017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_

Потрібно зупинитися на висвітленні в програмах проблеми фемінізму. У більшості програм про жінок згадують лише епізодично як про об’єкти соціальної політики європейських держав загального добробуту. В окремих програмах, навпаки, міститься інформація про важливу роль європейських громадянських рухів, серед них і жіночих.

Зважаючи на те, що в українській історичній науці активізувався процес оновлення проблематики та методологічного арсеналу, ґендерний підхід акумулюється міждисциплінарною взаємодією. Результатом цього є визначення статусу жінки в історії України. Процес становлення «історії жінок» ускладнено тим, що на неї немає соціального замовлення. В українському соціумі домінує уявлення про те, що жіночі рухи й фемінізм – суто західний феномен, що не мав підстав для розвитку на теренах України і, відповідно, не має й перспектив розвитку в сучасних умовах.

З одного боку, маємо тенденцію відводити жінкам пасивну роль жінки-мате- рі, жінки-берегині, з іншого – намагання «повернути» жінок у всезагальну історію, відновити історичне існування жінок, пов’язати «жіночу історію» з історією всього суспільства.

Дисципліна «Фізичне виховання» передбачає навантаження від 9 до 10 кредитів ECTS (324–360 год.).

Проаналізувавши навчальні програми з фізичного виховання у вищій школі, варто відзначити, що концепція реалізації принципу врахування соціостатевої належності, що має координувати діяльність в галузі фізичного виховання, розроблена недостатньо. Через це проаналізовані навчальні програми не відповідають сучасним вимогам щодо викладання фізичного виховання у вищому навчальному закладі. Сфера фізичної культури з огляду на свою специфіку є особливо адекватною для впровадження ґендерного підходу під час фізичного виховання. Невідповідність статі ґендерним ролям, що жінки обирають у спорті, породжує конфліктні ситуації, що виходять за межі професійних інтересів.

Наразі проаналізовані навчальні програми достатньою мірою відбивають ґендерні проблеми фізичної культури, розглядаючи їх з урахуванням усіх складових для міждисциплінарної інтеграції.

Долучення до професійної підготовки студентів спеціального курсу, метою якого є вивчення ґендерних компонентів фізичної культури, на нашу думку, привело б до підвищення рівня ґендерної компетентності майбутніх фахівців за такими ознаками: наявність певного мінімуму знань у галузі загальної ґендерології й рефлексії з цього приводу, розуміння інтеграції принципів ґендерології з принципами теорії фізичної культури, засвоєння змісту ґендерних компонентів фізичної

311

культури як системи гуманістичних цінностей, бажання використовувати отримані знання в практичній діяльності.

Узагальній структурі навчальних програм з фізичної культури своє місце посідають ґендерні компоненти. Характер впливу результатів діяльності в галузі фізичної культури на людину розглянуто в їх психосоматичній і соціокультурній єдності. Його не можна повністю з’ясувати без диференціації біологічної статі й ґендеру. Студенти опановують суть ґендеру як соціально-пси- хологічного конструкта, що змінюється залежно від історичної епохи, рівня розвитку культури суспільства. У рамках фізичної культури розкривають такі поняття загальної ґендерології, як ґендерна ідентичність, ґендерні ролі, виявляють стереотипи маскулінності й фемінності у свідомості суб’єктів діяльності в галузі фізичної культури. Усі компоненти фізичної культури, що стосуються потреб осіб, що навчаються фізичній культурі, їхніх мотивацій під час вибору видів діяльності, розуміння ними ціннісних орієнтацій, здійснення соціально-психологічної адаптації, реалізують з урахуванням ґендерної належності суб’єкта, тобто з урахуванням «ґендерних варіантів».

Українська мова – від 1,5 до 3 кредитів ECTS (54–108 год.). Іноземна мова – від 8 до 12 кредитів ECTS (288–432 год.).

Експертиза програм курсів «Українська мова» (за напрямком), «Іноземна мова» (за напрямком) показала, що визнання пріоритетів мови спричинило так званий «лінгвістичний поворот» в гуманітарних науках – історії, соціології, антропології та ін. Мову розглядають як засіб доступу до знань про нелінгвістичні феномени.

Перш за все варто зазначити, що ґендер не є лінгвістичною категорією, але його зміст великою мірою можна розкрити з допомогою аналізу структури мови. Саме позалінгвістичний статус ґендеру обумовив своєрідність його долучення до змісту програм. Досліджені програми навчальних дисциплін здебільшого розглядають специфічні особливості лексики та граматики, пов’язані з професійною сферою навчання студентів. Вони стосуються не стільки соціальної взаємодії індивідів, скільки напряму професійної підготовки – економічного, технічного тощо, наголошуючи на особливостях виробництва, технологій, економічній чи правовій специфіці. Основною метою таких програм є ознайомлення студентів з термінологією, номінацією та іншими мовними явищами вузькопрофесійної галузі.

Упрограммах закладено нові методи характеристики об’єктів, зокрема кон- тент-аналіз, етнографічні методи, психоаналітичний аналіз тексту (глибинна герменевтика), квантитативно-еврістичний аналіз тексту, наративна семіотика, критичний аналіз дискурсу та ін.

ізагальній комунікативній поведінці обох статей, специфіка жіночого й чоловічого мовлення.

Узмісті програми ґендер розглядають як один з параметрів, з допомогою якого в спілкуванні конструюється соціальна ідентичність того, хто промовляє.

Навчальна програма з української мови не ігнорує проблему статі, але розглядає її в рамках інших лінгвістичних дисциплін: аналізує проблеми розробки загальнонаукових підходів до вивчення ґендеру в лінгвістиці, висвітлює термінологічні проблеми лінгвістичної ґендерології, викликає інтерес до лексикографічної проблематики ґендеру, що свідчить про прагнення підвищити рівень теоретичних розробок з української мови та з іноземних мов.

Узмісті навчальних програм закладено можливість моделювання ґендерної концептосфери, кількісну та якісну асиметрію ідентифікаційних ознак ґендерно маркованих одиниць: чоловік є типовим соціальним діячем, тимчасом як жінка часто виступає як додатковий по відношенню до чоловіка об’єкт, що не потребує детальнішої ідентифікації.

Розділи, що містять іноземний фразеологічний фонд, оперують матеріалом, де образ жінки показано набагато ширше, ніж в українській фразеології, не лише в кількісному, а й у якісному відношенні. Він відображає різноманітні соціальні ролі, ступені спорідненості, етапи життя жінки, її різноманітні завдання й уміння. Ці висновки знаходять підтвердження не лише в основному змісті навчальних програм з української мови, а й в програмах з іноземних мов, зокрема англійської, німецької та ін.

Дисципліна «Економічна теорія» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

Експертиза навчальних програм з економіки показала, що автори програм частково дотримуються вимог щодо долучення до змісту ґендерного компонента. Так, у розділі, присвяченому економічній теорії, передбачено висвітлення ґендерної нерівності в економічній сфері: доступ до капіталу й власності, становище на ринку праці, доля розподілу сімейного прибутку й часу; андроцентричний аспект в економічній теорії й феміністична критика. У розділах, присвячених підприємницькій діяльності, менеджменту та діловій етиці, передбачено вивчення світового досвіду жіночого бізнесу: особливості, складнощі, перспективи; мотиви і сфери жіночого підприємництва, форми організації та джерела фінансування. На жаль, недостатньо уваги приділено можливостям

іперспективі жіночого бізнесу в Україні.

313

Автори навчальних програм з економіки велику увагу приділили вивченню глобальних проблем у світовій економіці. Саме тут недостатньо широко показано роль жіночих рухів та їхній вплив на соціально-економічні показники в кожній державі. Неповно висвітлено роль жінки в період перехідної економіки, зокрема вплив економічних реформ на становище жінки: проблема ґендерної нерівності в перехідній економіці, структурні зміни в економіці й жіноче безробіття, роль соціальної диференціації й зміни в становищі жінки.

Також потребують уваги авторів навчальних програм такі важливі ґендерні проблеми, як права жінок та їхній соціальний захист, можливості професійної самореалізації та жіночої кар’єри в умовах глобального економічного розвитку сучасних суспільств. Розуміння справжнього становища жінки в сучасному глобальному суспільстві дасть змогу долучити до програми питання про діяльність міжнародних організацій з поліпшення соціально-економічного становища жінок у різних країнах, про економічну сутність феміністичних рухів та їхнє значення.

Навчальні програми з економіки мають висвітлювати нові тенденції в економічній політиці окремих країн: обмеження реальних прав жінок та прагнення держави до контролю за репродуктивною функцією.

Розділам, присвяченим ринку праці, бракує проблематики з історії питання: жінка між домашньою та ринковою сферами; рівні можливості на ринку праці: декларація й реальність; економічні моделі дискримінації жінки.

Таким чином, навчальні програми з економіки потребують удосконалення, щоб зробити їх відповідними до сучасних вимог в контексті ґендерних проблем.

315

РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ҐЕНДЕРНИХ ПІДХОДІВ У НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На підставі досвіду долучення ґендерної проблематики до навчального процесу у вищій школі України та вимог суспільства вважаємо за потрібне доповнити стандарти вищої освіти.

При цьому постає важлива проблема: перевантаженість навчальних програм змістовими модулями за скорочення кількості виділених для їх вивчення кредитів. Можливо, саме тому так складно приєднати нову проблематику до навчальних планів, навчальних та робочих програм. Зважаючи на це, визначимо загальні рекомендації щодо вдосконалення ґендерної складової вищої освіти:

•органічно включати ґендерні аспекти до змісту нормативних та вибіркових навчальних курсів;

•долучити окремі теми ґендерної проблематики до нормативних курсів соціально-гуманітарного циклу;

•увести ґендерний компонент до контексту викладу окремих тем означених курсів;

•передбачити можливість уведення окремих ґендерних курсів (за професійним спрямуванням) до варіативної частини навчальних планів;

•надати можливість студентам обирати спецкурси ґендерного спрямування;

•розширити ґендерну тематику наукової роботи студентів (навчальні проекти, доповіді, наукові статті, курсові та дипломні роботи);

•ураховувати ґендерні особливості студентської аудиторії під час підготовки навчальних занять;

•унести ґендерну проблематику до переліку виховних заходів вищої школи.

317

•ґендерну ідеологію як виправдання ґендерних статусів та їх різних оцінок (філософія, культурологія, психологія, соціологія, політологія, історія України);

•ґендерні образи як культурні репрезентації ґендеру та втілення ґендеру в

символічній мові й художній продукції, що відтворює й узаконює ґендерні статуси (усі курси).

Рекомендації розроблено на підставі нинішніх ґендерних курсів вищої школи та наукових розробок ґендерної проблематики.

1. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка, етика й естетика)

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває теоретикометодологічні засади філософського аналізу ґендерних відносин, розкриває історичний аспект взаємодії ґендеру та культури. Мета – сформувати в студентства ґендерний аспект світогляду, власне уявлення про ґендер.

Задачі компонента:

•ознайомити студентів з основними поняттями та підходами сучасної ґендерної теорії;

•продемонструвати можливості застосування ґендерного підходу в філософії;

•виявити ґендерні складові в різних філософських науках (філософія, релігієзнавство, логіка, етика й естетика);

•визначити нормативні статуси обох статей у різних світоглядних системах;

•проаналізувати основні теоретичні підходи до аналізу взаємовідносин статей у рамках релігії та етики.

Складові компонента:

•ґендерне питання в сучасній філософії;

•філософія фемінізму * й андроцентризму **;

•ґендерний аспект у релігійних системах;

•соціальні форми вираження релігійного досвіду й ґендер;

•ґендерний аспект у магічних культах;

•етико-філософські проблеми статі;

* Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

**Андроцентрізм – глибинна культурна традиція, що зводить загальнолюдську суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, яку мають за універсальну об’єктивність, тимчасом як інші суб’єктивності,

іперш за все жіночу, репрезентують як власне суб’єктивності, відхилення від норми, маргіналії. Таким чином, андроцентризм не просто наголошує на чоловічому погляді на світ, а виходить з того, що чоловічі нормативні вистави та життєві моделі є єдиними універсальними соціальними нормами й життєвими моделями.

•ґендерний аспект естетики;

•ґендерна антропологія ***.

2. Культурологія

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває теоретикометодологічні основи ґендерних відносин у культурі та мистецтві, містить істори- ко-порівняльний аналіз взаємодії ґендера та мистецтва, аналіз та вивчення різних видів мистецтва, ролі, місця й взаємодії статі в культурі. Мета компонента – сформувати в студентів уявлення про ґендерні відносини в культурі різних періодів історії людства, репрезентацію жінки та чоловіка в мистецтві.

Задачі компонента:

•застосувати ґендерний підхід для вивчення історії мистецтва;

•виявити місце й роль жінки та чоловіка в культурі;

•визначити ґендерні сюжети в різних видах мистецтва;

•охарактеризувати основні теоретичні підходи до аналізу взаємодії жінки та чоловіка в мистецтві.

Складові компонента:

•ґендерна проблематика культурології;

•жінка та чоловік у світовій та українській культурі;

•ґендерні моделі української культури;

•ґендерна проблематика в культурній антропології;

•ґендерний дискурс українського модернізму;

•ґендерні стереотипи культури;

•ґендерна антропологія.

3. Психологія

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває ґендерні складові особистості, що проявляються в почуттях і поведінці. Ґендерна психологія – складова психології, що досліджує те, чим відрізняються і те, в чому схожі дівчатка та хлопчики, жінки й чоловіки, як говорять, поводяться, ставляться один до одного представники обох статей. Мета компонента – визначити проблеми ґендерної психології та шляхи їх подолання.

***Ґендерна антропологія – наукова дисципліна, що виділилася з комплексу антропологічних дисциплін у другій половині ХХ століття. Вона вивчає дві взаємозв’язані групи проблем: проблеми андроцентризму в сучасних культурах і проблеми визнання людини в культурі та в суспільстві через долучення категорії статі до наукового аналізу. Основні наукові питання ґендерної антропології: яке місце й роль жінок та чоловіків у світі природи й культури? що стоїть за цими поняттями в кожній конкретній культурі ?

319

Задачі компонента:

•застосовувати ґендерний підхід для вивчення психології;

•з’ясувати особливості диференціальної соціалізації;

•розуміти ґендерну специфіку особистісного й професійного зростання;

•характеризувати зміст психології ґендерних відмінностей та стосунків;

•зрозуміти суть ґендерної проблематики, що дозволить використовувати здобуті знання на практиці.

Складові компонента:

•ґендерна психологія;

•ґендер та психологія статевих відмінностей;

•ґендерні відмінності когнітивних та емоційних процесів;

•ґендерні ролі й андрогінний спектр поведінки;

•обмеження, які накладає традиційна жіноча роль;

•обмеження, які накладає традиційна чоловіча роль;

•ґендерні стереотипи та їх подолання;

•ґендерна самосвідомість особистості;

•ґендерна ідентичність;

•ґендерне виховання в сучасному суспільстві;

•сім’я як джерело ґендерної соціалізації;

•специфіка ґендерної соціалізації в дорослому віці;

•особистісне становлення та ґендерна ідентичність у зрілому віці;

•професійний розвиток чоловіків і жінок, побудова кар’єри (психологічний аспект);

•ґендерні особливості міжособистісних комунікацій;

•ґендерні особливості перцепції * в спілкуванні;

•ґендерний конфлікт **;

•афіліація ***, атракція **** й сексуальність;

•дружні та сексуальні ґендерні відносини.

* Перцепція соціальна (від лат. perceptio – сприйняття і socialis – громадський) – сприйняття, розуміння й оцінка людьми соціальних об’єктів (інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот тощо).

**Ґендерний конфлікт – взаємодія або психологічний достаток, за основу якого править суперечливе сприйняття ґендерних цінностей, стосунків, ролей, що призводить до зіткнення інтересів і цілей.

***Афіліація (від англ. аffiliation – з’єднання, зв’язок) – потреба людини в створенні теплих, емоційно значимих стосунків з іншими людьми. Прагнення до зближення з людьми, дружба, любов, спілкування – усе це підпадає під поняття афіліації.

****Атракція (від англ. attraction – тяжіння, тяжіння) – установка на іншу людину. Зумовлює інтерес людей один до одного. Відповідно до неї індивід залучається до спільної діяльності. Вимірюють за шкалою міжособових оцінок.