Родина ароідні - araceae

ЛЕПЕХА ЗВИЧАЙНА - Acorus calamus L

БОТАНІЧНИЙ ОПИС. Багаторічна трав'яниста рослина з товстим, довгим кореневищем, в нижній частині якого розвиваються численні шнуроподібні коріння. З кореневища розвивається досить високе тригранне квітконосне стебло і декілька прикореневих лінійно-мечовидних із загостреною верхівкою листків, що сягають 1 метра довжини. Суцвіття нагадує кукурудзяний качан і розвивається декілька нижче за верхівку стебла. Квітки численні, на м'ясистій осі, щільно притиснуті один до одного. Плоди містять багато насіння. Цвіте в травні - червні.

ПОШИРЕННЯ. Росте в стоячих і поволі поточних водах, на околиці ставків і у вологих канавах: по берегах водоймищ, на болотах.

ЛІКАРСЬКА СИРОВИНА. У практиці застосовують кореневища лепехи, які заготовлюють восени і швидко сушать.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. Сировина містить ефірну олію з приємним запахом і гірким смаком. У ефірній олії міститься багато речовин, зокрема: азарин, камфора, гірка речовина, алкалоїд каламін, дубильні речовини, крохмаль, вітамін С, фітонциди і гіркий глікозид – акорін.

ЗАСТОСУВАННЯ У ВЕТЕРИНАРІЇ. Препарати з кореневищ лепехи використовують як гірко-пряний засіб, що підвищує апетит і, поліпшуючі діяльність шлунково-кишкового тракту, активізує жовчовидільну функцію печінки, тонус жовчного міхура. Лепеха надає анестезуючу дію на слизисті оболонки і вважається бактерицидним засобом. Кореневища лепехи надають протизапальну дію. Настої і відвари з кореневищ лепехи використовують при лікуванні виразки шлунку і дванадцятипалої кишки. Лепеха входить до складу препаратів вікаліна і вікаїра, що застосовуються при терапії виразки. Пучки пахучого листя відлякують комах-паразитів.

РОДИНА АЙСТРОВІ / СКЛАДНОЦВІТІ /

ASTERACEAE (COMPOSITAE )

ВОЛОШКА СИНЯ - CENTAUREA CYANUS L.

БОТАНІЧНИЙ ОПИС. Волошка синя – однорічна трав'яниста м'яко-опушена рослина з прямостоячим стеблом. Прикореневі листя пірчасторозсічені на лінійні сегменти, а стеблові – сидячі, цільнокрайні, загострені. Цвіте в травні-червні. Кошики поодинокі на кінцях стебла і гілок. Обгортка складається із зовнішніх і внутрішніх листочків. Середні квітки в кошиках фіолетові, крайові – блакитні або сині. Сім'янки гладкі, довгасті, з коричневим або фіолетовим чубком.

ПОШИРЕННЯ. Росте на необроблених ділянках і як бур'ян в посівах.

ЛІКАРСЬКА СИРОВИНА. У практиці застосовують краєві лійкоподібні квітки без квіткових кошиків, які вищипують відразу після розпускання і сушать в затемнених приміщеннях.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. У квітках рослини міститься флавонові глікозиди, сапоніни, стеріни, дубильні, слизисті і пектинові речовини, цукор, крохмаль, жирна олія і алкалоїд бревіцепсин, фарбувальні речовини.

ЗАСТОСУВАННЯ У ВЕТЕРИНАРІЇ Препарати з квіток волошки синьої мають сечогінну і послаблюючу дію, а алкалоїд бревіцепсин надає виражену судинорозширювальну і гіпотензивну дію. Квітки волошки входять до складу сечогінного чаю і деяких сечогінних зборів.

У народній ветеринарії настій рекомендують як жарознижуюче при лихоманках, хворобах нирок і сечового міхура, і у вигляді примочок при деяких захворюваннях очей. Подрібнене листя прикладають до ран для прискореного їх загоєння.

Настій квіток рослини застосовують у комплексній терапії при хронічних запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, при набряках ниркового і серцево-судинного походження: пієлітах, циститах, сечокам'яній хворобі, при захворюванні печінки і жовчних шляхів, які супроводжуються порушенням жовчовиділення.

КАЛЕНДУЛА ЛІКАРСЬКА / hoготки