджело, скульптор», а почав використовувати своє повне ім'я^[57].

На початку 1500-их років Мікеланджело постійно їздив із Флоренції до Риму, й назад, але перемовини із Джуліо ді Джуліано де Медичі (майбутнім папою) щодо Нової сакристії (капела Медичі) у церкві Сан Лоренцо та бібліотеки Лауренціана утримували Мікеланджело у Флоренції до 1534.

Нова сакристія церкви Сан Лоренцо. Надгробок Джуліано Медичі

Ранній ескіз капели — з чотирма вільно розташованими гробницями — датований листопадом 1520 року.

Нова сакристія церкви Сан Лоренцо (капела Медичі) складала пару Старої, побудованої Брунеллескі сторіччям раніше; вона залишилася недобудованою через від'їзд Мікеланджело до Риму в 1534. Нова сакристія була задумана як меморіальна капела Джуліано Медичі, брата римського папи Льва, і Лоренцо, його племінника, які померли молодими. Сам Лев Х помер у 1521, і незабаром на папському престолі опинився інший член сім'ї Медичі, папа Климент VII, який активно підтримував цей проект.

Мадонна з немовлям, Вечір, Ранок та Лоренцо II Медичі були майже завершені у березні 1526 року, але вже у квітні 1527 року роботи над капелою були зупинені.

1528 року він одержав нове замовлення від Флорентійської республіки — на статую Геркулеса, але воно не було виконане. Того ж року, 2 липня помирає від чуми брат Буонаррото. З жовтня 1528 року по серпень 1530 року Мікеланджело займається інженерними роботами щодо оборони міста, входить до складу Вищої воєнної ради Флоренції. Ранок та Ніч остаточно завершені у 1531 році.

Ефект скульптур Джуліано та Лоренцо побудований на контрастах. Лоренцо задумливий і споглядальний. Алегорії Вечора й Ранку, що розміщені під ним, настільки розслаблені, що, здається, можуть зісковзнути із саркофагів, на яких лежать. Фігура Джуліано, навпаки, напружена — він тримає у руці жезл полководця. Розташовані під ним Ніч і День — могутні, атлетичні фігури, скорчені в болісній напрузі. Існує припущення, що Лоренцо утілює споглядальний початок, а Джуліано — дієвий.

Коли Мікеланджело, в 1534 році, виїхав до Риму, скульптури ще не були встановлені й перебували на різних стадіях завершеності. Нариси, що збереглися, свідчать про напружену роботу, що передувала їх створенню: були проекти єдиної гробниці, подвійної гробниці, і такої, що стоїть вільно.

Можливо, що статуя Хлопчик, що скорчився (Ермітаж, Санкт-Петербург) теж призначалася для капели.

Бібліотека Лауренціана

У січні 1524 року Мікеланджело працював над проектами бібліотеки, будівництво якої розпочали восени.

Читальний зал бібліотеки Лауренціана є довгим приміщенням із сірого каменя та світлими стінами. Вестибюль, високе приміщення з численними втопленими в стіну подвоєними колонами, немов насилу стримує сходи, що виливаються на підлогу. Сходи були закінчені лише у кінці життя Мікеланджело, а вестибюль було завершено тільки у 20 столітті. Це був перший проект Мікеланджело, у якому він не використав скульптурних елементів.

Геній перемоги

Приблизно в 1530 Мікеланджело створив невелику мармурову статую Аполлона (Флоренція, Барджелло) і скульптурну групу Геній перемоги (Палаццо Веккйо, Флоренція). Геній перемоги — гнучка витончена фігура з полірованого мармуру, яку підтримує фігура старого, що лише злегка піднімається над грубою поверхнею каменя. Ця група демонструє близький зв'язок Мікеланджело із мистецтвом таких вишуканих маньєристів, як Бронзіно, і є першим зразком поєднання закінченості та незавершеності для створення виразного образу.

До цього ж періоду належить втрачена картина Мікеланджело — Леда і лебідь.

1531 року помирає батько Мікеланджело, Лодовіко. 29 квітня 1532 року підписано договір про пятий проект гробниці папи Юлія ІІ. За ним до гробниці мають входити статуї: Молодий раб, Бородатий раб, Атлант, Раб, що пробуджується та Геній перемоги.