Дитячі роки

Мікеланджело Буонарроті народився 6 березня 1475 року у селі Капрезе (провінція Ареццо), де його батько, Лодовіко Буонарроті, був на той час 169-им подестою. Протягом кількох поколінь представники роду Буонарроті Сімоні були дрібними банкірами Флоренції, але Лодовіко не вдалося зберегти фінансове положення банку, тому він час від часу займав державні посади. Відповідно до запису Лодовіко, який зберігається у музеї «Каза Буонарроті» (Флоренція), Мікеланьоло народився «… у понеділок вранці, за 4 чи 5 годин до світанку». У цьому реєстрі також вказано, що хрестини відбулися 8 березня у церкві Сан Джованні ді Капрезе, й перелічено хрещених батьків.

Матір'ю Мікеланджело була Франческа ді Нері дел Мініато ді Сієна. Через місяць після народження сина, у Лодовіко закінчився термін перебування на посаді подести, й сім'я повернулася до Флоренції, а хлопчика, оскільки у Франчески були проблеми зі здоров'ям, віддали годувальниці із села Сеттіньяно, недалеко від Флоренції. Там був розташований маєток Буонарроті (тепер — «Вілла Мікеланджело»), а також невеликий кар'єр мармуру та ферма. Хлопчик жив у сім'ї годувальниці, дружини каменяра, й проводив багато часу біля кар'єру.

Вважається, що пізніше Мікеланджело, наче жартома, сказав Вазарі, що:

«... з молоком годувальниці я всмоктав уміння володіти молотом та різцем, якими я творю свої статуї»

1481 року померла матір, а 1485 року, через чотири роки після її смерті, Лодовіко одружився вдруге. Мачухою Мікеланджело стала Лукреція Убальдіні^]. Незабаром Мікеланджело віддали у школу Франческо Ґалатеа да Урбіно у Флоренції. Хлопець не виявляв особливого нахилу до навчання, а віддавав перевагу спілкуванню із митцями та перемальовуванню церковних ікон та фресок.

Відомо, що Лодовіко пишався своїм аристократичним походженням, адже рід Буонарроті-Сімоні претендував на кровне родство із маркграфинею Матильдою Каносською, хоча й нема достатніх документальних даних для підтвердження цього.

Юність. Перші твори

У 1488 році тринадцятирічний Мікеланджело став учнем у майстерні братів Ґірландайо. Спершу батько був проти такої «неаристократичної» кар'єри, але невдовзі підписав контракт із Доменіко Ґірландайо, за яким останній зобов'язувався оплачувати роботу Мікеланджело. Тут хлопець отримав можливість ознайомитися із основними матеріалами та технікою, до цього ж періоду належать його олівцеві копії творів таких флорентійських художників як Джотто та Мазаччо; вже в цих копіях проявилося характерне для Мікеланджело скульптурне бачення форм. До цього ж періоду належить його картина Муки Святого Антонія (копія гравюри Мартина Шонгауера).

Уже через рік Мікеланджело стає учнем Бертольдо ді Джованні, який був учнем Донателло. Його праця у саду скульптур Лоренцо Пишного, привернула увагу останнього, й у 1490 році хлопець оселився у палаці Медичі, залишаючись там до смерті Лоренцо (1492). Тут він познайомився та мав шанс спілкуватися із філософами Платонівської академії (Марсиліо Фічино, Анджело Поліциано, Пико делла Мірандола та інші). Також він товаришував із Джованні (другий син Лоренцо, майбутній папа Лев Х) та Джуліо Медичі (позашлюбний син Джуліано Медичі, майбутній папа Климент VII). Серед його перших відомих скульптурних робіт — Голова фавна (мармур, не збереглась), рельєфи Битва кентаврів та Мадонна біля сходів (мармур, Каза Буонарроті, Флоренція). У 1492—1493 рр. Мікеланджело працював над Розп'яттям (дерево, церква Санто Спірито, Флоренція).

Відомо, що у цей час П'єтро Торрін'яні, який теж був учнем Бертольдо, посварившись із Мікеланджело, ударом в обличчя зламав носову кістку хлопцеві.