1.3. Пам'ять

На сьогоднішній день в IBM-сумісних комп'ютерах використовується три різних види модулів основної пам'яті: SIMM, DIMM або RIMM, і кожний з них має кілька модифікацій. От ці мікросхеми:

- 30-контактний SIMM;

- 72-контактний SIMM (FPM SDRAM);

- 72-контактний SIMM (EDO SDRAM);

- 168-контактний DIMM (SDRAM);

- 184-контактний DIMM (DDR SDRAM);

- 184-контактний RIMM (RDRAM).

Найпоширенішим модулем пам'яті є 184-контактний DIMM (DDR SDRAM), хоча всього кілька років тому більшість систем поставлялося тільки з 168-контактним DIMM (SDRAM). Пам'ять DDR (Double Date Rate) SDRAM являє собою конструкцію стандартної SDRAM, швидкість передачі даних якої збільшена в два рази.

Зауважимо, що незважаючи на те, що в модулях пам'яті DDR SDRAM DIMM й RDRAM RIMM використовуються 184-контактні роз’єми, їхня внутрішня архітектура зовсім різна, тому ці модулі не є взаємозамінними.

Накопичувачі на жорстких дисках

Більшість накопичувачів на жорстких дисках відомих виробників мають приблизно однакову продуктивність і практично не розрізняються за вартістю і якістю. Найпоширенішим є інтерфейс ATA (IDE). При установці одного або двох жорстких дисків перевагу віддають саме йому, тому що він забезпечує найбільшу продуктивність. У сучасних системах на зміну стандартному паралельному ATA приходить послідовний інтерфейс Serial ATA (SATA).

Відеоадаптер

Останнім часом практично всі виробники відеоадаптерів переходять до стандарту PCI Express, хоча найпоширенішим продовжує залишатися стандарт AGP. Якому ж з них віддати перевагу? Це залежить від типу системної плати. Також треба звертати увагу на можливості відеоадаптера в двох - і тривимірній графіці. Даний критерій вибору стає на перше місце в тому випадку, якщо ви збираєтеся інтенсивно працювати із графічними зображеннями, системами автоматизованого проектування, а також грати в сучасні ігри.

Звукова плата й акустичні системи

У більшості сучасних системних плат звукова карта вбудована, проте таке рішення, як правило, відрізняється невисокою якістю звуку та малою кількістю додаткових можливостей порівняно з окремою платою звукового адаптера з інтерфейсом PCI.

Клавіатура й пристрій позиціювання курсору (миша)

Існує два типи роз’ємів для клавіатур. Оригінальні 5-контактні роз’єми DIN і більш нові 6-контактні роз’єми mini-DIN електрично сумісні, що дозволяє пристосувати їх до наявної клавіатури. Найбільш сучасним інтерфейсом клавіатури є шина USB При використанні клавіатури USB, як і будь-якого іншого пристрою цього типу, необхідна підтримка USB на рівні базової системи вводу-виводу (BIOS).

Якщо у системній платі є вбудований порт миші, переконаєтеся, що обраний вами тип маніпулятора збігається з ним. Така миша звичайно називається Мишею типу PS/2, тому що вперше порт миші цього типу був використаний у системах PS/2 компанії IBM. У багатьох старих комп'ютерах для підключення миші використовується послідовний порт, але якщо є можливість скористатися портом миші, вбудованим у системну плату, краще використати його. Деякі миші USB без будь-яких проблем працюють із портом PS/2, але в основному миші цього типу призначені тільки для порту USB.

Корпус із блоком живлення

Блок живлення звичайно вбудований у корпус. Розмір і форма корпуса та блок живлення формують так званий формфактор. Найпопулярніші формфактори корпусів: Full Tower, Mini-Tower, Desktop, Плоский корпус Low Profile (який також називають Slimline).

Корпус Slimline призначений для установки спеціальних системних плат типу Slimline й LPX. На платі LPX практично всі компоненти вбудовані, а звичайні роз’єми для підключення адаптерів додаткових пристроїв відсутні. Вони розташовані на спеціальній платі, яка вставляється в спеціальний слот системної плати. Плати адаптерів вставляються в цю плату, що робить їхнє підключення досить складним. Перед вибором корпуса необхідно з'ясувати наступне: яке апаратне забезпечення буде встановлюватися в комп'ютер (для визначення формфактора корпуса й правильного вибору джерела живлення), де він буде встановлюватися - на столі або на підлозі (для визначення довжини кабелів монітора, клавіатури й миші).

Розсіювачі тепла

Більшість сучасних процесорів виділяють надзвичайно багато тепла. Це тепло необхідно відводити, бо в іншому випадку комп'ютер буде працювати нестабільно або не буде працювати взагалі. Існує два типи розсіювачів тепла:

- пасивні (радіатори);

- активні (вентилятори).

Пасивні розсіювачі тепла – це шматки металу (алюмінію або міді), які приєднуються або приклеюються до процесора. Вони виконують роль радіаторів, стаючи додатковими елементами, що розсіюють тепло, яке виділяє процесор. Для поліпшення теплообміну між процесором і пасивним розсіювачем тепла необхідно за допомогою спеціальної термопасти усунути повітряні зазори. Це призведе до максимально ефективного відведення тепла.

Активні розсіювачі тепла - це вентилятори. Вони забезпечують більш якісне охолодження, ніж пасивні елементи, але вимагають додаткового живлення й, як правило, не мають високої надійності. У вентиляторах часто використовуються дешеві механізми, тому вони швидко ламаються, що приводить до перегріву процесора й виходу системи з ладу.