Тема 5. Психологія взаємовідносин

5.1. Спілкування та міжособистісні стосунки База знань

Спілкування: види, стилі, механізми, структура, функції; комунікація, соціальна перцепція, інтеракція; симпатія, антипатія, емпатія, атракція, трансакція; вербальне спілкування, невербальне спілкування; психологічні механізми впливу у процесі спілкування; ділове спілкування; спілкування в Інтернеті, соціальних мережах; психологічні механізми моди, вплив моди на психологію мас; реклама: поняття і функції, мета і види, реклама в мережі Інтернет та її значення в системі масової комунікації; соціальна психологія; психологія спілкування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Спілкування − це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні реалізується потреба в іншій людині: відношення до себе (Я-концепція), до інших людей, до конкретної людини, до предмету або теми спілкування.

Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до научіння, людина формує та здобуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю.

Людина, яка ізольована від оточення, від спілкування, не може формуватись як культурна, цивілізована особистість, тобто така людина залишається на рівні розвитку тварини, напіврослини. Відомі факти вимушеної ізоляції від людського суспільства; коли дитина опинялась і довго жила серед звірів, або коли доросла людина потрапляла на безлюдний острів. Навіть після тривалої роботи психологів з такими людьми не вдавалось привести їхню психіку до людської норми. Ці та інші факти свідчать про те, що тільки завдяки спілкуванню людина може розвиватись.

Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими на перших етапах онтогенезу. В цей відповідальний період всі свої людські, психічні якості дитина набуває виключно через спілкування, оскільки до початку навчання і до підліткового періоду вона позбавлена здатності до самоосвіти та самовиховання.

Існує три функції спілкування:

• комунікативна (обмін інформацією);

• перцептивна (сприймання, пізнання та розуміння один одного);

• інтеракційна (обмін діями або актами поведінки).

Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризоване за різними параметрами:

• залежно від специфіки суб’єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистісне, між групове, міжсоціумне, спілкування між особистістю та групою;

• за кількісними характеристиками суб’єктів розрізнюють само спілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації;

• за характером спілкування може бути опосередкованим і безпосереднім, діалогічним і монологічним;

• за цільовою спрямованістю розрізнюють спілкування анонімне, функціонально-рольове, неформальне, у тому числі інтимно-смейне.

Багатопланове за змістом, цілями, заходами спілкування також виконує специфічну функцію у психічному розвитку людини:

• матеріальне спілкування дозволяє людині отримувати необхідні для нормального життя предмети матеріальної та духовної культури;

• когнітивне спілкування безпосередньо виступає як фактор інтелектуального розвитку;

• мотиваційне спілкування є джерелом додаткової енергії для людини, своєрідною тобто отримання та збільшення свого психоенергетичного потенціалу;

• біологічне спілкування спрямоване на самозбереження організму та розвиток його життєво важливих функцій;

• ділове спілкування, де предметом виступає діло, де на першому місці стоять інтереси справи, де відбувається взаємодія людей, які можуть представляти цілі організації за допомогою ділових переговорів, бесід, ділової документації, спілкування в електронному просторі тощо.

Без спілкування неможлива будь-яка діяльність. Спілкування може виступати як взаємодія між людьми, а може виступати як один із провідних видів діяльності.

Спілкування може бути:

а) вербальне − за допомогою мови та мовлення;

б) невербальне − за допомогою міміки, жестів, манери триматися.

З розвитком комп’ютерних технологій й появою Internet появилась віртуальна комунікація (віртуальне спілкування).

Існують рівні спілкування:

- співробітництво (спілкування, в якому виявляються гуманістичні настанови, високий рівень його культури);

- конкуренція, суперництво (від позитиву до негативу);

- маніпулювання (від грубого, неприємного поводження з людиною до завуальовано-негативного).

Розрізнюють такі стилі: альтруїстичний (допомога іншим), маніпулятивний (досягнення власної мети), місіонерський (обережний вплив).

У спілкуванні існує безліч негативних ефектів сприйняття: ефект стереотипізації (наложення на людину стандартів), ефект ореола (наділення людини неіснуючими якостями), інерції (уява про людину, що склалася назавжди) і інші.

Існує два механізми в спілкуванні між людьми:

• ідентифікація – вміння побути на місці іншої людини;

• рефлексія – вміння побачити себе очами інших людей.

Одним з специфічних механізмів спілкування є атракція – виникнення привабливості однієї людини відносно іншої.

Тому, важливим аспектом спілкування є міжособистісні стосунки, які мають широкий діапа­зон як в плані їхньої полярності, так і в плані їхньої характеристики та проявляються в сумісності людей, наприклад, в діяльності політичних партій, політичного лідера та їх електорату. Міжособистісні стосунки в групі можна розглядати як статичні, які вони є в даний момент, так і в динаміці, в процесі їх розвитку.

В психології існує безліч механізмів формування позитивних міжособистісних стосунків, які мають найвищу соціальну цінність. Такі стосунки позитивно впливають на мікроклімат в будь-якій групі, колективі, в спілкуванні двох осіб. Міжособистісні стосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають одне одного.

Сумісність − це оптимальне сполучення якостей людей в процесі спілкування, які сприяють успіху виконання сумісної діяльності.

Виділяють чотири види сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та соціально-політичну. Фізична сумісність відображається в гармонійному сполученні фізичних якостей двох чи декількох людей, котрі виконують сумісну діяльність (сумісність в силі, витривалості). В основі психофізіологічної сумісності лежать особливості сенсорної та перцептивної систем особистості, а також типу її темпераменту. Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємовідношення людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. Соціально-політична сумісність передбачає єдність ідейних поглядів, схожість в соціальних установках та ціннісних орієнтаціях.

До способів спілкування відносять способи впливу однієї людини на іншу, коли є прагнення спровокувати її поведінку в потрібному напрямі. До групи психологічних способів впливу на людей належать переконання, навіювання, наслідування, психічне зараження.

Вплив на психологію мас та особистість відбувається також за допомогою таких механізмів як засоби масової комунікації, соціальні мережі, мода та реклама.

Мода як масове явище проходить декілька етапів.

На першому етапі − започаткування моди − спочатку модним стає щось унікальне. На другому етапі − масове наслідування моди − новий дизайн моди стає звичним, він вже сприймається як буденний, традиційний, рутинний, повсякденний. Мода з точки зору психології мас − це деяке суспільне явище, властиве групі індивідів як форма об’єктивізації їх думки про престиж. На третьому етапі − відхід від старої моди та утворення нових зразків моди − відбувається протистояння старих канонів та нових поглядів на «модний» одяг.

Соціально-психологічні механізми дії моди на людей: 1) масове наслідування; 2) подвійний механізм моди.

Для того щоб стати масовою, мода повинна відповідати таким умовам: престижність чогось нового; наявність прихильників моди; схвальної оцінки тих, хто належить до референтної групи; утилітарність того, що починають наслідувати (очевидна зручність і практичність); естетична привабливість; психологічне зараження через рекламу і масову комунікацію; можливість індивідуального вибору; конформізм, коли людина, зустрічаючись з іншими людьми, намагається бути схожою на тих, хто їй подобається, викликає заздрість чи бажання бути хоч чимось схожим на них, хоча б у тому, що їй доступно.

Основні функції масової моди: масовизація людської психіки; підвищення престижу; регуляція емоційних станів; наслідування новому; самоствердження особистості.

Процес поширення масової моди включає вісім елементів, до яких відносяться: автор моди; співавтор моди; демонстратори і первинні розповсюджувачі моди; структури локального поширення моди; шанувальники модного; засоби масового тиражування модного; реклама моди; масова система продажів.

В психології мас виділяють тип людей, яких називають «модниками». «Модник − антимодник» − фактичний вбивця масової моди, оскільки є прихильником унікальної моди. Зустрічається тип модника, який не є автором або співавтором, але є активним розповсюджувачем моди.

Можна виділити такі особливості впливу моди на психологію мас: 1) масова деіндивідуалізація; 2) утворення контактної спільності; 3) мода як самовираження; 4) консерватизм; 5) стандартизованість поведінки.

Важливе значення на сьогодні відіграє реклама, її положення в матеріальному й інформаційному просторі, форма надання, супровід додатковими факторами, час пред’явлення та інше. Реклама − це оповіщення різними способами для створення широкої популярності, залучення споживачів, глядачів.

Виділяють також поняття «рекламної компанії» як комплекс рекламних заходів, здійснюваних рекламодавцем із залученням одного чи декількох рекламних агентств, з використанням різних видів реклами і засобів поширення.

Деякі дослідники, зокрема А. Вуйма, виділяють наступні функції реклами: інформаційна; економічна; просвітня; соціальна; естетична.

Типологія реклами може розрізнятися за наступними принципами: за способом впливу; за способом вираження; з точки зору основних цілей і задач; з точки зору можливості зворотного зв’язку зі споживачем.