Література

Словник термінів з правової конфліктології : Науково-довідкове ви­дання / За ред. М. І. Панова. - X. : Одіссей, 2006. - С. 96.

Значення мови в житті суспільства та людини

Мова як система знаків існує у двох площинах: в уяві і говорінні. Мова (в уяві) - це набір виражальних засобів (морфеми, слова, правила змінювання слів, правила поєднання їх тощо).

Мовлення - це практичне використання виражальних засобів (складан­ня й сприйняття речень, тексту, сам текст).

Поняття "мова" і "мовлення" структурують одне явище, проте мають такі відмінності (табл. 1).

Таблиця 1 Відмінності між поняттями "мова" і "мовлення"

Мова	Мовлення
1. Мова - це абстракція, що існує у свідомості людей.	1. Мовлення - конкретне спілку­вання, що реалізується в говорінні, сприйманні та у текстах.
2. Мова - явище, незалежне від волі індивіда, що належить усьому суспільству.	2. Мовлення - індивідуальне, йо­го кожен може творити по-своєму, але в межах, визначених мовою.
3. Мова - явище стабільне.	3. Мовлення - явище змінне, ди­намічне. Мовець щоразу використо­вує виражальні засоби по-іншому.
4. Мова має ієрархічну організа­цію, в якій усе існує в певній системі (система фонем, система морфем, си­стема відмінків, система дієслівних форм, система слів - частин мови).	4. Мовлення має лінійний харак­тер, де кожний його елемент підпо­рядковується певному порядку вжи­вання: звук за звуком, слово за сло­вом і т. ін.

Мова реалізується в мовленні, що формує і живить її. Мова не існує без мовлення, і мовлення не існує без мови - одне без одного вони мертві. Таким чином, мова (у широкому розумінні) існує тільки цілісно, у ній переплітають­ся суспільне й індивідуальне, загальне й конкретне, ідеальне й матеріальне.

Без мови немає суспільства, і немає мови поза суспільством - вони тіс­но взаємопов'язані. За допомогою мови суспільство організовується, регла­ментує відносини між своїми членами, нагромаджує досвід, домагається про-

19

Українська мова фахового спрямування

гресу. Суспільство в свою чергу впливає на стан мови. Чим розвиненіше суспільство, тим досконаліша, розвиненіша його мова. І навпаки: якщо су­спільство занепадає чи зникає, то занепадає і зникає його мова.

Такий самий тісний зв'язок маємо і між мовою та індивідом. Існування мови можливе й потрібне тільки тому, що суспільство поділене на індивіди -на мовців і слухачів. Інакше мова втрачає свій сенс. Якщо ж мовлення відбува­ється, здається, наодинці з собою (наприклад, учений пише статтю, укладає по­сібник, книгу, підручник або письменник створює оповідання, повість, вірш), він все одно ніби розмовляє з кимось - зі своєю душею, зі своїм читачем, і хай це буде не зараз, але це буде - тобто індивід-творець матиме співбесідника, на­віть якщо він його не бачитиме). Та існує мова не в повітрі і не в суспільстві взагалі, а у свідомості окремих людей і в їхньому спілкуванні, адже всяке мов­лення, як зазначено вище, передбачає слухача, співрозмовника.

І. П. Ющук доводить, що мова - не біологічне явище, як дихання, при­ймання їжі, та багато в чому вона зумовлюється й біологічними факторами. Наприклад, у всіх мовах є голосні й приголосні звуки - це пояснюється тіль­ки біологією людини. Закономірностями роботи головного мозку зумовлена довжина слів та будова речень, а мова в цілому - це продукт розумової (пси­хічної) діяльності багатьох індивідів, їх рухливих органів мовлення - голосо­вих зв'язок, язика, щелеп.

Отже, неправильно буде стверджувати, що мова (у широкому розумін­ні) - це тільки суспільне явище; вона певною мірою і явище індивідуальне, проте це не означає, що її можуть, як хто захоче, змінювати.

Мова є засобом і матеріалом формування та становлення особистості лю­дини, її інтелекту, волі, почуттів і формою буття. Мова - це неперервний процес пізнання світу, освоєння його людиною. Мова є засобом спілкування між людь­ми в усній та письмовій формах, передавання власного досвіду іншим і збага­чення досвідом інших. (Афоризм "Учись на своїх помилках" змушує кожного розсудливого навчитися спостерігати за людською діяльністю, робити висновки щодо правильності його вчинків і, критично зваживши, подумати - словами! - та зробити висновки, чи так чинити, чи ні). Мова об'єднує людей у суспільство для досягнення добробуту та створення духовних цінностей.

Мова обслуговує людину і суспільство, вона є формою їх буття.