Справи ветеринарних установ зберігаються в столах, що закрива­ються, або шафах.

258

Розділ 8.

Міжнародні ветеринарні організації

Та служба ветеринарної медицини

В зарубіжних країнах

8.1. Міжнародні ветеринарні організації

Сучасна епоха характеризується широкими економічними зв'язками між країнами. Розвивається співробітництво і в галузі ветеринарної ме­дицини. Головні завдання ветеринарної медицини це забезпечення бла­гополуччя тваринництва з різноманітних хвороб, охорона здоров'я лю­дей від хвороб, загальних для людини і тварин, подальше зростання виробництва продуктів тваринництва високої санітарної якості і захист території країни від заносу особливо небезпечних хвороб тварин.

У зв'язку з цим зростає значення якості ветеринарної роботи зі зни­ження захворюваності і загибелі худоби і птахів, удосконалюванню ор­ганізаційних форм ветеринарного обслуговування тваринництва, підси­ленню ветеринарного контролю при широко розвинутій міжнародній тор­гівлі тваринами, продуктами і сировиною тваринного походження, ефек­тивному використанню передового ветеринарного досвіду і досягнень науки і практики.

У цьому відношенні являє цінність активна участь ветеринарної служби нашої країни в роботі Всесвітньої ветеринарної асоціації (ВВА), Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), а також у науково-технічному співробітництві з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Організацією Об'єднаних Націй з питань продовольства і сільського гос­подарства (ФАО) і іншими міжнародними організаціями і науковими то­вариствами.

Масові спустошливі епізоотії чуми і перипневмонії великої рогатої худоби, сапу й інфекційної анемії коней, сибірки, сказу, ящуру й інші гос­трі інфекційні хвороби худоби і птахів наприкінці дев'ятнадцятого сторіч­чя, як і раніше, завдали значної економічної шкоди тваринництву біль­шості країн Європи, Азії й інших континентів світу. Ветеринарні служби приймали можливі заходи для ліквідації захворювань тварин у своїх кра­їнах. Проте різний рівень організації ветеринарної справи в країнах, з одного боку, і поширення епізоотій одночасно на великих територіях бі­льшості країн, з іншого, не приводили до викоренення небезпечних за­хворювань. Тому з усією гостротою постало питання про необхідність

259