4. Функції управління виробництвом

У процесі виробництва між цехами установлюються визначені виробничі відносини і відносини управління, що відображають зв'язки між безпосередніми виробниками продукції, управлінським персона лом, і організацію спільної діяльності учасників виробництва. Кінцеві цілі для підприємства в цілому і для кожного цеху визначають напрямки перетворень відносин виробництва і управління, і тим самим вимоги до організаційної структури, організації і процесові управління.

Для реалізації зазначених впливів використовуються раціонально розподіленому і взаємозалежні в часі і просторі функції, методи й організаційна структура управління. Розглянемо їх стосовно до умов управління виробництвом.

Функції управління виробництвом різноманітні і торкаються всієї його сторони. Вони можуть стосуватися різних об'єктів, видів діяльності, задач тощо.

У цьому зв'язку функції управління можна класифікувати по наступних ознаках:

• за ознакою керованого об'єкта: підприємство, цех, ділянка, бригада, агрегат (робітник);

• за ознакою діяльності: економічна, організаційна, соціальна;

• за ознакою однорідності: загальні, спеціальні;

• за змістом праці: наукові дослідження, підготовка виробництва, опера­тив­не управління, постачання і збут, техніко-економічне планування й аналіз, бухгалтерський облік, управління кадрами, планування й облік праці і заробітної плати, планування й облік фінансів;

• за характером задач: планування, організація, регулювання, контроль, облік і аналіз, стимулювання;

• за періодичністю рішення: разові, повторювані через визначений час.

Функції управління характеризують поділ, спеціалізацію праці в сфері управління і визначають основні стадії реалізації впливів на відносини людей у процесі виробництва. Основними (загальними) функціями управління виробництвом є: організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль і регулювання.

Функція організації має відношення до системи управління, характеризуючи властиві їй властивості, структуру, склад, взаємозв'язок і процес взаємодії зазначених елементів. Крім того, ця функція має відношення до організації управління системою й організації робіт з реалізації кожної функції управління. Стосовно до виробничого підрозділу підприємства чи окремому цехові функція організації в першу чергу відображає структуру керованої і керуючої систем, що забезпечують процес виробництва продукції і цілеспрямований вплив на колектив людей, що реалізують цей процес.

На діючому підприємстві удосконалювання організації виробництва супроводжується удосконалюванням системи управління і, навпаки, необхідність удосконалювання системи управління викликає першочергове проведення робіт з удосконалювання організації виробничого процесу. Якщо не дотримувати цієї умови, може виникнути диспропорція між рівнями організації виробничого процесу і системи управління.

Організація управління ­– це сукупність прийомів і методів раціонального сполучення елементів і ланок керуючої системи і її взаємозв'язки з керованим об'єктом і іншими керуючими системами в часі і просторі. У цьому значенні організація управління забезпечує створення найбільш сприятливих умов для досягнення поставлених цілей у встановлений період часу при мінімальних витратах виробничих ресурсів.

Функцію нормування варто розглядати як процес розробки науково обґрунтованих розрахункових величин, що встановлюють кількісну і якісну оцінку різних елементів, використовуваних у процесі виробництва і управління. Ця функція впливає на поводження об'єкта, чіткими і строгими нормами дисциплінує розробку і реалізацію виробничих завдань, забезпечує рівномірний і ритмічний хід виробництва, його високу ефективність. Календарно-планові нормативи, що розраховуються по цій функції, (виробничі цикли, розміри партій, заділів деталей тощо) є основою планування, визначають тривалість і порядок руху предметів праці в процесі виробництва.

Разом з тим на підприємствах і цехах створюються і діють нормативи, що визначають технічний рівень продукції, що випускаються, (стандарти і технічні умови), нормативні документи, що характеризують права й обов'язки різних ланок управління, що формують правила поведінки системи в цілому (інструкції, методики) тощо. У цьому розумінні нормування відноситься до функції організації системи.

Отже, функції організації і нормування мають двоїстий характер. Так, функція організації характеризує створення (удосконалювання) системи управління, а на стадії організації роботи реалізується при безпосередньому управлінні виробництвом. Функція нормування реалізується за допомогою нормативних документів, інструкцій при створенні системи, а розроблені календарно-планові нормативи використовуються при плануванні виробничої діяльності.

Функція планування займає центральне місце серед усіх функцій управління, тому що покликано строго регламентувати поведінку об'єкта в процесі реалізації поставлених перед ним цілей. Вона передбачає визначення конкретних задач кожному підрозділові на різні планові періоди і розробку виробничих програм.

Розроблювальні на основі календарно-планових нормативів руху виробництва програми випуску деталей і виробів передбачають найбільш повне використання передової техніки і технології, виробничій потужності підприємства, матеріальних і моральних стимулів підвищення продуктивності праці.

Планування безпосередньо впливає на рівень активізації діяльності керівництва й апарата управління. Висока якість розроблених програм, особливо за допомогою ЕОМ і економіко-математичних методів, їх жорстке ув'язування по всіх підрозділах підприємства і цехів, погодженість з наявними в наявності матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами дозволяє найбільше ефективно керувати виробництвом.

Функція координації дозволяє домогтися погодженої і злагодженої роботи беруть участь у процесі виконання планових завдань виробничих і функціональних підрозділів підприємства і цехів. Ця функція реалізується у формі впливу на колектив людей, зайнятих у процесі виробництва, з боку лінійних керівників і функціональних служб підприємства і цехів, що регулярно й оперативно координують їхню діяльність.

Функція мотивації впливає на колектив цеху у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного впливу, колективних і особистих заохочувальних мір тощо. Зазначені форми впливу активізують роботу органів управління, підвищують ефективність усієї системи управління виробництвом.

Функція контролю виявляється у формі впливу на колектив людей за допомогою виявлення, узагальнення, аналізу результатів виробничої діяльності кожного цеху і доведення їх до керівників підрозділів і служб управління з метою підготовки управлінських рішень. Ця функція реалізується на основі інформації про хід виконання планових завдань (даних оперативного, статистичного, бухгалтерського обліку), виявлення відхилень від установлених показників роботи (контролю виконання завдань) і аналізу причин відхилень.

Функція регулювання безпосередньо стуляється з функціями координації і контролю. У ході виробництва розроблені програми піддаються впливові з боку внутрішнього і зовнішнього середовища, у результаті чого виникають порушення в процесі виконання завдань. Функція регулювання впливає на колектив людей, зайнятих у виробництві, за допомогою вживання оперативних заходів по запобіганню і, якщо це не вдається, те по усуненню виявлених відхилень і перебоїв у ході виробництва. Одночасно відбувається координація поточної роботи взаємозалежних ланок виробництва для підтримки його ритмічності.

Функції контролю і регулювання в процесі управління виробництвом виконують роль гнучких інструментів, за допомогою яких хід виробництва безупинно (у реальному масштабі часу для кожного виробничого підрозділу) вводиться в строгі рамки, передбачені планом.