Вчення Бекона про „Велике відновлення наук” подамо наочно:
завади на шляху пізнання:
|
Наукове пізнання |
|
Емпірія Теорія |
привиди
“роду”
привиди
“печери”
привиди
“ринку”
привиди
“театру”
головний метод:
експеримент індукція
«Знання - сила»
бутя тотожнє людина тотожня
природному буттю досліднику природи
завдання науки – мета науки –
дослідження панування
природи над природою
мислення спрямоване
на підтримку індустріальної цивіліізації
утилітарна настанова промислово-урбаністичного мислення
П Р И Р О Д А –
„п р о б н и й к а м і н ь ф і л о с о ф і ї”
В «Новому органоні» (старий – це „Органон” Аристотеля) свідомий розрив з філософським минулим: авторитет природи вище від авторитету Аристотеля!
Своєрідною протиотрутою всьому цьому стає мудрий сумнів і правильний метод. Бекон обґрунтував емпіричний метод як єдино правильний метод дослідження законів природних явищ, описав різні види досвідного пізнання, способи і різновиди експерименту, розробив і сформулював основні закономірності індукції й індуктивного пізнання природи. До заслуг Бекона належить також докладна класифікація наук, що описує не тільки вже наявні, але і ті дисципліни, що можуть і повинні бути розроблені в майбутньому. Здійснена ним класифікація була визнана і широко використовувалася багатьма мислителями, головним чином французькими просвітителями.
Соціально-політичні погляди Бекона характеризуються прихильністю ідеям абсолютизму й монархізму. У 1627 він публікує свою утопічну повість «Нова Атлантида», у якій викладає принципи ідеального устрою держави, а також проект державної організації науки. Докладно описаний їм науково-технічний центр утопічної держави Бенсалем у вигляді так званого «Дому Соломона», став свого роду прообразом сучасних наукових співтовариств (типу Академії наук), що здійснюють планування й організацію всіх наукових досліджень і активно впроваджують їхні досягнення у виробництво. У своїх працях Бекон прозірливо вгадав зростання ролі науки в житті людського суспільства. Бекон – засновник англійського матеріалізму, але у нього «матерія ще посміхається людині всім своїм чуттєво-поетичним блиском». У наступного англійця (Гоббса) матерія вже стане механічним тілом. Уже при його житті й особливо сьогодні ім’я Бекона часто згадується поруч з ім'ям іншого великого англійця – В. Шекспіра, твори якого цілком або хоча б частково деякі дослідники приписують Бекону. Але він ставив протилежне питання: бути чи не бути Людині?
2. Гносеологічна і соціальна проблематика філософів XVII ст.
Основні риси філософії Нового часу:
● Головний аспект і проблематика філософського знання – ГНОСЕОЛОГІЯ.
Центральна проблема теорії пізнання (гносеології) – проблема збігу порядку ідей з порядком речей.
● Основна методологічна засада філософствування – ЕМПІРИЗМ (досвід або почуттів, або розуму: „Aut ratio aut sensus”). Склалися дві протилежні течії в філософії (в теорії пізнання): раціоналізм (Декарт, Спіноза, Ляйбніц) і сенсуалізм (Гоббс, Локк – переважно англійський матеріалізм).
● Провідне відношення людини до світу – СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНЕ:
– механістичний світогляд (засновник – Гоббс) як шлях до раціональних спрощень і формалізації.
– суб’єкт мислиться як окремий індивід („гносеологічний Робінзон”);
– об’єкт мислиться як механічна матерія;
– проблема суб’єкта та об’єкта як спірка про субстанцію: “вроджені ідеї” і “tabula rasa”;
– тісний зв’язок метафізики з фізикою й фізіологією.
Головні ідеї філософії знання: принцип автономії мислячого суб’єкта; принцип методичного сумніву; індуктивно-емпіричний метод; раціонально-дедуктивний метод (включає й інтуїцію); гіпотетико-дедуктивна побудова наукової теорії. Вперше в філософії розробляється теорія методу, але кожна течія акцентує на своєму: індуктивно-емпіричному або раціонально-дедуктивному методі.