книги из ГПНТБ / Мироненко, О. К. Древние Выдубичи. (Памятник архитектуры XI-XVIII вв.) = Древнi Видубичi. (Пам’ятка архiтектури XI-XIX ст

двini нападали па Ки!в, опустошили i зруйнувалн його околицк спалили княжий д1м Володимпра на Беростов1, Красний дв1р Всеволода, Bci дерев’яш буд1вл1 Вндубицького монастиря i багато буд1вель на Оболош.

Згодом, коли кшвським князем став снн Все­ волода — Володнмпр Мономах (1113—1125 рр.), Красной Д1пр батька i родовий монастпр було вщбудовано. У цей перюд Видубнцький монас­ тпр став користуватись особливою популяршстю. Великий знавець шторичног лВератури, Володимир Мономах створюе у Впдубицькому монастир1 б1блютеку i переносить сюди 13 Кие- во-Печерсько! лаври центр древньоруського лНописання. Так до Вндубицького монастиря потрапив i лНопис Нестора «Повють времешшх лН» (1113 р.), який закшчувався под1ямп 1093—1095 рр. Сюди Володимир запросив послщовника Нестора лНописця Сшьвестра. Перебуваючи у Печерському MonacTiipi приблизно з

1065 но 1096 р., BiH здобув там високу icTopii4Hy GCBiTy. По прибутН Сшьвестра у Видубицький монастир (1115 р.) Володимир передав йому лНопис Нестора для иереробки, доповнепня та продовженпя його. Кер1вником i наставником в переробщ велико! пращ Нестора був сам Во­ лодимир. BiH flOBipiiB Сшьвестру noBi матер1али велико! ваги, 3i6pani ним в окрем1 лНературноicTopii4Hi твори, давно призначеш для поповпення лггоннсу. Основном змютом i'x булн заклики до сшльно! боротьби з половцями та осуди м1жкняз1вських внш. Три роки в кели Вндубицького монастиря горша лампада лНописця. Сшьвестр зрозум1в потреби icTopiiHHoro моменту i через всю працю пров1в щею об’ед-

10

пання Русько! землр засудивши дй удшьних княз1в.

Володимиру Мономаху на деяний час вдалося об’еднати русьш зелий навколо Киева. Але шсля його смерти знову спалахнули жорстош MiHtycooni вшни за володшня Киевом, яш прпзвели до занепаду м1ста.

* *

*

Мипали лНа. Води Дншра пщмшш берег i Мпхашпвська церква повисла над npipBoro. Бажаючи пщнестн свш авторитет i змщнитн владу в Kncui, князь Рюрик Ростнславнч викликав до Киева одного з видатних майстр1в того часу, вщомого буд1вельника Петра Милонега. Умшня i зд1бносН зодчого були вщом1 князю з будов, споруджених у Новгород!, Черн1гов1, Василько- Bi, Бшгородр Овручи Рюрик доручив Милонегу спорудити пщшрну стшу бшя високо! круч1 над Дншром, де височ1в Видубицький монастир. Десятого липня 1199 р. була закладена основа велико'i кам’яно1 стши. Спорудження 'i'i на той час було складним шженерним завданиям, на розв’язання якого paniine nixTo не Mir зважитись. Буд1вництво тт,ici стши провадилось у надзвичайно стисл1 строки i завершилось в 1200 р., що стало знаменною noflieio. Ця под!я була урочнсто вщсвяткована. 1з тексту промови, яка була внголошена на трапезi, видно, що сть иа була досить широкою i стр1мко здшмалася над Дншром. Вщвщувач1 з стши монастиря милувалпся задншровими далями, як1 влдкриьались звщти.

11

Дослщники apxiBiB Видубицького монастпря вщшукали в стародавшх синодиках велику шльшсть iMeH княгинь i княз1в 1з нащадшв Все­ волода Ярославина, яш шклувалися про свш родовпй монастир. Ця турбота про Видубицький монастир з боку княз1вського роду продовжувалась до 40-х рошв XIII ст.

У цей перюд над схщними землями Pyci, розр1зненимц i обезсиленими Mi/кусобними княз1вськими вшнами, нависла загроза татаро-мон- гольсько!' навали з боку Золото'! Ордп.

В 1239 р. незл!ченш орди татар на чол1 з ханом Батием рушили на Русь. У 1240 р. вони шдшшли до Киева. Почалася облога мюта i жорстока битва за нього. Вщ скришння воз!в, рев1ння верблюд1в, 1ржання коней i брязкоту збро! не було пути людського голосу. Останньою фортецею киян була Десятинна церква, яка вщ cTino6iiTHo'i збро! пщ час битви впала. MicTo було зруйноване i пограбоване. П1д час цього страшного погрому значних збитк1в зазнав i Видубицький монастир. Але жнття в ньому не припннилось. Про це свщчать записан! у ль топису пщ 1250 роком вщвщини монастиря галицьким князем Данилом.

Протягом наступних двох з половиною стол1ть icTopifl не зберегла свщчень про долю Ви­ дубицького монастиря.

одним з найбшыпих центрiB м!жнародно1 тор-

пвлк 3 Poci'i та Binopyci'i по Дншру, Прнп'ят!

12

i Десш судна з р1зними товарами йшлп до Ки­ ева, а звщсп дал1 на швдень. Через Кшв про­ ходив також торговий шлях is Захщно1 бвропи у краши Сходу .В зв’язку з цпм поступово полшшувалось екоиомнше i полтиш е становище Киева. В цей перюд иочннають хпдводптись з pyi'xx жптла, древш Ктпвсьш храми та монастирь

В 1504 р. знов з’являються вщомосН про Видубпцький монастпр в зв’язку з наданням йому Гнилещанського земельного надшу. 3 наступних багатьох акт in i грамот, виданих монастпрю на володшня великими угщдями, розташованимн вздовж нижньо1 течи pinKii Либ1д5, pinKii BiTii (xyTip Круглик), землями всього Зв1рпнця та in., видно, що шсля довгор1чного занепаду Bin знову став багаттх. 3 лашв, са- дiB, лушв, озер, piK, naciK, мисливських угщь Видубпцький монастир мав велик! прибутки.

Внзвольна вшна 1648—1654 рр. стала одшею з найважлив1ших подш в icTopi'i укра'шського народу. У ход1 впзволыю! вшни все бшыне мщшлн зв’язки братського росшського i укра­ 'шського народу. Населения ncie'i Укра'шп прагнуло до возз’еднання з Pociero. Возз’еднання укра'шських земель з росшськими, яке вщбулося на Переяславсьшй Рад1 в 1654 р., вщкрнло широк! можливосН для розвитку економжи i культурн укра'шського народу. Того ж року цар Олексш Михайлович надае Видубицькому монастирю Bci права, якнмп BiH гхористувався за naciB KniBCbKo'i Pyci. Монастир знову став во-

лодарем великих земельпих надшв, власником перевозу через Дпшро. Цд волод!ння давали монастирю великi прибутки, яхй йшли на його вщбудову.

13

План Георгпвсько! церкви (XVII—XVIII ст.).

Про1'жджаючи через Украшу майже через п1вроку июля Переяславсько1 Ради, Павло Алеппський писав: «Народ торжествуе, вш вь рить в початок мирного життя i сшшить востановитн CBo'i житла, укршлення, храми». BiH вщMiuiB i вщбудову Мпхайл}всько1 церкви Видубицького монастиря Климент ieM Старушевичем, який «влаштував BiBTapi ближче до хоросу, BiipiBHHB камшня i доповнив верхню час-

U 0 1

■

ср f t

ь

/ о /

Спаська трапезна церква Видубицького мо-

настиря XVII—XVIII ст.

тину церкви деревом, покрив и вапном, так що вийшла дуже гарна буд1вля».

Перюд шсля визвольно! вшни на украгнських землях позначився штенсивним буд1вництвом. У буд1влях цього перюду переважае стиль барокко з його пишними формами, зламаними линями, рясними декоративними деталями. Але цей стиль на У краш набувае нащонального забарвлення.

Наслщуючи CBo'ix сшвв1тчизнишв, вщомтш is icTopii свошп подвигами стародубський козацький полкотшик Михайло Миклашевський * в

* Портрет М. Миклашевського, що виыв на швденнш CTiHi Герргпвсько! церкви, зпаходиться в Держав­ ному музе! украшського образотворчого мистецтва в Киев!.' ’•

16

урочища в св!й час приходили Петро I, О. С. Пушкш, Т. Г. Шевченко та inuii.

Протягоы XVIII i XIX ст. значиих змш па територп монастиря не вщбулось. В цей час в братському будинку розмктилася монастирська лшарня, в Георгпвсьшй соборнш церкв1 вщправлялась служба, а подв!р’я стало мюцем поховання. Bci буд1вл1 монастиря в 1870 р. було вщремонтовано.

У 1866 р. вище Видубицького монастиря, на ropi, був заснований 1ошвський монастир. На його територп в 1871—1872 рр. збудовано Трощьку кам’яну церкву, що височить над Видубичами i зараз. Розписував цю церкву худож­ ник Дмитро Зайченко (живопис до наших дшв майже не зберпся). Повертаючись з роботн, на схил! гори поблизу Впдубпцького монастиря Bin натраппв на провалля. Зайченко спустпвся в велику яму i побачив довгу печеру, в якш, за його словами, було багато людських шеток, решток перетлших чернечих иояшв, одягу, взуття, чоток тощо. Чутки про знайдеш печери рознеслися по MicTy, з’явилось багато вщвщу- BaniB. Оглянув новов1дкрит1 печери i килвський icTopiiK професор В. Б. Антонович i внявнв бажання досл1дити печери. Але шженерне BiflOMство, якому належала земля над печерамн, не дало дозволу, i печери за розпорядженням комендантського унравл1ння були sacnnani.

В 1911 р. сталися зеуви гори i вщкрилися ще два нових входи до печер, а перший, знайденпй живописцем Дмптром Зайченком, залишаеться не виявленим. В цьому ж рощ Зв1ринецькими вечерами зац1кавився князь В. Д. Жевахов, що мешкав у Киевь Bin купив у шженерного вн

18

План Зв1ринецькпх печер, складенин за археоло- Г1чнимн дослщженнямн та кресленнямп 1912— 1914 рр. О. К. Мпроаепком.

домства дшянку земл1 над печерами i запросив для И досл1дження вщомих кш'всъких археолоrin А. Ертеля та I. Каманша. В cepirai 1912 р.

розпочалнся дослщження, що нродовжу вались до 1914 р. В 1914 р. розкопкн Зв1рш1сцького не­ черного монастпря було пршшнено в зв’язку з тнм, що пщземш галере! внходилн за меж1 куп­ лено! дшянкн.

Шд час дослщжень з’ясувалося, що 3nipnнецьш печерн знаходяться в ropi, на схщ вщ яко! на невелики! вщсташ розтагаований Вндубицькпй монастир, а на швденнпй схщ — Тро- !цька церква. Бшя входу в печерн на вщсташ 4,26 м археологи впявилп велику кел1ю розмь ром 10,65 м3, на пщлоз! яко! в р1зному положенHi лежало багато черешв, окремнх kIctok i Щ- лпх скелет1в. 1з n;iei келп до головно! печерн

19