immunologia_N3-4_2010_block_210x297

Як видно із даних, наведених в таблиці 2, у хворих, які перенесли ішемічний інсульт, при відсутності неврологічних порушень (ступінь неврологічних порушень F1) рівень прозапальних цитокінів ФНП- , ІЛ-1 та ІЛ-6 знаходився в межах контрольної групи (p>0,1), проте рівень протизапального ІЛ-4 у 8,3 разів перевищував дані

уздорових осіб (p<0,01). При наявності неврологічних розладів легкого ступеня (F2) спостері-

галося підвищення рівня прозапальних цитокінів ФНПта ІЛ-1 , які вже достовірно перевищували аналогічний рівень у здорових осіб (p<0,01) при незначному підвищенні рівня ІЛ-6 (p>0,1) та одночасному зниженні вмісту протизапального ІЛ-4 на 40,25% порівняно із ступенем F1, проте його сироваткова кількість в 4,96 рази перевищувала дані контрольної групи (p<0,01).

При наявності неврологічних порушень по-

мірного ступеня (F3) спостерігалося подальше зростання рівня прозапальних цитокінів ФНПта ІЛ-1 , що достовірно перевищувало дані здорових осіб, при збереженому рівні ІЛ-6 та подальшому зниженні вмісту протизапального ІЛ-4, який все-таки перевищував дані у здорових осіб в 3,42 рази. Найбільші зміни в цитокіновому статусі обстежених хворих були виявлені при наявності неврологічних порушень вираженого ступеню (F4), коли рівень прозапальних цитокінів був самим високим, перевищуючи дані

уздорових осіб - ФНПна 128,20%, ІЛ-1 – на 178,08%, ІЛ-6 – на 87,68% при все ще підвищеному рівні протизапального ІЛ-4 – на 255,25% більше, ніж у здорових осіб (p<0,01).

Таким чином, дослідження цитокінового статусу у обстежених хворих показало, що за відсутності неврологічних порушень вміст прозапальних цитокінів знаходився в межах норми, а високий вміст ІЛ-4, який має виражені протизапальні властивості, дозволяв зменшити активність запального процесу в осередку запалення, чому сприяє і високий вміст CD3+ та CD4+ лімфоцитів-хелперів, оскільки вони є продуцентами даного цитокіну.

При виражених порушеннях неврологічного статусу у обстежених хворих було виявлено найбільші рівні прозапальних цитокінів, що свідчило про максимальну активність запального процесу і підтверджувалося високою концентрацією ІЛ-6, рівень якого наростав на заключних етапах запалення.

Підвищений рівень прозапального цитокіну ФНП- , який є активним індуктором апоптозу імунокомпетентних клітин супроводжувався, як було наведено вище, зростанням у хворих даної групи в периферичній крові вмісту субпопуляції CD95+ лімфоцитів, що підтверджувалося наяв-

ністю високого кореляційного зв’язку між концентрацією ФНПта рівнем CD95+ клітин – r = + 0,83.

Недостатня ефективність дії протизпального цитокіну ІЛ-4 у хворих даної підгрупи може бути обумовлена як підвищеним синтезом прозапальних цитокінів – ФНП- , ІЛ-1 та ІЛ-6, так і можливістю блокади ними рецепторів ІЛ-4, що призводило до зниження його протизапальних властивостей, оскільки рівень даного цитокіну перевищував вміст у здорових осіб в 3,55 разів.

ВИСНОВКИ

1.У хворих після перенесеного ГПМК за ішемічним типом зміни в імунному та цитокіновому статусах прямо пропорційно залежали від ступеню неврологічних порушень.

2.У хворих після перенесеного ішемічного інсульту без неврологічних порушень основні показники клітинного та гуморального імунітету достовірно не відрізнялися від даних контрольної групи, за винятком підвищеного вмісту CD3+ лімфоцитів та зниженого – CD19+ клітин, NK-клітин, активованих CD25+ та CD54+ лімфоцитів, зниженого рівня Ig M та наявного дисбалансу ЦІК за молекуляр-

ною масою. Рівень прозапальних цитокінів ФНП- , ІЛ-6 та ІЛ-1 – достовірно не відрізнявся від норми, а протизапального ІЛ4 – в 8,3 разів, перевищував дані у здорових осіб (p<0,01).

3.Для хворих з легким неврологічним дефіцитом характерною була відсутність достовірних змін в кількості Т – та В – лімфоцитів та їх імунорегуляторних субпопуляцій, зниження рівня CD16+ та CD25+ лімфоцитів при зростанні кількості CD95+ клітин, фагоцитарної

активності нейтрофілів, високому рівні патогенних ЦІК, прозапальних цитокінів ФНПта ІЛ-1 та протизапального - ІЛ-4.

4.У хворих з помірними та вираженими порушеннями неврологічного статусу після перенесеного ішемічного інсульту зміни в імунному та цитокіновому статусі були ідентичними і заключалися в реверсії співвідношення імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, знижені здатності до активації та експресії молекули адгезії ICAM-1 на CD54+ лімфоцитах при нормалізації вмісту CD25+ лімфоцитів, які є маркерами ранньої активації та несуть альфа-ланцюг ІЛ-2, високому рівні CD95+ лімфоцитів, що свідчить про підвищену здатність імунокомпетентних клітин до апоптозу, підвищеній фагоцитарній активності нейтрофілів та спонтанній проліферації Т-лімфоцитів, дисбалансі ЦІК різної молекулярної маси з високою концентрацією патогенних дрібнота середньомолекулярних, гіперпродукцією Ig G та IgM-антитіл, а

також прозапальних - ФНПта ІЛ-1 , ІЛ-6

– та протизапального – ІЛ – 4 – цитокінів при наявному В-лімфоцитозі, що супроводжувалося максимальною активністю запального процесу.

ЛІТЕРАТУРА

1.Зозуля І. С. Гострий період ішемічного інсульту: сучасний погляд на проблему / І.С. Зозуля, О.П. Мошенська // Укр. мед. часопис.– 2009.– № 4 (72).– С. 67-73.

2. Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунных нарушений / [Передерий В. Г., Земсков А. М., Бычкова Н. Г., Земсков В. М.]. – К.: Здоров»я, 1995. – 211с.

3.Копелян И. И. Разработка микромодификации культивирования клеток крови/ И.И.Копелян, М.П.Гигорьева // Бюллетень Экспериментальной Биологии и медицины – 1972. – №9. – С. 119-122.

Immunochemistry.–1965.– №2.–Р. 235.

5.Haskova V. Simple method of circulating immune complex detection in human sera be polyethilenglycol precipitation / V.Haskova, J.Kastik, L.Riha // Immunol. Forsh. 1977. – bd. 154, №4. – Р. 399-486.

РЕЗЮМЕ

СОСТОЯНИЕ ИММУННОЙ СИСТЕМЫ И ЦИТОКИНОВОГО СТАТУСА У БОЛЬНЫХ ПОСЛЕ ПЕРЕНЕСЕННОГО ОСТРОГО НАРУШЕНИЯ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ ПО ИШЕМИЧЕСКОМУ ТИПУ

Бычкова Н. Г.

Национальный медицинский институт имени акад. А. А. Богомольца

В статье проведено анализ показателей клеточного и гуморального звеньев иммунитета и уровня цитокинов в сыворотке крови больных в раннем реабилитационном периоде после острого нарушения мозгового кровообращения по ишемическому типу в зависимости от уровня неврологических нарушений

Ключевые слова: клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет, цитокины, фагоцитоз, ЦИК, ишемический инсульт

SUMMARY

IMMUNE STATE AND CYTOKINE STATUS OF PATIENTS AFTER ISCHEMIC STROKE IN EARLY REHABILITEE PERIOD

Bychkova N. G.

National medical university named after O.O.Bogomolets

The article contains the data of cell and humoral immune and cytokine level in serum of patients after ischemic stroke in early rehabilitee period in accordance to the level of neurology disturbances.

Kew words: cell immune, humoral immune, cytokines, phagocytosis, CIC, ischemic stroke

Вступ. Сучасні дані про функціонування імунної системи респіраторного тракту при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) фрагментарні [1,2] і, безумовно, потребують уточнення. В літературі існують поодинокі дані [3,4] про зміни в імунній системі у пацієнтів з метаболічним синдромом (МС) і практично відсутні відомості про стан системного та місцевого імунітету при поєднанні даних нозологічних форм.

Мета роботи - вивчити вміст основних та активованих субпопуляцій лімфоцитів та продукцію ними цитокінів у хворих на ХОЗЛ із супутнім МС.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

Обстежено 96 хворих, середній вік яких становив 51,3±4,2 роки, з них 78 чоловіків та 18 жінок, які знаходилися на обстеженні у лікувальних закладах МО України. Контрольну групу склали 40 здорових осіб, співставлюваних за віком та статтю. Першу групу пацієнтів в кількості 32 особи склали пацієнти з МС без наявності ХОЗЛ. Другу групу хворих склали пацієнти з ІІ стадією ХОЗЛ у фазі ремісії (31 особа). До третьої групи обстежених увійшли 33 пацієнти з ХОЗЛ ІІ стадії у фазу ремісії захворювання із супутнім МС. Діагноз ХОЗЛ встановлювали згідно до Наказу

№128 МОЗ України [5]. Діагноз МС встановлювався за рекомендаціями Міжнародної Діабетологічної Федерації (IDF), 2005[6].

Вміст основних та активованих популяцій та субпопуляцій лімфоцитів вивчали непрямим імунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл на аналізаторі Facscan (Beckton Dikinson) [7]. Сироваткову концентрацію інтерлейкіну-1 (ІЛ-1 ), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та фактору некрозу пухлин- (ФНП- ), а також продукцію цитокінів імунокомпетентни-

ми клітинами в супернатантах із додаванням ФГА та ЛПС вивчали імуноферментним методом за методикою, розробленою фірмою.

РЕЗУЛЬТАТИ

В результаті проведених нами досліджень встановлено, що у хворих всіх трьох груп вміст CD3+ лімфоцитів та NK-клітин не мав вірогідних відмінностей ні між групами, ні від показників здорових осіб (рис1).

можна констатувати, що причиною активації Т- і В-лімфоцитів периферичної крові є основне захворювання – МС, основним чинником якого є феномен інсулінорезистентності, однак, по мірі його прогресування і приєднання інших захворювань, а саме ХОЗЛ, в патогенезі якого також велику роль відіграють імунологічні порушення, активація клітин імунної системи підсилюється з найбільшою ймовірністю за рахунок появи в крові аутоантигенів при порушенні природніх бар’єрів. Процентний вміст CD25+лімфоцитів,

які є маркерами ранньої активації Т-лімфоцитів, та HLA-DR+лімфоцитів, які є маркерами пізньої активації Т- та В-лімфоцитів, у групі хворих на ХОЗЛ без МС не мав вірогідних відмінностей від показників контрольної групи (p>0,1), що свідчить про те, що відсутність впливу віруснобактеріальних антигенів сприяє відновленню гомеостатичноїфункціїімунноїсистеми,оскільки у всіх пацієнтів, які були включені у дослідження, були відсутні ознаки загострення захворювання не менше 1 місяця.

Таблиця 1.

Звертає на себе увагу високий вміст у периферичній крові всіх груп хворих лімфоцитів, які експресують FAS-рецептор і готові вступити в апоптоз: відносний вміст CD95+ лімфоцитів у першій групі хворих був збільшений в 2,5 рази (p<0,01), в другій – у 2,2 рази (p<0,05), а в третій – в 4,1 рази (p<0,05). Така висока процентна кількість цих активованих лімфоцитів обумовлена, на наш погляд, насамперед явищами запальної реакції і дією основного прозапального цитокіну ФНП- , що є активним індуктором апоптозу імунокомпетентних клітин. Висока сироваткова концентрація даного інтерлейкіну відображає різні за етіологічним чинником, проте односпрямовані, запальні реакції, притаманні пацієнтам з ХОЗЛ та МС.

Враховуючи значущу роль молекул клітинної адгезії в організації кооперації між клітинами імунної системи, було проведено дослідження кількісного складу активованих лімфоцитів з фенотипом CD54+ (лімфоцити, які експресують молекулу адгезії ICAM-1). Відносна кількість даної субпопуляції активованих лімфоцитів не мала статистично значимих відмінностей від показників контрольної групи у хворих з ізольованим ХОЗЛ ІІ стадії у фазу ремісії, однак у пацієнтів із

МС та поєднанням МС із ХОЗЛ була вірогідно (p<0,01) вищою від значень контрольної групи, що може бути обумовлено дією прозапальних агентів ФНПта ІФН- , завдяки яким дані молекули міжклітинної адгезії швидко транспортуються на поверхню клітини.

Виходячи з виявлених змін у кількісному складі основних субпопуляцій лімфоцитів та вираженості в них активаційних процесів, була вивчена функціональна активність імунокомпетентних клітин у хворих різних груп за рівнем спонтанної та стимульованої продукції цитокінів.

Як видно з даних, наведених в таблиці 2, спонтанна продукція ФНПта ІЛ-1 імунокомпетентними клітинами периферичної крові у хворих на ХОЗЛ не мала вірогідних відмінностей від даних контрольної групи (p>0,1), проте спонтанна продукція ІЛ-6 була вищою на 56,5% від рівня у здорових осіб (p<0,05), що було обумовлене, в першу чергу, каскадним ритмом зміни продукції цитокінів на різних етапах запальної реакції. В 1 групі хворих спонтанна продукція всіх прозапальних цитокінів вірогідно перевищувала показники контрольної групи: ФНП- – в 2,24 рази (p<0,001), ІЛ-1 – в 1,99 рази (p<0,001), ІЛ-6 – в 2,41 рази (p<0,001).

Аналіз сироваткової концентрації цитокінів у пацієнтів із ХОЗЛ показав, що при ІІ стадії захворювання, у фазу ремісії при адекватно підібраній терапії рівень прозапальних цитокінів ФНПта ІЛ-1 не мав вірогідних відмінностей від показників контрольної групи (p>0,1), а ІЛ-6 – перевищував на 52,6% (p<0,005). У пацієнтів із МС виявлено двохкратне підвищення сироваткової концентрації ФНПта ІЛ-1 та чотирьохкратне

– ІЛ-6. У хворих із ХОЗЛ та МС вміст ФНПта ІЛ-1 в сироватці крові не відрізнявся від аналогічних показників пацієнтів 1 групи, проте рівень ІЛ-6 був в 5 разів вищим за показник у здорових осіб. Отже, сироваткова концентрація прозапальних цитокінів була найвищою у пацієнтів із поєднанням ХОЗЛ та МС, що і відображає процеси системного запалення при МС.

Виявлені різнонаправлені зміни продукції цитокінів (підвищений сироватковий вміст та спонтанна продукція при значному пригніченні мітогеніндукованої) може бути пов’язана із наявністю при МС великої кількості медіаторів імунної відповіді, і, в першу чергу, трансформуючих факторів росту, а також тим, що потужну цитокінсинтезуючу активність мають ендотеліальні клітини та клітини жирової тканини.

ВИСНОВКИ

1.У хворих на ХОЗЛ із супутнім МС спостерігаються виражені зміни в імунній системі, які характеризуються аутоімунними порушеннями.

2.Найбільш уразливими точками імунної системи у хворих на ХОЗЛ та МС є підвищення вмісту активованих лімфоцитів, особливо тих, що експресують молекулу адгезії, що і є ключовим патогенетичним механізмом розвитку імунного запалення при атеросклеротичному процесі.

3.Виявлена дисоціація між підвищеним сироватковим вмістом цитокінів та їх спонтанною продукцією з одного боку та зниженням стимульованої мітогеном продукції цитокінів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Комлев А.Д. Цитокиновый профиль у больных хронической обструктивной болезнью легких / А.Д.Комлев, А.Н.Калинина, К.А.Сысоев // Иммунология.-2002.-Т.4, №1.-С.87-92.

2.Фархутдинов У. Р., Фархутдинов Ш. У.

Эффективность иммунокорригирующей терапии у больных хронической обструктивной болезнью легких/ У.Р. Фархутдинов, Ш.У.Фархутдинов// Пульмонология.-2008.- №5.-С.66-70.

3.Ломаковський О. М. Імунореактивність у хворих на стабільну стенокардію в динаміці комплексного лікування із застосуванням симвастатину / О.М. Ломаковський, Т. І. Гавриленко, О.М.Корніліна // Український

кардіологічний журнал.- 2007.-№2.-

С. 54-58.

4.Кравчун П. Г. Активність інтерлейкіну-6 у хворих на цукровий діабет 2 типу в залежності від варіанту перебігу захворювання /П. Г. Кравчун // Проблеми ендокринної патології.-2005.-№4.-С.23-29.

5.Наказ №128 МОЗ України від 19.03.2007р. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія». Київ-2007. 146с.

6.Діагностика і лікування метаболічного синдрому, цукрового діабету, пре діабету і серцевосудинних захворювань. Методичні рекомендації.-К.-2009.-40с.

7.Parcs D.R., Lanier L.L., Herrenberg L.A. Flow cytometry and fluorescense activated cell sorting (FACS) / Handbook of Experimental Immunilogy.-1986.-Ch.29.-324p.

РЕЗЮМЕ

ФЕНОТИПИЧЕСКИЕ И ЦИТОКИНОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛИМФОЦИТОВ У БОЛЬНЫХ ХОБЛ С СОПУТСТВУЮЩИМ МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ

Бычкова С. А.

Украинская военно-медицинская академия МО Украины

В статье приведены данные о содержании основных популяций и субпопуляций лимфоцитов, уровне активированных клеток и функциональной активности иммунокомпетентных клеток у больных ХОБЛ с сопутствующим метаболическим синдромом. Установлено, что у больных ХОБЛ при наличии метаболического синдрома наблюдаются разнонаправленные изменения в иммунной системе с выраженными проявлениями воспалительных и аутоиммунных нарушений.

Ключевые слова: хроническая обструктивная болезнь легких, метаболический синдром, клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет, цитокины.

SUMMARY

PHENOTYPIC AND CYTOKINE LYMPHOCYTE’S CHARACTERISTICS IN PATIENTS WITH COPD AND ACCOMPANIED METABOLIC SYNDROME

Bychkova S. A.

Ukrainian military medical aсademy

The article contains the results of investigation the level of basic and activated lymphocytes, their functional activity in patients with COPD with accompanied metabolic syndrome. It was determined, that patients COPD and metabolic syndrome have different immune inflammatory and autoimmune changes.

Key words: chronic obstructive pulmonary disease, metabolic syndrome, cell immunity, hummoral immunity, cytokines.

Екологічні наслідки техногенного впливу, глобальне просторове розсіювання токсичних елементів з забрудненням при цьому значних територій та все більш зростаюча інтенсифікація життя обумовлюють підвищення частоти зустрічання межевих психопатологічних та імунодепресивних станів, зокрема таких, як синдром хронічної втоми (СХВ) [2, 3, 15]. Під СХВ в теперішній час вважають такий хронічний патологічний стан, який характеризується наявністю постійного відчуття втомленості, що не лише тривало зберігається, але навіть посилюється та супроводжується зниженням розумової та фізичної працездатності, субфебрилітетом, збільшенням та чутливістю при пальпації задньошийних лімфатичних вузлів (симптом ДраннікаФролова), нерідко розвитком соматоформних депресивних реакцій на тлі симптомокомплексів астено-невротичного або психовегетативного регістрів [3, 12, 14]. В патогенетичному плані характерним для СХВ є поряд з нейроендокринними порушеннями суттєві та прогресуючі зсуви імунних показників [3, 20, 21]. Детальні клініко-епідеміологічні дослідження дозволили встановити, що захворюваність на СХВ особливо поширена в регіонах з екологічно несприятливою ситуацією, що характеризується високим рівнем забруднення довкілля відходами великих промислових підприємств та іншими хімічно небезпечними речовинами (ксенобіотиками) або радіонуклідами (внаслідок сумно відомої аварії на Чорнобильської АЕС), які негативно впливають на стан імунної системи і обумовлюють формування вторинних імунодефіцитних станів (ВІДС) [3, 15, 16].

Відомо, що існуючі способи лікування хворих з СХВ недостатньо ефективні, та недостатньо враховують характер та напрямок імунних зсувів при даній патології [2, 12]. Це потребує розробки раціональних підходів до терапії СХВ з обовязковим проведенням імунокорекції та імунореабілітації [4].

В цьому плані нашу увагу привернула перспективність використання у лікуванні хворих на СХВ сучасного імуноактивного препарату нуклеїнату [8]. Встановлено, що нуклеїнат позитивно впливає на імунний статус пацієнтів, в тому числі на систему інтерферону (СІ), що робить перспективним його використання в якості засобу імунокорекції при вірусних та рецидивуючих бактеріальних інфекціях [13, 17].

Відомо, що СІ за своєю значущістю в плані збереження імунного гомеостазу в організмі має таке ж важливе значення, як і імунна система та тісно взаємодіє з останньою, в тому числі шляхом взаємодії з системою мононуклеарних фагоцитів (СФМ) [10]. Пригнічення СІ може сприяти прогресуванню хронічної патології за рахунок прогресування ВІДС, оскільки інтерферони (ІФН) володіють чітко вираженими імуномодулюючими властивостями [3], які реалізуються переважно через СФМ [10]. Тому можна вважати перспективним проведення дослідження впливу нуклеїнату на показники СІ при імунокорекції хворих з СХВ.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами: робота виконувалася на підставі комплексного плану науководослідницьких робіт (НДР) Луганського державного медичного університету і представляє фрагмент теми НДР “Синдроми хронічної втоми та підвищеної стомлюваності в умовах великого промислового регіону: епідеміологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування і профілактика” (№ держреєстрації 0104U003362).

Мета роботи: вивчення впливу нуклеїнату на інтерфероновий статус (ІФС) хворих з СХВ при проведенні імунокорекції.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під наглядом було 70 хворих з СХВ у віці від 25 до 50 років, з них 39 чоловіків (55,7%) та 31 жінка (44,3%). Обстежені пацієнти були розподілені на дві групи - основну (36 хворих) і зіставлення (34 особи), які були рандомізовані за віком, статтю, ступенем СХВ відповідно до класифікації Г.М. Дранніка [3]. При цьому всі хворі, які були під спостереженням, постійно проживали в умовах екологічно несприятливих регіонів, зокрема Донбасу, з напруженою екологічною ситуацією, що негативно впливало на стан їхнього здоров’я й вихідний (фоновий) імунний та інтерфероновий статус пацієнтів [15].

Пацієнти, які були під наглядом, одержували симптоматичну та по синдромну терапію СХВ згідно існуючих рекомендацій [2, 12]. Крім того, хворі основної групи додатково отримували препарат вітчизняного виробництва нуклеїнат, який призначали усередину по 2 капсули (0,5 г) 3 рази на добу протягом 20-25 днів.

Нуклеїнат – сучасний імуноактивний препарат, що нормалізує клітинний імунітет, підвищую-

чи міграцію і кооперацію Т- і В-лімфоцитів та фагоцитарну активність макрофагів, посилюючи активність факторів неспецифічної резистентності [1]. Крім того, нуклеїнат володіє протизапальною (антифлогогенною) активністю і пригнічує підвищену агрегацію тромбоцитів [8]. В основі фармакотерапевтичних ефектів нуклеїнату лежать наступні метаболічні механізми: стимулювання процесів клітинного метаболізму, посилення біосинтезу ендогенних нуклеїнових кислот, специфічних протеїнів та ферментів; посилення мітотичної активності клітин кісткового мозку, прискорення процесів репаративної регенерації; підвищення енергозабезпечення клітин шляхом стимулювання синтезу макроергічних сполук, зокрема АТФ; нормалізація NO-синтетазної активності, інгібування окисних процесів у клітинних біомембранах [1, 5, 8]. Внаслідок позитивної дії нуклеїнату на метаболічні процеси на клітинному та субклітинному рівні відмічається стабілізація біомембран клітин та оптимізація окисновідновних процесів у тканинах; підвищення продукції ендогенних ІФН та, внаслідок цього, стимулювання противірусного захисту; активація гіпофізарно-наднирковозалозної системи зі збільшенням продукції ендогенних глюкокортикоїдів [5, 17]. При застосуванні нуклеїнату в клінічних умовах встановлено його протиалергічна дія, в тому числі у дітей, хворих на бронхіальну астму [6], покращення факторів неспецифічної резистентності в осіб, які часто хворіють на запальну патологію органів дихання [9], корекція імунних порушень у хворих з хронічним катаральним гінгівітом, сполученим з множинним карієсом [13], корекція клітинних та гуморальних факторів імунітета у хворих на вітряну віспу, в тому числі при тяжкому перебігу хвороби [17]. Раніше нами було встановлено позитивний вплив нуклеїната на стан СМФ у хворих з синдромом підвищеної стомленості [18]. Тому було цілком доцільним вивчення імунологічних аспектів фармакологічної дії нуклеїнату у хворих на СХВ.

Крім загальноприйнятого клініко-лаборатор- ного обстеження, всім хворим на СХВ, що знаходилися під наглядом, проводили дослідження показників ІФС. Рівень - та -ІФН у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою сертифікованих в

Україні тест-систем виробництва НПО “Протеїновий контур” (ProCon) - ProCon IF plus та ProCon IF plus (РФ-СПб) [11] відповідно до інструкції фірми-виробника. Дослідження активності сироваткового інтеферону (СІФ) здійснювалося у відповідності до методу [7]. З метою визначення інтерферонпродукуючої здатності мононуклеари периферичної крові хворих після виділення в стандартному грандієнті щільності фіколверографіну тричі відмивали в середовищі 199 і ресуспендували в культуральному середовищі RPMI-1640. Для одержання супернатантів зі спонтанною продукцією ІФН мононуклеари в кількості 1,5х106 клітин/мл інкубували без додавання індукторів протягом 24 годин у СО2-інкубаторі при 37°С, та для отримання супернатантів з індукованою активністю інкубацію проводили у присутності митогену (ФГА) з метою оцінки стимульованої секреції у повній відповідності з рекомендаціями проф. Г.М. Дранніка та проф. В.Є. Дріянської [3]. Після інкубації клітини осаджували центрифугуванням, збирали супернатанти, заморожували їх та зберігали для подальшого тестування при -20 С. Вивчення ІФС проводили двічі: до початку лікування, в тому числі імунокорекції за допомогою нуклеїнату (у пацієнтів основної групи) та після завершення терапії (на 20-25 добу з початку лікування). Результати дослідження, які проведені в обстежених хворих на СХВ, були зіставлені з показниками ІФС, отриманих при обстеженні 32 практично здорових осіб.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили на персональному комп'ютері AMD Athlon 3600+ методом дисперсійного аналізу із застосуванням стандартних пакетів прикладних програм Мicrosoft Windows professionalxp, Microsoft Office 2007, Stadia 6.1/ prof й Statisticа; при цьому враховували основні принципи використання статистичних методів при клінічних випробуваннях лікарських препаратів [19].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведення дослідження до початку лікування хворих на СХВ дозволило встановити, що у всіх обстежених пацієнтів спостерігалися порушення з боку ІФС, які характеризувалися пригніченням показників СІ організму (табл. 1).

Таблиця 1