IUK_metodichka

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

атмосфері Землі у минулому не була постійною. Ось чому цей метод використовують лише після відповідного калібрування (уточнення) за даними інших методів датування, перш за все дендрохронологічного.

Дендрохронологічний аналіз для абсолютного датування був розроблений в 1929 р. американцем А. Дугласом. Він базується на вивченні динаміки наростання річних кілець на стовбурах дерев, які використовували для тих чи інших споруд. Найдавніші зразки належать каліфорнійським секвоям віком близько 6500 р.

Археологічна періодизація стародавньої історії базується на об’єктивному факті поступової зміни основних матеріалів для виготовлення знарядь праці та предметів озброєння:

І. Епоха каменю (3 млн. – 5 тис. до н.е.)

Палеоліт – стародавній кам’яний вік (3 млн. – 10 тис. до н.е.): а) ранній – 3 млн. – 300 тис. р. тому, б) середній – 300 – 40 тис. р. тому, в) пізній – 40 – 10 тис. р. до н.е.

Мезоліт – середній кам‘яний вік (10 – 8 тис. до н.е.) Неоліт – новий кам’яний вік (7 – 5 тис. до н.е.

ІІ. Епоха ранніх металів (5 – 2 тис. до н.е.):

Енеоліт – мідникам’яний вік (5 – 3 тис. до н.е.) Бронзовий вік (2 тис. до н.е.)

ІІІ. Епоха заліза (1 тис. до н.е. – 15 ст. н.е.): Ранній залізний вік (1 тис. до н.е. – 5 ст. н.е.). Раннє середньовіччя (5 – 15 ст. н.е.).

Завершення періодизації 15 століттям для Європи обумовлено початком книгодрукування і швидким збільшенням об’єму інформації, що міститься у писемних (друкованих) джерелах.

***

2. Культура палеоліту.

Карл Лінней відніс людину до загону приматів, що поділяється на два сімейства – антропоморфних (сучасні та викопні людиноподібні мавпи) та гомінід (людина та її викопні предки).

Більше ніж півтора століття цілеспрямованих досліджень археологів, біологів, антропологів, генетиків дозволяють окреслити основні етапи станов-

лення людини та формування засад її культури, що співпадають з палеолітом та його внутрішньою періодизацією:

І. Для раннього палеоліту відомо кілька десятків знахідок найдавніших гомінід. Найближчими родичами людини серед викопних антропоморфних мавп були австралопітеки, котрі існували на африканському континенті від 5,5 до 2 мільйонів років тому. Австралопітеки мали зріст біля 120 см, масу тіла до 40 кг, об’єм мозку близько 600 см³. В цей час сформувалось прямоходіння, яке звільнило передні кінцівки для праці. Приблизно 2,6 млн. років тому вони почали виготовляти найпростіші знаряддя праці з кістки та каменю.

20

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

Наступну ланку історичного ланцюга між мавпою та людиною було заповнено ще до відкриття австралопітеків. У 1890-1891 рр. Євген Дюбуа на острові Ява знайшов фрагменти черепа і кінцівок істоти, що отримала назву пітекантроп(«мавполюдина»). Ареал розповсюдження пітекантропів охоплював Африку, південно-східні райони Азії, центральну та західну Європу. Об’єм мозку пітекантропів збільшився до 900 см³. Проблема абсолютного датування часу існування роду пітекантропів остаточно не вирішена: за останніми даними це мало місце між 2 млн. – 300 тис. років тому. Найважливіші для розуміння еволюції ранніх гомінід знахідки були зроблені починаючи з 1927 р. на півночі Китаю у печері Чжоукоудянь. Тут був розкопаний табір первісних мисливців, знайдені рештки майже 40 особин – чоловіків, жінок, дітей, які загинули під обвалом під час землетрусу. Цей різновид пітекантропів одержав назву синантроп. Він мав дещо більший за класичного пітекантропа об’єм мозку (до 1050 см³), полював на великих тварин і використовував для проживання печери. Найважливішим було те, що синантроп приблизно 600–500тис. років тому почав користуватись вогнем.

Найдавніші відомості про перебування первісної людини на території сучасної України відносяться до заключної фази раннього палеоліту, близько 1 млн. років тому, що збігається з прогресуючим похолоданням. Відомо біля 30 археологічних пам’яток цього часу па Півдні Східної Європи.

У ранньому палеоліті з’являються перші артефакти і починається іс-

торія матеріальної культури. Найважливішим знаряддям праці було універсальне кам’яне рубило. Частину знарядь виготовляли з кам’яних відщепів, які отримували зі спеціальних заготовок – нуклеусів. Якість знарядь підвищилась, коли край почали підправляти дрібними сколками – ретушшю. У такий спосіб виготовляли скребла, скребла-ножі, скобелі. У цілому, археологічна культура раннього палеоліту характеризується досить примітивними знаряддями праці, початком використання вогню, появою перших виразних стоянок, у тому числі в гротах печер, пануванням примітивного мисливства і збиральництва.

ІІ. Перехід від раннього до середнього палеоліту пов’язаний з появою морфологічних типів, перехідних до сучасної людини. Цей вид отримав наукову назву Homo primigenius («Людина примітивна»), або інакше неандертальська людина, за назвою знахідки у долині р. Неандерталь в Німеччині у 1856 р. Неандертальці були людьми середнього зросту, кремезної статури, у яких сила поєднувалась з великою спритністю. За об’ємом мозку (1200-1600 см³) вони наближались до сучасних людей, але його структура була ще відносно примітивною через слабкий розвиток лобних долів, де зосереджуються асоціативні центри, відповідальні за функції мислення, а також центри гальмування. Як наслідок, у неандертальців були обмежені здібності до логічного мислення, а підвищена збудливість вела до частих конфліктів. Для середнього палеоліту в Україні відомо більше 200 пам’яток.

Довгий час існування неандертальського типу на Близькому Сході та в Європі (350 - 26 тис. років тому, а на території сучасної України – 130-28 тис. років тому) співпадає зі значними змінами у матеріальній культурі первісної

21

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

людини. Дещо вдосконалюються знаряддя праці, разом зі стоянками у гротах печер з’являються перші наземні житла, що мало принципове значення в умовах різкого погіршення клімату. В межах України найдавніше наземне житло виявлене під час розкопок стоянки Молодове І на Дністрі. Споруда мала форму викладки з великих кісток мамонтів уздовж скупчення культурних решток площею 5 х 8 м. Каркас був зроблений з жердин, вкритих шкурами тварин, притиснених бивнями та іншими важкими кістками мамонтів. У самій споруді простежені плями від 15 вогнищ.

До середнього палеоліту відносяться незаперечні свідчення існування у

Людини примітивної духовності та зачатків духовної культури у її першій релігійній формі. В археологічному відношенні це фіксується через появу поховань та поховальної обрядовості. В межах України такі поховання неандертальців відомі у Криму. Перша пам’ятка знаходилась у гроті печери Кіїк-Коба і представлена похованнями жінки 35-40 років та маленької дитини. Тіло дорослої жінки лежало на правому боці головою на північний схід у неглибокій прямокутній могилі, видовбаній у скелястому ґрунті. Трохи північніше у окремій ямці знаходилось тіло 5-7 місячної дитини, покладене на лівому боці у скорченому стані. Друга пам’ятка представлена похованням 18-20 місячної дитини у гроті печери Старосілля.

ІІІ. Пізній палеоліт збігається у часі з появою людини сучасного фізич-

ного типу і заключною фазою льодовикової доби, що відзначалась суворим кліматом. Відбувається заселення Америки та Австралії, з’являються антропологічні раси. Основою господарства залишається колективне полювання на великих холодолюбних і стадних копитних тварин. З’являються довготривалі поселення мисливців у гротах печер та на відкритій місцевості.

Північна частина України тоді входила до зони розповсюдження мамонтів у Європі. Від дорослого мамонта можна було одержати до 2 тон м’яса, що достатньо для нормального харчування 30-50 осіб протягом місяця. Між 20 і 13 тисячоліттями тут функціонувало багато довготривалих поселень мисливців на мамонтів, серед яких всесвітньо відомим є Мізинське. На поселенні існувало п’ять господарсько-побутових комплексів, кожен з яких складався з наземного житла, майданчиків для обробки кременю та кістки, ям-сховищ для зберігання припасів. В культурному шарі знайдено 113 тис. переважно крем'яних виробів, серед яких приблизно 4,5 тис. були інструментами. Південніше, у холодних степах, проживали мисливці на бізонів. Основним способом полювання на цих та інших стадних копитних тварин було колективне заганяння їх до яру чи іншого урвища.

Ускладнення духовного світу пізньопалеолітичної людини призвело до появи мистецтва – другої форми існування духовної культури7, тісно

7 Третя форма існування духовної культури – наука – з’являється у 6 ст. до н.е. спочатку у Стародавній Греції.

22

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

пов’язаного з релігійними віруваннями у формах анімізму, тотемізму, магії8. Первісне мистецтво представлене різними художніми і пластичними жанрами та формами. Живопис, графіка, барельєф краще відомі у печерах південної частини Західної Європи. На просторах Східної Європи живопис представлений реалістичними зображеннями мамонтів та диких коней на стінах Капової печери (Урал), геометричними мальованими орнаментами на черепах мамонтів зі споруд на стоянках Межиріч та Мізинська, графічною композицією на бивні мамонта з Кирилівської стоянки у Києві. Унікальними є вироби з мамонтової кістки, знайдені ще на початку 20 ст. під час розкопок Мізинської стоянки - пара браслетів і серія стилізованих жіночих статуеток, вкритих різьбленим геометричним орнаментом, кістяні та мушляні намиста, амулети.

Ускладнення духовного світу пізньопалеолітичної людини знайшло свій прояв у розвитку поховальної обрядовості. Так, у 1955 році на пагорбі біля струмка Сунгір недалеко від міста Володимир у Росії було відкрито ряд поховань, зроблених більше 22 тисячоліть тому. Найбільш цікавим виявилось парне поховання хлопчика 12-13 років та дівчинки 7-8 років, які лежали на спині, головами один до одного. Їх шкіряний одяг вкривав орнамент з тисяч кістяних намистин, на шапочки були нашиті ікла песців. Найдивовижнішою виявилась колекція зброї з 16 предметів – кинджали, легкі і важкі списи завдовжки 2,4 м (біля хлопчика) та 1,7м (біля дівчинки) з бивнів мамонта, попередньо розм’якшених та випрямлених. Ще одне поховання належало кремезному чоловікові 40-50-ти років. Скульптурні портрети похованих за їхніми черепами, зроблені у лабораторії пластичної реконструкції професора Михайла Михайловича Герасімова, засвідчують, що хлопчик мав виразні негроїдні риси, тоді як дівчинка і дорослий чоловік належали до європеоїдної раси.

***

3. Культура мезоліту.

Мезоліт (10 – 8 тис. до н.е.) - перехідна епоха від палеоліту до неоліту, початок становлення природнокліматичної сучасності. Це час, коли припиняється поширення льодовиків, пом’якшується клімат, змінюється природне оточення первісної людини. Територія України вкрилась хвойними і широколистими лісами. Основним об’єктом полювання стають вже не мамонти, що почали зникати 13 тис. років тому, а лісові нестадні травоїдні тварини (лось, тур, благородний олень, кабан, косуля). Саме тоді з’являються лук та стріли, завдяки чому мисливство поступово набуває індивідуального характеру. Великі колективи мисливців пізнього палеоліту розпадаються на дрібні групи, які починають вести напівкочовий спосіб життя, а їхні стоянки набувають короткочасного характеру. Значну роль в мисливстві починає відігравати собака, у цей час починається одомашнення свині. Поряд з мисливством у посилюється роль збиральництва, виникає рибальство як відносно самостійна галузь привласнюючого господарства. Відбувається вдосконалення техніки обробки каменю,

8 Більш детально первісні форми релігійних вірувань розглядаються в курсі релігієзнавства.

23

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

зменшуються розміри знарядь, форма яких геометризується. Ці вироби – мікроліти - слугували вкладишами до рогової чи дерев‘яної основи. Багато знарядь праці продовжували виготовляти з кістки та рогу тварин.

Завершення палеолітичної доби супроводжувалось суттєвими змінами у суспільних відносинах. Починається перехід від матріархального до патріархального роду, в результаті чого з’являються парні різностатеві поховання, де основним небіжчиком є чоловік. Прикладом подібного археологічного комплексу може слугувати поховання у гроті печери Мурзак Коба (Крим). Один з кістяків належав жінці 20-25 років, інший чоловікові років 40-50. На обох руках жінки останні фаланги мізинців були ампутовані в дитинстві, що свідчить про існування ініціаційних (посвята у дорослі) обрядів, на зразок відомих за етнографічними джерелами. У Дніпровському Надпоріжжі в одному з могильників були поховані переважно чоловіки, більшість з яких загинула у бою (на що вказують крем’яні наконечники стріл у кістках). Це свідчить про появу війн за мисливські та рибальські угіддя, котрі супроводжувались винищенням дорослих чоловіків-воїнів, включенням жінок та дітей переможених до племінної організації переможців.

У мистецтві мезоліту, замість первісного реалізму палеолітичної епохи, поширюється схематизм, переважають спрощені геометризовані зображення Загалом, мезоліт - це час значних змін в умовах життя та в економіці первісних мисливців, збирачів, рибалок, час формування передумов переходу до відтворюючих форм господарювання.

Семінарське заняття до теми 2

1.Поясніть, що таке археологія, археологічні джерела, культурний шар. Які види археологічних пам’яток Ви знаєте? Наведіть приклади з історії нашого краю.

2.Що таке археологічна культура? Яким чином утворюються назви археологічних культур? Які археологічні культури відомі Вам на Вінниччині?

3.Розкажіть про основні принципи історичної хронології. Яким чином датуються археологічні пам’ятки? У чому відмінності між абсолютними та відносними датами історичних джерел?

4.Пригадайте археологічну періодизацію стародавньої історії.

5.Охарактеризуйте головні культурні зрушення часів палеоліту. Розкажіть про найбільш відомі пам’ятки палеолітичних часів в Україні.

6.Розкажіть про основні новації (новоутворення) в культурі мезоліту. Розкажіть про мезолітичні пам’ятки в Україні.

Теми індивідуальних завдань

1.Археологічна культура і археологічна періодизація стародавньої історії.

2.Історична хронологія та методи датування археологічних джерел.

3.Основні теорії походження та головні етапи становлення людини.

4.Головні культурні новації палеоліту.

24

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

5.Ранні форми релігійних вірувань.

6.Походження та рання історія мистецтва.

7.Культурні зрушення за часів мезоліту.

Література

Археологія України. Курс лекцій / За ред. Залізняка Л.Л. – К., 2005.

Бойко Ю.М., Нестеренко А.В. Історія української культури: Навчальний посібник. – Вінниця, 2013.

Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії // Україна крізь віки. – Т.1. – К., 1998.

Залізняк Л.Л. Первісна історія України. - К., 1999. Історія світової культури / За ред. Левчук Л.Т. – К., 1999.

Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства. - К.,1999. Столяр А.Д. Происхождение изобразительного искусства. – М., 1985.

Тема 3: Передумови формування української культури в епоху становлення відтворюючого господарства

План

1.Становлення землеробства і скотарства. Буго-дністровська археологічна культура.

2.Енеоліт. Трипільська, середньостогівська та давньоямна культурноісторичні спільності.

3.Культурні новації бронзового віку.

Опорний конспект лекції

1.Становлення землеробства і скотарства. Буго-дністровська археологічна культура

Становлення землеробства і скотарства. Перехідний період від мезоліту до неоліту супроводжувався низкою кризових явищ. Це було зумовлено кліматичними коливаннями рубежу плейстоцену

–голоцену і наслідками хижацького характеру полювання. Окремі види тварин вимерли взагалі, а чисельність інших значно скоротилась. Зростання щільності населення обмежувало можливості освоєння нових територій з метою одержання харчових ресурсів. Все це сприяло посиленню уваги до інших

форм господарювання за рахунок пошуку нових джерел харчування, зокрема рослинного походження. З початком неоліту починають переважати відносно осілі громади, які вели регулярне сезонне багаторесурсне господарство. Нові умови існування покликали до життя певні зміни у матеріальній культурі. На

25

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

пропозицію археолога та історика Гордона Чайльда, їх прийнято називати «не-

олітичною революцією».

Найбільш суттєвими ознаками неолітичної революції є такі:

1.Удосконалення технології виготовлення кам’яних знарядь (розпилювання, свердління, шліфування), що значно підвищило їх продуктивність.

2.Більш широке використання деревини для господарських потреб і створення спеціальних знарядь для її обробки - сокир, тесел, доліт, стамесок.

3.Зростання потреби у досконалих та високоякісних знаряддях призвело подекуди до відносно швидкого скорочення поверхневих покладів кременю і появи копалин цієї сировини. Починається розробка інших мінеральних ресурсів, зокрема солі. Останнє мало принципово важливе значення у зв’язку зі зростанням ролі рослинної їжі.

4.Найбільш суттєвою археологічною ознакою неоліту вважають появу керамі-

ки та керамічного посуду. Такий посуд не боїться вогню і не пропускає воло-

гу. Ці властивості кераміки набули принципової ваги за умов становлення землеробства, оскільки зерна рослин стають поживними для людини лише після тривалого варіння.

5.На основі плетіння виникло ткацтво. Матеріалом для нього слугували спочатку дикі рослини. З розвитком землеробства і скотарства з’явилися тканини з окультурених рослин, а пізніше і вовни. Археологічно поява ткацтва фіксується за відбитками тканин на поверхні керамічних виробів та масовими знахідками прясел з глини та каменю, які настромлювали на дерев’яні веретена для рівномірності їх обертання у процесі виготовлення ниток.

6.Бурхливі процеси етнічної диференціації, освоєння місцевих ресурсів супроводжувались зростанням міжобщинних контактів та обміну, в тому числі речами престижного значення. Внаслідок цього спостерігалося вдосконалення транспортних засобів. Широкого розповсюдження набули видовбані човни,

сани та волокуші. Починається використання м’язової сили тварин, у ре-

зультаті чого людина відкрила для себе нове джерело енергії та впливу на природу.

7.Найважливішим досягненням неоліту став початок переходу до відтворюю-

чого господарства у формах землеробства, скотарства, ремесел.

До проблеми становлення землеробства і скотарства в різні часи зве-

ртались багато дослідників Протягом 18 - 19 ст. домінувала так звана теорія трьох стадій. Відповідно до неї, люди спочатку займались мисливством, потім перейшли до скотарства, а вже від нього до землеробства. Більшість дослідників 19 ст. вважали, що землеробство виникло з потреби заготівлі кормів для домашніх тварин. Наприкінці 19 ст. з розвитком етнографії та археології виявилось, що ця теорія не знаходить фактологічного підтвердження і сьогодні ми згадуємо про неї виключно з метою показати історію розвитку наукових досліджень в галузі історії економіки. У наші дні активно розробляються інші гіпотези:

26

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

1)скотарство та землеробство виникли незалежно одне від одного в різних регіонах. У процесі поширення на нові території вони злились в єдину систему первісного відтворюючого господарства;

2)лише в осілоземлеробних суспільствах могло виникнути скотарство;

3)виникнення землеробства і скотарства - взаємопов’язаний процес, оскільки у ранніх формах вони не могли існувати одне без одного з причини незначної

продуктивності. Спеціалізоване землеробство й спеціалізоване тваринництво, відділені одне від одного, досягнення більш пізніх епох історії людства.

Щодо первинних центрів становлення відтворюючого господарства,

то з цього приводу продовжуються суперечки між прибічниками моно- та поліцентричних поглядів. На нашу думку, більш обґрунтованою є точка зору поліцентристів. Сучасні археологічні дані дозволяють виділяти кілька без сумніву

первинних центрів землеробства:

Передня Азія (9-8 тис. до н.е. - пшениця, жито, овес, бобові, морква, інжир, виноград, плодові (яблуня, грушка)).

Північно-Східна Африка та Середземномор’я (8-6 тис. до н.е. – тверда пшениця, ячмінь, сорго, коров’ячий горох, сочевиця, капуста, гарбуз, маслина, кавове дерево).

Південна та Південно-Східна Азія (7 тис. до н.е. – рис, соя, просо, гречка,

цукрова тростина, цитрусові, фінікова пальма, кокосова пальма).

Мезоамерика (8-3 тис. до н.е. – соняшник, арахіс, солодка картопля, квасоля, авокадо, кукурудза, какао, бавовник, тютюн).

Андськазона Південної Америки (4-2 тис. до н.е. – картопля, томати, хінне дерево).

Урізних частинах світу землеробство виникало в різних природних та соціокультурних умовах, проте у більшості первинних центрів простежуються

спільні риси:

рослини висаджували у вологі ґрунти поруч з природними водоймами; посіви спочатку були змішаними, коли невеликі ділянки-городи щільно засаджували різноманітними рослинами. Це дозволяло штучно підвищувати родючість ґрунту і продовжувати термін використання «полів». Легше було вести й важливі експерименти над самими рослинами;

знаряддями праці для обробітку ґрунту були палки-копачки, рогові мотики, дерев’яні лопати, крем’яні сокири-тесла. Для збирання врожаю використовували ножі з кременю, пізніше серпи, виконані у вкладишевій техніці. Переробка зерна відбувалась за допомогою кам’яних зернотерок та дерев’яних чи кам’яних ступок. Запаси зерна зберігали у горщиках, ямах, наземних схо-

вищах різних типів.

Перелік одомашнених людиною тварин набагато коротший, оскільки сам процес їх одомашнення дуже складний. За підрахунками біолога Джеральда Даймонда, зі 148 видів високорозвинених травоїдних ссавців з масою тіла 50 і більше кілограмів одомашнено лише 14. Узагальнені відомості про час та місце

27

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

домі кілька наземних легких каркасних жител і землянок. На поселеннях Придністров’я серед рослинних домішок до глини посуду знайдені відбитки пше- ниці-однозернянки, двозернянки та спельти. Про заняття землеробством на родючих ґрунтах заплав свідчать знахідки рогових мотик. Відбитки на керамічному посуді вказують також на розвиток збирання диких рослин. Племена бугодністровської культури були знайомі і зі скотарством. Вони розводили овець, кіз, велику рогату худобу, свиней, але скотарство ще мало другорядне значення порівняно з мисливством та рибальством. У цілому ця культура генетично була пов’язана з населенням північних Балкан і може вважатись прикладом привла-

снюючо-відтворюючого господарства перехідного типу за доби неолітичних зрушень в Європі.

***

2. Енеоліт. Трипільська, середньостогівська та давньоямна культур- но-історичні спільності.

Енеоліт - подальша визначна віха у розвитку культури людства. Принципово важливе значення мало виникнення кольорової металургії. Першим металом стала мідь, на основі якої пізніше було винайдено сплав – бронзу.

Загальна лінія історичного розвитку кольорової металургії реконструюється таким чином:

обробка самородної міді спочатку методом холодного, а згодом і гарячого кування;

одержання міді з руди та опанування техніки лиття;

виготовлення штучних сплавів на основі міді.

Для Південної, Центральної та Східної Європи принципове значення мав розвиток Балкано-Карпатської металургійної провінції, яка почала функціону-

вати з другої половини 6 тис. до н.е. Балканська металургія характеризувалась надзвичайною потужністю: 95 виробів належали до категорії масивних знарядь праці та предметів озброєння. Домінувала ливарна техніка з використанням двосторонніх та багатоскладових форм, що для енеоліту більше ніде не зафіксовано. Вироби виготовляли переважно з чистої міді, а з кінця 4 тис. до н.е.

інколи навіть з бронзи. На Південному Заході Східної Європи в енеоліті набув розвитку трипільський осередок кольорової металургії, тісно пов’язаний з Балканами. Спочатку трипільці імпортували зливки міді, але з середини 4 тис. до н.е. почали завозити й мідну руду. Через трипільців метал потрапляв далі на схід.

Енеоліт - це час, коли в багатьох регіонах світу процес переходу від привласнюючих до відтворюючих форм господарства наближався до завер-

шення. На території України вже чітко простежувались дві великі господарсь- ко-культурні зони, що визначатимуть особливості її культурного розвитку на багато тисячоліть уперед:

лісостепова, осіле господарство мешканців якої віднині базуватиметься переважно на землеробстві та приселищному скотарстві, різноманітних ремеслах, торгівлі;

29