Якщо мамі нецікаво, значить не потрібно і дитині

    У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

     Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, малюки завжди приймають із подякою - і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

Можна віддати свою дитину на курси підготовки до школи, можна запросити додому викладача, а можна займатися  й самостійно. Згадайте ігри свого дитинства: «Їстівне-неїстівне», «Живе-не живе», «Спекотно-холодно», «Що для чого потрібно?», «Знайди предмет за прикметами», «Ланцюжок зі слів», «Навколо світу», різні лото, кубики, конструктори. Пригадали? А тепер просто весело грайте в них зі своїми дітьми. Ви не тільки навчите дітей, але й самі отримаєте велике задоволення. А нові ігри та завдання підкажуть книжки з цікавими завданнями та іграми для майбутніх першокласників, яких зараз у продажу безліч.

У період підготовки не забувайте також і про таке  важливе вміння для майбутнього першокласника, як вміння  діяти точно за інструкцією. Щоб потренуватися, можна пограти в робота. Спочатку роль робота виконує ваша дитина, а ви даєте їй максимально точні й докладні інструкції, потім ви міняєтеся ролями. Завдання можуть бути самими різними – і «навчальними» (наприклад, щось намалювати, написати, порахувати), і побутовими (накрити на стіл, полити квіти), і просто забавними (пострибати десять разів на одній ніжці, прокукурікати під столом та ін.).

І ще один важливий момент – розвиток дрібної моторики. Про користь цього заняття не втомлюються повторювати логопеди, педагоги й психологи. Тут не важливо, який саме спосіб обере ваша дитина – аби тільки їй це подобалося. Можливо, це буде нанизування бісеру, гра в «Попелюшку», яка сортує різне насіння,  вишивка на спеціальній пластмасовій рамці-канві, збирання пазлів або звичайне ліплення. Маленькі пальчики повинні виконувати досить дрібні й точні рухи – це важливо як для гарного почерку, так і для розвитку мовлення.

А як же бути із соціальною адаптацією? Як можна розвивати у дитини вміння вільно орієнтуватися у незнайомій ситуації, вміння самостійно знайомитися з новими дітьми, знаходити з ними спільну мову, якщо дитина не відвідує дитячий колектив? Тут у пригоді будуть всілякі кружки, знайомство із новими дітьми на ігровому майданчику, сумісні походи в гості й знову ж таки гра. Саме у грі вчаться  всі дошкільники, і не тільки основним знанням, а й умінню бути в певній ролі, наприклад, у ролі – школяра. Пограйте з дитиною у «Школу», а іншими учнями можуть бути улюблені іграшки, яких завжди вдосталь у вашому домі. За допомогою цієї гри можна навчитися знайомитися з новими людьми, шукати вихід з незручних ситуацій, формувати поняття колективного «ми», адекватно реагувати на помилки у навчанні. І обов’язково враховувати переживання  дитини щодо власних помилок: хвалити навіть за маленькі досягнення, оцінювати не саму дитину, а її вчинки, порівнювати досягнення дитини зі своїми власними, а не з іншими дітьми або загальноприйнятими еталонами.

Найголовніше - зрозуміти, що підготовка до школи – це тривалий, поступовий і творчий процес, який повинен приносити задоволення від пізнання нового. Прагнення дітей до пізнання й творчості не може прийти саме по собі, його необхідно розбудити. І якщо поряд дорослі, які не жалкують часу – з розвитком  дітей буде все гаразд.  Творча людина розкриває себе у всьому, що б вона не робила. Вона завжди цікава світу, а світ цікавий їй. І тому вона завжди почуває себе в житті більш впевнено.

Закономірно в батьків виникає бажання оцінити розвиток власної дитини - майбутнього першокласника. Це можна зробити самим або проконсультуватися у дитячого психолога. Спеціальні тести для діагностики готовності до школи зараз цілком доступні, продаються у багатьох книжкових магазинах. Але одна окремо взята методика не дозволяє повністю оцінити всі сторони розвитку дитини. Та все ж така перевірка покаже, над чим варто ще попрацювати до 1 вересня.

Такі тести зазвичай перевіряють:

• розвиток пам'яті (норма при запам'ятовуванні 10 слів - 5 і більше слів);

• чистоту вимови; уміння повторити складне слово; уміння розрізняти звуки в словах;

• розвиток мовлення (багатство словника, здатність скласти розповідь за  малюнком, переказати почуте тощо);

• довільна увага (уміння працювати над учбовим завданням впродовж 10 хвилин не відволікаючись);

• готовність руки до письма (треба скопіювати нескладний малюнок, нескладну фразу);

• уміння діяти за інструкцією (намалювати візерунок по клітинках під диктування, скласти візерунок з кубиків за зразком);

• розвиток логічного мислення (уміння знайти схожість-відмінність, узагальнювати, назвати зайвий із запропонованих предметів; розташувати картинки, пов'язані сюжетом, в потрібній послідовності тощо);

• просторову орієнтацію (уміння назвати, де знаходиться предмет - справа, ліворуч, за, над, під і так далі);

• загальну обізнаність дитини про навколишній світ;

• елементарні математичні навички (порядковий рахунок до десяти, прямий і зворотний; уміння вирішити нескладне завдання за допомогою предметів).

Оцінюють також, що притягає дитину в школі (можливість отримати нові знання або чисто зовнішні атрибути - новий рюкзак, цікавий пенал і тому подібне); як вона контактує з незнайомими дорослими і дітьми; який у неї особистий темп роботи тощо. Дитину вважають неготовою до школи, якщо вона:

• налаштована виключно на гру;

• недостатньо самостійна;

• надмірно збудлива, імпульсивна, некерована;

• не вміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;

• мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнювальне слово для групи знайомих предметів та ін.;

• має серйозні порушення мовного розвитку;

• не вміє спілкуватися з однолітками;

• не хоче контактувати з дорослими або, навпаки, занадто розв'язна.

За будь-яким рівнем готовності ваша дитина буде прийнята в перший клас. Але цілком можливо, що при вступі до школи підвищеного рівня освіти (гімназія, ліцей та ін.) дитину чекає тестування.

Зазвичай, коли батьки говорять про «шкільну» готовність малюка, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток, помилково применшуючи ще одну, не менш важливу сторону, - психологічну підготовку дитини. Ось на які моменти варто звернути увагу.

 - Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми - і дорослими, і дітьми. Давайте малюкові можливість попрактикуватися у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.

- Деякі діти губляться, не маючи навички «виживання в натовпі» (зайдіть у будь-яку школу на перерві). В якості тренування час від часу можна взяти сина або дочку на великий розважальний захід, відвідати з ним вокзал або аеропорт, проїхатися в громадському транспорті.

 - Не секрет, що не завжди оточення доброзичливе і повне розуміння. Учіть дитину не розгублюватися, коли її критикують або - дитячий варіант - дратують. Готуйте її до того, що в школі вона може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто, вдома важливо мати досвід і похвали, і осуду. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особі в цілому, а конкретному вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не занадто високу оцінку учителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.

- Важливо для дитини уміти висловлювати свої потреби. Удома оточення розуміє її з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від учителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організовуйте такі ситуації, коли йому треба попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитину.

 - У школі малюк нерідко потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи постежити за ним в іграх, що включають момент змагання, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі і тому подібні ситуації?

- Старайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагала постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці учитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок в роботі - хваліть за готовий результат.

 - Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати впродовж певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливої, рухливої дитини. Поступово вона звикне до того, що галасувати і носитися можна в певний, «шумний» час. Тоді буде здатна і в школі дочекатися перерви.

- З перших днів ваш першокласник почуватиме себе впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчіть його правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відлічувати потрібну кількість клітинок і т. д.

- Варто пам'ятати ще ось про що. При вступі до загальноосвітньої школи дитина не зобов'язана уміти читати, писати або рахувати. Та все ж новий важливий період у своєму житті краще розпочинати з відчуття «Я можу робити ось це і це», чим з відчуття «Я не вмію нічого, що вміють інші діти».

Які ж іще вимоги висуває сьогодні школа до першокласника? Майбутні першокласники мають бути уважними, спостережливими, терплячими, уміти міркувати й узагальнювати, мати гарну пам'ять і просторову уяву, вміти орієнтуватися у навколишньому середовищі, самостійно знаходити спільну мову з незнайомими людьми.  І співбесіди з першокласниками в  першу чергу націлені на виявлення саме цих питань. Запитайте, наприклад, у свого майбутнього школяра, яка зараз пора року й чому він так думає. Чим відрізняється осінь від весни?  Чи може він запам’ятати 10 картинок або слів, що не пов’язані між собою за змістом? Ким працюють його батьки? Чи зможе він описати просту  сюжетну картинку? Поцікавтеся, як можна назвати одним словом диван, стіл, стілець.  Чи легко може класифікувати й виділяти істотні ознаки в самих різних предметах?  Як називається місто, в якому ви живете?  А чи знає ваша дитина свою домашню адресу та телефон?

Такі, здавалося б, прості запитання може почути дитина на своїй першій співбесіді, але вони не менш важливі, ніж вміння рахувати та читати. Іноді трапляється і так, що дитина знає відповіді на всі ці запитання, але у незнайомій ситуації просто впадає в ступор і мовчить, або відповідає неправильно. Це ще одне свідчення того, що малюк психологічно не готовий до школи. Отже, в таких випадках треба  зрозуміти, що вашому малюкові ще рано до школи. Краще цей рік використати для подальшого розвитку та соціалізації дитини.

Як допомогти дитині адаптуватися до школи

      Літо швидко минуло, і от настав вересень. З вікна лунає всім знайома пісня «...буквы разные писать тонким перышком в тетрадь учат в школе, учат в школе...», її перекрикує «сестренка Наташка теперь первоклашка», а вулицею стрункими рядами йдуть мами й тата, тримаючи за руки маленьких першокласників.

     У щасливих батьків першокласників вир почуттів і емоцій: радість, гордість, хвилювання, переживання, страх... «Як там буде, у школі? Як навчатиметься моя дитина? Чи все зможе вивчати? Чи не кривдитимуть її? Чи вона нікого не битиме? За яку парту посадять? Який урок стане улюбленим? Цікаво, чи коли-небудь вона навчиться красиво писати? А читати швидко?»

     І от куплено величезний букет квітів, у портфелі акуратно лежать нові зошити й підручники, олівці заточені, бантики зав'язані. Усе! У перший клас.

     І саме тоді ти розумієш, що букет, портфель і бантики - все це тільки зовнішня сторона. А є ще те, що всередині. Адже для дитини настає зовсім нове життя, дo якого їй доведеться пристосовуватися. Фахівці вважають, що перші місяці в школі - найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?

      Перші 2-3 тижні особливо важкі для дитини. І наслідком цього є головні болі, порушення сну, зниження апетиту тощо. Отже, варто бути особливо уважними до дитини в період адаптації.

     Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов'язково візьміть відпустку на пару тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі подовженого дня і матимете час поговорити з нею про те, що сьогодні було у школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.

     Якщо вам не потрібно поспішати на роботу, то ви зможете спочатку щодня спілкуватися з учителькою. Чому це важливо? По-перше, тому що вчителька, відчуваючи зацікавленість батьків, краще ставитиметься до дитини (факт перевірений). Та й розв'язати більшість проблем тоді вдасться по гарячих слідах, тобто швидко.

Врахування типу нервової системи дитини в організації ігрової діяльності

Чому одні діти люблять тихенько сидіти і читати книжки, а інші носяться весь день, граючи в футбол? Чому одні вважають за краще комп'ютерні «стріляли», а інші в захваті від логічних головоломок? Звичайно ж тому, що вони різні, кожен зі своїм характером і темпераментом.

Чи варто вчити непосидючого холерика грі в шахи? А грати із сором'язливим меланхоліком у «війнушки»? Може, краще просто запропонувати дитині ті ігри, яким вона сама надає перевагу?

Не секрет, що у молодшому віці гра є основною формою навчання.

В ігровій формі можна навчити дитину одягатися, навчити правилам поведінки, розвинути певні навички. Також за допомогою правильно підібраних ігор можна скоригувати недоліки, притаманні тому чи іншому темпераменту.

Зверніть увагу, які ігри воліє ваша дитина-меланхолік? Швидше за все, це спокійні, тихі ігри на самоті чи з близьким товаришем. Якщо залишити все так, як є, з малюка може вирости надто сором'язлива людина, заглиблена у себе. У садку і у школі такій дитині буде складніше влитися в колектив, а занижена самооцінка створить труднощі в спілкуванні з однолітками.

Що робити батькам меланхоліка? На допомогу прийдуть рухливі спортивні ігри з елементами змагань. У ці ігри вже не пограєш на самоті, і дитині доведеться, переборюючи сором'язливість, знайомитися з новими товаришами по іграх. Можна влаштувати змагання з бігу, стрибків на скакалці, запропонувати ігри з м'ячем. Всі ці ігри змушують дитину рухатися, старатися, докладати зусилля, щоб стати першою. Тоді у меланхоліка буде вироблятися завзятість, якої йому так не вистачає. Крім того, активні ігри перемикають увагу дитини з внутрішніх переживань на оточуючий світ, на навколишніх людей.

На відміну від меланхоліка, дитина-холерик не вміє грати на самоті. Ці невгамовні діти можуть весь день носитися по двору в оточенні галасливої ватаги. Дитина-холерик повинна всім показати, що вона вміє. Ось у кого енергія б'є через край! З якими труднощами можуть зіткнутися такі діти та їхні батьки? Перш за все, нашкодити холерикові може його імпульсивність і запальність. Прагнення бути першим і показати себе, можливо, призведе до конфліктів, а гіперактивність завадить зосередитися на навчанні.

Чого не вистачає холерику? Посидючості та уважності. Виробленню цих якостей будуть сприяти інтелектуальні та настільні ігри. Звісно, змусити активного малюка сидіти над складанням конструктора буде складно, але настільний футбол або хокей повинні припасти йому до вподоби. Маленьким холерикам корисно зайнятися ліпленням чи малюванням.

Батькам сангвініка може здатися, що в їхньої дитини зовсім немає проблем. Та й які проблеми можуть бути у цього веселого, товариського і доброзичливого малюка? У дитини-сангвініка завжди багато друзів і чимало ігор в запасі. Однак універсальність і вміння швидко пристосовуватися до будь-якої ситуації можуть призвести до частої зміни уподобань. У дитини може бути багато товаришів по іграх, але серед них навряд чи знайдеться хоча б один справжній друг. У випадку невдачі, оптимізм сангвініка може зіграти з ним злий жарт, дозволивши просто переключитися на іншу, більш легку мету.

Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина виросла легковажною та непостійною, потрібно виробляти в неї завзятість. Ідеальною грою для сангвініка буде конструктор, який допоможе дитині відкривати в старій іграшці щось нове. Іграшки-трансформери також допоможуть утримати увагу дитини. Головна мета батьків - зацікавити дитину так, щоб вона не переключалася швидко на інші ігри.

Діти-флегматики також не викликають незручностей у батьків. Вони будуть грати в будь-яку гру, яку їм запропонують. Причому із завидним спокоєм і розсудливістю. Але малоемоційність та повільність можуть призвести до того, що з дитини виросте пасивна, лінива і байдужа людина, яка буде просто «пливти за течією». Або, що гірше за все, нею стануть командувати, а вона буде безмовно виконувати накази.

Рухливі ігри, безумовно, розбуркають малюка. Однак з флегматиком в такі ігри потрібно грати трохи інакше, ніж з меланхоліком. Відомо, що флегматики не люблять ризикувати. Якщо малюк програє у грі-змаганні, то відразу втратить до неї інтерес. Тому спочатку краще зацікавити його такими рухливими іграми, як хованки, піжмурки. Або запропонувати командні ігри («вибивали»). Корисні будуть і розвиваючі ігри, особливо пазли [13].

Пам'ятайте: яким би не був темперамент вашого малюка, змінити його примусово ви не зможете. Проте різні ігри допоможуть якщо не виправити, то значно нівелювати його недоліки.